Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
вдерлися на територію Кобеляцького повіту.
КНС разом з Радою провели серед населення значну роботу, роз'яснюючи нову економічну політику. Багато зусиль докладали трудящі села, щоб відродити сільське господарство. У зверненні Кобеляцького повітового комітету КПбУ говорилося, що, замість лозунга часів громадянської війни «Берись за гвинтівку!», повинен стати інший - «Берись за плуга! ». Трудове селянство Царичанки гаряче підхопило цей лозунг. Сільськогосподарський реманент, відібраний у куркулів, було сконцентровано на прокатній станції. Для обробітку землі найбідніших селян використовували куркульське тягло. У 1924 році бідняки одержали для сівби 234 пуди насіння. Але продуктивність сільського господарства була дуже низькою, врожаї не перевищували 30-40 пудів зерна з десятини.
5 жовтня 1923 року Царичанка стала районним центром Полтавської губернії. У червні 1925 року Царичанський район увійшов до Катеринославської губернії.
Велику роботу серед трудящих села й району проводили районний партійний комітет та виконком районної Ради депутатів трудящих. Першим секретарем Царичанського райкому партії працював А. Л. Мороз нині пенсіонер, живе у Царичаиці. 12 членів та 4 кандидати у члени партії об'єднувала у 1923 році партійна організація. У 1927 році в ній налічувалося 84 чол., з них 15 членів і 69 кандидатів у члени партії. Надійним помічником партійної організації були комсомольці. На основі Царичанського, Дяшківського та Китайгородського осередків вони виникли ще в грудні 1919 року у 1923 році утворилась районна комсомольська організація. До її активу входили І. К. Лисенко секретар РК ЛКСМУ, І. Д. Циганенко, А. Ведмеденко та інші.
Активну участь у громадському житті брали жінки. 20 грудня 1925 року відбулася конференція дівчат Царичанського району, на якій вони зобов'язалися розгорнути роботу по комуністичному вихованню молоді. Жіноча рада налічувала 80 чоловік. Вона гаряче підтримала соціалістичні перетворення в селі. 23 травня 1926 року відбулися збори жінок, які постановили проводити агітацію серед населення про вступ до кооперації. У 1926 році царичанське споживче товариство налічувало 307 членів, а сільськогосподарське кредитне товариство - 496. Різними видами кооперації було охоплено 80-90 проц. населення села Сільськогосподарське кредитне товариство об'єднувало 630 чоловік.
Особливу увагу приділяли комуністи села залученню бідноти та середняків до різних форм виробничої кооперації. На 2-у районному з'їзді Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, що відбувся 23-24 листопада 1924 року, прийнято рішення, в якому незаможному селянству рекомендувалося організувати товариства спільного обробітку землі. Навесні 1926 року в Царичанці створено ТСОЗ «Шлях до кращого життя», а в 1928-1929 рр.- ще кілька ТСОЗів: «Серп і Молот», «Певний шлях», «Визволення», «Незаможник». Згодом в селі виникла комуна ім. 12-річчя Жовтня, яка об'єднала 40 сімей голова П. Я. Щербань. Протягом 1931-1933 рр. усі ці товариства та окремі селянські господарства об'єдналися у 5 сільськогосподарських артілей: «Певний шлях», «Пам'яті Леніна», «Комсомолець», «III Інтернаціонал», ім. Петровського.
Високопродуктивною галуззю господарства в усіх 5 артілях Царичанки стало зернове господарство. Колгоспи обслуговувала машинно-тракторна станція, створена у 1932 році. Добре оброблена земля давала до 18-20 цнт зерна колоскових і до З0-37 цнт зерна кукурудзи з гектара. Розвивалось і тваринництво - вівчарство, свинарство тощо. За високі показники у сільськогосподарському виробництві та тваринництві до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки було занесено колгоспи «Певний шлях», «Пам'ять Леніна», «Комсомолець», свиноферму і вівцеферму колгоспу «III Інтернаціонал». У Книзі пошани записано імена завідуючого свинофермою, орденоносця Л. П. Лабунця, свинарки В. Є. Кузнецової, ланкової М. Д. Рябої та багатьох інших.
У селі розвивалася місцева переробна промисловість. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут працювали механічні млини, олійниці, маслозавод. Розгорталася робота по благоустрою села. Виросли нові добротні житлові і громадські будинки, споруджено клуб, стадіон і водну станцію.
Ще у 30-х рр. в Царичанці відкрили лікарню, при якій діяли дитяча та жіноча консультації. Працювали аптека, санепідстанція.
Всі діти навчалися в середній і двох початкових школах. Багато випускників середньої школи здобули освіту у вищих учбових закладах.
Вже у 1927 році в приміщенні райсільбудинку було встановлено кіноапарат. Працювали гурток політосвіти, а також атеїстичний, драматичний і хоровий. У 1937 році відкрився новий районний Будинок культури ім. 18-річчя Жовтня, який мав зал на 450 місць. Дійовою зброєю но вихованню трудящих у соціалістичному дусі була газета «Колгоспник» - орган райкому КПбУ та
Царичанка
Сторінка 4 з 8
року цей загін, створений з найбіднішого селянства, разом з бійцями 3-го Українського полку самовіддано боровся проти махновських банд, що КНС разом з Радою провели серед населення значну роботу, роз'яснюючи нову економічну політику. Багато зусиль докладали трудящі села, щоб відродити сільське господарство. У зверненні Кобеляцького повітового комітету КПбУ говорилося, що, замість лозунга часів громадянської війни «Берись за гвинтівку!», повинен стати інший - «Берись за плуга! ». Трудове селянство Царичанки гаряче підхопило цей лозунг. Сільськогосподарський реманент, відібраний у куркулів, було сконцентровано на прокатній станції. Для обробітку землі найбідніших селян використовували куркульське тягло. У 1924 році бідняки одержали для сівби 234 пуди насіння. Але продуктивність сільського господарства була дуже низькою, врожаї не перевищували 30-40 пудів зерна з десятини.
5 жовтня 1923 року Царичанка стала районним центром Полтавської губернії. У червні 1925 року Царичанський район увійшов до Катеринославської губернії.
Велику роботу серед трудящих села й району проводили районний партійний комітет та виконком районної Ради депутатів трудящих. Першим секретарем Царичанського райкому партії працював А. Л. Мороз нині пенсіонер, живе у Царичаиці. 12 членів та 4 кандидати у члени партії об'єднувала у 1923 році партійна організація. У 1927 році в ній налічувалося 84 чол., з них 15 членів і 69 кандидатів у члени партії. Надійним помічником партійної організації були комсомольці. На основі Царичанського, Дяшківського та Китайгородського осередків вони виникли ще в грудні 1919 року у 1923 році утворилась районна комсомольська організація. До її активу входили І. К. Лисенко секретар РК ЛКСМУ, І. Д. Циганенко, А. Ведмеденко та інші.
Активну участь у громадському житті брали жінки. 20 грудня 1925 року відбулася конференція дівчат Царичанського району, на якій вони зобов'язалися розгорнути роботу по комуністичному вихованню молоді. Жіноча рада налічувала 80 чоловік. Вона гаряче підтримала соціалістичні перетворення в селі. 23 травня 1926 року відбулися збори жінок, які постановили проводити агітацію серед населення про вступ до кооперації. У 1926 році царичанське споживче товариство налічувало 307 членів, а сільськогосподарське кредитне товариство - 496. Різними видами кооперації було охоплено 80-90 проц. населення села Сільськогосподарське кредитне товариство об'єднувало 630 чоловік.
Особливу увагу приділяли комуністи села залученню бідноти та середняків до різних форм виробничої кооперації. На 2-у районному з'їзді Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, що відбувся 23-24 листопада 1924 року, прийнято рішення, в якому незаможному селянству рекомендувалося організувати товариства спільного обробітку землі. Навесні 1926 року в Царичанці створено ТСОЗ «Шлях до кращого життя», а в 1928-1929 рр.- ще кілька ТСОЗів: «Серп і Молот», «Певний шлях», «Визволення», «Незаможник». Згодом в селі виникла комуна ім. 12-річчя Жовтня, яка об'єднала 40 сімей голова П. Я. Щербань. Протягом 1931-1933 рр. усі ці товариства та окремі селянські господарства об'єдналися у 5 сільськогосподарських артілей: «Певний шлях», «Пам'яті Леніна», «Комсомолець», «III Інтернаціонал», ім. Петровського.
Високопродуктивною галуззю господарства в усіх 5 артілях Царичанки стало зернове господарство. Колгоспи обслуговувала машинно-тракторна станція, створена у 1932 році. Добре оброблена земля давала до 18-20 цнт зерна колоскових і до З0-37 цнт зерна кукурудзи з гектара. Розвивалось і тваринництво - вівчарство, свинарство тощо. За високі показники у сільськогосподарському виробництві та тваринництві до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки було занесено колгоспи «Певний шлях», «Пам'ять Леніна», «Комсомолець», свиноферму і вівцеферму колгоспу «III Інтернаціонал». У Книзі пошани записано імена завідуючого свинофермою, орденоносця Л. П. Лабунця, свинарки В. Є. Кузнецової, ланкової М. Д. Рябої та багатьох інших.
У селі розвивалася місцева переробна промисловість. Напередодні Великої Вітчизняної війни тут працювали механічні млини, олійниці, маслозавод. Розгорталася робота по благоустрою села. Виросли нові добротні житлові і громадські будинки, споруджено клуб, стадіон і водну станцію.
Ще у 30-х рр. в Царичанці відкрили лікарню, при якій діяли дитяча та жіноча консультації. Працювали аптека, санепідстанція.
Всі діти навчалися в середній і двох початкових школах. Багато випускників середньої школи здобули освіту у вищих учбових закладах.
Вже у 1927 році в приміщенні райсільбудинку було встановлено кіноапарат. Працювали гурток політосвіти, а також атеїстичний, драматичний і хоровий. У 1937 році відкрився новий районний Будинок культури ім. 18-річчя Жовтня, який мав зал на 450 місць. Дійовою зброєю но вихованню трудящих у соціалістичному дусі була газета «Колгоспник» - орган райкому КПбУ та
Дивиться також інші населені пункти району:
- Юр'ївка
- Шульгівка
- Чаплинка
- Цибульківка
- Прядівка
- Новопідкряж
- Могилів
- Миколаївка
- Ляшківка
- Курилівка
- Колгоспівка
- Китайгород
- Єлизаветівка
- Бабайківка
- Петриківка