Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
В 1924 році в основному було відроджено зруйноване за роки
імперіалістичної та громадянської воєн господарство. На кінець відбудовного періоду в селі проживай 7631 чоловік. Селяни відновили довоєнні посівні площі. Працювали два парових млини, олійниця, 4 майстерні по ремонту сільськогосподарських машин. На той час відкрили двері три школи - семирічна і дві початкові. Функціонувала лікарня.
У підготовці трудящих Слов'янки до колективного господарювання значну роль відіграло створене у 1929 році товариство спільного обробітку землі. На початку наступного року тут було організовано 5 сільськогосподарських артілей: «Червонни партизан», «Червоне козацтво»,«Червоний хлібороб»,«Україна» та ім. Петровського. Комуністи першими вступали до колгоспів, вони згуртували навколо себе бідняк і н для боротьби з куркулями, які чинили шалений опір проведенню колективізації. Куркулі підбурювали селян знищувати худобу, псували сільськогосподарський реманент. У гарячий час польових робіт вони спровокували «жіночий бунт». 22 січня 1930 року на відкритих партійних зборах села було вирішено вислати найнебезпечніших з них за межі району.
Ядром молодих колгоспів стали батрацько-бідняцькі групи. Вони проводили значну роботу по добору бригадирів, полеводів, рахівників та інших колгоспних кадрів, боролися за збереження колгоспного майна, зміцнення трудової дисципліни. Дніпропетровський окружний комітет партії направив у село старих комуністів робітників заводу ім. Петровського П. Жевжика він очолив парторганізацію села, А. К. Татрова став головою ССТ. Головою колгоспу «Червоний партизан» було рекомендовано слюсаря Дніпропетровського трамвайного парку № 1 П. М. Волкоіза. Комсомольську організацію очолив робітник дніпропетровського заводу «Спартак» комсомолець М. І. Сташков, який в роки Великої Вітчизняної війни став секретарем підпільного Дніпропетровського обкому партії. Прибулі на село робітники передавали молодим колгоспникам свій досвід роботи, згуртовували бідняків на подолання труднощів організаційного періоду.
Значну роль у зміцненні колгоспів села відіграв радгосп «Дніпропетровський» Петропавлівського району. В 1929 році він виділив насіння і машинно-трактори колону, яка посіяла озиму пшеницю на площі близько 500 га і зорала під посів
більше 2 тис. га землі. Наступного року радгосп допоміг колгоспам зібрати урожай зернових. 3 1939 року почала працювати Слов'янська МТС, першим директором якої став комуніст Марщинішин. П'ять тракторних бригад машнино-тракторної станції обслуговували колгоспи Слов'янки. При МТС відкрилися курси, які готували трактористів, комбайнерів, ковалів та інших робітників. Першими трактористами села стали Т. І. Кулик, А. П. Гужва, Г. М. Іващенко, К. І. Москаленко та інші.
Колгоспники, робітники МТС розгортали соціалістичне змагання за підвищення врожаїв, розвиток громадського тваринництва. У 1938-1939 роках вони змагались за право взяти участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві. Приклад подавали механізатори Слов'янської МТС А. Максимов, А. І. Двореченець, П. С. Свеженець, які в середньому виробляли на тракторі по 500-656 га. Комбайнери І. Г. Солодовник, І. М. Первій на комбайні «Комунар» за 25 календарних днів збирали врожай на площі 426-527 га кожний. Коваль цієї ж МТС О. П. Стадниченко, тесляр Л. А. Лях в середньому виконували норми виробітку на 150 - 173 проценти. Усі вони були занесені до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві.
Від механізаторів не відставали тваринники. Почесне право бути занесеними до Книги пошани ВСГВ здобули свинарки Я. А. Сліпець, Є. М. Гончар, Н. Р. Зоц. Вони в середньому за 1938-1939 рр. виростили по 18-22 поросят на свиноматку. В 1939 році Н. Р. Зоц була нагороджена орденом Леніна.
Змінилося село за роки Радянської влади - в центрі Слов'янки з'явилися нові приміщення школи, сільбуду. МТС збудувала механічні майстерні, нові добротні житлові будинки. В селі працювали паровий млин, олійниця, 6 магазинів. До послуг колгоспників була добре обладнана лікарня районного значення, аптека.
Всі діти шкільного віку навчались у двох початкових та середній школах. У 1940/41 навчальному році набували знання 570 учнів, в т. ч. тільки у 8-10 класах налічувалося 125 чоловік. В усіх трьох школах працювали 32 вчителі.
Велнку культурно-освітню роботу серед населення проводили Будинок культури, бібліотека, бригадні червоні кутки. Майже кожен дорослий житель села передплачував газети і журнали.
В перші дні Великої Вітчизняної війни значна кількість жителів Слов'янки пішла па фронт. Слов'янці пишаються своєю односельчанкою Р. І. Писаренко, яка пройшла бойовий шлях від Волги до Праги. За бойові заслуги вона має 9 урядових нагород. Р. І. Писаренко зараз працює у
Слов'янка
Сторінка 3 з 6
куркульсько-націоналістичними бандами, нагородив його Червоним прапором.В 1924 році в основному було відроджено зруйноване за роки
У підготовці трудящих Слов'янки до колективного господарювання значну роль відіграло створене у 1929 році товариство спільного обробітку землі. На початку наступного року тут було організовано 5 сільськогосподарських артілей: «Червонни партизан», «Червоне козацтво»,«Червоний хлібороб»,«Україна» та ім. Петровського. Комуністи першими вступали до колгоспів, вони згуртували навколо себе бідняк і н для боротьби з куркулями, які чинили шалений опір проведенню колективізації. Куркулі підбурювали селян знищувати худобу, псували сільськогосподарський реманент. У гарячий час польових робіт вони спровокували «жіночий бунт». 22 січня 1930 року на відкритих партійних зборах села було вирішено вислати найнебезпечніших з них за межі району.
Ядром молодих колгоспів стали батрацько-бідняцькі групи. Вони проводили значну роботу по добору бригадирів, полеводів, рахівників та інших колгоспних кадрів, боролися за збереження колгоспного майна, зміцнення трудової дисципліни. Дніпропетровський окружний комітет партії направив у село старих комуністів робітників заводу ім. Петровського П. Жевжика він очолив парторганізацію села, А. К. Татрова став головою ССТ. Головою колгоспу «Червоний партизан» було рекомендовано слюсаря Дніпропетровського трамвайного парку № 1 П. М. Волкоіза. Комсомольську організацію очолив робітник дніпропетровського заводу «Спартак» комсомолець М. І. Сташков, який в роки Великої Вітчизняної війни став секретарем підпільного Дніпропетровського обкому партії. Прибулі на село робітники передавали молодим колгоспникам свій досвід роботи, згуртовували бідняків на подолання труднощів організаційного періоду.
Значну роль у зміцненні колгоспів села відіграв радгосп «Дніпропетровський» Петропавлівського району. В 1929 році він виділив насіння і машинно-трактори колону, яка посіяла озиму пшеницю на площі близько 500 га і зорала під посів
більше 2 тис. га землі. Наступного року радгосп допоміг колгоспам зібрати урожай зернових. 3 1939 року почала працювати Слов'янська МТС, першим директором якої став комуніст Марщинішин. П'ять тракторних бригад машнино-тракторної станції обслуговували колгоспи Слов'янки. При МТС відкрилися курси, які готували трактористів, комбайнерів, ковалів та інших робітників. Першими трактористами села стали Т. І. Кулик, А. П. Гужва, Г. М. Іващенко, К. І. Москаленко та інші.
Колгоспники, робітники МТС розгортали соціалістичне змагання за підвищення врожаїв, розвиток громадського тваринництва. У 1938-1939 роках вони змагались за право взяти участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві. Приклад подавали механізатори Слов'янської МТС А. Максимов, А. І. Двореченець, П. С. Свеженець, які в середньому виробляли на тракторі по 500-656 га. Комбайнери І. Г. Солодовник, І. М. Первій на комбайні «Комунар» за 25 календарних днів збирали врожай на площі 426-527 га кожний. Коваль цієї ж МТС О. П. Стадниченко, тесляр Л. А. Лях в середньому виконували норми виробітку на 150 - 173 проценти. Усі вони були занесені до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві.
Від механізаторів не відставали тваринники. Почесне право бути занесеними до Книги пошани ВСГВ здобули свинарки Я. А. Сліпець, Є. М. Гончар, Н. Р. Зоц. Вони в середньому за 1938-1939 рр. виростили по 18-22 поросят на свиноматку. В 1939 році Н. Р. Зоц була нагороджена орденом Леніна.
Змінилося село за роки Радянської влади - в центрі Слов'янки з'явилися нові приміщення школи, сільбуду. МТС збудувала механічні майстерні, нові добротні житлові будинки. В селі працювали паровий млин, олійниця, 6 магазинів. До послуг колгоспників була добре обладнана лікарня районного значення, аптека.
Всі діти шкільного віку навчались у двох початкових та середній школах. У 1940/41 навчальному році набували знання 570 учнів, в т. ч. тільки у 8-10 класах налічувалося 125 чоловік. В усіх трьох школах працювали 32 вчителі.
Велнку культурно-освітню роботу серед населення проводили Будинок культури, бібліотека, бригадні червоні кутки. Майже кожен дорослий житель села передплачував газети і журнали.
В перші дні Великої Вітчизняної війни значна кількість жителів Слов'янки пішла па фронт. Слов'янці пишаються своєю односельчанкою Р. І. Писаренко, яка пройшла бойовий шлях від Волги до Праги. За бойові заслуги вона має 9 урядових нагород. Р. І. Писаренко зараз працює у
Дивиться також інші населені пункти району: