Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На території сучасного міста ще за дореволюційних часів археологами було розкопано величезний скіфський курган IV-III ст. до н. е., у якому виявлено багате полонання вождя із золотими прикрасами, зброєю тощо, а також; кілька курганів зрубної культури доби бронзи II-І тисячоліття до н. е. та пізніх кочовиків.
Заснування міста пов'язано з бурхливим розвитком металургійної промисловості на півдні України в роки перших п'ятирічок. Проте передісторія його почалася ще наприкінці XIX століття з виникненням на цій території першого селища гірників.
Промислова розробка марганцевих руд Нікопольського басейну провадилася У дореволюційній Росії з 1886 року. Коли в 1904 році через басейн було прокладено залізницю, що зв'язала Кривий Ріг з Олександрівськом і Донбасом, марганцева промисловість східної частини басейну почала розвиватися порівняно швидкими темпами. Тоді ж на території Городищенського рудника була побудована залізнична станція Марганець.
Тривалий час на марганцевих рудниках добувалася незначна кількість руди. Так, у 1909 році, тобто через 19 років з початку освоєння марганцевих покладів, видобуток її становив 4 млн. 51 тис. пудів. Після 1909 року, у зв'язку з швидким розвитком чорної металургії в країні і збільшенням попиту на цінну марганцево - рудну сировину, видобуток марганцевої руди значно зріс. Уже в 1910 році її було видобуто близько 11 млн. пудів, у 1913 році в 4 рази більше порівняно з 1909 роком.Таке швидке зростання видобутку марганцю супроводилося посиленням експлуатації гірників. Грабіжництво і сваволя хазяїв-капіталістів, жорстокі переслідування з боку царського уряду за найменший прояв незадоволення існуючими порядками, жахливі житлові умови - все це викликало гнів і ненависть рудокопів до царизму, до буржуїв і поміщиків.
З радістю зустріли вони звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і встановлення влади робітників і селян. Багато гірників зі зброєю в руках боролися за владу Рад, мужньо захищали її в роки громадянської війни. 14 листопада 1917 року в Нікополі було сформовано 3 червоногвардійські загони, до яких увійшло багато робітників марганцевих рудників. Коли війська кайзерівської Німеччини вторглись на Україну, гірники створили ще 2 червоногвардійські загони. Вони вступили в бій з німецькими загарбниками в районі Чортомлицького мосту і деякий час стримували наступ ворога. Ці загони згодом влилися в 5-у армію. Загони гірників допомагали частинам Олександра Пархоменка громити банди отамана Григор'єва в районі Довгинцеве-Апостолове у травні 1919 року, а через місяці, брали участь у ліквідації куркульського заколоту поблизу міста Нікополя.
2 червня 1919 року Рада народного господарства України ухвалила постанову «Про націоналізацію рудної і марганцевої промисловості». Згідно з цією постановою марганцеві рудники - Городищенський, Новомиколаївський та інші - були підпорядковані Нікопольській Раді народного господарства. Для допомоги місцевим органам влади і організації управління рудниками прибула особлива комісія в складі більшовиків С. Я. Алілуєва, В. М. Бикова, В. М. Морозова, Г. О. Шляпіна.
Гірники, що стали повноправними господарями на рудниках, разом з усім українським народом активно боролися проти махновців, денікінців, врангелівців- всіх, хто намагався відновити старі порядки.
18 жовтня 1920 року марганцеві рудники були визволені військами Другої Кінної Армії під командуванням П. К. Миронова від врангелівців. На цей час у басейні не працювала жодна шахта. За далеко не повними даними, збитки від затоплення і обвалення шахт становили 925 тис. золотих карбованців.
Тільки в першому півріччі 1921 року розпочались роботи по видобутку і збагаченню руди. З метою забезпечення рудами металургійної промисловості та створення експортного рудного фонду Президія Вищої Ради народного господарства РРФСР прийняла постанову 1 серпня 1921 року «Про заходи по відбудові рудної промисловості в Криворізькому і Нікопольському гірничих районах». Нею керувались партійні, радянські, профспілкові і господарські організації, мобілізуючи трудящих на відбудову промислових підприємств басейну. На Городищенському руднику (згодом рудник ім. Комінтерну) була закінчена відкачка води з шахти № 16, в червні-липні видобуто перші 8040 пудів сирої марганцевої руди. Робітники відремонтували і пустили першу чергу електростанції. Стали до ладу механічна і чавуноливарна майстерні, рудничний млин. На кінець 1921 року рудник дав 5 тис. тонн руди. У наступному році відновились роботи на руднику ім. Максимова, названому на честь визначного господарського працівника того періоду, голови Ради народного господарства України К. Г. Максимова.
Марганець
Сторінка 1 з 12
Марганець - місто обласного підпорядкування, міській Раді якого підпорядковане смт Мар'ївка. Розташований на степовій рівнині півдня Дніпропетровської області, за 125 км від обласного центру, поблизу Каховського водосховища. Населення - 44,5 тис. чоловік. Заснування міста пов'язано з бурхливим розвитком металургійної промисловості на півдні України в роки перших п'ятирічок. Проте передісторія його почалася ще наприкінці XIX століття з виникненням на цій території першого селища гірників.
Промислова розробка марганцевих руд Нікопольського басейну провадилася У дореволюційній Росії з 1886 року. Коли в 1904 році через басейн було прокладено залізницю, що зв'язала Кривий Ріг з Олександрівськом і Донбасом, марганцева промисловість східної частини басейну почала розвиватися порівняно швидкими темпами. Тоді ж на території Городищенського рудника була побудована залізнична станція Марганець.
Тривалий час на марганцевих рудниках добувалася незначна кількість руди. Так, у 1909 році, тобто через 19 років з початку освоєння марганцевих покладів, видобуток її становив 4 млн. 51 тис. пудів. Після 1909 року, у зв'язку з швидким розвитком чорної металургії в країні і збільшенням попиту на цінну марганцево - рудну сировину, видобуток марганцевої руди значно зріс. Уже в 1910 році її було видобуто близько 11 млн. пудів, у 1913 році в 4 рази більше порівняно з 1909 роком.Таке швидке зростання видобутку марганцю супроводилося посиленням експлуатації гірників. Грабіжництво і сваволя хазяїв-капіталістів, жорстокі переслідування з боку царського уряду за найменший прояв незадоволення існуючими порядками, жахливі житлові умови - все це викликало гнів і ненависть рудокопів до царизму, до буржуїв і поміщиків.
З радістю зустріли вони звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції і встановлення влади робітників і селян. Багато гірників зі зброєю в руках боролися за владу Рад, мужньо захищали її в роки громадянської війни. 14 листопада 1917 року в Нікополі було сформовано 3 червоногвардійські загони, до яких увійшло багато робітників марганцевих рудників. Коли війська кайзерівської Німеччини вторглись на Україну, гірники створили ще 2 червоногвардійські загони. Вони вступили в бій з німецькими загарбниками в районі Чортомлицького мосту і деякий час стримували наступ ворога. Ці загони згодом влилися в 5-у армію. Загони гірників допомагали частинам Олександра Пархоменка громити банди отамана Григор'єва в районі Довгинцеве-Апостолове у травні 1919 року, а через місяці, брали участь у ліквідації куркульського заколоту поблизу міста Нікополя.
2 червня 1919 року Рада народного господарства України ухвалила постанову «Про націоналізацію рудної і марганцевої промисловості». Згідно з цією постановою марганцеві рудники - Городищенський, Новомиколаївський та інші - були підпорядковані Нікопольській Раді народного господарства. Для допомоги місцевим органам влади і організації управління рудниками прибула особлива комісія в складі більшовиків С. Я. Алілуєва, В. М. Бикова, В. М. Морозова, Г. О. Шляпіна.
Гірники, що стали повноправними господарями на рудниках, разом з усім українським народом активно боролися проти махновців, денікінців, врангелівців- всіх, хто намагався відновити старі порядки.
18 жовтня 1920 року марганцеві рудники були визволені військами Другої Кінної Армії під командуванням П. К. Миронова від врангелівців. На цей час у басейні не працювала жодна шахта. За далеко не повними даними, збитки від затоплення і обвалення шахт становили 925 тис. золотих карбованців.
Тільки в першому півріччі 1921 року розпочались роботи по видобутку і збагаченню руди. З метою забезпечення рудами металургійної промисловості та створення експортного рудного фонду Президія Вищої Ради народного господарства РРФСР прийняла постанову 1 серпня 1921 року «Про заходи по відбудові рудної промисловості в Криворізькому і Нікопольському гірничих районах». Нею керувались партійні, радянські, профспілкові і господарські організації, мобілізуючи трудящих на відбудову промислових підприємств басейну. На Городищенському руднику (згодом рудник ім. Комінтерну) була закінчена відкачка води з шахти № 16, в червні-липні видобуто перші 8040 пудів сирої марганцевої руди. Робітники відремонтували і пустили першу чергу електростанції. Стали до ладу механічна і чавуноливарна майстерні, рудничний млин. На кінець 1921 року рудник дав 5 тис. тонн руди. У наступному році відновились роботи на руднику ім. Максимова, названому на честь визначного господарського працівника того періоду, голови Ради народного господарства України К. Г. Максимова.