Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Широке застосування скребкового конвейєра конструкції
Дніпропетровського гірничого інституту значно підвищило продуктивність праці робітників по вибою на. 28,і проц., а по дільниці - на 23,5 проц. Разом з тим зріс змінний видобуток руди по вибою порівняно з 1947 роком на 46,3 процента. На рудниках було введено роздільну подачу руди у промивочні машини, встановлено 5 магнітних сепараторів для перероблення відсівів тощо. В 1949 році тільки за рахунок впровадження магнітної оепарації трест додатково одержав 19 тис. тонн марганцевого концентрату. Впровадження нових видів гірничих машин і технології виробництва дало можливість
у 1949 році підвищити продуктивність праці в марганцевому басейні порівняй, з 1948 роком на 28 процентів.
Важливу роль у виготовленні високопродуктивних машин і техніки для підприємств марганцевої промисловості відіграли Центральні електромеханічні майстерні (ЦЕММ) тресту «Нікопольмарганець». Працівники ЦЕММ освоїли виробництво машин типу «Ексельсіор», які в довоєнні роки довозилися з-за кордону. В майстернях було налагоджено виготовлення устаткування для збагачувальні фабрик і шахт не тільки марганцевого басейну, але й для інших гірничих підприємств країни. В ЦЕММ виробляли класифікатори, насоси, транспортери, шахтні вагонетки тощо, які до війни також привозилися з інших промислових районів країни.
З глибокою вдячністю приймали українські гірники допомогу російського та інших братніх народів Радянського Союзу - могутні скреперні лебідки та підйомні машини з Уральського заводу важкого машинобудування, електровози найновіших конструкцій з Прокоп'євського і Ярославського електромеханічних заводів. Московські заводи забезпечували підприємства басейну ртутними випрямлювачами, високоякісною буровою сталлю. Потужні електромотори і електрообладнання для шахт надсилали заводи Свердловська.
2 листопада 1950 року гірники завершили п'ятирічку майже на два місяці раніше строку. Кожна шахта в 1950 році видавала на-гора на 1100 тонн руди в місяць більше, ніж в 1940 році. Колективи шахт, збагачувальних фабрик, цехів і відділів тресту «Нікопольмарганець» дали країні більш як 18 млн. крб. надпланового нагромадження.
У роки першої післявоєнної п'ятирічки значного розвитку набула місцева промисловість. Міськвиконком прийняв постанову про виробництво обпаленої цегли, завдяки чому було ліквідовано труднощі в розширенні будівництва житла, культосвітних установ тощо. Зріс випуск валової продукції місцевої промисловості, розширився її асортимент.
В ході боротьби за відбудову і розвиток народного господарства виросли чудові люди - передовики і новатори виробництва. Так, в 1950 році на рудниках ім. Ворошилова та ім. Максимова працювало 608 стахановців і 1110 ударників, в будівельних організаціях міста і басейну - відповідно 161 і 251, в Центральних електромеханічних майстернях і транспортному відділі тресту «Нікопольмарганець» було 124 стахановців і 97 ударників. Багатьох новаторів виробництва виховали колективи підприємств місцевої промисловості. Майстер взуттєвої промартілі ім. Куйбишева І. Н. Васильєв в 1950 році дав три річні норми виробітку. А бригада з цієї ж артілі, яку очолював Г. П. Карпенко, виконуючи виробниче завдання на 235 проц., першою завоювала звання бригади відмінної якості. Формувальниця цегли-сирцю Г. М. Безпала (міськпромкомбінат) виробляла вручну по 1450 цеглин (160 проц. норми).
Справжніми ватажками і організаторами трудящих мас були комуністи. На кінець першої післявоєнної п'ятирічки на підприємствах тресту «Нікопольмарганець», у будівельних організаціях і на транспорті працювало 403 комуністи, або понад 57 проц. всього складу міської парторганізації; за станом на 17 серпня 1952 року число комуністів на підприємствах зросло до 67 проц. Таким чином, більшість комуністів працювала безпосередньо на виробництві, показуючи зразки сумлінного ставлення до праці, до своїх обов'язків. За роки четвертої п'ятирічки партійні організації міста і басейну значно зросли і зміцніли організаційно.
Активним помічником міської парторганізації у відбудові і розвитку міста і басейну була комсомольська організація, яка на кінець 1950 року налічувала у свої лавах 1130 членів ВЛКСМ, серед них робітників, інженерів і техніків 624 чол.,
що становило понад 50 проц. складу усієї організації. Дні третини комсомольців-виробничників (198 чол.) були стахановцями. За систематичне перевиконання своїх виробничих завдань і активну участь у соціалістичному змаганні в 1948-1950 рр. 30 комсомольців нагороджено Почесними грамотами ЦК ВЛКСМ, ЦК ЛКСМУ та обласного комітету комсомолу.
Партійні організації та органи Радянської влади постійно піклувалися також про будівництво житла і комунально-побутових підприємств у місті. Рік у рік Марганець ставав красивішим. Руками дбайливих господарів - жителів міста
Марганець
Сторінка 7 з 12
машини у вибоях та інші види механізмів. Вже в 1948 році видобуток руди в шахтах було механізовано на 95 процентів.Широке застосування скребкового конвейєра конструкції
у 1949 році підвищити продуктивність праці в марганцевому басейні порівняй, з 1948 роком на 28 процентів.
Важливу роль у виготовленні високопродуктивних машин і техніки для підприємств марганцевої промисловості відіграли Центральні електромеханічні майстерні (ЦЕММ) тресту «Нікопольмарганець». Працівники ЦЕММ освоїли виробництво машин типу «Ексельсіор», які в довоєнні роки довозилися з-за кордону. В майстернях було налагоджено виготовлення устаткування для збагачувальні фабрик і шахт не тільки марганцевого басейну, але й для інших гірничих підприємств країни. В ЦЕММ виробляли класифікатори, насоси, транспортери, шахтні вагонетки тощо, які до війни також привозилися з інших промислових районів країни.
З глибокою вдячністю приймали українські гірники допомогу російського та інших братніх народів Радянського Союзу - могутні скреперні лебідки та підйомні машини з Уральського заводу важкого машинобудування, електровози найновіших конструкцій з Прокоп'євського і Ярославського електромеханічних заводів. Московські заводи забезпечували підприємства басейну ртутними випрямлювачами, високоякісною буровою сталлю. Потужні електромотори і електрообладнання для шахт надсилали заводи Свердловська.
2 листопада 1950 року гірники завершили п'ятирічку майже на два місяці раніше строку. Кожна шахта в 1950 році видавала на-гора на 1100 тонн руди в місяць більше, ніж в 1940 році. Колективи шахт, збагачувальних фабрик, цехів і відділів тресту «Нікопольмарганець» дали країні більш як 18 млн. крб. надпланового нагромадження.
У роки першої післявоєнної п'ятирічки значного розвитку набула місцева промисловість. Міськвиконком прийняв постанову про виробництво обпаленої цегли, завдяки чому було ліквідовано труднощі в розширенні будівництва житла, культосвітних установ тощо. Зріс випуск валової продукції місцевої промисловості, розширився її асортимент.
В ході боротьби за відбудову і розвиток народного господарства виросли чудові люди - передовики і новатори виробництва. Так, в 1950 році на рудниках ім. Ворошилова та ім. Максимова працювало 608 стахановців і 1110 ударників, в будівельних організаціях міста і басейну - відповідно 161 і 251, в Центральних електромеханічних майстернях і транспортному відділі тресту «Нікопольмарганець» було 124 стахановців і 97 ударників. Багатьох новаторів виробництва виховали колективи підприємств місцевої промисловості. Майстер взуттєвої промартілі ім. Куйбишева І. Н. Васильєв в 1950 році дав три річні норми виробітку. А бригада з цієї ж артілі, яку очолював Г. П. Карпенко, виконуючи виробниче завдання на 235 проц., першою завоювала звання бригади відмінної якості. Формувальниця цегли-сирцю Г. М. Безпала (міськпромкомбінат) виробляла вручну по 1450 цеглин (160 проц. норми).
Справжніми ватажками і організаторами трудящих мас були комуністи. На кінець першої післявоєнної п'ятирічки на підприємствах тресту «Нікопольмарганець», у будівельних організаціях і на транспорті працювало 403 комуністи, або понад 57 проц. всього складу міської парторганізації; за станом на 17 серпня 1952 року число комуністів на підприємствах зросло до 67 проц. Таким чином, більшість комуністів працювала безпосередньо на виробництві, показуючи зразки сумлінного ставлення до праці, до своїх обов'язків. За роки четвертої п'ятирічки партійні організації міста і басейну значно зросли і зміцніли організаційно.
Активним помічником міської парторганізації у відбудові і розвитку міста і басейну була комсомольська організація, яка на кінець 1950 року налічувала у свої лавах 1130 членів ВЛКСМ, серед них робітників, інженерів і техніків 624 чол.,
що становило понад 50 проц. складу усієї організації. Дні третини комсомольців-виробничників (198 чол.) були стахановцями. За систематичне перевиконання своїх виробничих завдань і активну участь у соціалістичному змаганні в 1948-1950 рр. 30 комсомольців нагороджено Почесними грамотами ЦК ВЛКСМ, ЦК ЛКСМУ та обласного комітету комсомолу.
Партійні організації та органи Радянської влади постійно піклувалися також про будівництво житла і комунально-побутових підприємств у місті. Рік у рік Марганець ставав красивішим. Руками дбайливих господарів - жителів міста