Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
позику, матеріали для будівництва на березі майбутнього моря.
Проектувальники показали план нового села. Він усім сподобався: рівні вулиці, асфальтовані шляхи, великі площі, Палац культури, школи, крамниці, садиби в рясних садах. Населення з ентузіазмом підтримало ідею будівництва водоймища і план переселення. Нове село назвали Ленінським.
Переселенню підлягало 678 дворів і все громадське господарство. Від держави колгосп дістав понад 3 млн. крб. допомоги, колгоспники - 6,8 млн. крб. Невдовзі прибули ешелони з лісом, цементом, цеглою, вапном, шифером, цвяхами, фарбами та іншим. Виконком Ленінської сільради опрацював план переселення. Сільськогосподарська комісія виконкому встановила нові межі землекористування артілі. Орні площі колгоспу лишилися старими. Дещо скоротились лише ділянки пасовищ і луків у заплаві Дніпра. Комісія сприяла колгоспові у складанні нової структури посівних площ, в освоєнні, нових сівозмін.
Виконком допоміг переселенцям вибрати ділянки для садиб, надав транспорт для перевезення майна, склав чіткий графік розподілу будівельних матеріалів. Було налагоджено торгівлю, медичне обслуговування населення. З'явились тимчасові павільйони, лотки і пересувні фургони з продовольчими та промисловими товарами. В будівельних бригадах відкрились їдальні з гарячою їжею. Для підготовки спеціалістів будівельних професій сільради і колгосп організували курси. Було скомплектовано з числа колгоспників 15 будівельних бригад. Споруджено лісопильню, майстерні для виготовлення конструкцій, бетонорозчинні вузли. Районні організації дали колону автомашин для перевезення із зони затоплення лісу, худоби, колгоспного майна та будівельних матеріалів із станції Підстепна.
Велику роботу провела партійна організація колгоспу. В усіх бригадах відбулися збори, на яких комуністи ознайомили людей з порядком переселення, закликали будівельників розгорнути соціалістичне змагання за дострокову здачу нових споруд. І ось менш як за рік на території Ленінського з'явилося 16 великих виробничих приміщень. Замість старих, непристосованих скотних дворів, що були у Грушівці і Куті, на новому місці виросли корпуси ферм для великої рогатої худоби, механізовані свинарники, вівчарні, стайні.
Було встановлено суворий контроль за здійсненням графіку будівництва житлових та культурно-побутових споруд. Сільрада заборонила порушувати планування, будували лише за типовими проектами. Закладали відразу кілька будинків, роботу організовували комплексно. Одна ланка возила камінь і пісок, друга - копала траншеї під фундамент, третя - починала кладку. Далі за справу бралися теслярі, штукатури, столяри. Виконроби стежили, щоб потокові лінії без перебоїв забезпечувались технічною документацією, матеріалами, інструментом, мали широкий фронт робіт. Потоково-розчленований метод дозволив раціонально використати робочу силу і техніку.
Про старі хати, залишені в Грушівці і Куті, забули. Люди хотіли мати котеджі на 4-5 і більше кімнат, з скляними верандами і мансардами. Всередині - передпокій, вітальня, спальня, їдальня, дитяча спальня, ванна. Електропроводка в більшості домів монтувалась не по стінах, а всередині. Досвідчені майстри виготовляли шафи, буфети, столи, тумбочки, карнизи, ліжка тощо. Колгоспник приходив у майстерню, вибирав з ескізів чи з експонатів те, що йому до вподоби, виписував накладну, платив усю суму чи оформляв замовлення на виплату і забирав речі.
За рік колгосп зводив 340 будинків. На один будинок витрачався день. Завзято, з ініціативою працювали будівельні бригади М. О. Усика, Ф. С. Потурая та багатьох інших. Люди дбайливо впорядкували своє село: насадили вздовж вулиць і біля дворів понад 12 тис. дерев, спорудили великий парк у центрі, поблизу літнього кінотеатру, майстерно виліпили мозаїчне панно на фасаді Палацу культури, що відображає достаток і щастя трудящих в умовах колгоспного ладу. На площі поставили великий монумент В. І. Леніна, з чиїм ім'ям зв'язані всі перетворення в цьому стену, перемоги на фронтах, у мирний трудовий час, прекрасне майбутнє колгоспу.
Довкола площі В. І. Леніна побудували універмаг, продовольчий і господарчий магазини, книгарню, їдальню, пошту, телеграф, кінотеатр. А за 300 метрів від площі височить колгоспний будинок відпочинку, далі - лікарня, кілька багатоповерхових корпусів школи-інтернату.
Сільрада, правління і партійна організація колгоспу так поставили справу, що водночас із будівництвом села не зменшувались темпи польових робіт.
Погодні умови вимагали своєчасного нагромадження вологи в грунті, дбайливого зберігання її, бо дощі тут випадали рідко. Ось чому ще влітку 1950 року з ініціативи партійної і комсомольської організацій виготовлено 3,5 тис. щитів для підтримання снігу взимку. Гусеничні трактори обладнали волокушами. Ними утворили снігові валки, чим затримали велику кількість
Ленінське
Сторінка 3 з 5
Дніпра. Серед тих сіл були Грушівка і Кут. З цього приводу відбулися багатолюдні збори трудящих обох сіл, на яких пояснили умови перенесення: держава платить кожному господареві компенсацію, дає грошову Проектувальники показали план нового села. Він усім сподобався: рівні вулиці, асфальтовані шляхи, великі площі, Палац культури, школи, крамниці, садиби в рясних садах. Населення з ентузіазмом підтримало ідею будівництва водоймища і план переселення. Нове село назвали Ленінським.
Переселенню підлягало 678 дворів і все громадське господарство. Від держави колгосп дістав понад 3 млн. крб. допомоги, колгоспники - 6,8 млн. крб. Невдовзі прибули ешелони з лісом, цементом, цеглою, вапном, шифером, цвяхами, фарбами та іншим. Виконком Ленінської сільради опрацював план переселення. Сільськогосподарська комісія виконкому встановила нові межі землекористування артілі. Орні площі колгоспу лишилися старими. Дещо скоротились лише ділянки пасовищ і луків у заплаві Дніпра. Комісія сприяла колгоспові у складанні нової структури посівних площ, в освоєнні, нових сівозмін.
Виконком допоміг переселенцям вибрати ділянки для садиб, надав транспорт для перевезення майна, склав чіткий графік розподілу будівельних матеріалів. Було налагоджено торгівлю, медичне обслуговування населення. З'явились тимчасові павільйони, лотки і пересувні фургони з продовольчими та промисловими товарами. В будівельних бригадах відкрились їдальні з гарячою їжею. Для підготовки спеціалістів будівельних професій сільради і колгосп організували курси. Було скомплектовано з числа колгоспників 15 будівельних бригад. Споруджено лісопильню, майстерні для виготовлення конструкцій, бетонорозчинні вузли. Районні організації дали колону автомашин для перевезення із зони затоплення лісу, худоби, колгоспного майна та будівельних матеріалів із станції Підстепна.
Велику роботу провела партійна організація колгоспу. В усіх бригадах відбулися збори, на яких комуністи ознайомили людей з порядком переселення, закликали будівельників розгорнути соціалістичне змагання за дострокову здачу нових споруд. І ось менш як за рік на території Ленінського з'явилося 16 великих виробничих приміщень. Замість старих, непристосованих скотних дворів, що були у Грушівці і Куті, на новому місці виросли корпуси ферм для великої рогатої худоби, механізовані свинарники, вівчарні, стайні.
Було встановлено суворий контроль за здійсненням графіку будівництва житлових та культурно-побутових споруд. Сільрада заборонила порушувати планування, будували лише за типовими проектами. Закладали відразу кілька будинків, роботу організовували комплексно. Одна ланка возила камінь і пісок, друга - копала траншеї під фундамент, третя - починала кладку. Далі за справу бралися теслярі, штукатури, столяри. Виконроби стежили, щоб потокові лінії без перебоїв забезпечувались технічною документацією, матеріалами, інструментом, мали широкий фронт робіт. Потоково-розчленований метод дозволив раціонально використати робочу силу і техніку.
Про старі хати, залишені в Грушівці і Куті, забули. Люди хотіли мати котеджі на 4-5 і більше кімнат, з скляними верандами і мансардами. Всередині - передпокій, вітальня, спальня, їдальня, дитяча спальня, ванна. Електропроводка в більшості домів монтувалась не по стінах, а всередині. Досвідчені майстри виготовляли шафи, буфети, столи, тумбочки, карнизи, ліжка тощо. Колгоспник приходив у майстерню, вибирав з ескізів чи з експонатів те, що йому до вподоби, виписував накладну, платив усю суму чи оформляв замовлення на виплату і забирав речі.
За рік колгосп зводив 340 будинків. На один будинок витрачався день. Завзято, з ініціативою працювали будівельні бригади М. О. Усика, Ф. С. Потурая та багатьох інших. Люди дбайливо впорядкували своє село: насадили вздовж вулиць і біля дворів понад 12 тис. дерев, спорудили великий парк у центрі, поблизу літнього кінотеатру, майстерно виліпили мозаїчне панно на фасаді Палацу культури, що відображає достаток і щастя трудящих в умовах колгоспного ладу. На площі поставили великий монумент В. І. Леніна, з чиїм ім'ям зв'язані всі перетворення в цьому стену, перемоги на фронтах, у мирний трудовий час, прекрасне майбутнє колгоспу.
Довкола площі В. І. Леніна побудували універмаг, продовольчий і господарчий магазини, книгарню, їдальню, пошту, телеграф, кінотеатр. А за 300 метрів від площі височить колгоспний будинок відпочинку, далі - лікарня, кілька багатоповерхових корпусів школи-інтернату.
Сільрада, правління і партійна організація колгоспу так поставили справу, що водночас із будівництвом села не зменшувались темпи польових робіт.
Погодні умови вимагали своєчасного нагромадження вологи в грунті, дбайливого зберігання її, бо дощі тут випадали рідко. Ось чому ще влітку 1950 року з ініціативи партійної і комсомольської організацій виготовлено 3,5 тис. щитів для підтримання снігу взимку. Гусеничні трактори обладнали волокушами. Ними утворили снігові валки, чим затримали велику кількість
Дивиться також інші населені пункти району:
- Апостоловський район
- Перше Травня
- Нива Трудова
- Михайлівка
- Кам'янка
- Зеленодольськ
- Володимирівка
- Велика Костромка
- Мар'янське