Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Напад гітлерівців на нашу Батьківщину перервав мирну працю трудівників.
Більшість чоловіків пішла до лав Червоної Армії. З наближенням ворога до Дніпропетровщини царичанці почали евакуювати на Схід колгоспну худобу, хліб, машини та інші цінності. Ще на початку вересня Царичанський РК КПбУ з метою розгортання партизанської боротьби в тилу ворога створив партизанський загін у складі 52 чол. командир - комуніст П. К. Мостовий і підпільну партійну групу в складі 8 комуністів.
18 вересня 1941 року під тиском переважаючих сил німецько-фашистських військ частини Червоної Армії залишили Царичанку. Того ж дня партизани вступили в запеклий бій з ворогом. В цьому бою загинув командир загону П. К. Мостовий. Згодом гестапівцям вдалося схопити і розстріляти 21 чоловіка з партизанського загону та підпільної партійної групи: комуністів Ф. Є. Макатуху, А. В. Календюка, Ф. Я. Паська та інших. Але боротьба проти окупантів не припинялася. Поблизу села діяла партизанська група на чолі з М. М. Макаровим-Нікітіним. Партизани висадили в повітря міст через Оріль, потопили моторний човен з фашистськими солдатами. В 1943 році, коли частини Червоної Армії підходили до Царичанки, жителі села І. К. Лутай, Г. С. Павелко з товаришами захопили 4 німецькі автомашини і, ризикуючи життям, перегнали їх через лінію фронту.
24 вересня 1943 року Царичанку визволено від фашистських окупантів. В боях за неї брали участь частини 48 стрілецької дивізії. Першим вступив у село 1-й стрілецький батальйон 143-го стрілецького полку, яким командував капітан О. Гуров. Начальник штабу цього батальйону, старший лейтенант Н. Л. Полтавець працює тепер у Царичанській райспоживспілці.
При відступі гітлерівці спалили село: із 1300 житлових і громадських будинків уціліло лише 62. Були зруйновані приміщення шкіл, лікарні, Будинку культури, районних організацій. Фашистські загарбники вщент зруйнували колгоспне господарство, реквізували у населення майже всю худобу, хліб, зимовий одяг, цінні речі. Двигуни та машини, кінське поголів'я гітлерівці вивезли до Німеччини. Вони пограбували майно лікарні, амбулаторії, аптеки. Збитки колгоспу «Комсомолець» становили 5 476 733 крб., артілі «Пам'ять
Леніна» - 5 526 887 крб.г. За два роки окупації фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 293 юнаків і дівчат, розстріляли 88 чол., понад 50 було кинуто до в'язниці. В перші дні після визволення велику роботу розгорнула районна Рада депутатів трудящих. На 1 січня 1944 року під її керівництвом відновлено вже 15 сільських Рад. Невтомно працювала Царичанська сільська Рада голова С. М. Бокатий. Комуністи у 1945 році їх було 95 чол. очолювали найважливіші ділянки роботи. До 1 січня 1945 року в Царичанці працювало 14 комсомольських організацій, що об'єднували 107 комсомольців. Велику роль у мобілізації трудящих на відбудову зруйнованого господарства відіграла газета «Прапор перемоги» - орган райкому КПбУ та виконкому районної Ради депутатів трудящих, яка виходила з кінця 1943 року.
У надзвичайно тяжких умовах піднімалося з руїн господарство - не вистачало робочих рук, тягла, машин, будівельних матеріалів. За станом на 1 січня 1944 року в колгоспі «Певний шлях» було всього 375 чол., з них працездатних чоловіків - 12, жінок - 94. Колгоспи одержали від держави посівне зерно, племінну худобу, будівельні матеріали. Восени колгосп «Комсомолець» засіяв 152 га озимою пшеницею і влітку 1944 року зібрав 3139 цнт хліба. Трудовий героїзм жінок-колгоспниць, підлітків, літніх чоловіків дав чудові наслідки - при плані 15 цнт з га фактично було зібрано по 20,6 цнт. План поставок у державний фонд колгоспники села виконали на 100 процентів. За почином колгоспника X. Лободи, який вніс із власних заощаджень 35 тис. крб. на будівництво танкової колони «Визволена Україна», колгоспники району зібрали 4 млн. карбованців.
Партійні і радянські органи вживали заходів до відбудови села. У 1944- 1945 рр. з допомогою держави для сімей фронтовиків та інвалідів війни було побудовано 120 і відремонтовано 411 будинків. Протягом 1946 року повністю відбудовано МТС, електростанцію, автогараж.
У 1949 році колгоспи Царичанки досягли довоєнного рівня виробництва. Трудівники артілі «Пам'ять Леніна» зібрали озимої пшениці по 23 цнт з га, кукурудзи - по 37,4 цнт. У середньому від однієї корови надоювали по 1182 кг молока. В колгоспі ім. Петровського, який спеціалізувався на садівництві і городництві, збирали по 120 цнт помідорів з га. Свинарка О. Огій та ін. одержували по 12 поросят від свиноматки.
Протягом 1950-1954 рр. 5 царичанських колгоспів об'єднались в один - ім. Леніна. Сільськогосподарські угіддя колгоспу в 1958 році становили 5600 га, з них - 4236 га орної землі. На фермах колгоспу утримувалося 1200 голів великої рогатої худоби, свиней і овець - 1785 голів, птиці - 6400 штук. Від однієї корозії: надоювали 1780 кг молока. Артіль мала 4750 тис. крб. прибутку. У 1965 році колгоспники виробили по 100 цнт м'яса на 100 га сільськогосподарських угідь. Середній надой молока від кожної корови
Царичанка
Сторінка 5 з 8
виконкому районної Ради депутатів трудящих. Книжковий фонд сільської бібліотеки у передвоєнний час зріс до 9500 примірників.Напад гітлерівців на нашу Батьківщину перервав мирну працю трудівників.
18 вересня 1941 року під тиском переважаючих сил німецько-фашистських військ частини Червоної Армії залишили Царичанку. Того ж дня партизани вступили в запеклий бій з ворогом. В цьому бою загинув командир загону П. К. Мостовий. Згодом гестапівцям вдалося схопити і розстріляти 21 чоловіка з партизанського загону та підпільної партійної групи: комуністів Ф. Є. Макатуху, А. В. Календюка, Ф. Я. Паська та інших. Але боротьба проти окупантів не припинялася. Поблизу села діяла партизанська група на чолі з М. М. Макаровим-Нікітіним. Партизани висадили в повітря міст через Оріль, потопили моторний човен з фашистськими солдатами. В 1943 році, коли частини Червоної Армії підходили до Царичанки, жителі села І. К. Лутай, Г. С. Павелко з товаришами захопили 4 німецькі автомашини і, ризикуючи життям, перегнали їх через лінію фронту.
24 вересня 1943 року Царичанку визволено від фашистських окупантів. В боях за неї брали участь частини 48 стрілецької дивізії. Першим вступив у село 1-й стрілецький батальйон 143-го стрілецького полку, яким командував капітан О. Гуров. Начальник штабу цього батальйону, старший лейтенант Н. Л. Полтавець працює тепер у Царичанській райспоживспілці.
При відступі гітлерівці спалили село: із 1300 житлових і громадських будинків уціліло лише 62. Були зруйновані приміщення шкіл, лікарні, Будинку культури, районних організацій. Фашистські загарбники вщент зруйнували колгоспне господарство, реквізували у населення майже всю худобу, хліб, зимовий одяг, цінні речі. Двигуни та машини, кінське поголів'я гітлерівці вивезли до Німеччини. Вони пограбували майно лікарні, амбулаторії, аптеки. Збитки колгоспу «Комсомолець» становили 5 476 733 крб., артілі «Пам'ять
Леніна» - 5 526 887 крб.г. За два роки окупації фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини 293 юнаків і дівчат, розстріляли 88 чол., понад 50 було кинуто до в'язниці. В перші дні після визволення велику роботу розгорнула районна Рада депутатів трудящих. На 1 січня 1944 року під її керівництвом відновлено вже 15 сільських Рад. Невтомно працювала Царичанська сільська Рада голова С. М. Бокатий. Комуністи у 1945 році їх було 95 чол. очолювали найважливіші ділянки роботи. До 1 січня 1945 року в Царичанці працювало 14 комсомольських організацій, що об'єднували 107 комсомольців. Велику роль у мобілізації трудящих на відбудову зруйнованого господарства відіграла газета «Прапор перемоги» - орган райкому КПбУ та виконкому районної Ради депутатів трудящих, яка виходила з кінця 1943 року.
У надзвичайно тяжких умовах піднімалося з руїн господарство - не вистачало робочих рук, тягла, машин, будівельних матеріалів. За станом на 1 січня 1944 року в колгоспі «Певний шлях» було всього 375 чол., з них працездатних чоловіків - 12, жінок - 94. Колгоспи одержали від держави посівне зерно, племінну худобу, будівельні матеріали. Восени колгосп «Комсомолець» засіяв 152 га озимою пшеницею і влітку 1944 року зібрав 3139 цнт хліба. Трудовий героїзм жінок-колгоспниць, підлітків, літніх чоловіків дав чудові наслідки - при плані 15 цнт з га фактично було зібрано по 20,6 цнт. План поставок у державний фонд колгоспники села виконали на 100 процентів. За почином колгоспника X. Лободи, який вніс із власних заощаджень 35 тис. крб. на будівництво танкової колони «Визволена Україна», колгоспники району зібрали 4 млн. карбованців.
Партійні і радянські органи вживали заходів до відбудови села. У 1944- 1945 рр. з допомогою держави для сімей фронтовиків та інвалідів війни було побудовано 120 і відремонтовано 411 будинків. Протягом 1946 року повністю відбудовано МТС, електростанцію, автогараж.
У 1949 році колгоспи Царичанки досягли довоєнного рівня виробництва. Трудівники артілі «Пам'ять Леніна» зібрали озимої пшениці по 23 цнт з га, кукурудзи - по 37,4 цнт. У середньому від однієї корови надоювали по 1182 кг молока. В колгоспі ім. Петровського, який спеціалізувався на садівництві і городництві, збирали по 120 цнт помідорів з га. Свинарка О. Огій та ін. одержували по 12 поросят від свиноматки.
Протягом 1950-1954 рр. 5 царичанських колгоспів об'єднались в один - ім. Леніна. Сільськогосподарські угіддя колгоспу в 1958 році становили 5600 га, з них - 4236 га орної землі. На фермах колгоспу утримувалося 1200 голів великої рогатої худоби, свиней і овець - 1785 голів, птиці - 6400 штук. Від однієї корозії: надоювали 1780 кг молока. Артіль мала 4750 тис. крб. прибутку. У 1965 році колгоспники виробили по 100 цнт м'яса на 100 га сільськогосподарських угідь. Середній надой молока від кожної корови
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Шульгівка
- Чаплинка
- Цибульківка
- Прядівка
- Новопідкряж
- Могилів
- Миколаївка
- Ляшківка
- Курилівка
- Колгоспівка
- Китайгород
- Єлизаветівка
- Бабайківка
- Петриківка