Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
подвигами. Серед лозуватців, що служили в бригаді Котовського, за героїзм і відвагу, виявлені в боях, орденом бойового Червоного Прапора були нагороджені А. О. Кучеренко і Н. П. Гончаренко.
В Лозуватку тоді приїхав з Катеринослава з групою комсомольців Микола Островський. Він мав видане штабом 45-ї дивізії посвідчення: «Пред'явники цього - комсомольці-добровольці побажали стати кіннотниками Котовського і направляються в бригаду, яка формується».
До лав Червоної Армії вступала і молодь Лозуватки. Майже у повному складі вирушив на фронт комсомольський осередок, створений у квітні 1920 року, разом з секретарем Олексієм Тимофієвим. В числі добровольців була і перша комсомолка Лозуватки Марія Маковецька(Бойко); їй було 18 років, коли вона стала бійцем Червоної Армії.
За допомогою штабу Г. І. Котовського в січні 1920 року був створений Лозуватський ревком на чолі з Л. М. Нежигаєм. Незабаром були проведені вибори до Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. З відновленням Радянської влади в селі знову розпочалися перервані денікінською навалою революційні перетворення. На колишніх поміщицьких землях біднота заснувала нові селища - Ново-Родіоновку, Інгулець, Ново-Іванівку, Зелений Яр, Веселий Кут, Ново-Українку, Ново-Ганнівку та ін. Здебільшого ці селища виникали, як колективні господарства- комуни. В колишньому маєтку поміщика Нама була створена комуна «Пролетарський колектив» (тепер це село Інгулець), організатором якої стан один із керівників Лозуватського партизанського загону в 1919 році більшовик О. Чуплий. В маєтку поміщика Тищенка виникла комуна ім. Т. Г. Шевченка (нині село Базарове); в садибі генерала Харина - «Зоря соціалізму» (тепер село Ново-Петрикове); в маєтку поміщика Пащенка - комуна «Костянтинівське колективне господарство» (за ім'ям її організатора Костянтина Васильовича Юзова). У створенні цих колективів та організації роботи в них активну участь брав КНС села, головою якого був бідняк Ф. І. Шрамко.
У зв'язку з наступом військ Врангеля, які в кінці липня наближалися до Кривого Рога, Криворізький повітовий ревком 4 серпня 1920 року оголосив Лозуватку та інші волості на воєнному становищі. В цей час в село приїздив агітпоїзд ВУЦВКу на чолі з Г. І. Петровським.
Після переможного закінчення громадянської війни трудівники села активно включились у відбудову зруйнованого господарства. В січні 1921 року комуністи, що повернулися з фронту, відновили комосередок, який очолив радянське та господарське будівництво. В 1922 році в ньому було 8 комуністів.
2 січня 1921 року представники Лозуватської волості взяли участь у Криворізькому повітовому з'їзді КНС, який обговорив чергові питання відбудови сільського господарства. З великими труднощами подолали лозуватці наслідки посухи 1921 року. При допомозі робітників криворізьких підприємств - заводів «Пневматик», «Комуніст», рудників ім. Дзержинського, ім. Артема та інших - на селі було створено ремонтну майстерню і прокатний пункт сільськогосподарського реманенту. Робітники допомогли сім'ям червоноармійців і біднякам під час сівби і жнив, проводили активну боротьбу з куркульськими бандами.
У 1922 році в селі було організовано споживче і кредитне товариства.
Вже в перші роки непу помітно поліпшилось матеріальне становище селян. Вони почали споруджувати нові будинки і господарські приміщення. Так, якщо в 1913 році в Лозуватці було 1516 дворів, то в 1925 році їх налічувалось вже 1661.
З перших днів Радянської влади налагоджується культурне життя на селі. До 1925 року тут було 6 шкіл, дитячий будинок, сільбуд, театр, бібліотека. В кожному з 8 квареалів створили хату-читальню. В сільбуді та хатах-читальнях влаштовувались читання газет, журналів, заняття гуртків художньої самодіяльності. У школах, хатах-читальнях та на т. зв. десятихатках працювали лікнепи і школи малописьменних. У цій великій масовій роботі, що проводилась під лозунгами «Геть неписьменність!», «Кожний письменний мусить навчати десять неписьменних!»,- найактивнішу участь брали комуністи-вчителі: Анастасія Петрівна та Андрій Пимонович Xохол, Ф. С. Гайдейко; медичні працівники Ф. А. Макуха, І. П. Макуха; культармійці - комуністка Т. Н. Сушко, комсомолець Я. Г. Тимофіев та багато інших.
