Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку 1929 року в селі створено ТСОЗ «Хвиля революції» з 1930 року - колгосп «Шлях до соціалізму». Його першими членами були Ф. І. Шрамко -
учасник громадянської війни, М. Г. Шрамко - заступник голови сільради, Т. Н. Сушко – депутат сільради та інші. А через два роки тут вже було 10 колгоспів. Велику роль
у проведенні масової колективізації відіграв комітет незаможних селян. Не випадково в 1930 році, на честь десятиріччя КНС, до урядових нагород було представлено 16 його членів - Ф. І. Шрамка, О. М. Чуплого, Д. А. Давиденка та інших.
Нове життя народжувалося в запеклій класовій боротьбі. Шалену антирадянську і антиколгоспну агітацію вели попи і куркулі. В артілі «Червоний плуг» бандити спалили хату вчителів-комуністів Хохол. В колгоспі «Шлях до соціалізму», 21 січня 1932 року куркульська банда вирізала всю сім'ю колгоспника С. Ю. Шкарупського.
Завершувати колективізацію і зміцнювати лозуватські колгоспи партійним та громадським організаціям села допомагали колективи створеної в 1929 році Ленінської машинно-тракторної станції та організованої в 1932 році Гейківської МТС,
Незабаром при Гейківській МТС відкрили курси трактористів. Вчилося тут 45 молодих колгоспників. Ентузіастами цієї справи були лозуватські комсомольці. Гаряче відгукнулися юнаки і дівчата на заклик «Молодь, на трактор!». Євдокія Нежигай, Яків Тимофіев, Дмитро Крицький, Григорій Дяченко - ось імена перших трактористів, які вийшли з лозуватських селян.
В 1934 році з допомогою МТС в Лозуватці споруджена електростанція, сели було також радіофіковане. Ветерани колгоспного руху посилали своїх делегатів у Москву на всесоюзні з'їзди колгоснників-ударників. В роботі першого з'їзду брав участь голова колгоспу «Шлях до соціалізму» Ф. І. Шрамко, а в 1935 році делегатом ІІ з'їзду була X. А. Шрамко, яка разом із своєю ланкою добилася високого врожаю кукурудзи - з 10 га зібрала по 50 центнерів.
Колгоспи і колгоспники села не раз брали участь у Всесоюзній сільсько-господарській виставці. Так, молочно-товарну ферму колгоспу «Шлях Леніна», яка одержала по 2217 кг молока на фуражну корову, у 1939 році було занесено до Почесної книги виставки. В 1940 році в цю книгу був занесений і колгосп «Шлях Леніна», який за 1937-1939 роки одержав урожай зернових по 13 цнт з га і до 1 січня 1940 року укомплектував три тваринницькі ферми. В Почесну книгу виставки занесено також багатьох лозуватських колгоспників і механізаторів Гейківської МТС.
В селі будувалися нові будинки для колгоспників, культурні заклади. Кваліфіковані лікарі працювали в лікарні і поліклініці, відкритих у 1931 році. Вже в 1925 році в селі працювала семирічна школа, яка в 1933 році стала десятирічкою. Напередодні Великої Вітчизняної війни в середній, семирічній і початковім школах навчалося 580 учнів. З 1925 по 1941 рік близько 500 вихованців лозуватських шкіл здобули середню загальноосвітню, середню спеціальну і вищу освіту.
В 1940 році в центрі села виріс чудовий Палац культури - це був подарунок держави колгоспникам за їх ударну працю. Крім того, всі 13 колгоспів мали свої клуби.
Німецько-фашистська навала перервала сповнене великого змісту жіптя колгоспників Лозуватки. Тяжкий час настав для них, коли 13 серпня 1941 року фашистські загарбники окупували село. Встановлення «нового порядку» гітлерівці розпочали з розстрілів і грабежів. За організацію опору проти окупантів були страчені комуністи М. П. Пінч-Люта, одна з перших членів колгоспу ім. Ворошилова. М. С. Сушко, Н. А. Ганзіна - активна учасниця колективізації, дружина колишнього командира партизанського загону часів громадянської війни М. П. Гниліші. О. М. Чуплий - учасник громадянської війни, колективізації, секретар парторганізації колгоспу «Шлях Леніна», Л. Ф. Макуха - син активіста лікаря Ф. А. Макухи та інші. До Німеччини та концентраційних таборів було вивезено 207 мешканців села.
І все ж населення саботувало накази окупантів, подавало допомогу військовополоненим, сприяло їх втечам з концентраційного табору, що був у селі, допомагало пораненим червоноармійцям, яких не встигли переправити через лінію фронту. Тільки колгоспниця А. Я. Омельчак, ризикуючи життям, врятувала і вилікувала 20 радянських бійців. Вона нагороджена орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
23 жовтня 1943 року перша повітряно-десантна дивізія, якою командував генерал-майор О. Ф. Казанкін, вибила гітлерівців з села. Однак ЗО жовтня, як розповів у своєму листі членам місцевого краєзнавчого гуртка маршал Радянською Союзу Р. Я. Малиновський, внаслідок контрудару гітлерівських військ наші частини змушені були відступити. Остаточно Лозуватку визволили 8 березня 1944 року війська 228-ї стрілецької дивізії, якою командував П. Г. Куликов. Ій допомагала 95-а гвардійська стрілецька
Лозуватка
Сторінка 4 з 8
плугом, пофарбованим у червоний колір. Знайомитися з роботою цієї артілі приїздили мешканці багатьох сіл.На початку 1929 року в селі створено ТСОЗ «Хвиля революції» з 1930 року - колгосп «Шлях до соціалізму». Його першими членами були Ф. І. Шрамко -
у проведенні масової колективізації відіграв комітет незаможних селян. Не випадково в 1930 році, на честь десятиріччя КНС, до урядових нагород було представлено 16 його членів - Ф. І. Шрамка, О. М. Чуплого, Д. А. Давиденка та інших.
Нове життя народжувалося в запеклій класовій боротьбі. Шалену антирадянську і антиколгоспну агітацію вели попи і куркулі. В артілі «Червоний плуг» бандити спалили хату вчителів-комуністів Хохол. В колгоспі «Шлях до соціалізму», 21 січня 1932 року куркульська банда вирізала всю сім'ю колгоспника С. Ю. Шкарупського.
Завершувати колективізацію і зміцнювати лозуватські колгоспи партійним та громадським організаціям села допомагали колективи створеної в 1929 році Ленінської машинно-тракторної станції та організованої в 1932 році Гейківської МТС,
Незабаром при Гейківській МТС відкрили курси трактористів. Вчилося тут 45 молодих колгоспників. Ентузіастами цієї справи були лозуватські комсомольці. Гаряче відгукнулися юнаки і дівчата на заклик «Молодь, на трактор!». Євдокія Нежигай, Яків Тимофіев, Дмитро Крицький, Григорій Дяченко - ось імена перших трактористів, які вийшли з лозуватських селян.
В 1934 році з допомогою МТС в Лозуватці споруджена електростанція, сели було також радіофіковане. Ветерани колгоспного руху посилали своїх делегатів у Москву на всесоюзні з'їзди колгоснників-ударників. В роботі першого з'їзду брав участь голова колгоспу «Шлях до соціалізму» Ф. І. Шрамко, а в 1935 році делегатом ІІ з'їзду була X. А. Шрамко, яка разом із своєю ланкою добилася високого врожаю кукурудзи - з 10 га зібрала по 50 центнерів.
Колгоспи і колгоспники села не раз брали участь у Всесоюзній сільсько-господарській виставці. Так, молочно-товарну ферму колгоспу «Шлях Леніна», яка одержала по 2217 кг молока на фуражну корову, у 1939 році було занесено до Почесної книги виставки. В 1940 році в цю книгу був занесений і колгосп «Шлях Леніна», який за 1937-1939 роки одержав урожай зернових по 13 цнт з га і до 1 січня 1940 року укомплектував три тваринницькі ферми. В Почесну книгу виставки занесено також багатьох лозуватських колгоспників і механізаторів Гейківської МТС.
В селі будувалися нові будинки для колгоспників, культурні заклади. Кваліфіковані лікарі працювали в лікарні і поліклініці, відкритих у 1931 році. Вже в 1925 році в селі працювала семирічна школа, яка в 1933 році стала десятирічкою. Напередодні Великої Вітчизняної війни в середній, семирічній і початковім школах навчалося 580 учнів. З 1925 по 1941 рік близько 500 вихованців лозуватських шкіл здобули середню загальноосвітню, середню спеціальну і вищу освіту.
В 1940 році в центрі села виріс чудовий Палац культури - це був подарунок держави колгоспникам за їх ударну працю. Крім того, всі 13 колгоспів мали свої клуби.
Німецько-фашистська навала перервала сповнене великого змісту жіптя колгоспників Лозуватки. Тяжкий час настав для них, коли 13 серпня 1941 року фашистські загарбники окупували село. Встановлення «нового порядку» гітлерівці розпочали з розстрілів і грабежів. За організацію опору проти окупантів були страчені комуністи М. П. Пінч-Люта, одна з перших членів колгоспу ім. Ворошилова. М. С. Сушко, Н. А. Ганзіна - активна учасниця колективізації, дружина колишнього командира партизанського загону часів громадянської війни М. П. Гниліші. О. М. Чуплий - учасник громадянської війни, колективізації, секретар парторганізації колгоспу «Шлях Леніна», Л. Ф. Макуха - син активіста лікаря Ф. А. Макухи та інші. До Німеччини та концентраційних таборів було вивезено 207 мешканців села.
І все ж населення саботувало накази окупантів, подавало допомогу військовополоненим, сприяло їх втечам з концентраційного табору, що був у селі, допомагало пораненим червоноармійцям, яких не встигли переправити через лінію фронту. Тільки колгоспниця А. Я. Омельчак, ризикуючи життям, врятувала і вилікувала 20 радянських бійців. Вона нагороджена орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.
23 жовтня 1943 року перша повітряно-десантна дивізія, якою командував генерал-майор О. Ф. Казанкін, вибила гітлерівців з села. Однак ЗО жовтня, як розповів у своєму листі членам місцевого краєзнавчого гуртка маршал Радянською Союзу Р. Я. Малиновський, внаслідок контрудару гітлерівських військ наші частини змушені були відступити. Остаточно Лозуватку визволили 8 березня 1944 року війська 228-ї стрілецької дивізії, якою командував П. Г. Куликов. Ій допомагала 95-а гвардійська стрілецька
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове