Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На фронтах Великої Вітчизняної війни за свободу Батьківщини воювали 777 лозуватців. Понад 500 учасників війни нагороджено орденами і медалями. Двом колишнім колгоспникам Лозуватки присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Обидва вони вихованці Лозуватської комсомольської організації. І. Л. Нежигай (син активного учасника громадянської війни Л. М. Нежигая), командир стрілецької роти, відзначився при форсуванні Вісли. Тепер він підполковник запасу, живе в Лозуватці. В 1943 році під час Курської битви командир артилерійського взводу О. Я. Дерев'янко мужньо відбивав атаки фашистських танків. Коли полягла в бою вся обслуга, О. Дерев'янко сам підсів до гармати і вступив в єдиноборство з 40 «тиграми». Прямою наводкою він знищив 3 танки. 10 січня 1944 року йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Величозних зусиль докладали жителі села, щоб відбудувати його після визволення від гітлерівських окупантів. Фашисти знищили 40 проц. усіх будинків, у т. ч. школу, лікарню, колгоспні споруди. Тільки по Лозуватській лікарні збитки, завдані окупантами, склали 1 362 432 карбованців. В колгоспах майже не залишилося ні реманенту, ні тягла.
Головою сільської Ради в перші післявоєнні роки працював комуніст І. Є. Вдовенко. Найактивнішими її депутатами були: завідуюча школою Н. М. Паргамонова, колгоспники М. А. Стрибайло, Н. В. Жир, П. О. Нежигай. В 1944 ропі була створена територіальна первинна партійна організація. До її складу входили працівники сільради, шкіл, лікарні, колгоспів МТС. Першим її секретарем був фронтовик А. А. Жидачевський.
У травні того ж року з 6 комуністів організована первинна парторганізація при Гейківській МТС. Її секретарем комуністи обрали А. А. Горбенка. Після закінчення війни, коли повернулись комуністи-фронтовики, почали утворюватись колгоспні парторганізації.
Першу після визволення посівну весняну кампанію трудівники села починали майже без техніки. В Гейківській МТС, яка мала обслуговувати 65 колгоспів, були лише 38 тракторів та кілька комбайнів. А всі 7 лозуватських колгоспів на 1 січня 1945 року мали 90 коней, 120 голів великої рогатої худоби, 13 свиней, 79 овець та 256 курей.
Не вистачало також робочих рук. У 1944 році в колгоспах села працювали 1877 чол., з яких тільки 157 працездатних чоловіків, решта - жінки, старі та підлітки. Ріллю волочили граблями, ручними візками возили на поле посівний матеріал. І все ж колгоспники в 1944 році посіяли, обробили і вчасно зібрали врожай з 4409 га зернових, з 317 га- соняшнику, з 138 га -картоплі та з 114 га - овочів. Тільки зернових було зібрано 45 758 центнерів.
Лозуватська територіальна партійна організація та парторганізація при Гейківській МТС проводили серед населення велику політмасову і організаторську роботу. Тільки в МТС постійно працювали 14 агітаторів. В польових бригадах регулярно організовувалися читки газет, проводились бесіди.
Зразу ж після визволення села почали працювати школи, колгоспні червоні кутки, клуб, бібліотека, гуртки художньої самодіяльності. З клубних, бібліотечних та шкільних працівників була створена агіткультбригада, яка обслуговувала колгоспників безпосередньо на польових станах. Активними організаторами цієї сирами були депутати сільської Ради, комуністи.
Значну допомогу у відбудові колгоспів та організації політмасової роботи серед населення подавали колективи промислових підприємств Кривбасу. Так, на Криворізькому заводі «Комуніст» виготовлялися запасні частини для тракторів та комбайнів-Гейківської МТС. Не раз трудящі міста брали участь у проведенні польових робіт.
Протягом кількох років, у зв'язку з труднощами післявоєнного часу, які ускладнилися великою посухою 1946 року, економіка лозуватських колгоспів зміцнювалася повільно. В 1944 році колгоспники зібрали в середньому з гектара по 10,4 цнт зернових і по 4,9 цнт соняшнику, а в 1949 році - по 11,4 цнт вівса, 15 цнт кукурудзи і 10,6 цнт соняшнику. Ще повільніше відроджувалося тваринництво. В колгоспі «Шлях Леніна», наприклад, на кінець 1947 року було всього 40 голів великої рогатої худоби та 12 голів коней.
В 1950-1951 роках з 7 дрібних колгоспів було створено 2 - «Україна» та ім. К. Є. Ворошилова. Вже в 1951 році колгоспи одержали кращий урожай зернових та технічних культур, ніж у попередні роки. Наступного року середня врожайність зернових досягла 21,5 цнт з гектара. До початку серпня обидві артілі виконали план поставки зерна державі. Повністю було виконано також план розвитку і держпоставок по тваринництву. Того ж року прибутки колгоспів зросли проти 1951 року на 145 процентів. На трудодень колгоспники одержали по 3 кг хліба і більш як по 6 крб. грішми.
Лозуватка
Сторінка 5 з 8
дивізія, що наступала з боку Кривого Рога. Командував нею генерал маі'юр А. І. Олійников. В одному з жовтневих боїв у районі Лозуватки загинув Герой Радянського Союзу льотчик І. Ф. Базаров, уродженець Сталінграда. На фронтах Великої Вітчизняної війни за свободу Батьківщини воювали 777 лозуватців. Понад 500 учасників війни нагороджено орденами і медалями. Двом колишнім колгоспникам Лозуватки присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Обидва вони вихованці Лозуватської комсомольської організації. І. Л. Нежигай (син активного учасника громадянської війни Л. М. Нежигая), командир стрілецької роти, відзначився при форсуванні Вісли. Тепер він підполковник запасу, живе в Лозуватці. В 1943 році під час Курської битви командир артилерійського взводу О. Я. Дерев'янко мужньо відбивав атаки фашистських танків. Коли полягла в бою вся обслуга, О. Дерев'янко сам підсів до гармати і вступив в єдиноборство з 40 «тиграми». Прямою наводкою він знищив 3 танки. 10 січня 1944 року йому посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Величозних зусиль докладали жителі села, щоб відбудувати його після визволення від гітлерівських окупантів. Фашисти знищили 40 проц. усіх будинків, у т. ч. школу, лікарню, колгоспні споруди. Тільки по Лозуватській лікарні збитки, завдані окупантами, склали 1 362 432 карбованців. В колгоспах майже не залишилося ні реманенту, ні тягла.
Головою сільської Ради в перші післявоєнні роки працював комуніст І. Є. Вдовенко. Найактивнішими її депутатами були: завідуюча школою Н. М. Паргамонова, колгоспники М. А. Стрибайло, Н. В. Жир, П. О. Нежигай. В 1944 ропі була створена територіальна первинна партійна організація. До її складу входили працівники сільради, шкіл, лікарні, колгоспів МТС. Першим її секретарем був фронтовик А. А. Жидачевський.
У травні того ж року з 6 комуністів організована первинна парторганізація при Гейківській МТС. Її секретарем комуністи обрали А. А. Горбенка. Після закінчення війни, коли повернулись комуністи-фронтовики, почали утворюватись колгоспні парторганізації.
Першу після визволення посівну весняну кампанію трудівники села починали майже без техніки. В Гейківській МТС, яка мала обслуговувати 65 колгоспів, були лише 38 тракторів та кілька комбайнів. А всі 7 лозуватських колгоспів на 1 січня 1945 року мали 90 коней, 120 голів великої рогатої худоби, 13 свиней, 79 овець та 256 курей.
Не вистачало також робочих рук. У 1944 році в колгоспах села працювали 1877 чол., з яких тільки 157 працездатних чоловіків, решта - жінки, старі та підлітки. Ріллю волочили граблями, ручними візками возили на поле посівний матеріал. І все ж колгоспники в 1944 році посіяли, обробили і вчасно зібрали врожай з 4409 га зернових, з 317 га- соняшнику, з 138 га -картоплі та з 114 га - овочів. Тільки зернових було зібрано 45 758 центнерів.
Лозуватська територіальна партійна організація та парторганізація при Гейківській МТС проводили серед населення велику політмасову і організаторську роботу. Тільки в МТС постійно працювали 14 агітаторів. В польових бригадах регулярно організовувалися читки газет, проводились бесіди.
Зразу ж після визволення села почали працювати школи, колгоспні червоні кутки, клуб, бібліотека, гуртки художньої самодіяльності. З клубних, бібліотечних та шкільних працівників була створена агіткультбригада, яка обслуговувала колгоспників безпосередньо на польових станах. Активними організаторами цієї сирами були депутати сільської Ради, комуністи.
Значну допомогу у відбудові колгоспів та організації політмасової роботи серед населення подавали колективи промислових підприємств Кривбасу. Так, на Криворізькому заводі «Комуніст» виготовлялися запасні частини для тракторів та комбайнів-Гейківської МТС. Не раз трудящі міста брали участь у проведенні польових робіт.
Протягом кількох років, у зв'язку з труднощами післявоєнного часу, які ускладнилися великою посухою 1946 року, економіка лозуватських колгоспів зміцнювалася повільно. В 1944 році колгоспники зібрали в середньому з гектара по 10,4 цнт зернових і по 4,9 цнт соняшнику, а в 1949 році - по 11,4 цнт вівса, 15 цнт кукурудзи і 10,6 цнт соняшнику. Ще повільніше відроджувалося тваринництво. В колгоспі «Шлях Леніна», наприклад, на кінець 1947 року було всього 40 голів великої рогатої худоби та 12 голів коней.
В 1950-1951 роках з 7 дрібних колгоспів було створено 2 - «Україна» та ім. К. Є. Ворошилова. Вже в 1951 році колгоспи одержали кращий урожай зернових та технічних культур, ніж у попередні роки. Наступного року середня врожайність зернових досягла 21,5 цнт з гектара. До початку серпня обидві артілі виконали план поставки зерна державі. Повністю було виконано також план розвитку і держпоставок по тваринництву. Того ж року прибутки колгоспів зросли проти 1951 року на 145 процентів. На трудодень колгоспники одержали по 3 кг хліба і більш як по 6 крб. грішми.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове