Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Для успішного виконання плану розвитку народного господарства на 1951-1955 роки необхідно було знайти додаткові резерви, по-новому організувати працю на виробництві, мобілізувати і об'єднати зусилля всіх трудящих міста і бассейну на перетворення цих накресленнь в життя. У розв'язанні цих важливих проблем велике значення мала діяльність виконкому Марганецької міськради депутатів трудящих. До складу міськради входило тоді 75 кращих представників від робітників, інженерно-технічних працівників, інтелігенції, 33 проц. депутатів становили жінки, 60 проц.- комуністи, б комсомольці, один Герой Радянського Союзу, 47 нагороджених орденами га медалями Союзу РСР. Депутати Ради глибоко вникали у виробниче життя міста.
Рік у рік шахти басейну поповнювались значною кількістю нових машин і механізмів. У 1952 році шахти одержали перші 9 відбійно-навантажувальних машин, із застосуванням яких розпочався перехід від механізації окремих виробничих процесів до комплексної механізації відбивання і навантаження руди. У 1953 році, завдяки впровадженню більш ефективного методу видобутку Руди - відкритим
способом, продуктивність праці зросла в 5 і більше разів порівняно з підземним
видобутком.
З поліпшенням оснащення підприємств гірничою технікою зростала і продуктивність праці гірників. Наприкінці 4-ї п'ятирічки за робочий день на одного робітника шахти видобувалось 2,86 тонни, що перевищувало довоєнний рівень. В 1952 році цей показник дорівнював 2,92 тонни, а в 1955 році – 2,98 тонни.
На підприємствах міста і басейну в 1953 році було 1449 стахановців, або майже 20 проц. усіх працюючих, та 9575 ударників (34,8 проц.)
Так, вибійник шахти №26 рудника ім. Максимова Д. Панкєєв у третьому році п'ятирічки видобув майже 13 тис. тонн руди, що становило 164,2 проц. виробничого завдання, а І. Зименко – вибійник шахти № 27 – 11,3 тис. тонни (153,3 проц.) На шахтах, в цехах і на будовах міста в 1953 році працювало 12 комсольсько-молодіжних змін. По півтори норми на зміну давали вибійники Г. Білоножко шахта № 26, П. Довгалюк і інші. Комсомольці виступили також ініціаторами оволодіння новою гірничою технікою.
Протягом 1953 року в басейні було підготовлено 325 робітників нових провідних професій: машиністів навантажувальних машин і комбайнів, машиністів електровоза, машиністів екскаваторів, машиністів підйомних машин.
У наступні роки промисловість Марганця набула ще більшого розвитку. Тільки в 1957 році були введені в дію такі нові додаткові потужності як шахта № 1 Грушівського рудоуправління, Мар'ївський та Новоселівський кар'єри тощо.
Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили працю гірників. В 1958 році велика група кращих виробничників була нагороджена високими урядовими нагородами. Почесне звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно керуючому трестом «Нікопольмарганець» К. С. Щербині і бригадиру-вибійникові І. В. Мельникову. Сім гірників нагороджені орденом В. І. Леніна. Серед них - комуністи С. Й. Скатов, С. Ф. Магльований та інші. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено 13 чол., орденом «Знак Пошани» - 20 і медалями - 7 чоловік. 71 гірнику було вручено нагрудний знак «Шахтарська слава».
Держава та промислові підприємства щороку виділяли великі кошти на будівництво житла і культурно-побутових закладів. У цілому по тресту «Нікопольмарганець» тільки за роки 5-ї п'ятирічки витрачено на житлове будівництво 33 млн. крб., здано в експлуатацію 26 307 кв. метрів житлової площі. Крім того, індивідуально жителями збудовано 851 будинок. На кінець п'ятирічки житловий фонд міста становив 183 890 кв. метрів, майже в два рази більше, ніж мав Марганець у 1950 році. Новобудовами того періоду були Будинок культури на 650 місць і школа на 960 місць, магазини в робітничих селищах - Гірничому і Жовтневому, школа в селищі ім. Ворошилова, гірничий технікум, міський стадіон на 3 тис. місць, лікарня на 85 ліжок та дитсадок на 100 місць.
