Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Населення - 6881 чоловік.
Засноване село в 1765 році за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії переселенцями з Чернігівської губернії. Після ліквідації Запорізької Січі його проголошено державною слободою. В 1788 році в селі було 83 двори з населенням 353 чол. Селяни займалися хліборобством, а також різними промислами. За користування казенними землями вони мали сплачувати подушні і оброчні податки, виконувати рекрутську та інші повинності.
В 1816 році Лозуватку було переведено на становище військового поселення. Казенною слободою вона знову стала в 1857 році. У 1859 році в селі було 510 дворів з населенням 3436 чоловік.
З розвитком капіталістичних відносин після реформи 1861 року посилювалось класове розшарування на селі. В останній чверті XIX - на початку XX століття тут склалась значна верства сільської буржуазії. Це були куркулі, власники вітряків, водяних і парових млинів, олійниць, цегельно-черепичного заводу, крамниць. На 1903 рік 20 проц. селянських господарств Лозуватки мали до 5 десятин землі, 45 проц. - від 5 до 10 десятин, 25 проц. - від 10 до 20 десятин, а 6 проц.- від 20 до 50 десятин.
На капіталістичних основах вели господарство навколишні поміщики - Тищенко, що володів 11 тис. десятин землі, Делекторський та Ващинський, які мали від 2,5 до 5 тис. десятин.
На почаїку XX століття в селі мешкало 7750 жителів. Розорені селяни й кустарі змушені були поневірятись у поміщиків, куркулів і торговців або шукати заробітку на рудниках Криворіжжя. На руднику Дубовій Балці (нині шахта «Більшовик» за 7 км від. Лозуватки) з 1904 року діяла соціал-демократична організація, яку очолював більшовик В. А. Валявко. Під керівництвом представників цієї організації селянська біднота Лозуватки і навколишніх сіл при підтримці шахтарів громила в 1905-1906 рр. поміщицькі маєтки та чинила рішучий опір місцевій владі, включившись таким чином в активну революційну боротьбу. Населення Лозуватки допомогало страйкарям-шахтарям: надсилало їм продукти, забирало до себе їх сім'ї. Революційні заворушення в селі не припинялись.
В 1912 році в селі налічувалось 1516 господарств з населенням 9636 чол. В користуванні було 10 509 десятин землі. Переважна більшість кращих земель належала сільським багатіям - Крутому, Грановському, Головановському та ішним що мали по 500 і більше десятин. Це призводило до посилення класової боротьби в селі, яка нерідко набувала дуже гострих форм. Так, у 1911 році землевпорядники нарізали біля села відруб куркулеві Якову Сушку, а селянам, землі яких відходи куркулеві, пообіцяли відвести ділянки на гірших землях і далеко від села. Обурені бідняки прогнали землевпорядників. Урядник і волосний старшина, які приїхав на місце подій, викликали з Верхньодніпровська загін козаків. Вони розігнали селян, а організатора виступу М. Н. Кияшка заарештували і на шляху до повітового так побили, що він помер біля воріт в'язниці.
Лозуватка була розташована на досить вигідному для розвитку торгівлі місці на т. зв. Криворізько-Єлизаветградському тракті. З давніх-давен вздовж цього тракту тулилися численні крамниці, двічі на тиждень в селі збиралися базари, тричі на рік - великі ярмарки. Річний обіг 25 торгових підприємств Лозуватки у 1910 році досягав 87 тис. крб. На базарах і ярмарках ішла жвава торгівля сільськогосподарськими продуктами і виробами місцевих кустарів: гончарів, чинбарів, сукнярів та інших.
Розвиток капіталістичних відносин на селі супроводився зростанням місцевої промисловості. В 1912 році в Лозуватці було 2 цегельних і 2 цегельно-черепичних заводи, 15 кузень, 3 бондарні майстерні.
Хоч населення сплачувало казні великі податки, місцеві власті нічого не робилі для благоустрою села, поліпшення його санітарного стану. Тільки напередодні першої світової війни тут була відкрита земська фельдшерська амбулаторія.
Першу школу в Лозуватці відкрили у 1854 році на кошти самих селян. Школа не мала постійного приміщення і достатніх коштів. Тому через 3 роки її закрили. На прохання жителів села в 1862 році її було відновлено, а в 1866 році з тих же причин, що й раніше, знову закрито і, нарешті, в 1873 році земство заснувало однокласне училище, для якого в 1875 році збудувало спеціальне приміщення. В 1895 році в ньому навчалося 125 учнів. Пізніше були відкриті 3 школи грамот, а напередодні першої імперіалістичної війни - земська школа. Всі вони ледве охоплювали шосту частину дітей шкільного віку.
Про повалення царизму в Лозуватці дізналися в перші дні березня 1917 року. В село приїздили з Кривого Рога досвідчені революціонери В. Валявко, В. Чередниченко, І. Юхневич, М. Верещинський. Вони роз'яснювали, яким шляхом слід іти селянам, щоб завоювання революції не дісталися
Лозуватка
Сторінка 1 з 8
Лозуватка - село, центр сільської Ради, якій підпорядковані села Базарове, Грузьке, Мар'янівка, Новоганнівка, Раєво-Олександрівка, Тернівка. Розташоване на березі річки Інгульця, за 18 км від міста Кривого Рога. Засноване село в 1765 році за розпорядженням Новоросійської губернської канцелярії переселенцями з Чернігівської губернії. Після ліквідації Запорізької Січі його проголошено державною слободою. В 1788 році в селі було 83 двори з населенням 353 чол. Селяни займалися хліборобством, а також різними промислами. За користування казенними землями вони мали сплачувати подушні і оброчні податки, виконувати рекрутську та інші повинності.
В 1816 році Лозуватку було переведено на становище військового поселення. Казенною слободою вона знову стала в 1857 році. У 1859 році в селі було 510 дворів з населенням 3436 чоловік.
З розвитком капіталістичних відносин після реформи 1861 року посилювалось класове розшарування на селі. В останній чверті XIX - на початку XX століття тут склалась значна верства сільської буржуазії. Це були куркулі, власники вітряків, водяних і парових млинів, олійниць, цегельно-черепичного заводу, крамниць. На 1903 рік 20 проц. селянських господарств Лозуватки мали до 5 десятин землі, 45 проц. - від 5 до 10 десятин, 25 проц. - від 10 до 20 десятин, а 6 проц.- від 20 до 50 десятин.
На капіталістичних основах вели господарство навколишні поміщики - Тищенко, що володів 11 тис. десятин землі, Делекторський та Ващинський, які мали від 2,5 до 5 тис. десятин.
На почаїку XX століття в селі мешкало 7750 жителів. Розорені селяни й кустарі змушені були поневірятись у поміщиків, куркулів і торговців або шукати заробітку на рудниках Криворіжжя. На руднику Дубовій Балці (нині шахта «Більшовик» за 7 км від. Лозуватки) з 1904 року діяла соціал-демократична організація, яку очолював більшовик В. А. Валявко. Під керівництвом представників цієї організації селянська біднота Лозуватки і навколишніх сіл при підтримці шахтарів громила в 1905-1906 рр. поміщицькі маєтки та чинила рішучий опір місцевій владі, включившись таким чином в активну революційну боротьбу. Населення Лозуватки допомогало страйкарям-шахтарям: надсилало їм продукти, забирало до себе їх сім'ї. Революційні заворушення в селі не припинялись.
В 1912 році в селі налічувалось 1516 господарств з населенням 9636 чол. В користуванні було 10 509 десятин землі. Переважна більшість кращих земель належала сільським багатіям - Крутому, Грановському, Головановському та ішним що мали по 500 і більше десятин. Це призводило до посилення класової боротьби в селі, яка нерідко набувала дуже гострих форм. Так, у 1911 році землевпорядники нарізали біля села відруб куркулеві Якову Сушку, а селянам, землі яких відходи куркулеві, пообіцяли відвести ділянки на гірших землях і далеко від села. Обурені бідняки прогнали землевпорядників. Урядник і волосний старшина, які приїхав на місце подій, викликали з Верхньодніпровська загін козаків. Вони розігнали селян, а організатора виступу М. Н. Кияшка заарештували і на шляху до повітового так побили, що він помер біля воріт в'язниці.
Лозуватка була розташована на досить вигідному для розвитку торгівлі місці на т. зв. Криворізько-Єлизаветградському тракті. З давніх-давен вздовж цього тракту тулилися численні крамниці, двічі на тиждень в селі збиралися базари, тричі на рік - великі ярмарки. Річний обіг 25 торгових підприємств Лозуватки у 1910 році досягав 87 тис. крб. На базарах і ярмарках ішла жвава торгівля сільськогосподарськими продуктами і виробами місцевих кустарів: гончарів, чинбарів, сукнярів та інших.
Розвиток капіталістичних відносин на селі супроводився зростанням місцевої промисловості. В 1912 році в Лозуватці було 2 цегельних і 2 цегельно-черепичних заводи, 15 кузень, 3 бондарні майстерні.
Хоч населення сплачувало казні великі податки, місцеві власті нічого не робилі для благоустрою села, поліпшення його санітарного стану. Тільки напередодні першої світової війни тут була відкрита земська фельдшерська амбулаторія.
Першу школу в Лозуватці відкрили у 1854 році на кошти самих селян. Школа не мала постійного приміщення і достатніх коштів. Тому через 3 роки її закрили. На прохання жителів села в 1862 році її було відновлено, а в 1866 році з тих же причин, що й раніше, знову закрито і, нарешті, в 1873 році земство заснувало однокласне училище, для якого в 1875 році збудувало спеціальне приміщення. В 1895 році в ньому навчалося 125 учнів. Пізніше були відкриті 3 школи грамот, а напередодні першої імперіалістичної війни - земська школа. Всі вони ледве охоплювали шосту частину дітей шкільного віку.
Про повалення царизму в Лозуватці дізналися в перші дні березня 1917 року. В село приїздили з Кривого Рога досвідчені революціонери В. Валявко, В. Чередниченко, І. Юхневич, М. Верещинський. Вони роз'яснювали, яким шляхом слід іти селянам, щоб завоювання революції не дісталися
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове