Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
можуть мати місця в демократичній державі. Кожна нація має право на культурне і національне самовизначення».
Згодом у селі обрали земельний комітет, на чолі з уродженцем Царичанки А. П. Багничем, який працював залізничником Катерининської дороги. За дорученням Катеринославської організації РСДРПб він разом з односельчанами - робітниками катеринославських заводів М. Ю. Сірком, О. К. Лисенком та Д. П. Морозом повернувся до Царичанки для роботи серед селянства. Земельний комітет розподілив серед найбідніїного селянства землі Успенської церкви. Влітку 1917 року землевласники Кобеляцького повіту не раз надсилали Тимчасовому уряду телеграми, в яких скаржилися на «самоуправство» селян і вимагали захисту своєї власності.
З радістю зустріло трудове селянство Царичанки звістку про перемогу Жовтневої революції. На загальному мітингу в грудні 1917 року створено революційний комітет, до складу якого ввійшли М. Ю. Сірко голова, Д. П. Мороз, О. К. Лисенко, А. П. Багнич. Ревком оголосив себе від імені народу єдиною владою в містечку. Обрано було комісію по розподілу землі на чолі з Андрієм Багнйчсм, до якої ввійшли також М. Каніболоцький, І. Хархота, М. Бондаренко. Комісія наділила бідняків землею, відібраною у поміщиків, розподілила поміщицький реманент, худобу, насіння. Провадилась підготовка до виборів Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Але ця робота не була завершена. Наприкінці березня 1918 року Царичанку, як і інші населені пункти Полтавської губернії, окупували німецько-австрійські війська. Повернулися місцеві багатії. Гетьманська варта, до якої ввійшли царичанські куркулі, нещадно розправлялася з селянами, які керували перерозподілом земель, з прихильниками Радянської влади. Вони вбили братів Галаганів, на сільській площі розстріляли 35 чол. з тих, хто одержав від Радянської влади землю. Восени 1918 року окупанти сформували каральні загони на чолі з колишніми царськими офіцерами. Загін чорносотенця Чернова вдерся до Царичанки і вчинив жорстоку розправу над її жителями.
Радянську владу в селі відновлено в січні 1919 року. Вже в березні трудящі обрали Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. В центрі уваги виконавчого комітету Ради і партійного осередку, який оформився навесні того ж року, стояло питання про дальший розподіл землі. Було встановлено вищу норму земельних наділів - 12 десятин. Проводився збір продуктів для голодуючих північних районів.
У червні 1919 року Царичапку захопили денїкінці. В селах повіту господарство занепало, населення голодувало, почалася епідемія висипного тифу. Білогвардійці стратили понад З0 чол. бідняцько-середняцького активу. Від їх рук загинув А. П. Багнич. Після допиту і катувань його прив'язали до хвоста коня і протягли від Царичанки до Кобиляк.
Трудящі села чинили рішучий опір білогвардійцям. М. Дрелевський брав активну участь у роботі штабу повстанських військ Лозово-Синельниківського напряму, створеного в червні 1919 року згідно з рішенням Зафронтбюро ЦК КПбУ в селі Туровому за 4 км від Царичанки. Вже у жовтні повстанські війська вели бойові дії в Приоріллі. Вони ліквідували денікінські стани у Царичанці, Бабайківці, Юр'ївці та інших селах, визволили з-під арешту сільських активістів. У партизанських загонах перебувало понад 50 жителів Царичанки, серед них О. К. Мостовий, К. В. Кузьмін, І. Ульченко та інші. З часом царичанські загони увійшли до складу 1-ї партизанської дивізії.
15 грудня 1919 року частини Червоної Армії і партизани визволили Царичапку від денікінців. Радянська влада в селі була відновлена. Потерпілим від денікіпцін
видавали допомогу, вилучені в куркулів лишки хліба передавалися голодуючим, армії. Жителі збирали речі і продукти для поранених і хворих червоноармійців.
Наприкінці лютого 1920 року відбулися вибори до Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, У травні під керівництвом партійного осередку та виконкому успішно проведено «тиждень фронту», під час якого багато царичанців влилося до лав Червоної Армії і вирушило на боротьбу проти білополяків. 5 липня в селі відбувся мітинг, на якому селяни ухвалили всіляко підтримувати Радянську владу в боротьбі проти барона Врангеля. 12 липня 1920 року в Царичаиці відбувся огляд військ 14-ї кавдивізії, яка вирушала на фронт. Командував
парадом О. Я. Пархоменко, приймав його - С. М. Будьонний. Потім відбувся мітинг. Багато добровольців вступило тоді до лав Першої Кінної армії.
Велику роботу проводили партійні і радянські органи села по відродженню господарства. До осені 1920 року всі бідняцькі господарства одержали землю, в її розподілі брали активну участь члени КНС, якого очолював О. Д. Чуб. Комнезамівці стали ядром загону в боротьбі з бандитизмом. Влітку 1921
Царичанка
Сторінка 3 з 8
передачі землі селянам. Важливе місце в резолюції відводилося національному питанню. В ній зазначалося, що «...всі громадяни повинні бути рівкими перед законом; будь-які національні і станові обмеження не Згодом у селі обрали земельний комітет, на чолі з уродженцем Царичанки А. П. Багничем, який працював залізничником Катерининської дороги. За дорученням Катеринославської організації РСДРПб він разом з односельчанами - робітниками катеринославських заводів М. Ю. Сірком, О. К. Лисенком та Д. П. Морозом повернувся до Царичанки для роботи серед селянства. Земельний комітет розподілив серед найбідніїного селянства землі Успенської церкви. Влітку 1917 року землевласники Кобеляцького повіту не раз надсилали Тимчасовому уряду телеграми, в яких скаржилися на «самоуправство» селян і вимагали захисту своєї власності.
З радістю зустріло трудове селянство Царичанки звістку про перемогу Жовтневої революції. На загальному мітингу в грудні 1917 року створено революційний комітет, до складу якого ввійшли М. Ю. Сірко голова, Д. П. Мороз, О. К. Лисенко, А. П. Багнич. Ревком оголосив себе від імені народу єдиною владою в містечку. Обрано було комісію по розподілу землі на чолі з Андрієм Багнйчсм, до якої ввійшли також М. Каніболоцький, І. Хархота, М. Бондаренко. Комісія наділила бідняків землею, відібраною у поміщиків, розподілила поміщицький реманент, худобу, насіння. Провадилась підготовка до виборів Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Але ця робота не була завершена. Наприкінці березня 1918 року Царичанку, як і інші населені пункти Полтавської губернії, окупували німецько-австрійські війська. Повернулися місцеві багатії. Гетьманська варта, до якої ввійшли царичанські куркулі, нещадно розправлялася з селянами, які керували перерозподілом земель, з прихильниками Радянської влади. Вони вбили братів Галаганів, на сільській площі розстріляли 35 чол. з тих, хто одержав від Радянської влади землю. Восени 1918 року окупанти сформували каральні загони на чолі з колишніми царськими офіцерами. Загін чорносотенця Чернова вдерся до Царичанки і вчинив жорстоку розправу над її жителями.
Радянську владу в селі відновлено в січні 1919 року. Вже в березні трудящі обрали Раду робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. В центрі уваги виконавчого комітету Ради і партійного осередку, який оформився навесні того ж року, стояло питання про дальший розподіл землі. Було встановлено вищу норму земельних наділів - 12 десятин. Проводився збір продуктів для голодуючих північних районів.
У червні 1919 року Царичапку захопили денїкінці. В селах повіту господарство занепало, населення голодувало, почалася епідемія висипного тифу. Білогвардійці стратили понад З0 чол. бідняцько-середняцького активу. Від їх рук загинув А. П. Багнич. Після допиту і катувань його прив'язали до хвоста коня і протягли від Царичанки до Кобиляк.
Трудящі села чинили рішучий опір білогвардійцям. М. Дрелевський брав активну участь у роботі штабу повстанських військ Лозово-Синельниківського напряму, створеного в червні 1919 року згідно з рішенням Зафронтбюро ЦК КПбУ в селі Туровому за 4 км від Царичанки. Вже у жовтні повстанські війська вели бойові дії в Приоріллі. Вони ліквідували денікінські стани у Царичанці, Бабайківці, Юр'ївці та інших селах, визволили з-під арешту сільських активістів. У партизанських загонах перебувало понад 50 жителів Царичанки, серед них О. К. Мостовий, К. В. Кузьмін, І. Ульченко та інші. З часом царичанські загони увійшли до складу 1-ї партизанської дивізії.
15 грудня 1919 року частини Червоної Армії і партизани визволили Царичапку від денікінців. Радянська влада в селі була відновлена. Потерпілим від денікіпцін
видавали допомогу, вилучені в куркулів лишки хліба передавалися голодуючим, армії. Жителі збирали речі і продукти для поранених і хворих червоноармійців.
Наприкінці лютого 1920 року відбулися вибори до Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів, У травні під керівництвом партійного осередку та виконкому успішно проведено «тиждень фронту», під час якого багато царичанців влилося до лав Червоної Армії і вирушило на боротьбу проти білополяків. 5 липня в селі відбувся мітинг, на якому селяни ухвалили всіляко підтримувати Радянську владу в боротьбі проти барона Врангеля. 12 липня 1920 року в Царичаиці відбувся огляд військ 14-ї кавдивізії, яка вирушала на фронт. Командував
парадом О. Я. Пархоменко, приймав його - С. М. Будьонний. Потім відбувся мітинг. Багато добровольців вступило тоді до лав Першої Кінної армії.
Велику роботу проводили партійні і радянські органи села по відродженню господарства. До осені 1920 року всі бідняцькі господарства одержали землю, в її розподілі брали активну участь члени КНС, якого очолював О. Д. Чуб. Комнезамівці стали ядром загону в боротьбі з бандитизмом. Влітку 1921
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Шульгівка
- Чаплинка
- Цибульківка
- Прядівка
- Новопідкряж
- Могилів
- Миколаївка
- Ляшківка
- Курилівка
- Колгоспівка
- Китайгород
- Єлизаветівка
- Бабайківка
- Петриківка