Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Через нестачу коштів Президія Вищої ради народного господарства
вирішила приступити до відбудови насамперед тих рудників Кривбасу, що краще збереглися. Рудники Жовтої Річки, як більш зруйновані, кілька років перебували в стані технічної охорони. І тільки в 1923 році з ініціативи робітників, яку підтримали Криворізький окружком партії і Катеринославська губернська рада спілки гірників, почалися підготовчі роботи до їх відбудови. На початку 1924 року Південнорудний трест видав наказ, за яким кар'єри всіх колишніх рудників об'єднувалися в одне рудоуправління «Жовта Ріка», першим завідуючим якого був призначений гірничий технік Черняєв. У 1924-25 господарському році на об'єднаному руднику розгорнулися водовідливні та інші відбудовчі роботи. Спочатку воду з кар'єрів відкачували ручними насосами. Тільки в 1925 році було пущено першу турбіну, і рудник одержав електроенергію.
У відбудові рудника активну участь взяли партійна і профспілкова організації, створені наприкінці 1923 року. До партійного осередку, що об'єднував комуністів рудника та Весело-Іванівської сільради, входило 7 чол., в їх числі М. Й. Дьяконов (секретар партосередку), Ф. М. Голов'яненко, С. І. Поліщук, М. А. Суслов та інші. За ініціативою комуністів в кінці 1923 року на руднику було організовано комсомольський осередок, який налічував 7 чоловік. Першими комсомольцями були К. Барабаш, О. Карпик, О. Люлько, Є, Шевченко, О. Шевцова, О. Чередіонова. Секретарем осередку обрали І. Делова. У квітні 1945 року він загинув при визволенні Чехословаччини. В Братиславі на його могилі встановлено пам'ятник.
Комуністи і комсомольці не лише активно працювали на відбудові рудника. Вони проводили також велику культурно-освітню роботу: брали участь у проведенні атеїстичної пропаганди серед населення, в організації художньої-самодіяльності та спортивно-масової роботи. Комсомольці встановили шефство над першими піонерськими загонами, створеними в жовторічнянській школі наприкінці 1923 року.
В період соціалістичної індустріалізації країни партійні та господарські органи рудника особливу увагу звернули на технічне переобладнання гірничорудного виробництва. Було складено план реконструкції рудника, в якому передбачалось також і будівництво нових об'єктів. Цей план почали втілювати в життя у травні 1929 року і завершили до вересня 1932 року. За цей час було збудовано механічну
майстерню, паровозне депо, градирню, високовольтну лінію, 2 електропідстанції компресорну установку тощо. Здійснення цих заходів забезпечило значний приріст виробництва залізної руди. Одночасно в 1929 році було закладено ствол шахти «Капітальна». Цю шахту - одну з найбільших у Кривбасі - було введено в експлуатацію в 1934 році.
Велике значення для піднесення гірничорудного виробництва мала постанова ЦК ВКПб від 15 квітня 1930 року про діяльність Південнорудного трісту. в якій було намічено шляхи дальшого розвитку Криворізького басейну, в т. ч. і рудоуправління «Жовта Ріка». Колектив доклав багато зусиль для дальшої його реконструкції і впровадження механізації робіт по видобутку і транспортуванні, руди, застосуванню новітніх засобів розробки родовищ. У 1932 році розвідувальна партія рудника за основними показниками вийшла на перше місце в Кривбасі. В авангарді боротьби за здійснення завдань, поставлених партією, за підвищений продуктивності праці і загального рівня видобутку руди йшли гірники-комуністи І. А. Седченко, Д. І. Холодій, Г. 3. Сучак, С. С. Дьяконов, В. М. Старинець та інші.
Посилення механізації гірничих робіт вимагало підвищення культурно-технічного рівня робітників. Партійна організація рудника приділяла велику увагу технічній освіті робітників. В 1931 році на різних курсах по підвищенню кваліфікації і освоєнню нової техніки вчилися 107 робітників, у 1932 році - 210. На руднику діяв виробничо-технічний кабінет, при якому працювало 8 технічних гуртків. У 1932 році в них навчалося 240 робітників.
Активну участь у соціалістичному будівництві брали жінки. В 1932 році різні виробничі курси закінчило 57 жінок. Серед передовиків праці великою повапни користувались Л. 3. Нечаєва, Є. Й. Дьяконова та інші. В 1932 році за зразкову роботу 128 жінок рудника «Жовта Ріка» одержали премії.
Надзвичайно важливе значення в справі технічного переозброєння рудників мала безпосередня участь робітників у раціоналізації виробництва. В 1935 році за ініціативою інженерів Г. Б. Римші і Г. М. Малахова на рудниках Жовтої Ріки вперше в СРСР в широких масштабах був застосований метод буріння зйомними коронками при важких умовах буріння, що дало великий економічний ефект. До цього на руднику щозмінно транспортувалось по стволу і виробках 1,5-2 тонни бурової сталі. Після впровадження нового методу цей трудомісткий процес відпав, що дало змогу вивільнити 62 робітників, зайнятих раніше на заправній станції і транспортуванні бурових інструментів. Це сприяло підвищенню продуктивності праці бурильника на 25 проц. У цьому ж році був застосований метод грунтоуступного відбою в
Жовті Води
Сторінка 5 з 10
водовідлині насоси не діяли. Переважна більшість шахтарів через припинення робіт на рудніках працювала в сільському господарстві.Через нестачу коштів Президія Вищої ради народного господарства
У відбудові рудника активну участь взяли партійна і профспілкова організації, створені наприкінці 1923 року. До партійного осередку, що об'єднував комуністів рудника та Весело-Іванівської сільради, входило 7 чол., в їх числі М. Й. Дьяконов (секретар партосередку), Ф. М. Голов'яненко, С. І. Поліщук, М. А. Суслов та інші. За ініціативою комуністів в кінці 1923 року на руднику було організовано комсомольський осередок, який налічував 7 чоловік. Першими комсомольцями були К. Барабаш, О. Карпик, О. Люлько, Є, Шевченко, О. Шевцова, О. Чередіонова. Секретарем осередку обрали І. Делова. У квітні 1945 року він загинув при визволенні Чехословаччини. В Братиславі на його могилі встановлено пам'ятник.
Комуністи і комсомольці не лише активно працювали на відбудові рудника. Вони проводили також велику культурно-освітню роботу: брали участь у проведенні атеїстичної пропаганди серед населення, в організації художньої-самодіяльності та спортивно-масової роботи. Комсомольці встановили шефство над першими піонерськими загонами, створеними в жовторічнянській школі наприкінці 1923 року.
В період соціалістичної індустріалізації країни партійні та господарські органи рудника особливу увагу звернули на технічне переобладнання гірничорудного виробництва. Було складено план реконструкції рудника, в якому передбачалось також і будівництво нових об'єктів. Цей план почали втілювати в життя у травні 1929 року і завершили до вересня 1932 року. За цей час було збудовано механічну
майстерню, паровозне депо, градирню, високовольтну лінію, 2 електропідстанції компресорну установку тощо. Здійснення цих заходів забезпечило значний приріст виробництва залізної руди. Одночасно в 1929 році було закладено ствол шахти «Капітальна». Цю шахту - одну з найбільших у Кривбасі - було введено в експлуатацію в 1934 році.
Велике значення для піднесення гірничорудного виробництва мала постанова ЦК ВКПб від 15 квітня 1930 року про діяльність Південнорудного трісту. в якій було намічено шляхи дальшого розвитку Криворізького басейну, в т. ч. і рудоуправління «Жовта Ріка». Колектив доклав багато зусиль для дальшої його реконструкції і впровадження механізації робіт по видобутку і транспортуванні, руди, застосуванню новітніх засобів розробки родовищ. У 1932 році розвідувальна партія рудника за основними показниками вийшла на перше місце в Кривбасі. В авангарді боротьби за здійснення завдань, поставлених партією, за підвищений продуктивності праці і загального рівня видобутку руди йшли гірники-комуністи І. А. Седченко, Д. І. Холодій, Г. 3. Сучак, С. С. Дьяконов, В. М. Старинець та інші.
Посилення механізації гірничих робіт вимагало підвищення культурно-технічного рівня робітників. Партійна організація рудника приділяла велику увагу технічній освіті робітників. В 1931 році на різних курсах по підвищенню кваліфікації і освоєнню нової техніки вчилися 107 робітників, у 1932 році - 210. На руднику діяв виробничо-технічний кабінет, при якому працювало 8 технічних гуртків. У 1932 році в них навчалося 240 робітників.
Активну участь у соціалістичному будівництві брали жінки. В 1932 році різні виробничі курси закінчило 57 жінок. Серед передовиків праці великою повапни користувались Л. 3. Нечаєва, Є. Й. Дьяконова та інші. В 1932 році за зразкову роботу 128 жінок рудника «Жовта Ріка» одержали премії.
Надзвичайно важливе значення в справі технічного переозброєння рудників мала безпосередня участь робітників у раціоналізації виробництва. В 1935 році за ініціативою інженерів Г. Б. Римші і Г. М. Малахова на рудниках Жовтої Ріки вперше в СРСР в широких масштабах був застосований метод буріння зйомними коронками при важких умовах буріння, що дало великий економічний ефект. До цього на руднику щозмінно транспортувалось по стволу і виробках 1,5-2 тонни бурової сталі. Після впровадження нового методу цей трудомісткий процес відпав, що дало змогу вивільнити 62 робітників, зайнятих раніше на заправній станції і транспортуванні бурових інструментів. Це сприяло підвищенню продуктивності праці бурильника на 25 проц. У цьому ж році був застосований метод грунтоуступного відбою в