Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Одночасно є залізничним вузлом на перехресті магістралей Дніпропетровськ - Херсон, Запоріжжя - Довгинцеве. За 2 км від міста проходить автотраса Нікополь-Кривий Ріг і канал Дніпро-Кривий Ріг. Міській Раді підпорядковане також село Українка. Населення - 17,5 тис. чоловік.
Зідомості про перших поселенців у цій місцевості сягають у глибину століть. Поблизу міста досліджено кілька курганів доби бронзи (III-І тис. до н. е.), два скіфських кургани - Баби і Розкопана Могила (IV-III століття до н. е.) з похованнями лачажків, в яких виявлені золоті прикраси, зброя, посуд тощо. Досліджені також окремі поховання кочівників XIII-XIV століть.
Територія, яку займає місто, в давнину славилася природними багатствами. Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали сюди втікачів, що рятувалися від феодального гніту. Запорізькі козаки які оселялися тут, будували зимівники і хутори.
Після ліквідації Запорізької Січі в цих місцях оселився правнук гетьмана Данила Апостола, відставний секунд-майор Ямбурзького кірасирського полку М. Д. Апостол. У 1793 році він одержав за указом Катерини II земельний наділ – 12 тис. десятин землі обабіч степової річки Вошивої (в ній водилася велика кількість дафній - водяних вошей). Таку ж назву спочатку дістало й село, засноване Апостлом. Після побудови у 1818 році церкви святої Покрови воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське.
На 1835 рік у селі проживало 1290, а за переписом 1859 року - 2088 жителів. Це були здебільшого казенні селяни, які платили державі великі податки і виконували різноманітні повинності. Багато жителів села наймитувало в місцевих поміщиків Корнілова і Синельникова, заробляючи за 6 місяців 20-25 крб. Жінкам платили вдвоє менше. Становище селян часто погіршувалось і в зв'язку з стихійними лихами. Так, у 1862 році була посуха, в наступному - поширилися солончаки внаслідок зменшення зелених насаджень.
На початок XX століття більше половини селянських дворів Покровського мало від 3 до 5 десятин землі. В той же час 31 куркульське господарство володіло від 25 до 30 десятинами землі, 10 сільських багатіїв мали по 50 десятин кожний, а 4 - навіть до 75 десятин. Подібне становище було і з худобою: 102 селянських господарства зовсім її не мали, 114 - були безкінними, по 1-2 коней мала половина дворів. Одночасно 28 куркульських господарств мали від 8 до 15 коней, а 3 куркулі - до 20 голів робочої худоби.
Після реформи 1861 року дальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. В 1896 році тут проживали 4419, а в 1904 році - 5581 чоловік. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями.
Розвиток капіталізму і велике зростання виробництва товарного зерна на продаж, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве - Олександрівськ (нині Запоріжжя). У 1904 році поблизу Покровського споруджено станцію і вокзал Апостолове. Навколо станції утворилося робітниче селище, населення якого з початком руху поїздів швидко зростало за рахунок робітників-залізничників та обслуговуючого персоналу. З'явилися будинки службовців станції, купців та торговців, які скуповували і відправляли хліб та інші сільськогосподарські продукти.
На початку XX століття в Покровському, тоді волосному центрі Херсонського повіту, діяла невеличка лікарня на 10 ліжок з аптекою, яка обслуговувала населення не тільки цієї, але й сусідніх волостей. Медичну допомогу подавали один лікар та аптекар, який виконував також обов'язки фельдшера.
Перший учбовий заклад відкрили тут у 1871 році. Це була трикласна церковно-парафіальна школа, до якої прийняли 131 хлопця і 32 дівчинки; з них закінчили школу тільки 7 хлопців і 3 дівчинки - діти сільських багатіїв. У 1912 році в селі було 4 початкові школи, але вони не охоплювали навчанням і половини дітей шкільного віку. 88 проц. селян Покровського були неписьменними.
Поглиблення соціально-економічної нерівності серед селян загострювало класові суперечності. Під впливом революційного руху робітничого класу селяни піднімались на боротьбу проти поміщиків. В роки першої російської буржуазно-демократичної революції населення Покровського відмовлялось працювати на поміщиків і куркулів, вимагаючи перерозподілу землі. Влада використала війська, які вчинили над селянами жорстоку розправу. Жандарми зігнали непокірних на майдан біля волосного правління і покарали їх нагаями. А жителів села П. І. Лепеху та О. С. Залужного заарештували і засудили на 5 років каторжних робіт.
Апостолове
Сторінка 1 з 7
Апостолове (до 1923 року - село Покровське) - місто районного підпорядкування, адміністративний центр Апостолівського району. Розташоване за 160 км на південний захід від Дніпропетровська в межиріччі Дніпра, Ігульця та Вазавлука. Зідомості про перших поселенців у цій місцевості сягають у глибину століть. Поблизу міста досліджено кілька курганів доби бронзи (III-І тис. до н. е.), два скіфських кургани - Баби і Розкопана Могила (IV-III століття до н. е.) з похованнями лачажків, в яких виявлені золоті прикраси, зброя, посуд тощо. Досліджені також окремі поховання кочівників XIII-XIV століть.
Територія, яку займає місто, в давнину славилася природними багатствами. Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали сюди втікачів, що рятувалися від феодального гніту. Запорізькі козаки які оселялися тут, будували зимівники і хутори.
Після ліквідації Запорізької Січі в цих місцях оселився правнук гетьмана Данила Апостола, відставний секунд-майор Ямбурзького кірасирського полку М. Д. Апостол. У 1793 році він одержав за указом Катерини II земельний наділ – 12 тис. десятин землі обабіч степової річки Вошивої (в ній водилася велика кількість дафній - водяних вошей). Таку ж назву спочатку дістало й село, засноване Апостлом. Після побудови у 1818 році церкви святої Покрови воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське.
На 1835 рік у селі проживало 1290, а за переписом 1859 року - 2088 жителів. Це були здебільшого казенні селяни, які платили державі великі податки і виконували різноманітні повинності. Багато жителів села наймитувало в місцевих поміщиків Корнілова і Синельникова, заробляючи за 6 місяців 20-25 крб. Жінкам платили вдвоє менше. Становище селян часто погіршувалось і в зв'язку з стихійними лихами. Так, у 1862 році була посуха, в наступному - поширилися солончаки внаслідок зменшення зелених насаджень.
На початок XX століття більше половини селянських дворів Покровського мало від 3 до 5 десятин землі. В той же час 31 куркульське господарство володіло від 25 до 30 десятинами землі, 10 сільських багатіїв мали по 50 десятин кожний, а 4 - навіть до 75 десятин. Подібне становище було і з худобою: 102 селянських господарства зовсім її не мали, 114 - були безкінними, по 1-2 коней мала половина дворів. Одночасно 28 куркульських господарств мали від 8 до 15 коней, а 3 куркулі - до 20 голів робочої худоби.
Після реформи 1861 року дальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. В 1896 році тут проживали 4419, а в 1904 році - 5581 чоловік. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями.
Розвиток капіталізму і велике зростання виробництва товарного зерна на продаж, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве - Олександрівськ (нині Запоріжжя). У 1904 році поблизу Покровського споруджено станцію і вокзал Апостолове. Навколо станції утворилося робітниче селище, населення якого з початком руху поїздів швидко зростало за рахунок робітників-залізничників та обслуговуючого персоналу. З'явилися будинки службовців станції, купців та торговців, які скуповували і відправляли хліб та інші сільськогосподарські продукти.
На початку XX століття в Покровському, тоді волосному центрі Херсонського повіту, діяла невеличка лікарня на 10 ліжок з аптекою, яка обслуговувала населення не тільки цієї, але й сусідніх волостей. Медичну допомогу подавали один лікар та аптекар, який виконував також обов'язки фельдшера.
Перший учбовий заклад відкрили тут у 1871 році. Це була трикласна церковно-парафіальна школа, до якої прийняли 131 хлопця і 32 дівчинки; з них закінчили школу тільки 7 хлопців і 3 дівчинки - діти сільських багатіїв. У 1912 році в селі було 4 початкові школи, але вони не охоплювали навчанням і половини дітей шкільного віку. 88 проц. селян Покровського були неписьменними.
Поглиблення соціально-економічної нерівності серед селян загострювало класові суперечності. Під впливом революційного руху робітничого класу селяни піднімались на боротьбу проти поміщиків. В роки першої російської буржуазно-демократичної революції населення Покровського відмовлялось працювати на поміщиків і куркулів, вимагаючи перерозподілу землі. Влада використала війська, які вчинили над селянами жорстоку розправу. Жандарми зігнали непокірних на майдан біля волосного правління і покарали їх нагаями. А жителів села П. І. Лепеху та О. С. Залужного заарештували і засудили на 5 років каторжних робіт.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Апостоловський район
- Перше Травня
- Нива Трудова
- Михайлівка
- Кам'янка
- Зеленодольськ
- Володимирівка
- Велика Костромка
- Мар'янське
- Ленінське