Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
ніста П. Я. Косенка, головою КНС - комуніста І. Т. Сердюка. Члени партії
брали участь у проведенні посівної кампанії, в організації допомоги голодуючим, у створенні сільського комітету взаємодопомоги.
Під керівництвом партійного осередку активно працювала комсомольська організація, яка була оформлена ще в 1921 році. Першим ватажком сурсько-литовських комсомольців став Т. М. Кузьменко. Комсомольці А. С. Горовий, А. Лісунов, А. С. Ор'їв та ін. брали активну участь в проведенні культурно-освітніх заходів, у селі почала працювати семирічна і початкова школи, хата-читальня, гуртки по ліквідації неписьменності, відкрито амбулаторію.
Завдяки великій агітаційній роботі комуністів трудяще селянство Сурсько-Литовського поступово ставало на соціалістичний шлях господарювання. Ще задовго до масової колективізації в селі виникли різні форми сільськогосподарської кооперації. А на початку 1930 року з ініціативи партійної організації, яка налічувала в той час 14 комуністів, створено товариство спільного обробітку землі.
На початку 30-х років бідняки та середняки села об'єдналися в 6 колгоспів: «Сталінець», «Більшовик», «Червоногвардієць», ім. Будьонного, ім. Ворошилова, ім. 30-ї Іркутської дивізії. Організаторами і першими керівкиками колгоспів були Ф. П. Карпов, Д. Я. Кужельний, Н. В. Кужельний, І. Н. Минов та інші. Переборюючи труднощі, колгоспи поступово зміцнювались. Зросло громадське господарство, підвищився матеріальний і культурний рівень життя колгоспників Сурсько-Литовського. За 1937-1939 рр. тваринники колгоспу ім. Будьонного виростили по 19 і більше поросят від кожної з 16 свиноматок. У 1939-1940 рр. колектив занесли до Почесної книги Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Зростав добробут колгоспників, підвищувалась культура села, яке було повністю електрифіковано та радіофіковано. В клубі регулярно демонструвались кінофільми. Велику культурну і освітню роботу в селі проводив учительський колектив середньої школи. Загальну повагу населення здобули учителі Г. А. Кавура, Г. Орлов. В школі працювала бойова комсомольська організація.
Суворі випробування випали на долю жителів Сурсько-Литовського в роки Великої Вітчизняної війни. 18 серпня 1941 року село окупували фашистські загарбники. Вони розстріляли комуністів І. X. Кужельного, П. П. Карнауха, X. А. Дибріна та інших патріотів, на каторгу до Німеччини насильно відправили 152 мешканці села. Окупанти пограбували колгоспне майно, вивезли 820 голів рогатої худоби.
23 жовтня 1943 року війська Червоної Армії визволили Сурсько-Литовське від німецько-фашистських загарбників. У боях за село брали участь воїни 12-ї танкової дивізії, якою командував Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Ю. Г. Пушкін.
З перших днів визволення села сільська Рада організувала колгоспників на відбудову зруйнованого господарства. 1 квітня 1944 року в Сурсько-Литовському відновлено партійну організацію. Комуністи створили великий актив з числа безпартійних, які брали участь у відродженні рідного села, збирали кошти на танкову колону, подарунки воїнам Червоної Армії, проводили передплату 3-ї державши воєнної позики тощо. У грудні 1944 року відновлено й комсомольські організації колгоспу ім. Ворошилова, МТС та школи. Відбудовувати народне господарство доводилося в неймовірно тяжких умовах. Основною силою в колгоспі були жінки, старики і підлітки. Не вистачало тяглової сили та необхідного сільськогосподарського реманенту. На 1 січня 1944 року колгосп ім. Будьонного мав усього 6 корів і 8 свиноматок, колгосп ім. Ворошилова - 2 корови, а колгосп ім. 30-ї Іркутської дивізії - жодної. В розпорядженні всіх шести колгоспів села було 115 кінних плугів, 8 жаток-самоскидок, 51 лобогрійка, 1 молотарка, 33 віялки, 5 триєрів зернових, 5 соломорізок, 4 двигуни різних систем, 142 робочих коней і 2 пари волів. Завдяки допомозі, поданій державою і колгоспами різних районів
країни, а також ті результаті самовідданої праці трудівників села в 1944 та 1945 рр колгоспи змогли виробити значну кількість сільськогосподарських продутів і лишки здати у державні засіки.
Дальшому зміцненню колгоспів сприяло їх укрупнення. Влітку 1950 року на базі 6 колгоспів створено 2 артілі, які в 1959 році об'єднались в одну - ім. Дзержинського, її виробнича потужність рік у рік зростала. Колгосп став багатогалузевим господарством, в його розпорядженні 6388 га землі, в т. ч. 5154 га – орної. Всі трудомісткі процеси по обробітку землі, праця на фермах механізовані автоматизовані. Артіль має 38 тракторів, 22 комбайни, 31 автомашину і багато іншої техніки. Середня врожайність зернових з кожного га посіву в 1966 році досягло тут 26,3 цнт. На кожні 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено по 39 цнт м'яса, надоєно по 460 цнт молока. Поголів'я худоби збільшилось до 3330 голів. Грошовий доход
Сурсько-Литовське
Сторінка 3 з 5
У березні 1922 року в Сурсько-Литовському створено партійний осередок, його секретарем став Д. Ю. Цимбалов. Головою волвиконкому селяни обрали комуніста П. Я. Косенка, головою КНС - комуніста І. Т. Сердюка. Члени партії
Під керівництвом партійного осередку активно працювала комсомольська організація, яка була оформлена ще в 1921 році. Першим ватажком сурсько-литовських комсомольців став Т. М. Кузьменко. Комсомольці А. С. Горовий, А. Лісунов, А. С. Ор'їв та ін. брали активну участь в проведенні культурно-освітніх заходів, у селі почала працювати семирічна і початкова школи, хата-читальня, гуртки по ліквідації неписьменності, відкрито амбулаторію.
