Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після VI з'їзду РСДРПб місцеві більшовики головним своїм завданням вважали підготовку до збройного повстання. Вже в липні та серпні 1917 року в Лозуватці почав створюватися загін Червоної гвардії. Безпосередню участь в його організації брали керівники криворізьких більшовиків. Спочатку це була невеличка група з бідняків 10-15 чоловік, але вона швидко зросла за рахунок по-революйному настроєних солдат, що поверталися з фронту. В жовтні-листопаді лозуватськмй загін налічував 50 бійців. Його першим командиром став батрак X. Л. Ільченко. До загону входили А. Кандиба, О. Крикун, Г. Манько, Ф. Шрамко, Д. Філенко, А. Кучеренко, Н. Гончаренко, П. Фуртенко, брати Іван, Семен, Павло, Петро Орлови та інші жителі і села.
Па початку січня 1918 року, після встановлення Радянської влади в Кривому Розі, к Лозуватці було створено волосний ревком. Першим його головою став бідняк В. X. Москаленко.
Що до одержання декретів II Всеросійського з'їзду Рад жителі села, при підтримці шахтарів, захоплювали поміщицькі, куркульські та церковні землі й інвентар, худобу та інше майно. З встановленням Радянської влади процес революційних земельних перетворень набув організованого характеру. Все конфісковане майно надходило в розпорядження Лозуватського волосного ревкому і роздавалося бідноті та середнякам. Земля наділялася в першу чергу безземельним і малоземельним селянам по 2 і більше десятин на їдця.
У березні 1918 року, коли на Україну почали наступати австро-німецькі війська, багато жителів села взяло активну участь в організації відсічі окупантам. Загін лозуватців у складі 150 чоловік увійшов до об'єднаного загону під командуванням більшовика П. М. Кращенка. У складі військових частин Криворіжжя він з боями пройшов до Царицина, де брав участь в обороні міста, а потім влився в Першу Кінну
армію.
Захопивши село, окупанти почали репресії проти населення. Понад 50 активних учасників Великої Жовтневої соціалістичної революції - С. Л. Фурт, Л. Д. Фурт, І. Г. Фурт, М. І. Малиш, С. С. Нежигай, Г. А. Манько та інші - вже в перші дні окупації були розстріляні.
У травні-червні 1918 року жителі села створили партизанський загін. В одному донесень окупантів йшлося про те, що поблизу Лозуватки, на північ від Кривого Рога, діє партизанський загін з 60 вершників.
у вересні-жовтні в селі почалося повстання. В листопаді партизанська боротьба розгорілася з новою силою, і наприкінці листопада 1918 року партизани вигнали з села німців та гетьманців. Та незабаром владу захопили петлюрівці, від яких село було очищене в лютому 1919 року. Сільську Раду, обрану після його визволення, очолив колишній червоногвардієць Л. М. Нежигай.
Наприкінці квітня в Лозуватці створено комітет бідноти, першим головою якого пав П. П. Соколовський. Разом з сільською Радою комбід розподіляв серед бідноти землю, допомагав створювати перші колективні господарства в колишніх поміщицьких маєтках, вилучав лишки хліба у куркулів. Загін лозуватців у складі 18 чоловік на чолі л Ф. Л. Ільченком був посланий в село Мар'ївку Софіївського повіту на допомогу бідноті. Куркулі зненацька напали на бійців і порубали їх.
В липні радянське будівництво в Лозуватці знову було перерване - село захопили денікінці - їх каральний загін вчинив жорстоку розправу над мирним населенням. І першими жертвами денікінців стали селяни Прокіп Максимов, Іван Мартинов,
Григорій Чумак, яких звинуватили в організації повстання. Проти білогвардійців і поміщиків, які повернулися разом з ними в свої маєтки, трудящі розгорнули партизанську війну. Організатором цієї боротьби був Криворізький підпільний комітет більшовиків, керований комуністом А. Воробйовим. Під керівництвом комітету в жовтні 1919 року в Лозуватці скликали конспіративну нараду, на якій вирішуваилось питання про організацію збройної боротьби з денікінцями. На ній були присутні лозуватські активісти Ф. І. Шрамко, П. Ф. Соколовський, О. М. Чуплий, І. П. Солонко та інші. Нарада прийняла рішення про створення партизанського загону, який сформувався вже через 8-10 днів. У його складі було 80 бійців, озброєних захопленими у денікінців гвинтівками і гранатами. До грудня цей загін виріс до 600 багнетів. Командував ним М. П. Ганзін, мешканець Лозуватки, учасник першої світової війни; начальником штабу був Р. П. Чуплий, теж житель села, бідняк. Слідом за лозуватцями на шлях партизанської боротьби стали такояі селяни Ордо-Василівки, Довгинцевого, Веселих Тернів, Апостолового. В грудні 1919 року по всьому Криворіжжю спалахнули керовані більшовиками масові організовані повстання. Це була серйозна допомога Червоній Армії, яка наступала з півночі. В січні 1920 року тут відновили Радянську владу. Партизани влилися до складу регулярних радянських військ. За наказом командира 45-ї дивізії Й. Е. Якіра в Лозуватці
Лозуватка
Сторінка 2 з 8
експлуататорським класам. Влітку 1917 року шахтарі-більшовики створювали в селах Криворіжжя більшовицькі організації. В жовтні 1917 року в Лозуватці був партосередок, в якому об'єднувалося до 15 членів. Після VI з'їзду РСДРПб місцеві більшовики головним своїм завданням вважали підготовку до збройного повстання. Вже в липні та серпні 1917 року в Лозуватці почав створюватися загін Червоної гвардії. Безпосередню участь в його організації брали керівники криворізьких більшовиків. Спочатку це була невеличка група з бідняків 10-15 чоловік, але вона швидко зросла за рахунок по-революйному настроєних солдат, що поверталися з фронту. В жовтні-листопаді лозуватськмй загін налічував 50 бійців. Його першим командиром став батрак X. Л. Ільченко. До загону входили А. Кандиба, О. Крикун, Г. Манько, Ф. Шрамко, Д. Філенко, А. Кучеренко, Н. Гончаренко, П. Фуртенко, брати Іван, Семен, Павло, Петро Орлови та інші жителі і села.
Па початку січня 1918 року, після встановлення Радянської влади в Кривому Розі, к Лозуватці було створено волосний ревком. Першим його головою став бідняк В. X. Москаленко.
Що до одержання декретів II Всеросійського з'їзду Рад жителі села, при підтримці шахтарів, захоплювали поміщицькі, куркульські та церковні землі й інвентар, худобу та інше майно. З встановленням Радянської влади процес революційних земельних перетворень набув організованого характеру. Все конфісковане майно надходило в розпорядження Лозуватського волосного ревкому і роздавалося бідноті та середнякам. Земля наділялася в першу чергу безземельним і малоземельним селянам по 2 і більше десятин на їдця.
У березні 1918 року, коли на Україну почали наступати австро-німецькі війська, багато жителів села взяло активну участь в організації відсічі окупантам. Загін лозуватців у складі 150 чоловік увійшов до об'єднаного загону під командуванням більшовика П. М. Кращенка. У складі військових частин Криворіжжя він з боями пройшов до Царицина, де брав участь в обороні міста, а потім влився в Першу Кінну
армію.
Захопивши село, окупанти почали репресії проти населення. Понад 50 активних учасників Великої Жовтневої соціалістичної революції - С. Л. Фурт, Л. Д. Фурт, І. Г. Фурт, М. І. Малиш, С. С. Нежигай, Г. А. Манько та інші - вже в перші дні окупації були розстріляні.
У травні-червні 1918 року жителі села створили партизанський загін. В одному донесень окупантів йшлося про те, що поблизу Лозуватки, на північ від Кривого Рога, діє партизанський загін з 60 вершників.
у вересні-жовтні в селі почалося повстання. В листопаді партизанська боротьба розгорілася з новою силою, і наприкінці листопада 1918 року партизани вигнали з села німців та гетьманців. Та незабаром владу захопили петлюрівці, від яких село було очищене в лютому 1919 року. Сільську Раду, обрану після його визволення, очолив колишній червоногвардієць Л. М. Нежигай.
Наприкінці квітня в Лозуватці створено комітет бідноти, першим головою якого пав П. П. Соколовський. Разом з сільською Радою комбід розподіляв серед бідноти землю, допомагав створювати перші колективні господарства в колишніх поміщицьких маєтках, вилучав лишки хліба у куркулів. Загін лозуватців у складі 18 чоловік на чолі л Ф. Л. Ільченком був посланий в село Мар'ївку Софіївського повіту на допомогу бідноті. Куркулі зненацька напали на бійців і порубали їх.
В липні радянське будівництво в Лозуватці знову було перерване - село захопили денікінці - їх каральний загін вчинив жорстоку розправу над мирним населенням. І першими жертвами денікінців стали селяни Прокіп Максимов, Іван Мартинов,
Григорій Чумак, яких звинуватили в організації повстання. Проти білогвардійців і поміщиків, які повернулися разом з ними в свої маєтки, трудящі розгорнули партизанську війну. Організатором цієї боротьби був Криворізький підпільний комітет більшовиків, керований комуністом А. Воробйовим. Під керівництвом комітету в жовтні 1919 року в Лозуватці скликали конспіративну нараду, на якій вирішуваилось питання про організацію збройної боротьби з денікінцями. На ній були присутні лозуватські активісти Ф. І. Шрамко, П. Ф. Соколовський, О. М. Чуплий, І. П. Солонко та інші. Нарада прийняла рішення про створення партизанського загону, який сформувався вже через 8-10 днів. У його складі було 80 бійців, озброєних захопленими у денікінців гвинтівками і гранатами. До грудня цей загін виріс до 600 багнетів. Командував ним М. П. Ганзін, мешканець Лозуватки, учасник першої світової війни; начальником штабу був Р. П. Чуплий, теж житель села, бідняк. Слідом за лозуватцями на шлях партизанської боротьби стали такояі селяни Ордо-Василівки, Довгинцевого, Веселих Тернів, Апостолового. В грудні 1919 року по всьому Криворіжжю спалахнули керовані більшовиками масові організовані повстання. Це була серйозна допомога Червоній Армії, яка наступала з півночі. В січні 1920 року тут відновили Радянську владу. Партизани влилися до складу регулярних радянських військ. За наказом командира 45-ї дивізії Й. Е. Якіра в Лозуватці
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове