Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Царичанка

року цей за­гін, створений з найбіднішого селянства, разом з бійцями 3-го Українського полку самовіддано боровся проти махновських банд, що
вдерлися на територію Кобеля­цького повіту.
КНС разом з Радою провели серед населення значну роботу, роз'яснюючи нову економічну політику. Багато зусиль докладали трудящі села, щоб відродити сіль­ське господарство. У зверненні Кобеляцького повітового комітету КПбУ гово­рилося, що, замість лозунга часів громадянської війни «Берись за гвинтівку!», пови­нен стати інший - «Берись за плуга! ». Трудове селянство Царичанки гаряче підхопило цей лозунг. Сільськогосподарський реманент, відібраний у куркулів, було сконцентровано на прокатній станції. Для обробітку землі найбідніших селян вико­ристовували куркульське тягло. У 1924 році бідняки одержали для сівби 234 пуди насіння. Але продуктивність сільського господарства була дуже низькою, врожаї не перевищували 30-40 пудів зерна з десятини.
5 жовтня 1923 року Царичанка стала районним центром Полтавської губернії. У червні 1925 року Царичанський район увійшов до Катеринославської губернії.
Велику роботу серед трудящих села й району проводили районний партій­ний комітет та виконком районної Ради депутатів трудящих. Першим секретарем Царичанського райкому партії працював А. Л. Мороз нині пенсіонер, живе у Цари­чаиці. 12 членів та 4 кандидати у члени партії об'єднувала у 1923 році партійна організація. У 1927 році в ній налічувалося 84 чол., з них 15 членів і 69 кандидатів у члени партії. Надійним помічником партійної організації були комсомольці. На основі Царичанського, Дяшківського та Китайгородського осередків вони ви­никли ще в грудні 1919 року у 1923 році утворилась районна комсомольська орга­нізація. До її активу входили І. К. Лисенко секретар РК ЛКСМУ, І. Д. Циганенко, А. Ведмеденко та інші.
Активну участь у громадському житті брали жінки. 20 грудня 1925 року відбу­лася конференція дівчат Царичанського району, на якій вони зобов'язалися роз­горнути роботу по комуністичному вихованню молоді. Жіноча рада налічувала 80 чоловік. Вона гаряче підтримала соціалістичні перетворення в селі. 23 травня 1926 року відбулися збори жінок, які постановили проводити агітацію серед насе­лення про вступ до кооперації. У 1926 році царичанське споживче товариство налічувало 307 членів, а сільськогосподарське кредитне товариство - 496. Різними видами кооперації було охоплено 80-90 проц. населення села Сільськогосподар­ське кредитне товариство об'єднувало 630 чоловік.
Особливу увагу приділяли комуністи села залученню бідноти та середняків до різних форм виробничої кооперації. На 2-у районному з'їзді Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, що відбувся 23-24 листопада 1924 року, прийнято рішення, в якому незаможному селянству рекомендувалося організувати товариства спільного обробітку землі. Навесні 1926 року в Царичанці створено ТСОЗ «Шлях до кращого життя», а в 1928-1929 рр.- ще кілька ТСОЗів: «Серп і Молот», «Певний шлях», «Визволення», «Незаможник». Згодом в селі вини­кла комуна ім. 12-річчя Жовтня, яка об'єднала 40 сімей голова П. Я. Щербань. Протягом 1931-1933 рр. усі ці товариства та окремі селянські господарства об'єд­налися у 5 сільськогосподарських артілей: «Певний шлях», «Пам'яті Леніна», «Комсомолець», «III Інтернаціонал», ім. Петровського.
Високопродуктивною галуззю господарства в усіх 5 артілях Царичанки стало зернове господарство. Колгоспи обслуговувала машинно-тракторна станція, ство­рена у 1932 році. Добре оброблена земля давала до 18-20 цнт зерна колоскових і до З0-37 цнт зерна кукурудзи з гектара. Розвивалось і тваринництво - вівчарство, свинарство тощо. За високі показники у сільськогосподарському виробництві та тваринництві до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки було занесено колгоспи «Певний шлях», «Пам'ять Леніна», «Комсомолець», свиноферму і вівцеферму колгоспу «III Інтернаціонал». У Книзі пошани записано імена завіду­ючого свинофермою, орденоносця Л. П. Лабунця, свинарки В. Є. Кузнецової, лан­кової М. Д. Рябої та багатьох інших.
У селі розвивалася місцева переробна промисловість. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут працювали механічні млини, олійниці, маслозавод. Розгорта­лася робота по благоустрою села. Виросли нові добротні житлові і громадські бу­динки, споруджено клуб, стадіон і водну станцію.
Ще у 30-х рр. в Царичанці відкрили лікарню, при якій діяли дитяча та жіноча консультації. Працювали аптека, санепідстанція.
Всі діти навчалися в середній і двох початкових школах. Багато випускників середньої школи здобули освіту у вищих учбових закладах.
Вже у 1927 році в приміщенні райсільбудинку було встановлено кіноапарат. Працювали гурток політосвіти, а також атеїстичний, драматичний і хоровий. У 1937 році відкрився новий районний Будинок культури ім. 18-річчя Жовтня, який мав зал на 450 місць. Дійовою зброєю но вихованню трудящих у соціалістич­ному дусі була газета «Колгоспник» - орган райкому КПбУ та




Царичанка