Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Слов'янка

Слов'янка - село, центр сільської Ради. Розташована на березі річки Бика, притоки Самари, за 18 км на північ від районного центру і за 1,5 км від залізничної станції Слов'янка Придніпровської залізниці. Сільраді
підпорядковані також на­селені пункти Андронівка, Водолазьке, Красногорівка, Наталівка, Новогригорівка, Світловка, Юр'ївка. Населення - 3017 чоловік.
У минулому па теріїюрії сучасної Слов'янки, як підтверджують історичні доку­менти, була козацька сторожова охорона, що контролювала Муравський шлях з Кри­му до Росії. Тут стояв зі своїм загоном сотник Гончар. У 1660 році в одній із сутичок з татарами він загинув. Відтоді балка, де його поховали, стала називатися Балкою Гончара. В 1707 році вона згадується серед інших населених пунктів Запорізької Січі. Весною 1771 року тут оселилося кілька учасників селянської війни під прово­дом О. Пугачова, що рятувалися від переслідувань уряду.
Наступного року в козацькому поселенні проїздом зупинився губернатор Азов­ської губернії Чертков, який знайомився з краєм. Йому дуже сподобалася привільна, рівна, мальовнича місцевість, і він наказав почати заселення її сімейним осілим лю­дом. Губернатор сподівайся з часом заснувати тут місто Слов'янськ, про будівництво якого клопотався князь Потьомкін. Тому в 1777 році поселення й було назване Слов'янкою.
За переписом 1782 року, в Слов'янці проживало 560 душ, в т. ч. 289 чоловіків і 271 жінка. Населення займалося рільництвом і тваринництвом. Родючі землі, наявність річки, зручні шляхи сполучення сприяли швидкому зростанню слободи. Так, за переписом 1859 року, в ній було 442 двори, де проживало 3046 мешканців, що належали до розряду державних селян. У 1897 році кількість дворів збільшилась
більш ніж удвоє (927), населення - до 5709 чоловік. Воно мало 12 795 десятим на­дільної землі. В селі була церковнопарафіяльна школа, поштова станція.
Гніт, свавілля місцевої влади викликали протест селян Слов'янки, і в 1808 році вони усунули з посади волосного старшину. В другій половині XIX століття руволюційну агітацію серед жителів села вели народники. Так, у 70-х рр. сюди прибули два ковалі, бондар та два вчителі. З ними близько зійшовся місцевий селянин Т. Г. Леонтьєв. За доносом куркулів вони всі були заарештовані.
З розвитком капіталізму посилювався процес класової диференціації селянства.
На кінець 1895 року лише 3 поміщикам - Лященкові, Кільману і Довженку належало 5485 десятин орної землі. Багатії безсоромно грабували своїх односельчан. Наймитам за сезон вони платили не більше 15 крб., підліткам - 7-8 крб. А часто було й так, що, відробивши літо на землях поміщика Довженка чи куркуля Зуба, бідняк ще й заборговував їм. У 1913 році 46 господарств поміщиків та курку­лів (це становило 2,5 проц. всіх господарств) володіли 12 340 десятинами придат­ної землі. В середньому на таке господарство припадало близько 268 десятин. Таким чином, в руках багатіїв було 43 проц. усієї придатної землі, тоді як у 97,5 проц. селянських господарств - лише 57 проц, земельних угідь. Йдеться лише про ті куркульські господарства, які вийшли з общини на хутори. Крім них, в селі були куркульські господарства, які також збільшували свої наділи за раху­нок бідноти. Наприклад, куркулі Зуб, Афонін, Хань, Кобець мали від 60 до 150 десятин землі, в той час як у бідняцьких господарств було не більше 3,5-5 де­сятин на двір. 150 селянських родин продали свої землі і виїхали шукати кращої долі до Сибіру та Середньої Азії. Значна частина селян пішла в найми до куркулів або шукала роботу на шахтах Донбасу.
Імперіалістична війна лягла новим тягарем на плечі трудового селянства. На війну було мобілізовано майже всіх працездатних чоловіків. У селян забирали, тягло, худобу.
Напередодні 1917 року в Слов'янці налічувалося 1240 дворів. Більшість похилених на бік селянських хат-мазанок була вкрита соломою. Дерев'яні саморобні стіл та лава - от і все начиння тогочасної бідняцької хати. В селі працював один паровий і 49 вітряних млинів. Сільська біднота, яка становила 65 проц. населення села, користувалася лише вітряними млинами, де мололи зерно на простий шхчол. Чотири олійниці, 7 кузень, два цегельні заводи обслуговували переважно заможних селян. В Слов'янці було 5 зернових громадських комор, 5 приватних мануфактур­них та промтоварних крамниць, лісний склад. Щорічно проводилося три ярмарки і щонеділі відбувалися базари.
Одна земська двокласна і дві церковнопарафіальнї школи - оце і всі на­вчальні заклади на 8430 чоловік населення. Тут навчалося близько 200 учнів. Більш як 75 проц. дітей шкільного віку не мали змоги ходити до школи. Тільки в 1909 році земство відкрило лікарню на 11 ліжок. Зате тут було 2 церкви, єврей­ський молитовний дім, 3 шинки, винний льох.
Після повалення царизму, в березні 1917 року солдати Я. Я. Денисенко, Г. Ю. Рибальченко, Р. П. Куліниченко, підтримані селянами, заарештували




Слов'янка