Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
І. Г. Кривошия, П. С. Кривошия та інші.
25 лютого 1943 року радянські війська визволили Миколаївку. Але через три дні фашисти знову захопили село. В ці дні вони розстріляли К. С. Потапенка, колишнього голову колгоспу «Новий побут» П. Н. Зубаненка, вчителів А. Г. Потапенка і Валентину Німець, спалили майже третину села. За період фашистської окупації загинуло 134 жителі села, близько тисячі гітлерівці насильно вивезли до Німеччини.
У партизанському загоні Новомосковського району, яким командував П. Я. Жученко, боролися миколаївці - бригадир тракторної бригади комуніст О. Д. Лікоть, голова колгоспу «Воля» М. Т. Литвиненко та інші. За подання допомоги партизанам був розстріляний колгоспник артілі «Оборона» Л. А. Шкуропат.
Багато миколаївців відзначилися на фронтах Великої Вітчизняної війни. В серпні 1941 року в жорстоких боях на території Дніпропетровської області брали участь і жителі Миколаївки, серед них - учасник громадянської війни О. Н. Скакун. Пізніше за завданням Державного Комітету Оборони він брав участь у формуванні Другої польської армії, за що польський уряд нагородив його Грюнвальдським орденом хреста і грамотою. Вихованець сільської комсомольської організації льотчик-винищувач Ю. А. Кривошеєв захищав Батьківщину в Заполяр'ї. За три місяці війни він здійснив 120 бойових вильотів, брав участь у 25 повітряних боях і в кожному з них виходив переможцем. 9 вересня 1942 року гвардії лейтенант Юхим Кривошеєв, рятуючи товариша, який під час бою потрапив у скрутне становище, пішов на таран ворожого літака. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1943 року відважному льотчику посмертно присвоєно знання Героя Радянського Союзу. Його іменем названо одну з вулиць Миколаївки, його ім'я носить також піонерська дружина Миколаївської середньої школи.
Багато уродженців Миколаївки відзначилося в роки війни на трудовому фронті. В період блокади Ленінграда за завданням Державного Комітету Оборони М. І. Недужко керував прокладанням бензопроводу по дну Ладозького озера. За це його було нагороджено орденом Червоного Прапора. Після війни, 26 червня 1946 року, Рада Міністрів СРСР присудила йому Державну премію за удосконалення методів проведення будівельних робіт.
22 вересня 1943 року Миколаївка була визволена від німецько-фашистських загарбників. За період тимчасової окупації ворог завдав селу величезних збитків. Спалено приміщення середньої і початкової шкіл, лікарні, всі колгоспні ферми, зерносховища, молочарню, вивезено худобу, попсовано сільськогосподарський інвентарі. Загалом колгоспам, що були розміщені на території, підпорядкованій сільській Раді, завдано збитків на суму 111 325 тис. карбованців.
Велику роль у відбудові і розвитку села відіграли сільські комуністи. В березні 1944 року їх було всього 5 чол., на кінець 1944 року - уже 9 членів і 3 кандидати партії. В їх числі були голова колгоспу ім. Чкалова партизан громадянської війни О. Р. Щербина, завідуюча молочно-товарною фермою колгоспу «Оборона» Н. І. Мосьпан, голова сільради І. П. Касьяненко. Секретарем територіальної партійної організації працював тоді Г. М. Деркач. На початок 1945 року в селі було 144 комсомольці.
З перших днів після визволення трудівники села почали відновлювати зруйноване ворогом господарство. Весною 1944 року літні колгоспники і молодь артілі ім. Чкалова за п'ять робочих днів скопали лопатами 74 га під посів ярої пшениці. Багато жінок виконували норми на 130-150 проц. Миколаївські колгоспи ім. Чкалова та «Оборона» зайняли того ж року відповідно перше і друге місця в Новомосковському районі за розвитком громадського тваринництва. На збиранні врожаю особливо відзначилися колгоспниці О. Л. Гора та Я. І. Бутенко.
Протягом літа 1944 року в колгоспі «Дніпрельстан» з 96 хат, знищених фашистами, було відбудовано 84. Комсомольці і молодь колгоспу «Оборона» за короткий час збудували корівкик на 200 голів худоби.
Вже у 1945 році в колгоспі ім. Чкалова було освоєно довоєнні посівні нлоїці. За підсумками соціалістичного змагання 1945 року колгосп став переможцем в області і республіці. Йому присудили перехідні червоні прапори Дніпропетровського обкому партії та облвиконкому, а також Раднаркому УРСР.
Ланки М. Плохої, Н. Кухар та М. Куцої з колгоспу ім. Чкалова збирали по 70 і більше пнт кукурудзи з гектара. За рахунок передових колгоспників зросли ряди партійної організації села. На початку 1947 року з територіальної організації виділяються, як самостійні, парторганізації колгоспів «Нове село», «Оборона» і «Новий шлях»1. Ще раніше було створено партійну організацію в колгоспі ім. Чкалова. Організаторами відбудови господарства і культури села були комуністи. Партійні організації широко розповсюджували
Миколаївка
Сторінка 4 з 7
12 лютого 1942 року гітлерівці заарештували і розстріляли 10 партизанів, у т. ч. й С. С. Філоненка. Разом з ними були розстріляні і колгоспники - комуністи25 лютого 1943 року радянські війська визволили Миколаївку. Але через три дні фашисти знову захопили село. В ці дні вони розстріляли К. С. Потапенка, колишнього голову колгоспу «Новий побут» П. Н. Зубаненка, вчителів А. Г. Потапенка і Валентину Німець, спалили майже третину села. За період фашистської окупації загинуло 134 жителі села, близько тисячі гітлерівці насильно вивезли до Німеччини.
У партизанському загоні Новомосковського району, яким командував П. Я. Жученко, боролися миколаївці - бригадир тракторної бригади комуніст О. Д. Лікоть, голова колгоспу «Воля» М. Т. Литвиненко та інші. За подання допомоги партизанам був розстріляний колгоспник артілі «Оборона» Л. А. Шкуропат.
Багато миколаївців відзначилися на фронтах Великої Вітчизняної війни. В серпні 1941 року в жорстоких боях на території Дніпропетровської області брали участь і жителі Миколаївки, серед них - учасник громадянської війни О. Н. Скакун. Пізніше за завданням Державного Комітету Оборони він брав участь у формуванні Другої польської армії, за що польський уряд нагородив його Грюнвальдським орденом хреста і грамотою. Вихованець сільської комсомольської організації льотчик-винищувач Ю. А. Кривошеєв захищав Батьківщину в Заполяр'ї. За три місяці війни він здійснив 120 бойових вильотів, брав участь у 25 повітряних боях і в кожному з них виходив переможцем. 9 вересня 1942 року гвардії лейтенант Юхим Кривошеєв, рятуючи товариша, який під час бою потрапив у скрутне становище, пішов на таран ворожого літака. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1943 року відважному льотчику посмертно присвоєно знання Героя Радянського Союзу. Його іменем названо одну з вулиць Миколаївки, його ім'я носить також піонерська дружина Миколаївської середньої школи.
Багато уродженців Миколаївки відзначилося в роки війни на трудовому фронті. В період блокади Ленінграда за завданням Державного Комітету Оборони М. І. Недужко керував прокладанням бензопроводу по дну Ладозького озера. За це його було нагороджено орденом Червоного Прапора. Після війни, 26 червня 1946 року, Рада Міністрів СРСР присудила йому Державну премію за удосконалення методів проведення будівельних робіт.
22 вересня 1943 року Миколаївка була визволена від німецько-фашистських загарбників. За період тимчасової окупації ворог завдав селу величезних збитків. Спалено приміщення середньої і початкової шкіл, лікарні, всі колгоспні ферми, зерносховища, молочарню, вивезено худобу, попсовано сільськогосподарський інвентарі. Загалом колгоспам, що були розміщені на території, підпорядкованій сільській Раді, завдано збитків на суму 111 325 тис. карбованців.
Велику роль у відбудові і розвитку села відіграли сільські комуністи. В березні 1944 року їх було всього 5 чол., на кінець 1944 року - уже 9 членів і 3 кандидати партії. В їх числі були голова колгоспу ім. Чкалова партизан громадянської війни О. Р. Щербина, завідуюча молочно-товарною фермою колгоспу «Оборона» Н. І. Мосьпан, голова сільради І. П. Касьяненко. Секретарем територіальної партійної організації працював тоді Г. М. Деркач. На початок 1945 року в селі було 144 комсомольці.
З перших днів після визволення трудівники села почали відновлювати зруйноване ворогом господарство. Весною 1944 року літні колгоспники і молодь артілі ім. Чкалова за п'ять робочих днів скопали лопатами 74 га під посів ярої пшениці. Багато жінок виконували норми на 130-150 проц. Миколаївські колгоспи ім. Чкалова та «Оборона» зайняли того ж року відповідно перше і друге місця в Новомосковському районі за розвитком громадського тваринництва. На збиранні врожаю особливо відзначилися колгоспниці О. Л. Гора та Я. І. Бутенко.
Протягом літа 1944 року в колгоспі «Дніпрельстан» з 96 хат, знищених фашистами, було відбудовано 84. Комсомольці і молодь колгоспу «Оборона» за короткий час збудували корівкик на 200 голів худоби.
Вже у 1945 році в колгоспі ім. Чкалова було освоєно довоєнні посівні нлоїці. За підсумками соціалістичного змагання 1945 року колгосп став переможцем в області і республіці. Йому присудили перехідні червоні прапори Дніпропетровського обкому партії та облвиконкому, а також Раднаркому УРСР.
Ланки М. Плохої, Н. Кухар та М. Куцої з колгоспу ім. Чкалова збирали по 70 і більше пнт кукурудзи з гектара. За рахунок передових колгоспників зросли ряди партійної організації села. На початку 1947 року з територіальної організації виділяються, як самостійні, парторганізації колгоспів «Нове село», «Оборона» і «Новий шлях»1. Ще раніше було створено партійну організацію в колгоспі ім. Чкалова. Організаторами відбудови господарства і культури села були комуністи. Партійні організації широко розповсюджували
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне