Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
навколо неї росли дрімучі ліси. Тепер вона майже висохла і тут розкинувся неозорий степ, помережений лісозахисними смугами, балками й байраками. На її берегах і виросло місто Жовті Води - одне з наймолодших міст України.
З його передісторією пов'язана перша видатна перемога українських козацьких військ під керівництвом Богдана Хмельницького над польсько-шляхетськими військами під час народно-визвольної боротьби 1648-54 рр. В середині квітня 1648 року в урочищі Жовті Води повсталі козаки, очолювані Богданом Хмельницьким, зустріли польсько-шляхетські війська під командуванням С. Потоцького і Я. Шемберга. В перших боях 19 квітня козацькі загони примусили шляхту відступити і зайняти для себе невигідну позицію. Згодом до запорожців приєдналися і реєстрові козаки, які були послані польським командуванням, для підтримки Потоцького. 5 травля військо Богдана Хмельницького перейшло в рішучий наступ на ворожий табір. Битва тривала два дні і закінчилась розгромом польсько-шляхетських загонів. Тяжкопоранений Потоцький потрапив у полон і незабаром помер, а Шемберга було вбито. Основні сили ворога було знищено, решту взято у полон.
В бою під Жовтими Водами разом з українськими повстанцями доблесно воювали їхні російські брати - втікачі з маєтків феодалів-кріпосників, жителі багатьох міст Росії, а також загони донських козаків.
Про цю історичну подію збереглося багато документів, спогадів, народний пісень. Образно оспівується перемога Богдана Хмельницького під Жовтими Водами в одній із пісень:
Гей, поїхав Хмельницький к Жовтому Броду, Гей, не один лях лежить Головою в воду...
Вдячні нащадки дбайливо оберігають історичні пам'ятки того часу. Недалеко від залізничної станції Жовті Води, що за 10 км від міста, височить старовинна могила, яку в народі називають Богдановою. На ній, як вважають дослідники. був командний пункт Богдана Хмельницького. Біля станції Савро є легендарна Савур-могила. За народними переказами, козаки засипали тут землею, набираючи її у власні шапки, місце поховання тих, хто загинув у битві під Жовтими Водами. В приміському селі Миролюбівці (в минулому Боголюбівка) в 1954 році на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією встановлено меморіальну плиту в пам'ять битви під Жовтими Водами. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 травня 1957 року селище міського типу Жовту Ріку перейменовано на місто Жовті Води. Ім'ям легендарного сина українського народу Богдана Хмельницького названа одна з центральних вулиць міста, а біля входу на стадіон встановлено пам'ятник Богдану Хмельницькому.
Історія виникнення й розвитку селища Жовта Ріка (тепер місто Жовті Води) тісно пов'язана з промисловим освоєнням краю, з відкриттям й розробкою залізорудних родовищ на річці Жовтій. У 1895 році підприємець Львов разом з інженером Боруцьким за безцінь орендували у жителів села Весело-Іванівки 870 десятин землі з оплатою півкопійки за пуд видобутої руди. Згодом до пограбування надр долучались і іноземні підприємці. Власником Весело-Іванівського рудника стало гірничопромислове товариство «Жовта Ріка», засноване в Брюсселі в 1899 році. В кінці 1908 року рудник був переданий в оренду іншому бельгійському товари ству - «Фермієр».
Поруч з Весело-Іванівським рудником виник Краснокутський рудник. У 1897 році катеринославський купець Копилов узяв в оренду у поміщиці Краснокутської 1027 десятин землі, на якій у 1898 році розпочав кар'єрний видобуток руди. В трьох верстах від цього рудника, на землях, що належали поміщикові Коломойцеву, одеським підприємцем Калоті було відкрито рудник, багатий на поклади заліза. В 1904 році цей рудник був придбаний засновником акціонерного «Товариства російської залізної промисловості» Гантке. Наприкінці XIX століття на річні Жовтій розпочали розробку залізної руди Брянське, Криворізьке та Одеське товариства на паях «Рандич і К». Але під час економічної кризи 1900-1903 рр. рудники цих товариств закрилися.
Селище Жовта Ріка, в районі якого і діяли Весело-Іванівський, Краснокутський та Коломойцевський (Гантке) рудники, виникло поблизу села Весело-Іванівки. Спочатку на Весело-Іванівському руднику щороку добували по 3,5 млн. пудів залізної руди, на рудниках Краснокутському і Гантке - по 2,5 млн. пудів. До прокладення Саксаганської вітки Карнаватка-П'ятихатки Катерининської залізниці видобуту руду доставляли гужовим транспортом на станцію Пичугине. Одночасно з завершенням будівництва Катерининської залізниці рудопромисловці провели від селища до станції Жовті Води залізничну вітку довжиною в 10 верст. Пізніше вона була передана управлінню Катерининської залізниці, яке зобов'язалося викупити її у товариства «Жовта Ріка». Рудопромисловці гарантували щорічне
Жовті Води
Сторінка 1 з 10
Жовті Води - місто обласного підпорядкування, розташоване на річці Жовтій за 136 км на захід від Дніпропетровська. Залізнична станція - Жовта Ріка. Населення - 41,8 тис. чоловік. В давнину річка Жовта була повноводною, а З його передісторією пов'язана перша видатна перемога українських козацьких військ під керівництвом Богдана Хмельницького над польсько-шляхетськими військами під час народно-визвольної боротьби 1648-54 рр. В середині квітня 1648 року в урочищі Жовті Води повсталі козаки, очолювані Богданом Хмельницьким, зустріли польсько-шляхетські війська під командуванням С. Потоцького і Я. Шемберга. В перших боях 19 квітня козацькі загони примусили шляхту відступити і зайняти для себе невигідну позицію. Згодом до запорожців приєдналися і реєстрові козаки, які були послані польським командуванням, для підтримки Потоцького. 5 травля військо Богдана Хмельницького перейшло в рішучий наступ на ворожий табір. Битва тривала два дні і закінчилась розгромом польсько-шляхетських загонів. Тяжкопоранений Потоцький потрапив у полон і незабаром помер, а Шемберга було вбито. Основні сили ворога було знищено, решту взято у полон.
В бою під Жовтими Водами разом з українськими повстанцями доблесно воювали їхні російські брати - втікачі з маєтків феодалів-кріпосників, жителі багатьох міст Росії, а також загони донських козаків.
Про цю історичну подію збереглося багато документів, спогадів, народний пісень. Образно оспівується перемога Богдана Хмельницького під Жовтими Водами в одній із пісень:
Гей, поїхав Хмельницький к Жовтому Броду, Гей, не один лях лежить Головою в воду...
Вдячні нащадки дбайливо оберігають історичні пам'ятки того часу. Недалеко від залізничної станції Жовті Води, що за 10 км від міста, височить старовинна могила, яку в народі називають Богдановою. На ній, як вважають дослідники. був командний пункт Богдана Хмельницького. Біля станції Савро є легендарна Савур-могила. За народними переказами, козаки засипали тут землею, набираючи її у власні шапки, місце поховання тих, хто загинув у битві під Жовтими Водами. В приміському селі Миролюбівці (в минулому Боголюбівка) в 1954 році на честь 300-річчя возз'єднання України з Росією встановлено меморіальну плиту в пам'ять битви під Жовтими Водами. Указом Президії Верховної Ради УРСР від 23 травня 1957 року селище міського типу Жовту Ріку перейменовано на місто Жовті Води. Ім'ям легендарного сина українського народу Богдана Хмельницького названа одна з центральних вулиць міста, а біля входу на стадіон встановлено пам'ятник Богдану Хмельницькому.
Історія виникнення й розвитку селища Жовта Ріка (тепер місто Жовті Води) тісно пов'язана з промисловим освоєнням краю, з відкриттям й розробкою залізорудних родовищ на річці Жовтій. У 1895 році підприємець Львов разом з інженером Боруцьким за безцінь орендували у жителів села Весело-Іванівки 870 десятин землі з оплатою півкопійки за пуд видобутої руди. Згодом до пограбування надр долучались і іноземні підприємці. Власником Весело-Іванівського рудника стало гірничопромислове товариство «Жовта Ріка», засноване в Брюсселі в 1899 році. В кінці 1908 року рудник був переданий в оренду іншому бельгійському товари ству - «Фермієр».
Поруч з Весело-Іванівським рудником виник Краснокутський рудник. У 1897 році катеринославський купець Копилов узяв в оренду у поміщиці Краснокутської 1027 десятин землі, на якій у 1898 році розпочав кар'єрний видобуток руди. В трьох верстах від цього рудника, на землях, що належали поміщикові Коломойцеву, одеським підприємцем Калоті було відкрито рудник, багатий на поклади заліза. В 1904 році цей рудник був придбаний засновником акціонерного «Товариства російської залізної промисловості» Гантке. Наприкінці XIX століття на річні Жовтій розпочали розробку залізної руди Брянське, Криворізьке та Одеське товариства на паях «Рандич і К». Але під час економічної кризи 1900-1903 рр. рудники цих товариств закрилися.
Селище Жовта Ріка, в районі якого і діяли Весело-Іванівський, Краснокутський та Коломойцевський (Гантке) рудники, виникло поблизу села Весело-Іванівки. Спочатку на Весело-Іванівському руднику щороку добували по 3,5 млн. пудів залізної руди, на рудниках Краснокутському і Гантке - по 2,5 млн. пудів. До прокладення Саксаганської вітки Карнаватка-П'ятихатки Катерининської залізниці видобуту руду доставляли гужовим транспортом на станцію Пичугине. Одночасно з завершенням будівництва Катерининської залізниці рудопромисловці провели від селища до станції Жовті Води залізничну вітку довжиною в 10 верст. Пізніше вона була передана управлінню Катерининської залізниці, яке зобов'язалося викупити її у товариства «Жовта Ріка». Рудопромисловці гарантували щорічне