Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
тракторів, 118 комбайнів, 155 автомашин.
За досягнуті успіхи колгосп «Ланковий» та його свиноферму було занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Успішно справлялися з виконанням державних планів і промислові підприємства районного центру цегельний завод, промислова артіль «Ударник», маслозавод, електромлин та інші.
Відбулися зміни і в побуті жителів села, їм було забезпечено висококваліфіковану медичну допомогу. До послуг трудящих були магазини, дитячі садки та ясла, кінотеатр, Будинок культури. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням у школах. В 1940 році в Томаківці і районі працювало 66 шкіл, в яких навчалося 9209 учнів, 55 клубів, один піонерський клуб та 44 червоних кутки. 140 бібліотек мали книжковий фонд, що становив понад 50 тис. примірників.
У роки Великої Вітчизняної війни багато жителів села зі зброєю в руках боролися з ненависним фашизмом. Жінки і підлітки не покладаючи рук працювали, щоб забезпечити армію продуктами харчування. З наближенням ворога частину сільськогосподарського реманенту й худоби колгоспів евакуювали до східних районів країни. За рішенням райкому партії було створено партизанський загін у складі 54 чоловік. Базувалися партизани у плавнях. Після висадження в повітря Дніпрогесу води озера ім. Леніна затопили плавні. Більшість бійців перейшла лінію фронту і влилася до лав Діючої армії, решта - лишилася для боротьби на окупованій ворогом території.
18 серпня 1941 року німецькі фашисти окупували Томаківку. Вони почали встановлення «нового порядку» з масових грабежів, розстрілів, катувань, знущань над радянськими людьми. У вересні 1941 року фашисти зігнали населення на будівництво мосту. Нагаями і прикладами підганяли вони людей. Старого колгоспника С. П. Губенка, який хотів допомогти своїй дружині, що впала під тягарем -важкої балки, гітлерівський унтер-офіцер заколов багнетом.
Окупантам вдалося заарештувати 11 партизанів. Двох з них - П. С. Орлова і М. І. Руденка - закатували, Д. М. Шевцова - розстріляли. Доля інших 8 невідома. Був заарештований і директор цегельного заводу член ВКПб Ф. А. Губкін, якого райком партії залишив в тилу ворога для підпільної роботи. Гітлерівці за роки окупації розстріляли 176 громадян з Томаківки та інших сіл району. Незважаючи на жорстокі розправи та переслідування, радянські люди всіляко саботували накази і розпорядження окупаційних властей. Начальник нікопольської
поліції повідомляв: «З 1225 чоловік, зібраних поліцією і жандармами в Томаківці, вдалося відправити до Німеччини лише 700 чоловік, решта втекла».
30 грудня 1943 року частини Червоної Армії у складі підрозділів 82-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії, 53-го окремого мотоциклетного і 3-го окремого гвардійського мотоциклетного полків визволили Томаківку від німецько-фашистської нечисті.
Трудящі Томаківки з великим ентузіазмом приступили до відбудови господарства, зруйнованого і пограбованого окупантами, які завдали селу збитків на 100 млн. крб. Самовіддану працю томаківців очолила відновлена 28 травня 1944 року сільська партійна організація у складі 6 чоловік. Секретарем її була О. Ф. Колодяжна. Незважаючи на нестачу машин і робочих рук, повну відсутність худоби, колгоспники вже весною 1944 року засіяли великі площі зерновими культурами. Поступово відроджувалося тваринництво. На кінець 1944 року на фермах 7 колгоспів села було 26 корів, 109 свиней, 11 овець та 986 штук птиці.
Особливо тяжким для колгоспників був перший післявоєнний рік. Колгоспи перевиконали плани посіву зернових, але через засуху урожай був мізерним, з кожного га зібрали по 2-3 цнт пшениці та інших зернових. Почався падіж худоби. Наступного року економіка колгоспів дещо зміцніла. Завдяки енергії і праці радянських людей село поступово підіймалося з руїн, будувалися нові будинки і господарські приміщення.
Важливу роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів, в розвитку їх економіки відіграли заходи Комуністичної партії та Радянського уряду, спрямовані на піднесення сільськогосподарського виробництва. Після об'єднання 7 колгоспів у два господарства - колгосп «Перше травня» і колгосп «Ленінський шлях» - збільшились їх посівні площі, підвищилась врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва.
Йдучи назустріч 40-річчю Великого Жовтня, Томаківський район включився в змагання з Федорівським районом Саратовської області. Делегація Федорівського району, яка відвідала Томаківку в 1957 році, відмітила економічне і культурне піднесення колгоспів. Наступного року делегація
Томаківка
Сторінка 4 з 7
будівництву куркулі. Подолавши ці труднощі, колгоспи села рік у рік домагалися високих виробничих показників у землеробстві і тваринництві. В 1940 році на колгоспних ланах Томаківського району працювало 200 За досягнуті успіхи колгосп «Ланковий» та його свиноферму було занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Успішно справлялися з виконанням державних планів і промислові підприємства районного центру цегельний завод, промислова артіль «Ударник», маслозавод, електромлин та інші.
Відбулися зміни і в побуті жителів села, їм було забезпечено висококваліфіковану медичну допомогу. До послуг трудящих були магазини, дитячі садки та ясла, кінотеатр, Будинок культури. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням у школах. В 1940 році в Томаківці і районі працювало 66 шкіл, в яких навчалося 9209 учнів, 55 клубів, один піонерський клуб та 44 червоних кутки. 140 бібліотек мали книжковий фонд, що становив понад 50 тис. примірників.
У роки Великої Вітчизняної війни багато жителів села зі зброєю в руках боролися з ненависним фашизмом. Жінки і підлітки не покладаючи рук працювали, щоб забезпечити армію продуктами харчування. З наближенням ворога частину сільськогосподарського реманенту й худоби колгоспів евакуювали до східних районів країни. За рішенням райкому партії було створено партизанський загін у складі 54 чоловік. Базувалися партизани у плавнях. Після висадження в повітря Дніпрогесу води озера ім. Леніна затопили плавні. Більшість бійців перейшла лінію фронту і влилася до лав Діючої армії, решта - лишилася для боротьби на окупованій ворогом території.
18 серпня 1941 року німецькі фашисти окупували Томаківку. Вони почали встановлення «нового порядку» з масових грабежів, розстрілів, катувань, знущань над радянськими людьми. У вересні 1941 року фашисти зігнали населення на будівництво мосту. Нагаями і прикладами підганяли вони людей. Старого колгоспника С. П. Губенка, який хотів допомогти своїй дружині, що впала під тягарем -важкої балки, гітлерівський унтер-офіцер заколов багнетом.
Окупантам вдалося заарештувати 11 партизанів. Двох з них - П. С. Орлова і М. І. Руденка - закатували, Д. М. Шевцова - розстріляли. Доля інших 8 невідома. Був заарештований і директор цегельного заводу член ВКПб Ф. А. Губкін, якого райком партії залишив в тилу ворога для підпільної роботи. Гітлерівці за роки окупації розстріляли 176 громадян з Томаківки та інших сіл району. Незважаючи на жорстокі розправи та переслідування, радянські люди всіляко саботували накази і розпорядження окупаційних властей. Начальник нікопольської
поліції повідомляв: «З 1225 чоловік, зібраних поліцією і жандармами в Томаківці, вдалося відправити до Німеччини лише 700 чоловік, решта втекла».
30 грудня 1943 року частини Червоної Армії у складі підрозділів 82-ї гвардійської стрілецької дивізії 8-ї гвардійської армії, 53-го окремого мотоциклетного і 3-го окремого гвардійського мотоциклетного полків визволили Томаківку від німецько-фашистської нечисті.
Трудящі Томаківки з великим ентузіазмом приступили до відбудови господарства, зруйнованого і пограбованого окупантами, які завдали селу збитків на 100 млн. крб. Самовіддану працю томаківців очолила відновлена 28 травня 1944 року сільська партійна організація у складі 6 чоловік. Секретарем її була О. Ф. Колодяжна. Незважаючи на нестачу машин і робочих рук, повну відсутність худоби, колгоспники вже весною 1944 року засіяли великі площі зерновими культурами. Поступово відроджувалося тваринництво. На кінець 1944 року на фермах 7 колгоспів села було 26 корів, 109 свиней, 11 овець та 986 штук птиці.
Особливо тяжким для колгоспників був перший післявоєнний рік. Колгоспи перевиконали плани посіву зернових, але через засуху урожай був мізерним, з кожного га зібрали по 2-3 цнт пшениці та інших зернових. Почався падіж худоби. Наступного року економіка колгоспів дещо зміцніла. Завдяки енергії і праці радянських людей село поступово підіймалося з руїн, будувалися нові будинки і господарські приміщення.
Важливу роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів, в розвитку їх економіки відіграли заходи Комуністичної партії та Радянського уряду, спрямовані на піднесення сільськогосподарського виробництва. Після об'єднання 7 колгоспів у два господарства - колгосп «Перше травня» і колгосп «Ленінський шлях» - збільшились їх посівні площі, підвищилась врожайність сільськогосподарських культур і продуктивність тваринництва.
Йдучи назустріч 40-річчю Великого Жовтня, Томаківський район включився в змагання з Федорівським районом Саратовської області. Делегація Федорівського району, яка відвідала Томаківку в 1957 році, відмітила економічне і культурне піднесення колгоспів. Наступного року делегація
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чумаки
- Топила
- Преображенка
- Петрівка
- Новокиївка
- Михайлівка
- Китайгородка
- Володимирівка
- Вищетарасівка
- Виводове