Завдяки великій агітаційній роботі комуністів трудяще селянство Сурсько-Литовського поступово ставало на соціалістичний шлях господарювання. Ще задовго до масової колективізації в селі виникли різні форми сільськогосподарської кооперації. А на початку 1930 року з ініціативи партійної організації, яка налічувала в той час 14 комуністів, створено товариство спільного обробітку землі.
На початку 30-х років бідняки та середняки села об'єдналися в 6 колгоспів: «Сталінець», «Більшовик», «Червоногвардієць», ім. Будьонного, ім. Ворошилова, ім. 30-ї Іркутської дивізії. Організаторами і першими керівкиками колгоспів були Ф. П. Карпов, Д. Я. Кужельний, Н. В. Кужельний, І. Н. Минов та інші. Переборюючи труднощі, колгоспи поступово зміцнювались. Зросло громадське господарство, підвищився матеріальний і культурний рівень життя колгоспників Сурсько-Литовського. За 1937-1939 рр. тваринники колгоспу ім. Будьонного виростили по 19 і більше поросят від кожної з 16 свиноматок. У 1939-1940 рр. колектив занесли до Почесної книги Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Зростав добробут колгоспників, підвищувалась культура села, яке було повністю електрифіковано та радіофіковано. В клубі регулярно демонструвались кінофільми. Велику культурну і освітню роботу в селі проводив учительський колектив середньої школи. Загальну повагу населення здобули учителі Г. А. Кавура, Г. Орлов. В школі працювала бойова комсомольська організація.
Суворі випробування випали на долю жителів Сурсько-Литовського в роки Великої Вітчизняної війни. 18 серпня 1941 року село окупували фашистські загарбники. Вони розстріляли комуністів І. X. Кужельного, П. П. Карнауха, X. А. Дибріна та інших патріотів, на каторгу до Німеччини насильно відправили 152 мешканці села. Окупанти пограбували колгоспне майно, вивезли 820 голів рогатої худоби.
23 жовтня 1943 року війська Червоної Армії визволили Сурсько-Литовське від німецько-фашистських загарбників. У боях за село брали участь воїни 12-ї танкової дивізії, якою командував Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант Ю. Г. Пушкін.
З перших днів визволення села сільська Рада організувала колгоспників на відбудову зруйнованого господарства. 1 квітня 1944 року в Сурсько-Литовському відновлено партійну організацію. Комуністи створили великий актив з числа безпартійних, які брали участь у відродженні рідного села, збирали кошти на танкову колону, подарунки воїнам Червоної Армії, проводили передплату 3-ї державши воєнної позики тощо. У грудні 1944 року відновлено й комсомольські організації колгоспу ім. Ворошилова, МТС та школи. Відбудовувати народне господарство доводилося в неймовірно тяжких умовах. Основною силою в колгоспі були жінки, старики і підлітки. Не вистачало тяглової сили та необхідного сільськогосподарського реманенту. На 1 січня 1944 року колгосп ім. Будьонного мав усього 6 корів і 8 свиноматок, колгосп ім. Ворошилова - 2 корови, а колгосп ім. 30-ї Іркутської дивізії - жодної. В розпорядженні всіх шести колгоспів села було 115 кінних плугів, 8 жаток-самоскидок, 51 лобогрійка, 1 молотарка, 33 віялки, 5 триєрів зернових, 5 соломорізок, 4 двигуни різних систем, 142 робочих коней і 2 пари волів. Завдяки допомозі, поданій державою і колгоспами різних районів
країни, а також ті результаті самовідданої праці трудівників села в 1944 та 1945 рр колгоспи змогли виробити значну кількість сільськогосподарських продутів і лишки здати у державні засіки.
Дальшому зміцненню колгоспів сприяло їх укрупнення. Влітку 1950 року на базі 6 колгоспів створено 2 артілі, які в 1959 році об'єднались в одну - ім. Дзержинського, її виробнича потужність рік у рік зростала. Колгосп став багатогалузевим господарством, в його розпорядженні 6388 га землі, в т. ч. 5154 га – орної. Всі трудомісткі процеси по обробітку землі, праця на фермах механізовані автоматизовані. Артіль має 38 тракторів, 22 комбайни, 31 автомашину і багато іншої техніки. Середня врожайність зернових з кожного га посіву в 1966 році досягло тут 26,3 цнт. На кожні 100 га сільськогосподарських угідь було вироблено по 39 цнт м'яса, надоєно по 460 цнт молока. Поголів'я худоби збільшилось до 3330 голів. Грошовий доход
Дивиться також інші населені пункти району:
- Дніпропетровський район
- Чумаки
- Попово-Балівка
- Новоолександрівка
- Миколаївка
- Любимівка
- Лобойківка
- Кіровське
- Долинське