Відповідальні і складні завдання постали перед активістами села в роки колективізації сільського господарства. Добрий грунт для переходу трудівників Лозуватки па шлях колективного господарювання підготувала комуна «Костянтинівське колективне господарство», яка навесні 1926 року була реорганізована на сільськогосподарську артіль «Червоний плуг». Криворізькі робітники подарували тоді їй перший трактор «Фордзон» з
Лозуватка
Сторінка 3 з 8
формував свою кавалерійську бригаду Г. І. Котовський. В його бригаду і вступив весь загін Ганзіна. Як свідчить колишній начальник штабу бригади Котовського К. Ф. Юцевич, загін М. П. Ганзіна прославився бойовими В Лозуватку тоді приїхав з Катеринослава з групою комсомольців Микола Островський. Він мав видане штабом 45-ї дивізії посвідчення: «Пред'явники цього - комсомольці-добровольці побажали стати кіннотниками Котовського і направляються в бригаду, яка формується».
До лав Червоної Армії вступала і молодь Лозуватки. Майже у повному складі вирушив на фронт комсомольський осередок, створений у квітні 1920 року, разом з секретарем Олексієм Тимофієвим. В числі добровольців була і перша комсомолка Лозуватки Марія Маковецька(Бойко); їй було 18 років, коли вона стала бійцем Червоної Армії.
За допомогою штабу Г. І. Котовського в січні 1920 року був створений Лозуватський ревком на чолі з Л. М. Нежигаєм. Незабаром були проведені вибори до Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. З відновленням Радянської влади в селі знову розпочалися перервані денікінською навалою революційні перетворення. На колишніх поміщицьких землях біднота заснувала нові селища - Ново-Родіоновку, Інгулець, Ново-Іванівку, Зелений Яр, Веселий Кут, Ново-Українку, Ново-Ганнівку та ін. Здебільшого ці селища виникали, як колективні господарства- комуни. В колишньому маєтку поміщика Нама була створена комуна «Пролетарський колектив» (тепер це село Інгулець), організатором якої стан один із керівників Лозуватського партизанського загону в 1919 році більшовик О. Чуплий. В маєтку поміщика Тищенка виникла комуна ім. Т. Г. Шевченка (нині село Базарове); в садибі генерала Харина - «Зоря соціалізму» (тепер село Ново-Петрикове); в маєтку поміщика Пащенка - комуна «Костянтинівське колективне господарство» (за ім'ям її організатора Костянтина Васильовича Юзова). У створенні цих колективів та організації роботи в них активну участь брав КНС села, головою якого був бідняк Ф. І. Шрамко.
У зв'язку з наступом військ Врангеля, які в кінці липня наближалися до Кривого Рога, Криворізький повітовий ревком 4 серпня 1920 року оголосив Лозуватку та інші волості на воєнному становищі. В цей час в село приїздив агітпоїзд ВУЦВКу на чолі з Г. І. Петровським.
Після переможного закінчення громадянської війни трудівники села активно включились у відбудову зруйнованого господарства. В січні 1921 року комуністи, що повернулися з фронту, відновили комосередок, який очолив радянське та господарське будівництво. В 1922 році в ньому було 8 комуністів.
2 січня 1921 року представники Лозуватської волості взяли участь у Криворізькому повітовому з'їзді КНС, який обговорив чергові питання відбудови сільського господарства. З великими труднощами подолали лозуватці наслідки посухи 1921 року. При допомозі робітників криворізьких підприємств - заводів «Пневматик», «Комуніст», рудників ім. Дзержинського, ім. Артема та інших - на селі було створено ремонтну майстерню і прокатний пункт сільськогосподарського реманенту. Робітники допомогли сім'ям червоноармійців і біднякам під час сівби і жнив, проводили активну боротьбу з куркульськими бандами.
У 1922 році в селі було організовано споживче і кредитне товариства.
Вже в перші роки непу помітно поліпшилось матеріальне становище селян. Вони почали споруджувати нові будинки і господарські приміщення. Так, якщо в 1913 році в Лозуватці було 1516 дворів, то в 1925 році їх налічувалось вже 1661.
З перших днів Радянської влади налагоджується культурне життя на селі. До 1925 року тут було 6 шкіл, дитячий будинок, сільбуд, театр, бібліотека. В кожному з 8 квареалів створили хату-читальню. В сільбуді та хатах-читальнях влаштовувались читання газет, журналів, заняття гуртків художньої самодіяльності. У школах, хатах-читальнях та на т. зв. десятихатках працювали лікнепи і школи малописьменних. У цій великій масовій роботі, що проводилась під лозунгами «Геть неписьменність!», «Кожний письменний мусить навчати десять неписьменних!»,- найактивнішу участь брали комуністи-вчителі: Анастасія Петрівна та Андрій Пимонович Xохол, Ф. С. Гайдейко; медичні працівники Ф. А. Макуха, І. П. Макуха; культармійці - комуністка Т. Н. Сушко, комсомолець Я. Г. Тимофіев та багато інших.
Відповідальні і складні завдання постали перед активістами села в роки колективізації сільського господарства. Добрий грунт для переходу трудівників Лозуватки па шлях колективного господарювання підготувала комуна «Костянтинівське колективне господарство», яка навесні 1926 року була реорганізована на сільськогосподарську артіль «Червоний плуг». Криворізькі робітники подарували тоді їй перший трактор «Фордзон» з
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове