Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
почала захоплювати й обробляти поміщицькі землі. Весною 1917 року вони забрали також близько 600 десятин землі у куркулів на хуторі Лозуватці, розташованому поблизу Слов'янки.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді швидко долетіла до Слов'янки. Комуністична партія послала на село робітників міста та революційних солдатів, які допомагали сільській бідноті встановити владу Рад. Так, на початку 1918 року сюди прибули уродженці Слов'янки - шахтар, член Комуністичної партії з 1917 року Т. С. Вінников, з Петрограда - солдат Я. Я. Денисенко, з Павлограда - Г. Ю. Рибальченко та інші. У лютому 1918 року вони організували сільський ревком на чолі з Я. Я. Денисенком. Ревком роздав трудовому села псгву Слов'янки понад 2 тис. десятин поміщицької і куркульської землі, сотні голів худоби та багато сільськогосподарського реманенту.
У другій половині березня австро-німецькі окупанти захопили Слов'янку. Ще перед окупацією Слов'янський ревком організував бойовий загін в кількості 300 чоловік на чолі з колишнім чабаном, солдатом Г. Ю. Рибальченком. Влітку в селі було створено партизанський загін на чолі з комуністом Я. Я. Денисенком. Згодом слов'янці об'єдналися з 1-м Павлоградським загоном червоних партизан і спільно били порога.
Відновлення Радянської влади після вигнання австро-німецьких військ і петлюрівців відбувалося в умовах господарської розрухи, жорстокої боротьби проти куркульських та махновсько-анархістських банд.
В другій половині червня 1919 року село захопили денікінці. Вони розстріляли активістів А. Л. Заїчку, А. Лисицю, повісили на телеграфному стовпі Ф. М. Гапона, вигнали з хат сім'ї партизанів М. Д. Макаренка, С. Первія, Й. Кравченка, а будинки їх спалили. Трудящі села рішуче піднялися на боротьбу за відновлення Радянської влади. В Слов'янці знову створився партизанський загін, на чолі якого став селянин-бідняк М. Д. Макаренко. При активній підтримці бідноти 14 жовтня 1919 року партизани розгромили місцеві органи денікінської влади, роззброїли стражників і встановили в селі свій контроль. Вже 15 жовтня сюди прибув каральний загін Роговського. В результаті нерівного бою партизани змушені були залишити село. Почалася кривава розправа над селянами - близько 20 чол. карателі стратили, серед них - О. О. Лисицю, В. Т. Дороша, П. М. Денисенка, А. 3. Кобця та інших. В їх числі було і 6 поранених партизанів - С. Г. Первій, Т. А. Кобець, Н. П. Субота та інші, яких після жорстоких катувань повісили в Гришиному. Очевидці розповідають, що в останню хвилину С. Первій крикнув карателям: «Катуйте, всіх більшовиків не закатуєте! Зараз ви вішаєте шістьох партизанів-більшовиків, а завтра наше місце в бойовому строю займуть ще шістдесят!» В грудні 1919 року Червона Армія визволила Слов'янку від денікінців і в селі встановилася Радянська влада. Головою волосного ревкому призначили місцевого жителя, комуніста з 1918 року Я. Я. Денисенка. Характеризуючи діяльність Слов'янського волосного ревкому, парторганізатор Петропавлівського куща Т. С. Вінников в доповідній записці Павлоградському повітовому партійному комітету від 4 серпня 1920 року писав: «... Троїцький та Слов'янський волосні ревкоми роботу ведуть вдень вночі, всі 24 години». В липні 1920 року тут організовано партійний осередок. На той час у його складі було 15 членів партії і 13 співчуваючих, очолив осередок Я. Я. Денисенко.
Основну увагу комуністи села приділяли правильному розподілові поміщицької землі, виконанню продрозверстки, відбудові села, питанням освіти і охорони здоров'я. Робота партійної організації була відмічена на повітовій Павлоградській
партійній конференції, яка проходила у вересні 1920 року. Велику допомогу комуністам села подавали члени КНС. Головою комітету незаможники обрали комуніста 3. П. Зоца.
До громадського життя села активно залучалася молодь. У травні 1920 року тут створено комсомольську організацію, яка на 1 вересня того ж року налічувала у своєму складі 25 чоловік. Комсомольці допомагали виконувати продрозверстку, боротися з бандитизмом. Немало зусиль доклали вони, щоб ліквідувати неписьменність серед населення, вели культурно-освітню роботу. За пропозицією партосоредку комсомольці і несоюзна молодь організували суботники по ремонту шкіл, будівництву лазні. В 1927 році їх силами було закінчено будівництво приміщення сільбуду та приміщення для бібліотеки. Активними комсомольцями Слов'янки на той час були С. Степура, М. Губарєва, М. Мацегора, М. Мандрика та інші.
Для боротьби з куркульсько-націоналістичними бандами було створено загін самооборони з комуністів, комнезамівців і комсомольців, який очолив Г. Ю. Рибальченко. В 1920-1921 рр. бійці загону брали участь у ліквідації банди Брови та інших. П'ятий Всеукраїнський з'їзд Рад, відмічаючи великі заслуги слов'янської КНС у відбудові села, виконанні продподатку, боротьбі з
Слов'янка
Сторінка 2 з 6
урядника, конфіскували його майно. В селі було створено виконавчий комітет громадських організацій, який очолив есер М. Кваша. Та сільська біднота, не чекаючи дозволу властей, почала захоплювати й обробляти поміщицькі землі. Весною 1917 року вони забрали також близько 600 десятин землі у куркулів на хуторі Лозуватці, розташованому поблизу Слов'янки.
Звістка про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції в Петрограді швидко долетіла до Слов'янки. Комуністична партія послала на село робітників міста та революційних солдатів, які допомагали сільській бідноті встановити владу Рад. Так, на початку 1918 року сюди прибули уродженці Слов'янки - шахтар, член Комуністичної партії з 1917 року Т. С. Вінников, з Петрограда - солдат Я. Я. Денисенко, з Павлограда - Г. Ю. Рибальченко та інші. У лютому 1918 року вони організували сільський ревком на чолі з Я. Я. Денисенком. Ревком роздав трудовому села псгву Слов'янки понад 2 тис. десятин поміщицької і куркульської землі, сотні голів худоби та багато сільськогосподарського реманенту.
У другій половині березня австро-німецькі окупанти захопили Слов'янку. Ще перед окупацією Слов'янський ревком організував бойовий загін в кількості 300 чоловік на чолі з колишнім чабаном, солдатом Г. Ю. Рибальченком. Влітку в селі було створено партизанський загін на чолі з комуністом Я. Я. Денисенком. Згодом слов'янці об'єдналися з 1-м Павлоградським загоном червоних партизан і спільно били порога.
Відновлення Радянської влади після вигнання австро-німецьких військ і петлюрівців відбувалося в умовах господарської розрухи, жорстокої боротьби проти куркульських та махновсько-анархістських банд.
В другій половині червня 1919 року село захопили денікінці. Вони розстріляли активістів А. Л. Заїчку, А. Лисицю, повісили на телеграфному стовпі Ф. М. Гапона, вигнали з хат сім'ї партизанів М. Д. Макаренка, С. Первія, Й. Кравченка, а будинки їх спалили. Трудящі села рішуче піднялися на боротьбу за відновлення Радянської влади. В Слов'янці знову створився партизанський загін, на чолі якого став селянин-бідняк М. Д. Макаренко. При активній підтримці бідноти 14 жовтня 1919 року партизани розгромили місцеві органи денікінської влади, роззброїли стражників і встановили в селі свій контроль. Вже 15 жовтня сюди прибув каральний загін Роговського. В результаті нерівного бою партизани змушені були залишити село. Почалася кривава розправа над селянами - близько 20 чол. карателі стратили, серед них - О. О. Лисицю, В. Т. Дороша, П. М. Денисенка, А. 3. Кобця та інших. В їх числі було і 6 поранених партизанів - С. Г. Первій, Т. А. Кобець, Н. П. Субота та інші, яких після жорстоких катувань повісили в Гришиному. Очевидці розповідають, що в останню хвилину С. Первій крикнув карателям: «Катуйте, всіх більшовиків не закатуєте! Зараз ви вішаєте шістьох партизанів-більшовиків, а завтра наше місце в бойовому строю займуть ще шістдесят!» В грудні 1919 року Червона Армія визволила Слов'янку від денікінців і в селі встановилася Радянська влада. Головою волосного ревкому призначили місцевого жителя, комуніста з 1918 року Я. Я. Денисенка. Характеризуючи діяльність Слов'янського волосного ревкому, парторганізатор Петропавлівського куща Т. С. Вінников в доповідній записці Павлоградському повітовому партійному комітету від 4 серпня 1920 року писав: «... Троїцький та Слов'янський волосні ревкоми роботу ведуть вдень вночі, всі 24 години». В липні 1920 року тут організовано партійний осередок. На той час у його складі було 15 членів партії і 13 співчуваючих, очолив осередок Я. Я. Денисенко.
Основну увагу комуністи села приділяли правильному розподілові поміщицької землі, виконанню продрозверстки, відбудові села, питанням освіти і охорони здоров'я. Робота партійної організації була відмічена на повітовій Павлоградській
партійній конференції, яка проходила у вересні 1920 року. Велику допомогу комуністам села подавали члени КНС. Головою комітету незаможники обрали комуніста 3. П. Зоца.
До громадського життя села активно залучалася молодь. У травні 1920 року тут створено комсомольську організацію, яка на 1 вересня того ж року налічувала у своєму складі 25 чоловік. Комсомольці допомагали виконувати продрозверстку, боротися з бандитизмом. Немало зусиль доклали вони, щоб ліквідувати неписьменність серед населення, вели культурно-освітню роботу. За пропозицією партосоредку комсомольці і несоюзна молодь організували суботники по ремонту шкіл, будівництву лазні. В 1927 році їх силами було закінчено будівництво приміщення сільбуду та приміщення для бібліотеки. Активними комсомольцями Слов'янки на той час були С. Степура, М. Губарєва, М. Мацегора, М. Мандрика та інші.
Для боротьби з куркульсько-націоналістичними бандами було створено загін самооборони з комуністів, комнезамівців і комсомольців, який очолив Г. Ю. Рибальченко. В 1920-1921 рр. бійці загону брали участь у ліквідації банди Брови та інших. П'ятий Всеукраїнський з'їзд Рад, відмічаючи великі заслуги слов'янської КНС у відбудові села, виконанні продподатку, боротьбі з
Дивиться також інші населені пункти району: