Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
підпорядковані селища Гра нітне, Тік, Токівське, села Мар'ївка, Усть-Кам'янка і Червоний Тік.
Село молоде, йому пішов тільки сімнадцятий рік. Виникло воно під час будінництва Каховської ГЕС, коли на нове місце переселили мешканців двох сіл - Грушівки та Кута, територія яких мала стати дном водойми Дніпра. Обидва села мають давню історію. Поблизу них досліджено 2 курганні могильники доби бронзи (III - І тис. до н. е.); в них виявлено такояї поховання скіфського часу (IV-III століття до н. е.), поховання сарматів II століття н. е. та пізніх кочівників XIV-XV століть. Знайдено також 2 поселення черняхівської культури II-V століть н. с. Крім того, біля села Усть-Кам'янки розкопано 20 курганів, у яких виявлено 30
сарматських поховань І століття н. е. та одно кочівницьке поховання IX -X століть н. е.
Історія села Грушівки багата цікавими фактами і подіями. У Грушівці, тривалий час жив полковник В. Д. Давидов - батько поета Дениса Давидова, керівника партизанського руху часів Вітчизняної війни 1812 року. Родину Давидових відвідував прославлений полководець О. В. Суворов, який 1793 року брав участь у маневрах біля Грушівки. Дев'ятирічний Денис привернув його увагу. зацікавив. Хлопець був кмітливим, цікавився військовими науками. Суворов уже тоді пророкував йому славне військове майбутнє. І не помилився.
Коли царський уряд ліквідував Нову Січ, тутешні землі привласнив генерал-губернатор князь А. А. Вяземський. Місцеві селяни стали його кріпаками. Багато горя зазнали прості степовики. До того ж їх розоряли стихійні лиха від розливу річок Базавлуку і Підпільної. Найбільша повінь сталася 1845 року. Тоді водою знесло багато хат, десятки сімей кріпаків лишились без притулку. Напередодні реформи. 1801 року барони Штигліци продали Грушівську економію представникові царської сім'ї - князеві Михайлу Романову. На Романова працювала вся сільська біднота Грушівки й Кута навіть і після реформи 1861 року.
Нестерпний поміщицький гніт викликав гнівний протест селян, які піднімалися на боротьбу за кращу долю, проти гнобителів. Біднота обох сіл палко відгукнулась па заклик Херсонської організації РСДРП забирати землю в багатіїв, конфісковувати їхні маєтки. Широкого розмаху набрали селянські виступи в Грушівці у 1904-1905 рр. Царський уряд послав туди великий загін козаків-карателів. Від їх побоїв померли селяни М. Качан і М. Парубець, а організаторів заворушень А. Ніколенка, М. Донця, X. Мухіна та інших ув'язнено.
В селах, що належали Романову, населення не мало медичної допомоги, навіть фельдшера не було. Князь вважав, що найкраще для нього, коли селяни житимуть у цілковитій темряві, їхні діти виростатимуть без будь-якої освіти. Для цього він перетворив місцеву церковнопарафіальну школу на однокласне училище, скоротити вчителів і видатки на цей заклад. Навчались лише діти службовців економії та куркулів. Не дивно, що майже все населення Грушівки і Кута було неписьменним.
Наприкінці XIX століття до Грушівки приїздили І. Ю. Рєпін та В. О. Сєров. Великих художників вражала краса навколишньої природи. Ілля Юхимович давно виношував задум майбутньої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» і саме тут почав його здійснювати. Художник сідав за мольберт і малював відомі картини: «Українська хата», «Могила кошового отамана Івана Сірка», «Церква
в Грушівці» та інші. Чимало історико-культурних подій відбулось у цьому селі і пізніше - в першому і другому десятиріччі XX століття.
З великою радістю зустріли в Грушівці та в Куті звістку про перемогу Великого Жовтня. Наприкінці 1917 року в цих селах встановилась Радянська влада. На станції Тік утворився з місцевих селян загін Червоної гвардії. Його організатором був Л. Д. Підлигайло, командиром - М. Івов.
Великі випробування випали на долю мешканців обох сіл у роки громадянської війни. Наприкінці березня 1918 року червоні бійці змушені були залишити ці села. Австро-німецькі окупанти та гетьманці чинили жорстокі розправи над населенням. Почалися насильства, грабунки, вбивства. Окупанти вивозили до Німеччини зерно, сало, цукор, худобу.
Австро-німецьких інтервентів змінили в кінці листопада петлюрівці, яких на початку 1919 року вигнали частини Червоної Армії. Відновили свою діяльність місцеві органи Радянської влади. У лютому в Грушівці створено комбід. Його головою обрано Т. Ф. Солянка. Та в середині травня на Грушівку і Кут напали банди отамана Григор'єва. Знов вогнем спалахнули хати, почалися розстріли сільських активістів. На допомогу селянам прибув збройний загін катеринославських робітників.
У серпні 1919 року село захопили денікінці. Понад п'ять місяців тут, як і в усій губернії, лютував білий терор. Після вигнання денікінців була
Ленінське
Сторінка 1 з 5
Ленінське - село, центр однойменної сільської Ради. Розташоване за 35 км від районного центру і за 3 км від залізничної станції Підстепна Придніпровської за лізниці. Населення - 5193 чоловіки. Сільській Раді Село молоде, йому пішов тільки сімнадцятий рік. Виникло воно під час будінництва Каховської ГЕС, коли на нове місце переселили мешканців двох сіл - Грушівки та Кута, територія яких мала стати дном водойми Дніпра. Обидва села мають давню історію. Поблизу них досліджено 2 курганні могильники доби бронзи (III - І тис. до н. е.); в них виявлено такояї поховання скіфського часу (IV-III століття до н. е.), поховання сарматів II століття н. е. та пізніх кочівників XIV-XV століть. Знайдено також 2 поселення черняхівської культури II-V століть н. с. Крім того, біля села Усть-Кам'янки розкопано 20 курганів, у яких виявлено 30
сарматських поховань І століття н. е. та одно кочівницьке поховання IX -X століть н. е.
Історія села Грушівки багата цікавими фактами і подіями. У Грушівці, тривалий час жив полковник В. Д. Давидов - батько поета Дениса Давидова, керівника партизанського руху часів Вітчизняної війни 1812 року. Родину Давидових відвідував прославлений полководець О. В. Суворов, який 1793 року брав участь у маневрах біля Грушівки. Дев'ятирічний Денис привернув його увагу. зацікавив. Хлопець був кмітливим, цікавився військовими науками. Суворов уже тоді пророкував йому славне військове майбутнє. І не помилився.
Коли царський уряд ліквідував Нову Січ, тутешні землі привласнив генерал-губернатор князь А. А. Вяземський. Місцеві селяни стали його кріпаками. Багато горя зазнали прості степовики. До того ж їх розоряли стихійні лиха від розливу річок Базавлуку і Підпільної. Найбільша повінь сталася 1845 року. Тоді водою знесло багато хат, десятки сімей кріпаків лишились без притулку. Напередодні реформи. 1801 року барони Штигліци продали Грушівську економію представникові царської сім'ї - князеві Михайлу Романову. На Романова працювала вся сільська біднота Грушівки й Кута навіть і після реформи 1861 року.
Нестерпний поміщицький гніт викликав гнівний протест селян, які піднімалися на боротьбу за кращу долю, проти гнобителів. Біднота обох сіл палко відгукнулась па заклик Херсонської організації РСДРП забирати землю в багатіїв, конфісковувати їхні маєтки. Широкого розмаху набрали селянські виступи в Грушівці у 1904-1905 рр. Царський уряд послав туди великий загін козаків-карателів. Від їх побоїв померли селяни М. Качан і М. Парубець, а організаторів заворушень А. Ніколенка, М. Донця, X. Мухіна та інших ув'язнено.
В селах, що належали Романову, населення не мало медичної допомоги, навіть фельдшера не було. Князь вважав, що найкраще для нього, коли селяни житимуть у цілковитій темряві, їхні діти виростатимуть без будь-якої освіти. Для цього він перетворив місцеву церковнопарафіальну школу на однокласне училище, скоротити вчителів і видатки на цей заклад. Навчались лише діти службовців економії та куркулів. Не дивно, що майже все населення Грушівки і Кута було неписьменним.
Наприкінці XIX століття до Грушівки приїздили І. Ю. Рєпін та В. О. Сєров. Великих художників вражала краса навколишньої природи. Ілля Юхимович давно виношував задум майбутньої картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» і саме тут почав його здійснювати. Художник сідав за мольберт і малював відомі картини: «Українська хата», «Могила кошового отамана Івана Сірка», «Церква
в Грушівці» та інші. Чимало історико-культурних подій відбулось у цьому селі і пізніше - в першому і другому десятиріччі XX століття.
З великою радістю зустріли в Грушівці та в Куті звістку про перемогу Великого Жовтня. Наприкінці 1917 року в цих селах встановилась Радянська влада. На станції Тік утворився з місцевих селян загін Червоної гвардії. Його організатором був Л. Д. Підлигайло, командиром - М. Івов.
Великі випробування випали на долю мешканців обох сіл у роки громадянської війни. Наприкінці березня 1918 року червоні бійці змушені були залишити ці села. Австро-німецькі окупанти та гетьманці чинили жорстокі розправи над населенням. Почалися насильства, грабунки, вбивства. Окупанти вивозили до Німеччини зерно, сало, цукор, худобу.
Австро-німецьких інтервентів змінили в кінці листопада петлюрівці, яких на початку 1919 року вигнали частини Червоної Армії. Відновили свою діяльність місцеві органи Радянської влади. У лютому в Грушівці створено комбід. Його головою обрано Т. Ф. Солянка. Та в середині травня на Грушівку і Кут напали банди отамана Григор'єва. Знов вогнем спалахнули хати, почалися розстріли сільських активістів. На допомогу селянам прибув збройний загін катеринославських робітників.
У серпні 1919 року село захопили денікінці. Понад п'ять місяців тут, як і в усій губернії, лютував білий терор. Після вигнання денікінців була
Дивиться також інші населені пункти району:
- Апостоловський район
- Перше Травня
- Нива Трудова
- Михайлівка
- Кам'янка
- Зеленодольськ
- Володимирівка
- Велика Костромка
- Мар'янське