Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
робітників, які ввійшли до Криворізького районного об'єднання профспілок.
Руднична партійна організація у Жовтій Ріці виникла на початку літа 1917 року. Вона входила до складу Вечірньокутської районної організації (Доноцько- Криворізьке обласне партійне об'єднання) і підтримувала тісні зв'язки з Катеринославським комітетом РСДРПб.
В серпні 1917 року у селищі було створено загін Червоної гвардії, який стежив за революційним порядком. Жовторічнянці рішуче виступили проти контрреволюційного заколоту Корнілова, зробили обшук у місцевого поміщика корніловця Тищенка і заарештували його.
Трудящі селища вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і разом з робітниками Криворіжжя розгорнули боротьбу за встановлення влади Рад на місцях. Сприятливі умови для збройного повстання на Криворіжжі склалися лише на початку січня 1918 року, після встановлення Радянської влади в Катеринославі, Кам'янському, коли радянські війська під командуванням В. О. Антонова-Овсієнка переправились на правий берег Дніпра. Протягом 22-24 січня 1918 року наступаючі радянські війська і місцеві червоногвардійці очистили всю територію Криворіжжя від контрреволюційних загонів Центральної ради. Радянську владу було встановлено і в селищі Жовтій Ріці. Відбулися вибори до Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів Криворізького басейну, до складу якої увійшло і кілька представників від Жовтої Ріки. Криворізька Рада та депутатські групи на місцях докладали всіх зусиль, щоб вивести басейн із скрутного економічного становища, розпочати роботу по забезпеченню населення рудників паливом, продовольчими товарами та одягом. Втілювались у життя перші декрети Радянської влади.
Проте недовгим був період мирного розвитку молодої Країни Рад. Наприкінці березня 1918 року червоногвардійським загонам Жовтої Ріки разом з іншими частинами Червоної Армії довелося боротися проти полчищ кайзерівської Німеччини на підступах до Кривбасу. Відступивши під натиском озброєних до зубів німецьких окупантів, вони ввійшли до складу Ордовасилівського загону, яким командував П. М. Кращенко і М. В. Задорожний. Пізніше цей загін приєднався до Кримського (Чорноморського) полку, командиром якого був І. Ф. Федько, і брав участь у боротьбі з білогвардійцями на Північному Кавказі.
Робітники Жовтої Ріки, що лишилися на окупованій німцями території, теж чинили опір загарбникам. Окупантам не вдалося ввести в дію жоден з рудників. Навесні 1918 року в сусідньому селі Жовтому більшовики Д. М. Аксененко іа М. І. Голов'янченко організували підпільну партійну групу. За дорученням цієї групи колишній прапорщик царської армії Г. В. Потапов, що повернувся з німецького полону, створив з колишниіх солдатів-фронтовиків і селян-бідняків сіл Жовтгого, Весело-Іванівки, Красного Кута і робітників Жовтої Ріки партизанський загін з 25 чоловік. У бойових діях загону активну участь брали О. М. Грабовський, В. С. Мусієнко, О. Л. Геращенко, С. С. Кваша та інші. Партизани нападали на дрібні загони німецьких та гетьманських військ у Жовтянській, Краснокутській, Попельнастівській, Саксаганській та інших волостях Верхньодніпровського повіту. Восени 1918 року загін Г. В. Потапова налічував 350 бійців, в т. ч. 50 кіннотників. Було налагоджено зв'язок з нелегальним Катеринославським губкомом партії та підпільниками Кривого Рога.
В середині листопада 1918 року партизани визволили від окупантів і гайдамаків Жовту Ріку і відновили там владу Рад. Але незабаром селище захопили петлюрівці. На початку лютого 1919 року, після розгрому Червоною Армією військ директорії, жовторічнянці знову приступили до відбудовчої роботи. Однак мирній праці перешкоджали різні контрреволюційні недобитки та куркульські банди. У березні 1919 року загін Г. В. Потапова в бою під Верхньодніпровськом розгромив байду Марусі.
Влітку 1919 року, коли почався наступ Денікіна, робітники селища стали на захист Радянської влади. Влився в Червону Армію і партизанський загін р Потапова.
У січні 1920 року в селищі остаточно відновлена Радянська влада. Спочатку тут діяв ревком, а з лютого - селищна Рада робітничих депутатів, яка підпорядковувалася виконавчому комітетові Криворізької повітової Ради. Протягом 1920 року гірники Жовтої Ріки направили групу товаришів на боротьбу з білополяками і врангелівцями. Частина робітників ввійшла в місцевий загін особливого призначення під командуванням М. В. Задорожного і А. К. Листопада, який боровся проти куркульського бандитизму в північних районах Криворізького повіту.
