Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Царичанка

Царичанка (з 1784 до 1797 року) - Алексополь - селище міського типу, центр району. Розташована на правому березі річки Орелі - лівої притоки Дніпра, за 78 км від обласного центру і за 42 км від залізничної станції
Кобеляки. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Драгівка, Дубове, Калинівка, Лисківка, Пилипівка, Селянівка, Тарасівка, Турове. Населення - 8200 чоловік.
Про заселення цих земель у давні часи свідчить відкрита в урочищі Паращина Гребля стоянка нового кам'яного віку близько IV тисячоліття до н. е. На тери­торії селища розкопано також кілька курганів доби бронзи III-II тисячоліття до н. е.
Виникла Царичанка у XVII столітті. За часів гетьмана Самойловича тут оселилися козаки Гаврило Сало та Олексій Кочерга В1673-1674 рр. до них приєдналися переселенці з Умані та інших місцевостей Правобережжя, які терпіли від нападів кримських татар. Уже в 1677 році Царичанка згадується як сотенне містечко Полтавського полку. І досі зберігає назву Замка горішня частина Царичанки, яка була обнесена земляними валами. Не раз на цих укріпленнях точи­лися запеклі бої з татарами. У 1696 році Царичанка, як і інші містечка по річці Орелі, зазнала нападу орди. Її вщент зруйнували і спалили.
Під час походу Карла XII на Полтаву в 1709 році у містечку стояв російський гарнізон. З 1731 року Царичанка ввійшла до Української укріпленої лінії, як
одна з її фортець. У квітні 1736 року тут розмістилася головна квартира російсько- української армії під командуванням графа Мініха, яка готувалась до походу проти татар.
До 1764 року Царичанка залишалася сотенним містечком Полтавського полку. Переважну більшість його населення становили реєстрові козаки. У вільний від військової служби час вони займалися землеробством, вирощуванням тютюну, бджільництвом, рибальством, торгівлею. Так, у 1722 році царичанський сотник Федір Бабанський повідомляв канцелярію Полтавського полку, що козаки Грицько Бондаренко, Іван Коломийченко та інші сіють тютюн на продаж, за що й сплачують податок. А взимку 1722 року городовий отаман Михайло Мацько залишив зимувати 120 бджолиних сімей, козак Іван Гниря - 127, посполитий Федір Моня- 624. В Царичанці була броварня Григора Луценка, солодовня Данила Жданенка та Василя Палагути, які сплачували податок пивом та солодом Переволочнянській фортеці.
Щорічно влітку в містечку збирався ярмарок, на якому торгували хлібом, худобою, шкірою, салом. Ярмарковий збір йшов «на пана полковника» і по копійці на місцеву старшину. З розвитком промислів та торгівлі збільшувалася кількість міщан, які селилися на т. зв. Подолі - торговельній слобідці Царичанки. Напри­кінці XVIII століття в Царичанці жило багато військових. У 1780 році в секунд- майора Матвія Тимковського гостював і лікувався після поранення під Очаковом О. В. Суворов.
Розвиток феодально-кріпосницьких відносин, зростання гноблення рядового козацтва з боку старшини загострювали соціальні суперечності і викликали народні повстання. Ще у 1692 році населення Царичанки та слобід, розташованих по Орелі, брало участь у повстанні, яке швидко поширилося на всьому правобережжі Ворскли і супроводилося вбивством гетьманських та царських урядовців.
Однією з яскравих сторінок антифеодальної боротьби на Лівобережній Укра­їні у 2-й половині XVIII століття було повстання пікінерських полків, створених у 1764 році в південних районах Лівобережжя з частин лівобережних козаків. Позбавлення козацьких прав, жорстоке знущання, тяжка військова служба викликали збройний виступ пікінерів. У жовтні 1769 року повстали пікінерські полки - Донець­кий і Дніпровський до складу якого входила Царичанка. Уряд, що боявся об'єднання пікінерів із запорожцями і розрізненими повстанськими загонами, які діяли на Слобідській та Лівобережній Україні, в 1770 році кинув проти них регу­лярні війська, які придушили повстання. Згадки про пікінерське повстання довго жили у пам'яті народній, у переказах і піснях.
У 1765 році Царичанка відійшла до Новоросійської губернії 8, з 1775 до 1784 року вона була центром повіту з воєводською канцелярією в складі Азовської губернії. За наказом Катерини II в 1794 році містечко було підпорядковане,Катеринослав­ському намісництву. У 1797 році Царичанку, у зв'язку з винесенням за штат пові­тових міст, названо посадом. Населення містечка становило тоді 4000 чоловік. У зем­ляній фортеці стояв невеличкий гарнізон. У 1802 році Царичанка ввійшла до Пол­тавської губернії як містечко Кобеляцького повіту і з 1816 року її перевели на ста­
новище військового поселення. В 1846 році в містечку налічувалось 1376 військо­вих поселенців, 37 козаків, 4 казенних і 15 поміщицьких селян, і, крім того, купці та міщани, які торгували хлібом, великою рогатою худобою і вівцями. Щорічно тут відбувалися 4 ярмарки, на які привозили товари з Полтавської, Харківської, Катеринославської губерній.





Царичанка