Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
заколоту і охорони поміщицької власності царський уряд послав до
Шолохового каральний загін козаків, які жорстоко розправилися з учасниками виступу.
Столипінська аграрна реформа значно погіршила становище малоземельного селянства. Селянська біднота, якій відводили найгіршу і найбільш віддалену від села землю, неохоче відокремлювалася на відруби, тому що це означало цілковите розорення. За 1907-1910 рр. виділилося 72 господарства, яким закріпили в особисту класність близько 10 проц. землі.
З дальшим розвитком капіталізму в сільському господарстві процент виходу селян з общини значно збільшується. Так, уже в 1911 році на відруби відійшли
господарств.
Куркульські хутірські господарства, що мали можливість придбати кращий сільськогосподарський реманент, розширялися і багатіли за рахунок розорення селянської бідноти та експлуатації найманої батрацької праці.
Царизм сподівався притупити невдоволення селян з допомогою переселення. Так, з Шолохового до Сибіру виїхали 33 сім'ї. Зазнавши великих бідувань у дорозі, поселенці на нових місцях опинилися в надзвичайно тяжкому становищі: земля не була підготовлена, ніде було жити, нічого їсти. Багато з них повернулися в село розореними, з підірваним здоров'ям.
Перша світова імперіалістична війна призвела до ще більшого зубожіння селян. Земельний наділ на одного чоловіка не перебільшував 2 десятин.
Сім'ї незаможних селян голодували. Почастішали захворювання, епідемії. Тільки в 1915 році в Шолоховому сталося 40 випадків захворювання холерою та 429- сипним тифом. Причому епідемія сипного тифу, як це вимушений був визнати і донести уряду катеринославський губернатор, розвинулась через недоїдання. Шолохівський фельдшерський пункт був розташований у напіврозваленому будинку. Кімната, де чекали хворі прийому, вона ж і аптека, не опалювалась. Тільки в 1913 роді була відкрита лікарська дільниця, 2 лікарі і 4 медичні сестри якої обслуговували населення 4 волостей - Шолохівської, Новософіївської, Олексіївської, Покровської.
Тяжке економічне становище жителів доповнювалось жахливими побутовими умовами. У 1912 році в селі було 2460 будинків. З них 7 кам'яних, 2142 - глинобитних. 311 - плотових, майже усі з земляною підлогою. Тільки 40 будинків були вкриті залізом, черепицею та деревом, решта - соломою.
На передодні Лютневої революції селяни Шолохового і навколишніх сіл відмовилися здавати хліб царським властям для армії. Вони заявили, що в них забирають останній хліб у той час, як у поміщиків і куркулів комори тріщать від урожаїв минулих років.
Звістка про повалення самодержавства дійшла до села на початку березня 1917 року, а в середині травня в Шолоховому був створений комітет есерівської «Селянської спілки». Сподіваючись швидкого вирішення питання про землю, до нього за короткий час записалося 300 чоловік. Та діяльність «Спілки» обмежилась постановою організувати систематичні курси з питань поточної політики. Есери і не збирались, як обіцяли раніше, боротись за передачу поміщицької землі селянам. Трудящі поступово звільнялися від есерівського впливу.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції до села повертаються революційно настроєні солдати Ф. С. Волков, Г. А. Кліценко, К. М. Куторай, які очолили боротьбу за Радянську владу. У лютому 1918 року відбулися вибори До Ради селянських депутатів. Рада приступила до здійснення Ленінського декрету
про землю. Одержавши землю, худобу і реманент поміщицьких економій, селяни готувались вперше засіяти поміщицькі землі. Але на початку квітня 1918 року в село вдерлися німецькі окупанти, які грабували трудящих, спалили господарства сільських активістів, повернули землю і майно поміщикам.
Після поразки австро-німецьких окупантів намагалися привернути седян на свій бік петлюрівці. Вони провадили в селі шалену націоналістичну агітацію. Коли до Шолохового прибули представники Директорії з метою схилити жителів до підтримки уряду Винниченка-Петлюри, Селяни зустріли їх заклики про відокремлення України від Радянської Росії з обуренням. Так, брати Іван та Дмитро Святки, Д. Переп'ятенко та ін. в своїх промовах рішуче засудили політику буржуазних націоналістів. Ці виступи дружно підтримали односельчани. Під свист і улюлюкання петлюрівці покинули мітинг.
На початку 1919 року в селі було відновлено Радянську владу. 12 березня відбулися вибори до Ради робітничих і селянських депутатів. Відкритим голосуванням, в якому взяло участь 405 чол., було обрано ЗО членів Ради. До виконкому ввійшли 4 чоловіка. При виконкомі організували відділи:
Шолохове
Сторінка 2 з 7
це не зупинило селян. Восени 1905 року вони спалили садибу Гіржева, у збройній сутичці вбили його сина. Для придушеннязаколоту і охорони поміщицької власності царський уряд послав до
Столипінська аграрна реформа значно погіршила становище малоземельного селянства. Селянська біднота, якій відводили найгіршу і найбільш віддалену від села землю, неохоче відокремлювалася на відруби, тому що це означало цілковите розорення. За 1907-1910 рр. виділилося 72 господарства, яким закріпили в особисту класність близько 10 проц. землі.
З дальшим розвитком капіталізму в сільському господарстві процент виходу селян з общини значно збільшується. Так, уже в 1911 році на відруби відійшли
господарств.
Куркульські хутірські господарства, що мали можливість придбати кращий сільськогосподарський реманент, розширялися і багатіли за рахунок розорення селянської бідноти та експлуатації найманої батрацької праці.
Царизм сподівався притупити невдоволення селян з допомогою переселення. Так, з Шолохового до Сибіру виїхали 33 сім'ї. Зазнавши великих бідувань у дорозі, поселенці на нових місцях опинилися в надзвичайно тяжкому становищі: земля не була підготовлена, ніде було жити, нічого їсти. Багато з них повернулися в село розореними, з підірваним здоров'ям.
Перша світова імперіалістична війна призвела до ще більшого зубожіння селян. Земельний наділ на одного чоловіка не перебільшував 2 десятин.
Сім'ї незаможних селян голодували. Почастішали захворювання, епідемії. Тільки в 1915 році в Шолоховому сталося 40 випадків захворювання холерою та 429- сипним тифом. Причому епідемія сипного тифу, як це вимушений був визнати і донести уряду катеринославський губернатор, розвинулась через недоїдання. Шолохівський фельдшерський пункт був розташований у напіврозваленому будинку. Кімната, де чекали хворі прийому, вона ж і аптека, не опалювалась. Тільки в 1913 роді була відкрита лікарська дільниця, 2 лікарі і 4 медичні сестри якої обслуговували населення 4 волостей - Шолохівської, Новософіївської, Олексіївської, Покровської.
Тяжке економічне становище жителів доповнювалось жахливими побутовими умовами. У 1912 році в селі було 2460 будинків. З них 7 кам'яних, 2142 - глинобитних. 311 - плотових, майже усі з земляною підлогою. Тільки 40 будинків були вкриті залізом, черепицею та деревом, решта - соломою.
На передодні Лютневої революції селяни Шолохового і навколишніх сіл відмовилися здавати хліб царським властям для армії. Вони заявили, що в них забирають останній хліб у той час, як у поміщиків і куркулів комори тріщать від урожаїв минулих років.
Звістка про повалення самодержавства дійшла до села на початку березня 1917 року, а в середині травня в Шолоховому був створений комітет есерівської «Селянської спілки». Сподіваючись швидкого вирішення питання про землю, до нього за короткий час записалося 300 чоловік. Та діяльність «Спілки» обмежилась постановою організувати систематичні курси з питань поточної політики. Есери і не збирались, як обіцяли раніше, боротись за передачу поміщицької землі селянам. Трудящі поступово звільнялися від есерівського впливу.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції до села повертаються революційно настроєні солдати Ф. С. Волков, Г. А. Кліценко, К. М. Куторай, які очолили боротьбу за Радянську владу. У лютому 1918 року відбулися вибори До Ради селянських депутатів. Рада приступила до здійснення Ленінського декрету
про землю. Одержавши землю, худобу і реманент поміщицьких економій, селяни готувались вперше засіяти поміщицькі землі. Але на початку квітня 1918 року в село вдерлися німецькі окупанти, які грабували трудящих, спалили господарства сільських активістів, повернули землю і майно поміщикам.
Після поразки австро-німецьких окупантів намагалися привернути седян на свій бік петлюрівці. Вони провадили в селі шалену націоналістичну агітацію. Коли до Шолохового прибули представники Директорії з метою схилити жителів до підтримки уряду Винниченка-Петлюри, Селяни зустріли їх заклики про відокремлення України від Радянської Росії з обуренням. Так, брати Іван та Дмитро Святки, Д. Переп'ятенко та ін. в своїх промовах рішуче засудили політику буржуазних націоналістів. Ці виступи дружно підтримали односельчани. Під свист і улюлюкання петлюрівці покинули мітинг.
На початку 1919 року в селі було відновлено Радянську владу. 12 березня відбулися вибори до Ради робітничих і селянських депутатів. Відкритим голосуванням, в якому взяло участь 405 чол., було обрано ЗО членів Ради. До виконкому ввійшли 4 чоловіка. При виконкомі організували відділи:
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка