Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
«Молот», «Культура». На початку 1930 року Криворізький окружний комітет партії відрядив до Апостолівського району кілька робітників-двадцятип'ятитисячників. Один з них - Ф. А. Черненко був обраний головою
колгоспу «Молот». Протягом 1930-1931 рр. бідняцько-середняцькі господарства Апостолового повністю об'єднались у колгоспи.
У зміцненні сільськогосподарських артілей значну роль відігравала Апостолівська машинно-тракторна станція, створена в 1930 році. Вона обслуговувала 38 колгоспів, мала 64, а через 2 роки - 79 тракторів г.
Стійким більшовиком і досвідченим керівником проявив себе в той час секретар Апостолівського райкому партії О. Й. Пузиревський. Учасник громадянської війни, колишній командир полку в бригаді Г. І. Котовського, в якому рядовим бійцем служив його друг - майбутній письменник Микола Островський, Пузиревський постійно був у центрі бурхливого життя - в колгоспах, на ланах і фермах, весь час серед людей. Він доклав багато зусиль, щоб вивести район у число передових на Дніпропетровщині
Подолавши труднощі організаційного періоду, міцніли апостолівські колгоспи. Рік у рік зростала їх технічна оснащеність. Споруджувались господарські будівлі, просторі ферми для худоби. Зростала оплата праці і прибутки колгоспників. У 1939 році колгосп «Молот» став мільйонером. Колгоспники одержали по 4,5 кг зерна і по 4 крб. 20 коп. грішми на трудодень. В середньому кожна селянська сім'я заробила по 2700 крб. і по 100 пудів зерна. Колгоспниця-комсомолка Г. Ф. Жадько була делегатом II Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників.
За роки довоєнних п'ятирічок у селі побудовано нові промислові підприємства: елеватор, маслозавод, новий паровий млин, майстерні МТС. Одночасно з електрифікацією залізничної колії Запоріжжя - Довгинцеве було електрифіковано і Апостолове.
Чимала увага приділялась питанням культурної революції. Назавжди було покінчено з неписьменністю. Вже у 1925 році тут працювали 2 семирічні і 3 початкові школи. Згодом було відкрито 2 середні школи. Активну участь у культурному будівництві брали жінки. В усіх школах району лише вчителями працювали 137 жінок (55 проц. загальної кількості вчителів), 10 з них працювали директорами шкіл. Населення обслуговували 2 сільбуди, театралізовані та інші колективи художньої самодіяльності.
У червні 1941 року разом з усім народом жителі Апостолового піднялися на захист соціалістичної Батьківщини. Більшість чоловіків пішла до Червоної Армії. Жінки, старики й підлітки, які залишилися вдома, поспішали зібрати багатий урожай, щоб він не дістався ворогові. Трудівники колгоспів проявляли зразки самовідданої праці. Так, наприклад, в артілі «Культура» за перший день збирання врожаю було скошено лобогрійками 75 га зернових, за другий - 81 і за третій - 86 гектарів. Деякі колгоспники артілі скошували лобогрійками щодня по 7,5-8 га, вдвоє більше норми. При наближенні лінії фронту частину колгоспного майна евакуйовано в тил країни. На схід виїхало чимало жителів.
17 серпня 1941 року Апостолове окупували німецько-фашистські загарбники. Почалися страшні дні фашистської неволі. Окупанти намагалися силою зламати опір радянських людей, по-звірячому розправлялися з населенням. Гітлерівці замучили 129 жителів, у тому числі 7 дітей. 229 чол., переважно юнаків і дівчат, вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Та населення не корилося загарбникам,
всіляко саботувало їх накази. Комсомольці поширювали листівки із зведеннями Рад інформбюро про хід боїв проти окупантів.
У районі було створено партизанський загін під командуванням І. І. Карастоянова, який діяв у придніпровських плавнях. В жовтні 1941 року значна кількість партизан перейшла лінію фронту і влилася в частини Червоної Армії. На території району з грудня 1943 року розгорнула діяльність підпільно-патріотичиа група з 16 чол., якою керував Ф. О. Товмаш. Вона переховувала радистів з штабу 3-го Українського фронту, постачала їх цінними військовими відомостями, влаштовувала діверсії на залізничному вузлі, допомагала молоді уникнути відправки до Німеччини, забезпечувала документами військовополонених, які йшли до лінії фронту.
Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку почався 31 січня 1944 року в умовах бездоріжжя, викликаного раптовим потеплінням і дощами. В жорстоких боях війська 3-го Українського фронту прорвали оборону противника і ввечері 3 лютого 1944 року підійшли до Апостолового, де гітлерівці зосередили частини 123-ї піхотної і 9-ї танкової дивізій загальною чисельністю до 3 тис. чоловік.
4-а гвардійська стрілецька дивізія під командуванням полковника Г, Є. Кухарєва завдавала ворогові ударів з півночі і сходу, а 34-а гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Ф. В. Брайляна - з північного заходу
і заходу. Розвідники 34-ї дивізії з допомогою місцевих патріотів виявили прогалину
Апостолове
Сторінка 4 з 7
«Молот», «Культура». На початку 1930 року Криворізький окружний комітет партії відрядив до Апостолівського району кілька робітників-двадцятип'ятитисячників. Один з них - Ф. А. Черненко був обраний головою
У зміцненні сільськогосподарських артілей значну роль відігравала Апостолівська машинно-тракторна станція, створена в 1930 році. Вона обслуговувала 38 колгоспів, мала 64, а через 2 роки - 79 тракторів г.
Стійким більшовиком і досвідченим керівником проявив себе в той час секретар Апостолівського райкому партії О. Й. Пузиревський. Учасник громадянської війни, колишній командир полку в бригаді Г. І. Котовського, в якому рядовим бійцем служив його друг - майбутній письменник Микола Островський, Пузиревський постійно був у центрі бурхливого життя - в колгоспах, на ланах і фермах, весь час серед людей. Він доклав багато зусиль, щоб вивести район у число передових на Дніпропетровщині
Подолавши труднощі організаційного періоду, міцніли апостолівські колгоспи. Рік у рік зростала їх технічна оснащеність. Споруджувались господарські будівлі, просторі ферми для худоби. Зростала оплата праці і прибутки колгоспників. У 1939 році колгосп «Молот» став мільйонером. Колгоспники одержали по 4,5 кг зерна і по 4 крб. 20 коп. грішми на трудодень. В середньому кожна селянська сім'я заробила по 2700 крб. і по 100 пудів зерна. Колгоспниця-комсомолка Г. Ф. Жадько була делегатом II Всесоюзного з'їзду колгоспників-ударників.
За роки довоєнних п'ятирічок у селі побудовано нові промислові підприємства: елеватор, маслозавод, новий паровий млин, майстерні МТС. Одночасно з електрифікацією залізничної колії Запоріжжя - Довгинцеве було електрифіковано і Апостолове.
Чимала увага приділялась питанням культурної революції. Назавжди було покінчено з неписьменністю. Вже у 1925 році тут працювали 2 семирічні і 3 початкові школи. Згодом було відкрито 2 середні школи. Активну участь у культурному будівництві брали жінки. В усіх школах району лише вчителями працювали 137 жінок (55 проц. загальної кількості вчителів), 10 з них працювали директорами шкіл. Населення обслуговували 2 сільбуди, театралізовані та інші колективи художньої самодіяльності.
У червні 1941 року разом з усім народом жителі Апостолового піднялися на захист соціалістичної Батьківщини. Більшість чоловіків пішла до Червоної Армії. Жінки, старики й підлітки, які залишилися вдома, поспішали зібрати багатий урожай, щоб він не дістався ворогові. Трудівники колгоспів проявляли зразки самовідданої праці. Так, наприклад, в артілі «Культура» за перший день збирання врожаю було скошено лобогрійками 75 га зернових, за другий - 81 і за третій - 86 гектарів. Деякі колгоспники артілі скошували лобогрійками щодня по 7,5-8 га, вдвоє більше норми. При наближенні лінії фронту частину колгоспного майна евакуйовано в тил країни. На схід виїхало чимало жителів.
17 серпня 1941 року Апостолове окупували німецько-фашистські загарбники. Почалися страшні дні фашистської неволі. Окупанти намагалися силою зламати опір радянських людей, по-звірячому розправлялися з населенням. Гітлерівці замучили 129 жителів, у тому числі 7 дітей. 229 чол., переважно юнаків і дівчат, вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Та населення не корилося загарбникам,
всіляко саботувало їх накази. Комсомольці поширювали листівки із зведеннями Рад інформбюро про хід боїв проти окупантів.
У районі було створено партизанський загін під командуванням І. І. Карастоянова, який діяв у придніпровських плавнях. В жовтні 1941 року значна кількість партизан перейшла лінію фронту і влилася в частини Червоної Армії. На території району з грудня 1943 року розгорнула діяльність підпільно-патріотичиа група з 16 чол., якою керував Ф. О. Товмаш. Вона переховувала радистів з штабу 3-го Українського фронту, постачала їх цінними військовими відомостями, влаштовувала діверсії на залізничному вузлі, допомагала молоді уникнути відправки до Німеччини, забезпечувала документами військовополонених, які йшли до лінії фронту.
Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку почався 31 січня 1944 року в умовах бездоріжжя, викликаного раптовим потеплінням і дощами. В жорстоких боях війська 3-го Українського фронту прорвали оборону противника і ввечері 3 лютого 1944 року підійшли до Апостолового, де гітлерівці зосередили частини 123-ї піхотної і 9-ї танкової дивізій загальною чисельністю до 3 тис. чоловік.
4-а гвардійська стрілецька дивізія під командуванням полковника Г, Є. Кухарєва завдавала ворогові ударів з півночі і сходу, а 34-а гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Ф. В. Брайляна - з північного заходу
і заходу. Розвідники 34-ї дивізії з допомогою місцевих патріотів виявили прогалину
Дивиться також інші населені пункти району:
- Апостоловський район
- Перше Травня
- Нива Трудова
- Михайлівка
- Кам'янка
- Зеленодольськ
- Володимирівка
- Велика Костромка
- Мар'янське
- Ленінське