Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку серпня 1941 року виконком міської Ради депутатів трудящих організував евакуацію населення і найважливішого обладнання підприємств басейну. Понад 500 гірників із сім'ями було відправлено на схід. Трудящі самовіддано працювали ва Уралі для фронту, перемоги. Так, комуніст К. М. Кашлецький, кращий забійник Марганця, виконував виробниче завдання на 180-200 процентів.
17 серпня 1941 року Марганець захопили гітлерівські війська. Для жителів, що залишились у місті, настав час тяжких страждань і найсуворіших випробувань. Німецько-фашистські окупанти за всяку ціну намагались швидше розпочати видобуток руди і якнайбільше вивезти її до Німеччини. Вони зігнали для роботи на рудниках людей з Донбасу, Кривого Рога, Дніпропетровська, силою і залякуванням примушуючи їх працювати на шахтах, створили тут великі табори військовополонених. Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, робітники саботували розпорядження гітлерівців, зриваючи їх плани по видобутку руди. Радянські люди виводили з ладу механізми, псували освітлення, чинили аварії на шахтах, затоплювали розробки тощо. Фашисти замучили і розстріляли в Марганці понад 500 чол., а відступаючи всіх кваліфікованих робітників, які не встигли евакуюватися в слідці райони країни, вивезли до Німєччини.
Організатором і керівником антифашистської боротьби стала міська партійна організація. Для партизанської діяльності в тилу ворога Марганецький міськком КПб України залишив 59 чол., серед яких було 38 комуністів і 4 комсомольців. До цієї групи входили перший секретар міськкому КПбУ М. К. Клочко, секретар по кадрах міськкому партії О. Г. Гількевич, завідуючий гірничорудним відділом міськкому М. Т. Заскалько та інші. Командиром партизанського загону було призначено М. К. Клочка, комісаром - майстра збагачувальної фабрики рудоуправління ім. Ворошилова П. І. Бережного.
17 серпня 1941 року марганецький партизанський загін передислокувався на лівий берег Дніпра, в село Іванівку Кам'янського району Запорізької області, звідки він відходив разом з червоноармійськими частинами до Ворошиловградської області. До листопада 1941 року загін діяв разом з частинами Червоної Армії. Невелика група партизанів на чолі з командиром А. С. Люлькою була залишена у Марганці для розвідки і диверсійної роботи в тилу ворога. Виконуючи завдання командування Червоної Армії, вони провадили розвідку у ворожому тилу, доставляли «язиків», здійснювали напади на окремі групи німецько-фашистських загарбників. Так, біля села Грушівки під час перестрілки вони вбили 12 фашистів і двох взяли в полон. На березі річки Бугаю загін знищив 30 ворожих десантників та 18 поліцаїв. Бійці Марганецького партизанського загону брали участь у захисті Зуївської електростанції. Партизанський загін М. К. Клочка мав зв'язок з Нікопольським загоном П. Н. Куцувола та спільно діяв з ним. У листопаді 1941 року, за вказівкою Військової Ради Південного фронту, політвіддід 18-ї Армії реорганізував партизанський загін і в складі 38 бійців відправив для бойових дій до Марганця. Але шлях до рідного міста був тяжким. Загинув у бою з фашистами командир загону М. К. Клочко. Рідшали ряди народних месників. Після переправи на правий берег Дніпра їх було уже 16. Одразу ж після того, як партизани прибули до Марганця, вони потрапили до пазурів гестапо і були розстріляні.
Мученицькою смертю загинув і керівник диверсійної групи А. С. Люлька. Шпигуни гестапо вистежили його у вересні 1941 року. Страшні катування не зломили волю комуніста. Патріот не зрадив своїх бойових товаришів. Гестапівці зацькували його вівчарками. Розшматований труп партизана прив'язали до сідла коня і на очах у населення міста відтягли в шурф шахти № 5.
Загибель кращих синів партії і народу не злякала радянських людей - навпаки, вона збільшила у населення ненависть до ворогів. Незважаючи на суворі репресії, все більше трудящих міста вставало до активної боротьби проти німецько-фашистських загарбників.
В травні 1942 року було створено підпільний комітет під керівництвом М. І. Іванова. Комітет зривав плани і заходи німецько-фашистських властей. Підпільники звільнили з фашистських таборів кілька груп військовополонених загалом близько 500 чол. і переправили їх за лінію фронту.
У серпні 1943 року підпільний комітет створив партизанський загін, командиром якого було затверджено Г. А. Шконду. Спочатку в ньому був 81 чол. Загін весь час поповнювався за рахунок жителів Марганця і військовополонених, які тікали з фашистських таборів. Розташувалися партизани у плавнях на лівому березі Дніпра на схід від міста Нікополя. Загін здійснив багато сміливих операцій, захоплював фашистські обози та склади з боєприпасами, псував зв'язок між населеними пунктами,
Марганець
Сторінка 4 з 12
Коли в липні 1941 року німецько-фашистські загарбники почали наближатися До Дніпра, всі жителі Марганця будували захисні споруди навколо свого міста та біля Дніпропетровська. 17 серпня 1941 року Марганець захопили гітлерівські війська. Для жителів, що залишились у місті, настав час тяжких страждань і найсуворіших випробувань. Німецько-фашистські окупанти за всяку ціну намагались швидше розпочати видобуток руди і якнайбільше вивезти її до Німеччини. Вони зігнали для роботи на рудниках людей з Донбасу, Кривого Рога, Дніпропетровська, силою і залякуванням примушуючи їх працювати на шахтах, створили тут великі табори військовополонених. Незважаючи на жорстокий окупаційний режим, робітники саботували розпорядження гітлерівців, зриваючи їх плани по видобутку руди. Радянські люди виводили з ладу механізми, псували освітлення, чинили аварії на шахтах, затоплювали розробки тощо. Фашисти замучили і розстріляли в Марганці понад 500 чол., а відступаючи всіх кваліфікованих робітників, які не встигли евакуюватися в слідці райони країни, вивезли до Німєччини.
Організатором і керівником антифашистської боротьби стала міська партійна організація. Для партизанської діяльності в тилу ворога Марганецький міськком КПб України залишив 59 чол., серед яких було 38 комуністів і 4 комсомольців. До цієї групи входили перший секретар міськкому КПбУ М. К. Клочко, секретар по кадрах міськкому партії О. Г. Гількевич, завідуючий гірничорудним відділом міськкому М. Т. Заскалько та інші. Командиром партизанського загону було призначено М. К. Клочка, комісаром - майстра збагачувальної фабрики рудоуправління ім. Ворошилова П. І. Бережного.
17 серпня 1941 року марганецький партизанський загін передислокувався на лівий берег Дніпра, в село Іванівку Кам'янського району Запорізької області, звідки він відходив разом з червоноармійськими частинами до Ворошиловградської області. До листопада 1941 року загін діяв разом з частинами Червоної Армії. Невелика група партизанів на чолі з командиром А. С. Люлькою була залишена у Марганці для розвідки і диверсійної роботи в тилу ворога. Виконуючи завдання командування Червоної Армії, вони провадили розвідку у ворожому тилу, доставляли «язиків», здійснювали напади на окремі групи німецько-фашистських загарбників. Так, біля села Грушівки під час перестрілки вони вбили 12 фашистів і двох взяли в полон. На березі річки Бугаю загін знищив 30 ворожих десантників та 18 поліцаїв. Бійці Марганецького партизанського загону брали участь у захисті Зуївської електростанції. Партизанський загін М. К. Клочка мав зв'язок з Нікопольським загоном П. Н. Куцувола та спільно діяв з ним. У листопаді 1941 року, за вказівкою Військової Ради Південного фронту, політвіддід 18-ї Армії реорганізував партизанський загін і в складі 38 бійців відправив для бойових дій до Марганця. Але шлях до рідного міста був тяжким. Загинув у бою з фашистами командир загону М. К. Клочко. Рідшали ряди народних месників. Після переправи на правий берег Дніпра їх було уже 16. Одразу ж після того, як партизани прибули до Марганця, вони потрапили до пазурів гестапо і були розстріляні.
Мученицькою смертю загинув і керівник диверсійної групи А. С. Люлька. Шпигуни гестапо вистежили його у вересні 1941 року. Страшні катування не зломили волю комуніста. Патріот не зрадив своїх бойових товаришів. Гестапівці зацькували його вівчарками. Розшматований труп партизана прив'язали до сідла коня і на очах у населення міста відтягли в шурф шахти № 5.
Загибель кращих синів партії і народу не злякала радянських людей - навпаки, вона збільшила у населення ненависть до ворогів. Незважаючи на суворі репресії, все більше трудящих міста вставало до активної боротьби проти німецько-фашистських загарбників.
В травні 1942 року було створено підпільний комітет під керівництвом М. І. Іванова. Комітет зривав плани і заходи німецько-фашистських властей. Підпільники звільнили з фашистських таборів кілька груп військовополонених загалом близько 500 чол. і переправили їх за лінію фронту.
У серпні 1943 року підпільний комітет створив партизанський загін, командиром якого було затверджено Г. А. Шконду. Спочатку в ньому був 81 чол. Загін весь час поповнювався за рахунок жителів Марганця і військовополонених, які тікали з фашистських таборів. Розташувалися партизани у плавнях на лівому березі Дніпра на схід від міста Нікополя. Загін здійснив багато сміливих операцій, захоплював фашистські обози та склади з боєприпасами, псував зв'язок між населеними пунктами,