Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Вагому роль в перебудові сільського господарства в Солоному відіграла Привільнянська МТС, утворена на початку 30-х років.
Поступово міцніла економіка колгоспів. Колгоспники артілі ім. ХТЗ в 1933 році одержали першу квитанцію про здачу державі хліба. У боротьбу за першу квитанцію, як за справу честі, включились й трудівники інших артілей. 13 липня перше зерно було здано державі. Колгоспники брали активну участь у передплаті па позику «2-ї п'ятирічки».
В 1938 році за досягнення в розвитку зернового господарства та тваринництва артілі ім. ХТЗ та «Червоний колос» стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Вівцеферма колгоспу ім. ХТЗ в 1937-1938 роках одержала в середньому від 100 вівцематок 135 ягнят, колгоспу «Червоний колос» - 123,6 ягняти. Свиноферма колгоспу ім. ХТЗ за два роки в середньому одержала і зберегла по 17,5 поросяти від кожної свиноматки.
Учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1938-1939 рр. були 26 кращих працівників колгоспів Солоного. Серед них П. М. Грива - чабан колгоспу ім. ХТЗ, Я. Л. Костенко - старший чабан колгоспу «Червоний колос», Ф. М. Масько - свинарка колгоспу ім. ХТЗ, Л. І. Маєвська - доярка колгоспу їм. ХТЗ, М. О. Московка - зоотехнік колгоспу ім. ХТЗ та інші.
Успішне виконання перших п'ятирічок забезпечило дальший розвиток колгоспного виробництва, підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих села. Спорудження гідроелектростанції на Дніпрі дало можливість у 30-х рр. електрифікувати колгоспи й будинки колгоспників у Солоному. В 1938 році закінчилось будівництво автостради Дніпропетровськ-Запоріжжя, яка зв'язала Солоне з двома великими промисловими центрами.
Багато уваги приділялось охороні здоров'я трудящих. В селі працювали лікарня, амбулаторія, пологовий будинок.
Великі зрушення сталися в галузі освіти і культури. Одразу ж після закінчення громадянської війни місцеві органи влади розгорнули роботу по ліквідації неписьменності. В 1925-1926 рр. діяли школи лікнепу, в яких навчалося 450 чоловік. У селі була семирічна школа напередодні Великої Вітчизняної війни її реорганізували на десятирічну. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. При районному Будинку культури на 500 місць працювала бібліотека для дорослих і дітей.
Село було повністю радіофікованим. Виходила районна газета «Більшовик Солонянщини» в 1941 році тираж її досяг 3000 примірників.
Та на перешкоді мирного життя солонинці в стала війна. 18 серпня 1941 року село захопили гітлерівці. З перших днів окупації почалися знущання з мирного населення. 107 чоловік вивезли до Німеччини на каторжні роботи. 9 лютого 1942 року в Солоне зігнали з усього району євреїв і всіх розстріляли. У колгоспників відбирали хліб, корів і птицю.
Для боротьби з фашистами, ще до окупації села, за рішенням обласного комітету партії в Солонянському районі було створено партизанський загін, який діяв під керівництвом першого секретаря Солонянського райкому КПб України К. Р. Волобуєва; комісаром загону призначили секретаря райкому С, Д. Голуба, начальником штабу - теж працівника райкому Д. К. Воєводу. До складу загону входили працівники райкому С. І. Охріменко, П. В. Трайдук, Д. І. Усенко, районних установ Р. К. Мірошниченко, Г. А. Козодой, С. Д. Залужний, колгоспник М. І. Яременко, голова колгоспу «Червоний колос» К. Я. Терентьєв та ін. У серпні 1941 року Д. К. Воєвода з групою партизанів переправились через Дніпро і знищили 2 легкові і 4 вантажні автомашини, близько ЗО фашистських солдатів і офіцерів. У вересні 1941 року партизанський загін у районі між селами Вовнігами і Військовим брав участь у розвідувальних боях. У цьому ж місяці було виділено оперативну групу під керівництвом Д. І. Усенка для висадження в повітря двох залізничних мостів. Але її учасників виявили і розстріляли. У жовтні 1941 року партизанський загін влився до регулярної частини Червоної Армії.
В 1941-1943 рр. у Солоному діяла підпільна група під керівництвом офіцера Червоної Армії М. Ю. Чукмарьова. В березні 1943 року 15 чоловіків тому числі Чукмарьов, були розстріляні біля села.
Багато жителів Солоного відзначились на фронтах Великої Вітчизняної війни. Сотні бійців нагороджені орденами та медалями, серед них М. П. Волощенко, В. І. Турченко, Г. І. Кирейко, Г. М. Масько, П. С. Голуб, М. М. Горб та інші. Високе звання Героя Радянського Союзу було присвоєно В. П. Юбкіну, уродженцю села Аполлонівки Солонянської селищної Ради.
26 жовтня 1943 року частини Червоної Армії визволили Солоне від німецько-фашистських загарбників. Через кілька днів відновили роботу райком партії, райком комсомолу та райвиконком. Під їх керівництвом солонянці приступили до відбудови зруйнованого господарства. За період окупації гітлерівці пограбували колгоспне майно на суму 25 млн. крб. Вони зруйнували 3 будинки середньої школи, бібліотеку, Будинок культури,
Солоне
Сторінка 4 з 8
нескладні деталі до машин. На знак дружби з цим робітничим колективом колгоспні збори прийняли рішення назвати свій колгосп ім. ХТЗ.Вагому роль в перебудові сільського господарства в Солоному відіграла Привільнянська МТС, утворена на початку 30-х років.
