Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Дніпропеттровськ-Нікополь. Населення - 7,3 тис. чоловік.
На території селища по течії річки Томаківки збереглося кілька курганів доби бронзи III-І тис. до н. е. та скіфського часу. Під час археологічних розкопок, проведених ще у 1861 році, в одному з курганів знайдено різні коштовні речі: золоті бляшки, уламки грецького посуду, зброю.
Томаківка - старовинне запорізьке займище. Воно дістало цю назву від річки Томаківки. В 1740 році тут оселилися родини тих служивих, які за розпорядженням, царського уряду працювали на Хортицькій верфі і при Хортицькій таможні У 1777 році Томаківка стала державною слободою. За переписом 1782 року тут проживало 93 чоловіка.
У зв'язку з тим, що в 1789 році у Верхній Хортиці оселилися іноземні колоністи, частина її жителів переселилася до Томаківки на правах казенних селян. Кількість населення слободи помітно зростала за рахунок селян-втікачів з Правобережної та Лівобережної України, з центральних губерній Росії. У 1808 році 205 її жителів виселилися на хутори за 18 км від Томаківки. За даними перепису 1859 року, в селі налічувалось 583 господарства і 6214 жителів. Крім землеробства, вони займалися кустарницькими промислами, працювали в поміщицьких економіях, на цегельних заводах, жінки пряли льон і вовну, ткали полотно і сукна, головним чином на продаж. Щороку тут відбувалося 5 ярмарків, на які приїздили селяни з навколишніх сіл, купці з Нікополя та Катеринослава. В 1857 році на т. зв. Проводський ярмарок в Томаківці було привезено різних товарів на суму 22,3 тис. карбованців.
Становище жителів Томаківки мало чим відрізнялося від становища кріпаків навколишніх сіл. З року в рік зростали недоїмки, частину яких селяни могли виплатити тільки в особливо урожайні роки.
Згідно з указами про земельний устрій державних селян, виданих царським урядом у 1866-1867 рр., мешканці села одержали по 6,8 десятини землі на одну ревізьку душу з правом викупу. Та великі викупні платежі, відсутність реманенту і коштів на його придбання позбавляли більшість селян можливості господарювати. За переписом 1882 року в Томаківці було 1231 господарство, з них 377 не мали робочої худоби, 407 - корів, а 221 - будь-якої худоби. Селяни-бідняки змушені були йти в кабалу до поміщиків і куркулів.
Зубожіле селянство висловлювало незадоволення своїм становищем та існуючим ладом. У липні 1880 року в Томаківці було проведено дізнання у справі селянина Миколи Вітовського, який обвинувачувався «в неодноразовому виголошенні сміливих і образливих слів проти імператора...». Висловлюючись з приводу невдалого замаху на Олександра II, Вітовський заявив, що «якби я вистрілив, то він цар не підвівся б».
У 80-х рр. XIX століття центр виробництва зерна перемістився в степові райони України і сюди великими масами стали переселятися селяни з інших місць країни. Томаківка опинилася на шляху кількох торговельних трактів, що сприяло швидкому зростанню економіки села та його населення. У 1898 році тут налічувалося вже 1618 господарств і 10 643 жителі.
Розвиток капіталізму у пореформений період ще більше посилив соціальну диференціацію селянства. Наприкінці XIX століття сільській громаді належало 18 787 десятин. Наділ 409 господарств не перебільшував 5 десятин, в 795 господарствах він становив 5-10 десятин, в 289 - 10-25 десятин, в 75 - 15-25 десятин, а в 37 - більше 25 десятин. 13 господарств були безземельними. Через нестачу землі 579 селянських господарств орендували землю у поміщиків. 321 - зовсім не мало реманенту, у 139 - не було худоби, в 525 - робочої. Без продажу своєї робочої сили 459 родин не могли забезпечити собі навіть напівголодного існування.
З проникненням капіталізму в село виникають невеликі промислові підприємства, розвивається торгівля. В 1898 році в Томаківці працювало 63 промислових і 28 торговельних підприємств. Серед них - цегельні і гончарні заводи Фокіна і Сотникова, торговельні підприємства Смолякова, Маєрсона, Нюсіна тощо. На цегельних і гончарних заводах панувала капіталістична експлуатація, робочий день тривав 12-14 годин. Підприємці платили робітникам мізерну плату. Робітник- формувальник за 1 тис. цеглин одержував 1 крб. на день, а робітники інших професій - значно менше. Всі роботи виконувалися вручну
Постійні злидні, жорстока експлуатація, що панувала як на підприємствах, так і в економіях поміщиків та куркульських господарствах, викликали загальне невдоволення з боку жителів села. Під впливом революційних подій у країні в грудні 1905 року в Томаківці виник селянський комітет, який заявив про свою солідарність
з Всеросійською селянською спілкою. Керував тим комітетом місцевий вчитель І. Т. Колодяжний. На своїх зборах члени спілки обговорювали
Томаківка
Сторінка 1 з 7
Томаківка - селище міського типу, центр однойменного району. Розташована на місці злиття двох річок Томаківки та Кисличуватої, за 95 км на південний захід від Дніпропетровська і за 5 км від найближчої залізничної станції Мирова. На відстані 16 км від селища проходить автомагістраль На території селища по течії річки Томаківки збереглося кілька курганів доби бронзи III-І тис. до н. е. та скіфського часу. Під час археологічних розкопок, проведених ще у 1861 році, в одному з курганів знайдено різні коштовні речі: золоті бляшки, уламки грецького посуду, зброю.
Томаківка - старовинне запорізьке займище. Воно дістало цю назву від річки Томаківки. В 1740 році тут оселилися родини тих служивих, які за розпорядженням, царського уряду працювали на Хортицькій верфі і при Хортицькій таможні У 1777 році Томаківка стала державною слободою. За переписом 1782 року тут проживало 93 чоловіка.
У зв'язку з тим, що в 1789 році у Верхній Хортиці оселилися іноземні колоністи, частина її жителів переселилася до Томаківки на правах казенних селян. Кількість населення слободи помітно зростала за рахунок селян-втікачів з Правобережної та Лівобережної України, з центральних губерній Росії. У 1808 році 205 її жителів виселилися на хутори за 18 км від Томаківки. За даними перепису 1859 року, в селі налічувалось 583 господарства і 6214 жителів. Крім землеробства, вони займалися кустарницькими промислами, працювали в поміщицьких економіях, на цегельних заводах, жінки пряли льон і вовну, ткали полотно і сукна, головним чином на продаж. Щороку тут відбувалося 5 ярмарків, на які приїздили селяни з навколишніх сіл, купці з Нікополя та Катеринослава. В 1857 році на т. зв. Проводський ярмарок в Томаківці було привезено різних товарів на суму 22,3 тис. карбованців.
Становище жителів Томаківки мало чим відрізнялося від становища кріпаків навколишніх сіл. З року в рік зростали недоїмки, частину яких селяни могли виплатити тільки в особливо урожайні роки.
Згідно з указами про земельний устрій державних селян, виданих царським урядом у 1866-1867 рр., мешканці села одержали по 6,8 десятини землі на одну ревізьку душу з правом викупу. Та великі викупні платежі, відсутність реманенту і коштів на його придбання позбавляли більшість селян можливості господарювати. За переписом 1882 року в Томаківці було 1231 господарство, з них 377 не мали робочої худоби, 407 - корів, а 221 - будь-якої худоби. Селяни-бідняки змушені були йти в кабалу до поміщиків і куркулів.
Зубожіле селянство висловлювало незадоволення своїм становищем та існуючим ладом. У липні 1880 року в Томаківці було проведено дізнання у справі селянина Миколи Вітовського, який обвинувачувався «в неодноразовому виголошенні сміливих і образливих слів проти імператора...». Висловлюючись з приводу невдалого замаху на Олександра II, Вітовський заявив, що «якби я вистрілив, то він цар не підвівся б».
У 80-х рр. XIX століття центр виробництва зерна перемістився в степові райони України і сюди великими масами стали переселятися селяни з інших місць країни. Томаківка опинилася на шляху кількох торговельних трактів, що сприяло швидкому зростанню економіки села та його населення. У 1898 році тут налічувалося вже 1618 господарств і 10 643 жителі.
Розвиток капіталізму у пореформений період ще більше посилив соціальну диференціацію селянства. Наприкінці XIX століття сільській громаді належало 18 787 десятин. Наділ 409 господарств не перебільшував 5 десятин, в 795 господарствах він становив 5-10 десятин, в 289 - 10-25 десятин, в 75 - 15-25 десятин, а в 37 - більше 25 десятин. 13 господарств були безземельними. Через нестачу землі 579 селянських господарств орендували землю у поміщиків. 321 - зовсім не мало реманенту, у 139 - не було худоби, в 525 - робочої. Без продажу своєї робочої сили 459 родин не могли забезпечити собі навіть напівголодного існування.
З проникненням капіталізму в село виникають невеликі промислові підприємства, розвивається торгівля. В 1898 році в Томаківці працювало 63 промислових і 28 торговельних підприємств. Серед них - цегельні і гончарні заводи Фокіна і Сотникова, торговельні підприємства Смолякова, Маєрсона, Нюсіна тощо. На цегельних і гончарних заводах панувала капіталістична експлуатація, робочий день тривав 12-14 годин. Підприємці платили робітникам мізерну плату. Робітник- формувальник за 1 тис. цеглин одержував 1 крб. на день, а робітники інших професій - значно менше. Всі роботи виконувалися вручну
Постійні злидні, жорстока експлуатація, що панувала як на підприємствах, так і в економіях поміщиків та куркульських господарствах, викликали загальне невдоволення з боку жителів села. Під впливом революційних подій у країні в грудні 1905 року в Томаківці виник селянський комітет, який заявив про свою солідарність
з Всеросійською селянською спілкою. Керував тим комітетом місцевий вчитель І. Т. Колодяжний. На своїх зборах члени спілки обговорювали
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чумаки
- Топила
- Преображенка
- Петрівка
- Новокиївка
- Михайлівка
- Китайгородка
- Володимирівка
- Вищетарасівка
- Виводове