Нову хвилю трудового піднесення серед гірників Марганця викликали рішення XXI з'їзду КПРС, який схвалив семирічний план розвитку народного господарства на 1959-1965 роки. Все нові і нові колективи та окремі робітники гірничорудних і інших підприємств міста і басейну включалися в змагання за почесне звання колективів і ударників комуністичної праці. У 1960 році це почесне звання присвоїли 37 бригадам басейну. Наступного року його вже завоювали колектив шахти № 24 рудника ім. 40-річчя Жовтня, 44 вибійні і 8 будівельних бригад. Навесні 1963 року звання колективу комуністичної праці були удостоєні 87 вибійних і будівельних
Марганець
Сторінка 8 з 12
впорядковувались вулиці: було закладено 10 скверів і оранжерею, збудовані фонтани, причому значний обсяг цих робіт провадився методом народної будови. Рік у рік шахти басейну поповнювались значною кількістю нових машин і механізмів. У 1952 році шахти одержали перші 9 відбійно-навантажувальних машин, із застосуванням яких розпочався перехід від механізації окремих виробничих процесів до комплексної механізації відбивання і навантаження руди. У 1953 році, завдяки впровадженню більш ефективного методу видобутку Руди - відкритим
способом, продуктивність праці зросла в 5 і більше разів порівняно з підземним
видобутком.
З поліпшенням оснащення підприємств гірничою технікою зростала і продуктивність праці гірників. Наприкінці 4-ї п'ятирічки за робочий день на одного робітника шахти видобувалось 2,86 тонни, що перевищувало довоєнний рівень. В 1952 році цей показник дорівнював 2,92 тонни, а в 1955 році – 2,98 тонни.
На підприємствах міста і басейну в 1953 році було 1449 стахановців, або майже 20 проц. усіх працюючих, та 9575 ударників (34,8 проц.)
Так, вибійник шахти №26 рудника ім. Максимова Д. Панкєєв у третьому році п'ятирічки видобув майже 13 тис. тонн руди, що становило 164,2 проц. виробничого завдання, а І. Зименко – вибійник шахти № 27 – 11,3 тис. тонни (153,3 проц.) На шахтах, в цехах і на будовах міста в 1953 році працювало 12 комсольсько-молодіжних змін. По півтори норми на зміну давали вибійники Г. Білоножко шахта № 26, П. Довгалюк і інші. Комсомольці виступили також ініціаторами оволодіння новою гірничою технікою.
Протягом 1953 року в басейні було підготовлено 325 робітників нових провідних професій: машиністів навантажувальних машин і комбайнів, машиністів електровоза, машиністів екскаваторів, машиністів підйомних машин.
У наступні роки промисловість Марганця набула ще більшого розвитку. Тільки в 1957 році були введені в дію такі нові додаткові потужності як шахта № 1 Грушівського рудоуправління, Мар'ївський та Новоселівський кар'єри тощо.
Комуністична партія і Радянський уряд високо оцінили працю гірників. В 1958 році велика група кращих виробничників була нагороджена високими урядовими нагородами. Почесне звання Героя Соціалістичної Праці присвоєно керуючому трестом «Нікопольмарганець» К. С. Щербині і бригадиру-вибійникові І. В. Мельникову. Сім гірників нагороджені орденом В. І. Леніна. Серед них - комуністи С. Й. Скатов, С. Ф. Магльований та інші. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджено 13 чол., орденом «Знак Пошани» - 20 і медалями - 7 чоловік. 71 гірнику було вручено нагрудний знак «Шахтарська слава».
Держава та промислові підприємства щороку виділяли великі кошти на будівництво житла і культурно-побутових закладів. У цілому по тресту «Нікопольмарганець» тільки за роки 5-ї п'ятирічки витрачено на житлове будівництво 33 млн. крб., здано в експлуатацію 26 307 кв. метрів житлової площі. Крім того, індивідуально жителями збудовано 851 будинок. На кінець п'ятирічки житловий фонд міста становив 183 890 кв. метрів, майже в два рази більше, ніж мав Марганець у 1950 році. Новобудовами того періоду були Будинок культури на 650 місць і школа на 960 місць, магазини в робітничих селищах - Гірничому і Жовтневому, школа в селищі ім. Ворошилова, гірничий технікум, міський стадіон на 3 тис. місць, лікарня на 85 ліжок та дитсадок на 100 місць.
Нову хвилю трудового піднесення серед гірників Марганця викликали рішення XXI з'їзду КПРС, який схвалив семирічний план розвитку народного господарства на 1959-1965 роки. Все нові і нові колективи та окремі робітники гірничорудних і інших підприємств міста і басейну включалися в змагання за почесне звання колективів і ударників комуністичної праці. У 1960 році це почесне звання присвоїли 37 бригадам басейну. Наступного року його вже завоювали колектив шахти № 24 рудника ім. 40-річчя Жовтня, 44 вибійні і 8 будівельних бригад. Навесні 1963 року звання колективу комуністичної праці були удостоєні 87 вибійних і будівельних