Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Кінної армії примусили противника тікати на південь. Саме тут було розгромлено три кавалерійські дивізії - основний кістяк врангелівської кінноти.
У розгромі ворога велике значення мав приїзд на фронт голови ВЦВКу М. І. Калініна. Він об'їхав червоні дивізії, палко виступав перед червоноармійцями, закликав їх героїчно долати всі перешкоди, ударити всією силою війська по Врангелю. 27 жовтня 1920 року М. І. Калінін побував у Грушівці, привітно розмовляв з селянами, розпитував їх про життя, дав багато корисних порад про те, з чого почати відбудову зруйнованого війною народного господарства.
Докорінні зміни відбулись у селах після перемоги колгоспного ладу. Перші артілі в Грушівці - «Червоний партизан», «Трудова змичка», «Сага», а в Куті - «Незаможний орач» і промислова артіль «Працівник» - організувались у 1929- 1930 рр. Згодом з промислової артілі «Працівник» відокремились сільськогосподарська «Жовтневий орач» і промислова - «Шлях до комунізму». Через два роки артілі укрупнено. В Грушівці почала діяти одна укрупнена артіль «Червоний партизан», в Куті - три: ім. Петровського, «Жовтневий орач» та «Перебудова»» У розвитку економіки колгоспам значну допомогу подавала Жовтокам'янська МТС, організована в 1930 році.
Рік у рік багатіли колгоспи. Вони спорудили добрі тваринницькі ферми, просторі виробничі приміщення, придбали необхідний реманент. Зростання грошових доходів, врожаю, виробництва молока, м'яса та іншої тваринницької продукції висунуло ці колгоспи в лави кращих, передових в республіці.
Мирне життя трудящих 22 червня 1941 року обірвала війна. Та радянський народ одностайно став проти ворога. У Грушівці і Куті діяв партизанський загін Південного фронту. 9 жовтня 1941 року народні месники здійснили сміливий напад на гітлерівців. Фашисти втратили тоді 123 чол. убитими, багато гвинтівок, 5 ручних кулеметів, 14 автоматів, 2 вогнемети, 2 міномети, 19 пістолетів, велику кількість патронів та інших боєприпасів. Партизанам допомагали місцеві патріоти Ф. Я. Головатий, Й. Г. Крамар та інші.
Восени 1941 року був організований партизанський загін в основному з рибалок риболовецької артілі ім. Богдана Хмельницького. На островах, порослих густим очеретом, вони створили свою базу, звідки здійснювали напади на окупантів. Восени партизани перейшли лінію фронту, деякі з них розійшлися для підпільної роботи по окупованих селах. У 1943 році в селі знову було організовано партизанський загін, який завдавав ударів ворогам.
Мешканці Грушівки і Кута вступали до партизанський загонів та підпільних груп, що діяли і за межами їхніх сіл. Так, наприклад, у Нікополі в діяльності підпільної групи «Месник» брав участь учитель історії Грушівської середньої школи М. К. Голуб.
Восени 1943 року Червона Армія наблизилась до нікопольських укріплень противника. Бої тривали кілька місяців. 5 лютого 1944 року 59-а гвардійська Краматорська ордена Суворова стрілецька дивізія, прорвавши оборону, перейшла у наступ. Місцеві жителі па рибальських човнах переправляли воїнів через річку Скарбну поблизу Кута. В битву вступила також 333-я Синельниківська Червонопрапорна ордена Суворова стрілецька дивізія. Села було визволено.
Гітлерівці завдали Грушівці і Куту великої шкоди. За сприяння партизанам фашисти розстріляли 43 грушівських активісти. За час окупації вони зовсім зруйнували артільні господарства.
Здавалось, потрібні десятиліття, щоб усе відновити і добитись довоєнного рівня виробництва. Та знов показала свою силу соціалістична система. Комуністична партія і Радянський уряд доклали усіх зусиль, щоб якпаиіпвидше відбудувати народне господарство визволених районів. Велику допомогу подавали народи Російської Федерації і республік Середньої Азії.
У Грушівці і Куті одразу після визволення від окупантів відновилися колгоспи. Вже навесні 1945 року вони засіяли зерновими З308 га ріллі, технічними культурами - 356 га. Наприкінці того ж року колгоспники виробили 1131 цнт молока, 12 цнт меду тощо.
До 1948 року колгоспи обох сіл з допомогою МТС освоїли довоєнні площі і добігли довоєнної врожайності з основних культур. Того ж року «Жовтневий орач» і «Перебудова» об'єдналися в один колгосп ім. Леніна. Головою його обрали фронтовіїка, досвідченого господарника С. А. Ніколенка. Через два роки до цього колгоспу приєдналась артіль ім. Будьонного. Утворилось велике багатогалузеве господарство, яке не раз було учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві.
Створення Каховської ГЕС і величезної зрошувальної системи навколо неї відкривало величні перспективи перетворення півдня України і півночі Криму на потужні бази сільськогосподарського виробництва. Будівництво Каховського водоймища потребувало перенесення кількох сіл з берегів
Ленінське
Сторінка 2 з 5
відновлена Радянська влада. Але восени 1920 року села захопили війська барона Врангеля. 14яшвтня 1920 року поблизу Грушівки частини 2-ї Ставропольської ім. Блінова кавалерійської дивізії при підтримці 2-ї У розгромі ворога велике значення мав приїзд на фронт голови ВЦВКу М. І. Калініна. Він об'їхав червоні дивізії, палко виступав перед червоноармійцями, закликав їх героїчно долати всі перешкоди, ударити всією силою війська по Врангелю. 27 жовтня 1920 року М. І. Калінін побував у Грушівці, привітно розмовляв з селянами, розпитував їх про життя, дав багато корисних порад про те, з чого почати відбудову зруйнованого війною народного господарства.
Докорінні зміни відбулись у селах після перемоги колгоспного ладу. Перші артілі в Грушівці - «Червоний партизан», «Трудова змичка», «Сага», а в Куті - «Незаможний орач» і промислова артіль «Працівник» - організувались у 1929- 1930 рр. Згодом з промислової артілі «Працівник» відокремились сільськогосподарська «Жовтневий орач» і промислова - «Шлях до комунізму». Через два роки артілі укрупнено. В Грушівці почала діяти одна укрупнена артіль «Червоний партизан», в Куті - три: ім. Петровського, «Жовтневий орач» та «Перебудова»» У розвитку економіки колгоспам значну допомогу подавала Жовтокам'янська МТС, організована в 1930 році.
Рік у рік багатіли колгоспи. Вони спорудили добрі тваринницькі ферми, просторі виробничі приміщення, придбали необхідний реманент. Зростання грошових доходів, врожаю, виробництва молока, м'яса та іншої тваринницької продукції висунуло ці колгоспи в лави кращих, передових в республіці.
Мирне життя трудящих 22 червня 1941 року обірвала війна. Та радянський народ одностайно став проти ворога. У Грушівці і Куті діяв партизанський загін Південного фронту. 9 жовтня 1941 року народні месники здійснили сміливий напад на гітлерівців. Фашисти втратили тоді 123 чол. убитими, багато гвинтівок, 5 ручних кулеметів, 14 автоматів, 2 вогнемети, 2 міномети, 19 пістолетів, велику кількість патронів та інших боєприпасів. Партизанам допомагали місцеві патріоти Ф. Я. Головатий, Й. Г. Крамар та інші.
Восени 1941 року був організований партизанський загін в основному з рибалок риболовецької артілі ім. Богдана Хмельницького. На островах, порослих густим очеретом, вони створили свою базу, звідки здійснювали напади на окупантів. Восени партизани перейшли лінію фронту, деякі з них розійшлися для підпільної роботи по окупованих селах. У 1943 році в селі знову було організовано партизанський загін, який завдавав ударів ворогам.
Мешканці Грушівки і Кута вступали до партизанський загонів та підпільних груп, що діяли і за межами їхніх сіл. Так, наприклад, у Нікополі в діяльності підпільної групи «Месник» брав участь учитель історії Грушівської середньої школи М. К. Голуб.
Восени 1943 року Червона Армія наблизилась до нікопольських укріплень противника. Бої тривали кілька місяців. 5 лютого 1944 року 59-а гвардійська Краматорська ордена Суворова стрілецька дивізія, прорвавши оборону, перейшла у наступ. Місцеві жителі па рибальських човнах переправляли воїнів через річку Скарбну поблизу Кута. В битву вступила також 333-я Синельниківська Червонопрапорна ордена Суворова стрілецька дивізія. Села було визволено.
Гітлерівці завдали Грушівці і Куту великої шкоди. За сприяння партизанам фашисти розстріляли 43 грушівських активісти. За час окупації вони зовсім зруйнували артільні господарства.
Здавалось, потрібні десятиліття, щоб усе відновити і добитись довоєнного рівня виробництва. Та знов показала свою силу соціалістична система. Комуністична партія і Радянський уряд доклали усіх зусиль, щоб якпаиіпвидше відбудувати народне господарство визволених районів. Велику допомогу подавали народи Російської Федерації і республік Середньої Азії.
У Грушівці і Куті одразу після визволення від окупантів відновилися колгоспи. Вже навесні 1945 року вони засіяли зерновими З308 га ріллі, технічними культурами - 356 га. Наприкінці того ж року колгоспники виробили 1131 цнт молока, 12 цнт меду тощо.
До 1948 року колгоспи обох сіл з допомогою МТС освоїли довоєнні площі і добігли довоєнної врожайності з основних культур. Того ж року «Жовтневий орач» і «Перебудова» об'єдналися в один колгосп ім. Леніна. Головою його обрали фронтовіїка, досвідченого господарника С. А. Ніколенка. Через два роки до цього колгоспу приєдналась артіль ім. Будьонного. Утворилось велике багатогалузеве господарство, яке не раз було учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у Москві.
Створення Каховської ГЕС і величезної зрошувальної системи навколо неї відкривало величні перспективи перетворення півдня України і півночі Криму на потужні бази сільськогосподарського виробництва. Будівництво Каховського водоймища потребувало перенесення кількох сіл з берегів
Дивиться також інші населені пункти району:
- Апостоловський район
- Перше Травня
- Нива Трудова
- Михайлівка
- Кам'янка
- Зеленодольськ
- Володимирівка
- Велика Костромка
- Мар'янське