Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Петриківка, Улянівка та робітниче селище Правда. Розташована на річці Вовчій (басейн Дніпра), за 95 км від Дніпропетровська. Селище перетинає Придніпровська залізниця, неподалік знаходиться залізнична станція Улянівка. Населення - понад 14,5 тис. чоловік.
В околицях Васильківки розташовані кургани кочовиків-половців (XI-XIII століття).
Назва селища походить від урочища Васильківки на річці Вовчій, де на початку XVIII століття був запорізький зимівник. Після переселення сюди групи козаків його перетворили на військову слободу Васильківку. У 1781 році в ній жило близько 750 чоловік Напередодні реформи 1861 року слободу населяли державні селяни.
Вигідне розташування Васильківки, через яку проходив битий запорізький шлях, що вів на Кальміус, Маріуполь і Бердянськ, сприяло швидкому її розвитку. Якщо у 1801 році населення слободи становило 1,2 тис. чоловік, то у 1859 році воно збільшилося до 4,3 тис. чоловік. Основним заняттям жителів було хліборобство, тваринництво і ремесла. Сіяли переважно яру пшеницю, жито і ячмінь.
За указами 1866-1867 рр. про поземельний устрій державних селян вони одержали ті наділи, якими користувались до реформи. Наприкінці XIX століття посилився процес диференціації селян, загострилася класова боротьба.
Революція 1905-1907 рр. знайшла широкий відгук і у Васильківці. В селі поширювались листівки, відбувалися мітинги. Організаторами селянських виступів були робітники Чаплинського залізничного вузла. На мітингах виступали робітники-залізничники і місцеві вчителі - О. Д. Моздолевський, Г. М. Друзенко та ін., які закликали селян до боротьби проти самодержавства, за землю і волю. В 1906 році О. Д. Моздолевського, Г. М. Друзенка та кількох революційно настроєних селян були заарештовано.
Під час столипінської реформи кращі землі жителів Васильківки загарбали сільські багатії. Вони скуповували за дешеву ціну наділи бідняків і засновували хутори. Так виникли хутори Новоіванівський, Шевякіна, Новоолександрівський. 110 куркульських господарств Васильківки мали від 34 до 118 десятин землі кожне, тоді як на 1780 бідняцьких і середняцьких господарств припадало по 3-5 десятин. Бідняки, що розорювались, змушені були йти на заробітки.
Побудова залізниці поблизу села дала значний поштовх його розвитку. В 1914 році населення перевищило 12 тис. чоловік. У селі з'явилися крамниці. З 1901 року почав діяти паровий млин, який належав місцевому багатію Киршу. На ньому щороку перероблялося продукції на суму 12 тис. карбованців.
У 1914 році у Васильківці відкрили лікарню на 11 ліжок, де працював один лікар і кілька чол. середнього медичного персоналу.
В селі було 2 церковнопарафіальні і 4 земські школи, в яких навчалося 420 дітей. Значна частина дітей, в основному селян-трударів, лишалася неписьменною.
З початком першої світової імперіалістичної війни майже всіх чоловіків села мпбілізували в армію і відправили на фронт. У населення реквізовували коней і продовольство. Різко скоротилися посівні площі. Все це погіршило і без того тяжке становище селян. Вони відмовлялися здавати продукти, бойкотували трудову повинність, що була запроваджена у зв'язку з війною.
Зростали антивоєнні настрої і серед солдатів, які не хотіли проливати свою кров за інтереси експлуататорських класів. Про це, зокрема, свідчить лист жителя Васильківки В. Волоса, який був на румунському фронті. «Солдати, сидячи в окопах,- писав він, - тільки й думають про мир. Чекають того дня, коли в окопах, містах і селах - пролунає велике слово мир».
Звістка про повалення ненависного народові самодержавства дійшла до Васильківки па початку березня 1917 року. Солдати І. К. Шевцов, І. Т. Заїка, М. Г. Скороход та інші, що повернулися додому, поширювали більшовицькі лозунги. Вони й очолили боротьбу селян за мир і землю.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні розгорнулася боротьба за встановлення Радянської влади. 26 грудня 1917 року до Васильківки прибув представник Катеринославського комітету більшовиків С. Пащенко. Одночасно туди при
їхали агітатори від Центральної ради. У селі відбувся сход. Буржуазно-нацїоналістичні підголоски докладали всіх зусиль, щоб залучити селян на свій бік. Але їх зігнали з трибуни і надали слово С. Пащенку, який викрив контрреволюційний характер Центральної ради. Основна маса селян пішла за більшовиками і підтримала їх програму.
В січні 1918 року у Васильківці відбулись вибори до Ради селянських і солдатських депутатів. До її складу були обрані бідняки І. Т. Заїка, М. М. Кулібаба, К. Магала та інші. Рада зосередила у своїх руках всю владу у
Васильківка
Сторінка 1 з 6
Васильківка - селище міського типу (з 1957 року), центр Васильківського району і Васильківської селищної Ради, якій підпорядковані села: Бондареве, Вовчанське, Зоря, Іванівна, Красне, Крутий Яр, Манвелівка, В околицях Васильківки розташовані кургани кочовиків-половців (XI-XIII століття).
Назва селища походить від урочища Васильківки на річці Вовчій, де на початку XVIII століття був запорізький зимівник. Після переселення сюди групи козаків його перетворили на військову слободу Васильківку. У 1781 році в ній жило близько 750 чоловік Напередодні реформи 1861 року слободу населяли державні селяни.
Вигідне розташування Васильківки, через яку проходив битий запорізький шлях, що вів на Кальміус, Маріуполь і Бердянськ, сприяло швидкому її розвитку. Якщо у 1801 році населення слободи становило 1,2 тис. чоловік, то у 1859 році воно збільшилося до 4,3 тис. чоловік. Основним заняттям жителів було хліборобство, тваринництво і ремесла. Сіяли переважно яру пшеницю, жито і ячмінь.
За указами 1866-1867 рр. про поземельний устрій державних селян вони одержали ті наділи, якими користувались до реформи. Наприкінці XIX століття посилився процес диференціації селян, загострилася класова боротьба.
Революція 1905-1907 рр. знайшла широкий відгук і у Васильківці. В селі поширювались листівки, відбувалися мітинги. Організаторами селянських виступів були робітники Чаплинського залізничного вузла. На мітингах виступали робітники-залізничники і місцеві вчителі - О. Д. Моздолевський, Г. М. Друзенко та ін., які закликали селян до боротьби проти самодержавства, за землю і волю. В 1906 році О. Д. Моздолевського, Г. М. Друзенка та кількох революційно настроєних селян були заарештовано.
Під час столипінської реформи кращі землі жителів Васильківки загарбали сільські багатії. Вони скуповували за дешеву ціну наділи бідняків і засновували хутори. Так виникли хутори Новоіванівський, Шевякіна, Новоолександрівський. 110 куркульських господарств Васильківки мали від 34 до 118 десятин землі кожне, тоді як на 1780 бідняцьких і середняцьких господарств припадало по 3-5 десятин. Бідняки, що розорювались, змушені були йти на заробітки.
Побудова залізниці поблизу села дала значний поштовх його розвитку. В 1914 році населення перевищило 12 тис. чоловік. У селі з'явилися крамниці. З 1901 року почав діяти паровий млин, який належав місцевому багатію Киршу. На ньому щороку перероблялося продукції на суму 12 тис. карбованців.
У 1914 році у Васильківці відкрили лікарню на 11 ліжок, де працював один лікар і кілька чол. середнього медичного персоналу.
В селі було 2 церковнопарафіальні і 4 земські школи, в яких навчалося 420 дітей. Значна частина дітей, в основному селян-трударів, лишалася неписьменною.
З початком першої світової імперіалістичної війни майже всіх чоловіків села мпбілізували в армію і відправили на фронт. У населення реквізовували коней і продовольство. Різко скоротилися посівні площі. Все це погіршило і без того тяжке становище селян. Вони відмовлялися здавати продукти, бойкотували трудову повинність, що була запроваджена у зв'язку з війною.
Зростали антивоєнні настрої і серед солдатів, які не хотіли проливати свою кров за інтереси експлуататорських класів. Про це, зокрема, свідчить лист жителя Васильківки В. Волоса, який був на румунському фронті. «Солдати, сидячи в окопах,- писав він, - тільки й думають про мир. Чекають того дня, коли в окопах, містах і селах - пролунає велике слово мир».
Звістка про повалення ненависного народові самодержавства дійшла до Васильківки па початку березня 1917 року. Солдати І. К. Шевцов, І. Т. Заїка, М. Г. Скороход та інші, що повернулися додому, поширювали більшовицькі лозунги. Вони й очолили боротьбу селян за мир і землю.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції на Україні розгорнулася боротьба за встановлення Радянської влади. 26 грудня 1917 року до Васильківки прибув представник Катеринославського комітету більшовиків С. Пащенко. Одночасно туди при
їхали агітатори від Центральної ради. У селі відбувся сход. Буржуазно-нацїоналістичні підголоски докладали всіх зусиль, щоб залучити селян на свій бік. Але їх зігнали з трибуни і надали слово С. Пащенку, який викрив контрреволюційний характер Центральної ради. Основна маса селян пішла за більшовиками і підтримала їх програму.
В січні 1918 року у Васильківці відбулись вибори до Ради селянських і солдатських депутатів. До її складу були обрані бідняки І. Т. Заїка, М. М. Кулібаба, К. Магала та інші. Рада зосередила у своїх руках всю владу у
Дивиться також інші населені пункти району:
- Васильківський район
- Шевченково
- Письменне
- Павлівка
- Миколаївка
- Зелений Гай
- Добровілля
- Григорівка
- Богданівка
- Чаплине
- Великоолександрівка