Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Радянські частини стійко оборонялись і потім відкинули ворога. Але становище залишалось напруженим. У середині вересня врангелівці завдали
сильного удару радянським військам на Олександрівському напрямку. 20 вересня білогвардійці захопили Олександрівськ, а незабаром і Синельникове.
23 вересня ударна група в складі 23-ї і 46-ї стрілецьких дивізій під командування м І. Ф. Федька у взаємодії з 9-ю кавалерійською дивізією після жорстокого бою визволила Синельникове від білогвардійців. Мужньо боролися з ворогом синельнії ківці М. Середа, О. Горбатенко, П. Жуган - бійці бронепоїзда ім. Свердлова. В боях за Синельникове відзначився загін московських курсантів, які, припинивши на цей час навчання, вирушили на фронт. Багато з них полягли на полі бою. У центральному сквері Кремля встановлено мармуровий обеліск, на якому викарбувані слова: «Слава командирам і курсантам, що загинули в боях проти контрреволюції під Оріховим і Синельниковим. 29/08/ 1920 рік».
До весни 1921 року Синельникове перебувало на воєнному стані. Навкруги безчинствували банди Махна, Коробки, Гаркуші та інших, які нападали на селище і особливо на залізничний вузол. Боротьбу з ними організував Синельниківський ревком, основні відділи його очолювали більшовики. Головою ревкому був тоді В. Данилевський, секретарем - О. Рожко, завідуючими відділами - К. Дедюк, О. Луценко, Г. Тонберг та інші. Комуністи керували й відділами виконкому селищної Ради. Це були люди, що пройшли сувору школу громадянської війни, беззавітно віддані справі Леніна. На кінець 1921 року Синельниківська міська партійна організація налічувала 33 члени і 6 кандидатів у члени партії. Більшість з них становили робітники промислових підприємств і залізничного вузла 8.
Широку діяльність розгорнула комсомольська організація міста. На підприємствах створювались комсомольські осередки. Молодь показувала зразки трудового героїзму. Відпрацювавши дві зміни, комсомольці виходили на суботники і недільники: ремонтували паровози, очищали залізничні колії. Часто комсомольці міста на чолі з політруком Синельниківського відділення ЧОП О. І. Воробіним по кілька діб не залишали сідла, переслідуючи бандитів. За активну роботу в ЧОПі Синельниківська комсомольська організація була нагороджена Червоним прапором. 25 кращих комсомольців було направлено на курси червоних командирів. За ініціативи комсомольської організації було відкрито клуб молоді. Комсомольці організували перші піонерські загони «юних спартаківців». У 1922 році в Синельниковому створилися 3 піонерські загони - імені К. Маркса, В. І. Леніна і Паризької Комуни.
Велику роботу проводив райжінвідділ. При відділі відкрили школу, в якій навчались робітниці.
З 1921 року Синельникове стало містом і центром Синельниківського повіту Катеринославської губернії, а з 1923 року - центром Синельниківського району. Населення міста в цей час становило близько 11 тис. чоловік. Незважаючи на труднощі, які посилилися внаслідок неврожаю 1921 року, трудящі під керівництвом комуністів доклали всіх зусиль, щоб якнайшвидше подолати розруху. Згідно з постановою Президії Української Ради народного господарства ще в листопаді 1920 року було націоналізовано Синельниківський пороховий завод. Майже одночасно націоналізували майстерні Яцкевича, які почали називатись 8-м державним заводом. У 1924 році підприємству присвоїли ім'я Комінтерну. На кінець відбудовного періоду промислові підприємства міста вже працювали на повну потужність. Деякі з них, у т. ч. завод ім. Комінтерну, були повністю реконструйовані. В 1925-26 господарському році всі підприємства виробили продукції на суму близько 2 млн. карбованців.
Колективи підприємств та залізничники подавали значну допомогу селу. В 1922 році було створено сільськогосподарське кредитне товариство, яке мало свої прокатні пункти. Воно існувало до 1930 року, коли основна маса селян району вступила до колгоспів. У місті щорічно проводились районні сільськогосподарські виставки з метою пропаганди кращих методів обробітку грунтів і одержання високих врожаїв. З 1924 року у виставках почала брати участь і Синельниківська дослідна станція.
Значна увага приділялася розвитку медичного обслуговування трудящих. У 1922 році в місті відкрилась перша лікарня на 40 ліжок. Крім того, працювали З амбулаторії і 3 аптеки.
Будівництво нового життя нерозривно пов'язувалося з проведенням культурної революції, з ліквідацією неписьменності і малописьменності. В 1923 році в міс і і було 2 школи, в яких навчалося 1129 дітей і працював 41 вчитель. Продовжували діяти школи лікнепу. Місцеве відділення добровільного товариства «Геть неписьменність» виявляло неписьменних, створювало групи навчання, залучало вчителів до цієї важливої державної
Синельникове
Сторінка 5 з 12
радянських військ, намагаючись вийти на лінію Синельникове - Донбас і перерізати її.Радянські частини стійко оборонялись і потім відкинули ворога. Але становище залишалось напруженим. У середині вересня врангелівці завдали
23 вересня ударна група в складі 23-ї і 46-ї стрілецьких дивізій під командування м І. Ф. Федька у взаємодії з 9-ю кавалерійською дивізією після жорстокого бою визволила Синельникове від білогвардійців. Мужньо боролися з ворогом синельнії ківці М. Середа, О. Горбатенко, П. Жуган - бійці бронепоїзда ім. Свердлова. В боях за Синельникове відзначився загін московських курсантів, які, припинивши на цей час навчання, вирушили на фронт. Багато з них полягли на полі бою. У центральному сквері Кремля встановлено мармуровий обеліск, на якому викарбувані слова: «Слава командирам і курсантам, що загинули в боях проти контрреволюції під Оріховим і Синельниковим. 29/08/ 1920 рік».
До весни 1921 року Синельникове перебувало на воєнному стані. Навкруги безчинствували банди Махна, Коробки, Гаркуші та інших, які нападали на селище і особливо на залізничний вузол. Боротьбу з ними організував Синельниківський ревком, основні відділи його очолювали більшовики. Головою ревкому був тоді В. Данилевський, секретарем - О. Рожко, завідуючими відділами - К. Дедюк, О. Луценко, Г. Тонберг та інші. Комуністи керували й відділами виконкому селищної Ради. Це були люди, що пройшли сувору школу громадянської війни, беззавітно віддані справі Леніна. На кінець 1921 року Синельниківська міська партійна організація налічувала 33 члени і 6 кандидатів у члени партії. Більшість з них становили робітники промислових підприємств і залізничного вузла 8.
Широку діяльність розгорнула комсомольська організація міста. На підприємствах створювались комсомольські осередки. Молодь показувала зразки трудового героїзму. Відпрацювавши дві зміни, комсомольці виходили на суботники і недільники: ремонтували паровози, очищали залізничні колії. Часто комсомольці міста на чолі з політруком Синельниківського відділення ЧОП О. І. Воробіним по кілька діб не залишали сідла, переслідуючи бандитів. За активну роботу в ЧОПі Синельниківська комсомольська організація була нагороджена Червоним прапором. 25 кращих комсомольців було направлено на курси червоних командирів. За ініціативи комсомольської організації було відкрито клуб молоді. Комсомольці організували перші піонерські загони «юних спартаківців». У 1922 році в Синельниковому створилися 3 піонерські загони - імені К. Маркса, В. І. Леніна і Паризької Комуни.
Велику роботу проводив райжінвідділ. При відділі відкрили школу, в якій навчались робітниці.
З 1921 року Синельникове стало містом і центром Синельниківського повіту Катеринославської губернії, а з 1923 року - центром Синельниківського району. Населення міста в цей час становило близько 11 тис. чоловік. Незважаючи на труднощі, які посилилися внаслідок неврожаю 1921 року, трудящі під керівництвом комуністів доклали всіх зусиль, щоб якнайшвидше подолати розруху. Згідно з постановою Президії Української Ради народного господарства ще в листопаді 1920 року було націоналізовано Синельниківський пороховий завод. Майже одночасно націоналізували майстерні Яцкевича, які почали називатись 8-м державним заводом. У 1924 році підприємству присвоїли ім'я Комінтерну. На кінець відбудовного періоду промислові підприємства міста вже працювали на повну потужність. Деякі з них, у т. ч. завод ім. Комінтерну, були повністю реконструйовані. В 1925-26 господарському році всі підприємства виробили продукції на суму близько 2 млн. карбованців.
Колективи підприємств та залізничники подавали значну допомогу селу. В 1922 році було створено сільськогосподарське кредитне товариство, яке мало свої прокатні пункти. Воно існувало до 1930 року, коли основна маса селян району вступила до колгоспів. У місті щорічно проводились районні сільськогосподарські виставки з метою пропаганди кращих методів обробітку грунтів і одержання високих врожаїв. З 1924 року у виставках почала брати участь і Синельниківська дослідна станція.
Значна увага приділялася розвитку медичного обслуговування трудящих. У 1922 році в місті відкрилась перша лікарня на 40 ліжок. Крім того, працювали З амбулаторії і 3 аптеки.
Будівництво нового життя нерозривно пов'язувалося з проведенням культурної революції, з ліквідацією неписьменності і малописьменності. В 1923 році в міс і і було 2 школи, в яких навчалося 1129 дітей і працював 41 вчитель. Продовжували діяти школи лікнепу. Місцеве відділення добровільного товариства «Геть неписьменність» виявляло неписьменних, створювало групи навчання, залучало вчителів до цієї важливої державної
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка
- Новоолександрівка
- Славгород
- Роздори