Поступово міцніла економіка колгоспів. Колгоспники артілі ім. ХТЗ в 1933 році одержали першу квитанцію про здачу державі хліба. У боротьбу за першу квитанцію, як за справу честі, включились й трудівники інших артілей. 13 липня перше зерно було здано державі. Колгоспники брали активну участь у передплаті па позику «2-ї п'ятирічки».
В 1938 році за досягнення в розвитку зернового господарства та тваринництва артілі ім. ХТЗ та «Червоний колос» стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Вівцеферма колгоспу ім. ХТЗ в 1937-1938 роках одержала в середньому від 100 вівцематок 135 ягнят, колгоспу «Червоний колос» - 123,6 ягняти. Свиноферма колгоспу ім. ХТЗ за два роки в середньому одержала і зберегла по 17,5 поросяти від кожної свиноматки.
Учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в 1938-1939 рр. були 26 кращих працівників колгоспів Солоного. Серед них П. М. Грива - чабан колгоспу ім. ХТЗ, Я. Л. Костенко - старший чабан колгоспу «Червоний колос», Ф. М. Масько - свинарка колгоспу ім. ХТЗ, Л. І. Маєвська - доярка колгоспу їм. ХТЗ, М. О. Московка - зоотехнік колгоспу ім. ХТЗ та інші.
Успішне виконання перших п'ятирічок забезпечило дальший розвиток колгоспного виробництва, підвищення матеріального добробуту і культурного рівня трудящих села. Спорудження гідроелектростанції на Дніпрі дало можливість у 30-х рр. електрифікувати колгоспи й будинки колгоспників у Солоному. В 1938 році закінчилось будівництво автостради Дніпропетровськ-Запоріжжя, яка зв'язала Солоне з двома великими промисловими центрами.
Багато уваги приділялось охороні здоров'я трудящих. В селі працювали лікарня, амбулаторія, пологовий будинок.
Великі зрушення сталися в галузі освіти і культури. Одразу ж після закінчення громадянської війни місцеві органи влади розгорнули роботу по ліквідації неписьменності. В 1925-1926 рр. діяли школи лікнепу, в яких навчалося 450 чоловік. У селі була семирічна школа напередодні Великої Вітчизняної війни її реорганізували на десятирічну. Всі діти шкільного віку були охоплені навчанням. При районному Будинку культури на 500 місць працювала бібліотека для дорослих і дітей.
Село було повністю радіофікованим. Виходила районна газета «Більшовик Солонянщини» в 1941 році тираж її досяг 3000 примірників.
Та на перешкоді мирного життя солонинці в стала війна. 18 серпня 1941 року село захопили гітлерівці. З перших днів окупації почалися знущання з мирного населення. 107 чоловік вивезли до Німеччини на каторжні роботи. 9 лютого 1942 року в Солоне зігнали з усього району євреїв і всіх розстріляли. У колгоспників відбирали хліб, корів і птицю.
Для боротьби з фашистами, ще до окупації села, за рішенням обласного комітету партії в Солонянському районі було створено партизанський загін, який діяв під керівництвом першого секретаря Солонянського райкому КПб України К. Р. Волобуєва; комісаром загону призначили секретаря райкому С, Д. Голуба, начальником штабу - теж працівника райкому Д. К. Воєводу. До складу загону входили працівники райкому С. І. Охріменко, П. В. Трайдук, Д. І. Усенко, районних установ Р. К. Мірошниченко, Г. А. Козодой, С. Д. Залужний, колгоспник М. І. Яременко, голова колгоспу «Червоний колос» К. Я. Терентьєв та ін. У серпні 1941 року Д. К. Воєвода з групою партизанів переправились через Дніпро і знищили 2 легкові і 4 вантажні автомашини, близько ЗО фашистських солдатів і офіцерів. У вересні 1941 року партизанський загін у районі між селами Вовнігами і Військовим брав участь у розвідувальних боях. У цьому ж місяці було виділено оперативну групу під керівництвом Д. І. Усенка для висадження в повітря двох залізничних мостів. Але її учасників виявили і розстріляли. У жовтні 1941 року партизанський загін влився до регулярної частини Червоної Армії.
В 1941-1943 рр. у Солоному діяла підпільна група під керівництвом офіцера Червоної Армії М. Ю. Чукмарьова. В березні 1943 року 15 чоловіків тому числі Чукмарьов, були розстріляні біля села.
Багато жителів Солоного відзначились на фронтах Великої Вітчизняної війни. Сотні бійців нагороджені орденами та медалями, серед них М. П. Волощенко, В. І. Турченко, Г. І. Кирейко, Г. М. Масько, П. С. Голуб, М. М. Горб та інші. Високе звання Героя Радянського Союзу було присвоєно В. П. Юбкіну, уродженцю села Аполлонівки Солонянської селищної Ради.
26 жовтня 1943 року частини Червоної Армії визволили Солоне від німецько-фашистських загарбників. Через кілька днів відновили роботу райком партії, райком комсомолу та райвиконком. Під їх керівництвом солонянці приступили до відбудови зруйнованого господарства. За період окупації гітлерівці пограбували колгоспне майно на суму 25 млн. крб. Вони зруйнували 3 будинки середньої школи, бібліотеку, Будинок культури,
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широке
- Сурсько-Михайлівка
- Привільне
- Письмечеве
- Павлівка
- Олександропіль
- Новопокровка
- Новомар'ївка
- Наталівка
- Мопрівське
- Єлізарове
- Дзержинівка
- Василівка
- Башмачка
- Військове