Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На підприємствах було механізовано трудомісткі процеси, запроваджено механічну відкатку та інші удосконалення. У 1925-1926 році на руднику ім. Комінтерну встала до ладу нова районна електростанція, яка рішенням Катеринославського губернського з'їзду профспілки гірників була названа іменем В. Я. Чубаря. На той час вона повністю забезпечувала механізацію рудничних робіт. У 1925-1926 рр. рудник ім. Комінтерну дав 54,9 проц. всього видобутку по басейну.
Балато уваги приділяли керівництво рудників та профспілкові організації охороні праці: на шахтах обладнали вентиляцію, своєчасно лагодились підземні шляхи. У т. зв. рудничних школах готувалися кваліфіковані гірники.
Активну участь у відбудові марганцевих рудників брала шахтарська молодь. У 1921 році Нікопольський повітовий комітет партії направив на роботу на рудник ім. Комінтерну двох комсомольців - Л. Епштейна і Л. Любанського. Молоді робітники незабаром організували комсомольський осередок, першим секретарем якого було обрано Л. Любанського. Разом з парторганізацією комсомольці рудника виступали ініціаторами багатьох важливих справ. Так, у важкий час, коли не вистачало харчів, вони активно працювали в підсобному господарстві рудника, вирощували пшеницю, заготовляли сіно для коней. За їх участю було прокладено бруковану дорогу під вокзалу до центру, налагоджено водопостачання. Силами комсомольців і молоді часто проводилися комуністичні суботники по впорядкуванню робітничого селища. Комсомольці і молодь збудували клуб ім. Артема, де часто читалися лекції, проводилися вечори тощо, а в 1926 році заклали в селищі парк культури і відпочинку.
Невпинно зростала роль жінок у виробництві та громадському житті селища. Щомісяця на рудниках проводилися збори жінок, на яких обговорювались питання бсзікчлі праці, охорони здоров'я, ліквідації неписьменності, поліпшення побуту. Багато уваги цим питанням приділяв повітовий жінвідділ. Так, на засіданні його колегії 17 листопада 1922 року повідомлялось про те, що на Городищенському руднику відбулася конференція жінок, яка порушила перед губздороввідділом клопотання про відкриття дитячих ясел, консультації та будинку матері. На засіданні колегії 2 лютого 1923 року розглядалось питання про підвищення зарплати робітницям, що працювали на промиванні і навантаженні руди.
З розвитком важкої промисловості, особливо машинобудування, в країні швидко зростала потреба в марганцевій руді. Комуністична партія і Радянський уряд з кожним роком збільшували асигнування на гірничорудну промисловість. Так, У 1926-1927 році капіталовкладення в розвиток марганцевого басейну становили 1108 тис. крб., а в 1932 році вони зросли до 4189 тис. крб. Ці кошти були використані па будівництво нових шахт, збагачувальних фабрик, житла і культосвітніх установ, на благоустрій селищ. У цей період виникають селища гірників - на рудниках ім. Ворошилова з 1958 року - ім. 40-річчя Жовтня та ім. Максимова.
Вирішальне значення для дальшого розвитку марганцевого басейну мало спорудження Дніпрогесу. Використання електроенергії, яку постачала рудникам гідроелектростанція ім. В. І. Леніна, сприяло впровадженню в гірничорудну промисловість нової техніки, механізації різних процесів виробництва марганцевого концентрату і видобутку сирої РУДИ.
На рудниках Марганця було створено велике компресорне господарство, що дало можливість застосувати відбійні молотки. В шахтах і на поверхні почали працювати механізми, які замінили ручну і кінну відкатку. Навантаження руди провадилось допомогою екскаваторів і скреперних лебідок, які замінили лопату і тачку. Було
механізовано водовідлив, електрифіковано шахти. На 20 діючих в той час шахтах басейну і 4 збагачувальних фабриках працювало 737 електромоторів загальною потужністю 13 743 кіловати. Великі роботи велись на збагачувальних фабриках по дальшому поліпшенню технології збагачення марганцевих руд. Фабрики оснащували, новою технікою, що давало можливість значно збільшити вихід концентрату.
Успішне здійснення великих накреслень п'ятирічок у соціалістичному будівництві стало можливим завдяки творчому ентузіазму гірників басейну. В авангарді стахановського руху завжди були комуністи. Так, забійники А. В. Напалюк та К. М. Кашлецький, ставши на стахановську вахту в 1935 році, при нормі 30 тони на зміну видобували по 102,5-107,5 тонни, виконання змінного завдання у них завжди було не нижче 130 процентів. 2 листопада 1935 року вибійник шахти № ЗО комуніст О. Рябоволенко нарубав 100 тонн марганцевої руди при змінній нормі 35 тонн.
Приклад комуністів наслідувало багато трудящих. Кількість стахановців шахтах невпинно зростала і на 1 січня 1936 року становила майже ЗО проц. усіх робітників.
Марганець
Сторінка 2 з 12
До травня 1926 року в басейні діяло 5 збагачувальних фабрик (замість 4 до революції), які у 1926-1927 рр. виробили 470 тис. тонн збагаченої руди всіх сортів, що вдвоє перевищувало дореволюційне виробництво марганцевої руди. Балато уваги приділяли керівництво рудників та профспілкові організації охороні праці: на шахтах обладнали вентиляцію, своєчасно лагодились підземні шляхи. У т. зв. рудничних школах готувалися кваліфіковані гірники.
Активну участь у відбудові марганцевих рудників брала шахтарська молодь. У 1921 році Нікопольський повітовий комітет партії направив на роботу на рудник ім. Комінтерну двох комсомольців - Л. Епштейна і Л. Любанського. Молоді робітники незабаром організували комсомольський осередок, першим секретарем якого було обрано Л. Любанського. Разом з парторганізацією комсомольці рудника виступали ініціаторами багатьох важливих справ. Так, у важкий час, коли не вистачало харчів, вони активно працювали в підсобному господарстві рудника, вирощували пшеницю, заготовляли сіно для коней. За їх участю було прокладено бруковану дорогу під вокзалу до центру, налагоджено водопостачання. Силами комсомольців і молоді часто проводилися комуністичні суботники по впорядкуванню робітничого селища. Комсомольці і молодь збудували клуб ім. Артема, де часто читалися лекції, проводилися вечори тощо, а в 1926 році заклали в селищі парк культури і відпочинку.
Невпинно зростала роль жінок у виробництві та громадському житті селища. Щомісяця на рудниках проводилися збори жінок, на яких обговорювались питання бсзікчлі праці, охорони здоров'я, ліквідації неписьменності, поліпшення побуту. Багато уваги цим питанням приділяв повітовий жінвідділ. Так, на засіданні його колегії 17 листопада 1922 року повідомлялось про те, що на Городищенському руднику відбулася конференція жінок, яка порушила перед губздороввідділом клопотання про відкриття дитячих ясел, консультації та будинку матері. На засіданні колегії 2 лютого 1923 року розглядалось питання про підвищення зарплати робітницям, що працювали на промиванні і навантаженні руди.
З розвитком важкої промисловості, особливо машинобудування, в країні швидко зростала потреба в марганцевій руді. Комуністична партія і Радянський уряд з кожним роком збільшували асигнування на гірничорудну промисловість. Так, У 1926-1927 році капіталовкладення в розвиток марганцевого басейну становили 1108 тис. крб., а в 1932 році вони зросли до 4189 тис. крб. Ці кошти були використані па будівництво нових шахт, збагачувальних фабрик, житла і культосвітніх установ, на благоустрій селищ. У цей період виникають селища гірників - на рудниках ім. Ворошилова з 1958 року - ім. 40-річчя Жовтня та ім. Максимова.
Вирішальне значення для дальшого розвитку марганцевого басейну мало спорудження Дніпрогесу. Використання електроенергії, яку постачала рудникам гідроелектростанція ім. В. І. Леніна, сприяло впровадженню в гірничорудну промисловість нової техніки, механізації різних процесів виробництва марганцевого концентрату і видобутку сирої РУДИ.
На рудниках Марганця було створено велике компресорне господарство, що дало можливість застосувати відбійні молотки. В шахтах і на поверхні почали працювати механізми, які замінили ручну і кінну відкатку. Навантаження руди провадилось допомогою екскаваторів і скреперних лебідок, які замінили лопату і тачку. Було
механізовано водовідлив, електрифіковано шахти. На 20 діючих в той час шахтах басейну і 4 збагачувальних фабриках працювало 737 електромоторів загальною потужністю 13 743 кіловати. Великі роботи велись на збагачувальних фабриках по дальшому поліпшенню технології збагачення марганцевих руд. Фабрики оснащували, новою технікою, що давало можливість значно збільшити вихід концентрату.
Успішне здійснення великих накреслень п'ятирічок у соціалістичному будівництві стало можливим завдяки творчому ентузіазму гірників басейну. В авангарді стахановського руху завжди були комуністи. Так, забійники А. В. Напалюк та К. М. Кашлецький, ставши на стахановську вахту в 1935 році, при нормі 30 тони на зміну видобували по 102,5-107,5 тонни, виконання змінного завдання у них завжди було не нижче 130 процентів. 2 листопада 1935 року вибійник шахти № ЗО комуніст О. Рябоволенко нарубав 100 тонн марганцевої руди при змінній нормі 35 тонн.
Приклад комуністів наслідувало багато трудящих. Кількість стахановців шахтах невпинно зростала і на 1 січня 1936 року становила майже ЗО проц. усіх робітників.