Після закінчення громадянської війни становище в селищі було дуже складним. Кар'єри рудників з 1918 року були затоплені. Гірниче устаткування і
Жовті Води
Сторінка 4 з 10
відбувалися мітинги і демонстрації. Робітники роззброїли поліцію і жандармів, ліквідували місцеві органи влади, створили рудничні комітети і обрали своїх представників до Криворізької Ради робітничих і солдатських депутатів. У цей час на рудниках організуються і професіональні спілки Руднична партійна організація у Жовтій Ріці виникла на початку літа 1917 року. Вона входила до складу Вечірньокутської районної організації (Доноцько- Криворізьке обласне партійне об'єднання) і підтримувала тісні зв'язки з Катеринославським комітетом РСДРПб.
В серпні 1917 року у селищі було створено загін Червоної гвардії, який стежив за революційним порядком. Жовторічнянці рішуче виступили проти контрреволюційного заколоту Корнілова, зробили обшук у місцевого поміщика корніловця Тищенка і заарештували його.
Трудящі селища вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і разом з робітниками Криворіжжя розгорнули боротьбу за встановлення влади Рад на місцях. Сприятливі умови для збройного повстання на Криворіжжі склалися лише на початку січня 1918 року, після встановлення Радянської влади в Катеринославі, Кам'янському, коли радянські війська під командуванням В. О. Антонова-Овсієнка переправились на правий берег Дніпра. Протягом 22-24 січня 1918 року наступаючі радянські війська і місцеві червоногвардійці очистили всю територію Криворіжжя від контрреволюційних загонів Центральної ради. Радянську владу було встановлено і в селищі Жовтій Ріці. Відбулися вибори до Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів Криворізького басейну, до складу якої увійшло і кілька представників від Жовтої Ріки. Криворізька Рада та депутатські групи на місцях докладали всіх зусиль, щоб вивести басейн із скрутного економічного становища, розпочати роботу по забезпеченню населення рудників паливом, продовольчими товарами та одягом. Втілювались у життя перші декрети Радянської влади.
Проте недовгим був період мирного розвитку молодої Країни Рад. Наприкінці березня 1918 року червоногвардійським загонам Жовтої Ріки разом з іншими частинами Червоної Армії довелося боротися проти полчищ кайзерівської Німеччини на підступах до Кривбасу. Відступивши під натиском озброєних до зубів німецьких окупантів, вони ввійшли до складу Ордовасилівського загону, яким командував П. М. Кращенко і М. В. Задорожний. Пізніше цей загін приєднався до Кримського (Чорноморського) полку, командиром якого був І. Ф. Федько, і брав участь у боротьбі з білогвардійцями на Північному Кавказі.
Робітники Жовтої Ріки, що лишилися на окупованій німцями території, теж чинили опір загарбникам. Окупантам не вдалося ввести в дію жоден з рудників. Навесні 1918 року в сусідньому селі Жовтому більшовики Д. М. Аксененко іа М. І. Голов'янченко організували підпільну партійну групу. За дорученням цієї групи колишній прапорщик царської армії Г. В. Потапов, що повернувся з німецького полону, створив з колишниіх солдатів-фронтовиків і селян-бідняків сіл Жовтгого, Весело-Іванівки, Красного Кута і робітників Жовтої Ріки партизанський загін з 25 чоловік. У бойових діях загону активну участь брали О. М. Грабовський, В. С. Мусієнко, О. Л. Геращенко, С. С. Кваша та інші. Партизани нападали на дрібні загони німецьких та гетьманських військ у Жовтянській, Краснокутській, Попельнастівській, Саксаганській та інших волостях Верхньодніпровського повіту. Восени 1918 року загін Г. В. Потапова налічував 350 бійців, в т. ч. 50 кіннотників. Було налагоджено зв'язок з нелегальним Катеринославським губкомом партії та підпільниками Кривого Рога.
В середині листопада 1918 року партизани визволили від окупантів і гайдамаків Жовту Ріку і відновили там владу Рад. Але незабаром селище захопили петлюрівці. На початку лютого 1919 року, після розгрому Червоною Армією військ директорії, жовторічнянці знову приступили до відбудовчої роботи. Однак мирній праці перешкоджали різні контрреволюційні недобитки та куркульські банди. У березні 1919 року загін Г. В. Потапова в бою під Верхньодніпровськом розгромив байду Марусі.
Влітку 1919 року, коли почався наступ Денікіна, робітники селища стали на захист Радянської влади. Влився в Червону Армію і партизанський загін р Потапова.
У січні 1920 року в селищі остаточно відновлена Радянська влада. Спочатку тут діяв ревком, а з лютого - селищна Рада робітничих депутатів, яка підпорядковувалася виконавчому комітетові Криворізької повітової Ради. Протягом 1920 року гірники Жовтої Ріки направили групу товаришів на боротьбу з білополяками і врангелівцями. Частина робітників ввійшла в місцевий загін особливого призначення під командуванням М. В. Задорожного і А. К. Листопада, який боровся проти куркульського бандитизму в північних районах Криворізького повіту.
Після закінчення громадянської війни становище в селищі було дуже складним. Кар'єри рудників з 1918 року були затоплені. Гірниче устаткування і