Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
військове озброєння. В загоні були радіоприймач та друкарська машинка.
13 жовтня 1941 року німецькі фашисти окупували Петропавлівку. 20 жовтня 1941 року поблизу села командування партизанського загону провело нараду з командирами груп, на якій було прийнято рішення про початок бойової діяльності роти фашистських загарбників та про розгортання агітаційно-масової роботи серед населення. В той же день група партизанів на чолі з Д. О. Кривулею замінувала та підірвала міст через річку Бик біля села Самарського, затримавши просування ніццько-фашистських військ на станцію Лозову. 2 лютого 1942 року до Петропавлівки
підійшли частини Червоної Армії 57-ї армії. Партизани одночасно з регулярними частинами зробили напад на фашистський гарнізон Петропавлівки і протягом доби відбивали атаки німецьких розвідувальних підрозділів.
Під час відступу гітлерівці намагалися вивезти награбований хліб, худобу, пальне, але група патріотів радгоспу «Дніпропетровський» відбила обоз з майном і продовольством, переправивши його до розташування частин Червоної Армії. Вони передали командуванню 4 тонни борошна, 20 тонн зернового фуражу, 14 голів великої рогатої худоби.
Відірвавшись далеко від основних сил, передові частини Червоної Армії змушені були відійти до річки Самари і залишити Петропавлівку. В бою за Петропавлівку загинув партизан П. Л. Черненко. Відбиваючись від ворогів, П. Л. Черненко знищив 7 фашистських солдатів, але й сам у бою був тяжко поранений. Зібравши останні сили, він доповз до партизанської землянки в балці Крутий Яр і там помер.
Повернувшись до Петропавлівки, фашисти вчинили звірячу розправу над тими, хто допомагав бійцям Червоної Армії. Фашисти закатували партизанів С. І. Руденка, І. Є. Міщенка, В. М. Малеева, Я. Б. Дерипалку, В. С. Чересла. За переховування партизанів і допомогу їм гітлерівці розстріляли жительок села Росішки М. С. Міщенко, А. Юрченко, комуністку Ф. Фролову, піонера Володю Білаша та ін.
В травні 1942 року командир партизанського загону Д. О. Кривуля дав завдання партизанам І. М. Дименку, І. М. Туніці зв'язатися з підпільниками станції Межова, щоб домовитися про місце диверсії на залізниці. По дорозі на Межову гітлерівці оточили партизанів. І. М. Тупіка відстрілювався до останнього патрона, а останню кулю залишив для себе. І. М. Дименка фашисти захопили живим і піддали відважного патріота жорстоким тортурам: двічі рубали йому руки, але він не видав своїх товаришів.
В липні 1942 року фашисти послали проти петропавлівських партизанів каральний загін, до складу якого входило більше тисячі солдатів, жандармів і поліцаїв. Загін мав танки та артилерію. Але населення попередило партизанів про каральну експедицію, і вони тимчасово залишили територію району. Неподалік від села Олександрополя відбулася нарада партизанського командування, на якій було прийнято рішення продовжувати бойові дії проти окупантів в інших районах області. Фашистам вдалося захопити 16 партизанів загону Д. О. Кривулі. Всі вони були закатовані. Карателі спалили хати партизанів і вчинили дику розправу над мирними жителями Петропавлівки. В сусідньому селі Іванівці тепер Самарське, поблизу якого були землянки партизанського загону, фашисти спалили 220 будинків колгоспників. Особливо ускладнилося становище партизанського загону восени 1942 року. Ворогу вдалося розгромити окремі партизанські бази. В листопаді 1942 року за наказом Д. О. Кривулі загін було розформовано, а окремі групи перейшли в інші райони і продовжували там боротьбу з ворогом. Решта партизанів розійшлися по селах, де проводила агітаційну роботу серед населення.
В жовтні 1942 року у Петропавлівці сформувався новий партизанський загін під назвою «Петропавлівський», до складу якого входило 143 чоловіка. Командирам загону був В. Г. Фесенко, начальником штабу - І. Д. Фурсов, комісаром- колишній директор Харківського історичного музею Ф. Сап'ян. При наближенні частин Червоної Армії в лютому 1943 року розвідувальний загін 41-ої стрілецької дивізії Червоної Армії при допомозі партизанів визволив Петропавлівку від окупантів. Німецьке командування кинуло в бій нові війська. Загін змушений був відійти на з'єднання з частинами радянських військ. Лінію фронту вдалося перейти 100 партизанам. 43 бійці були схоплені гітлерівцями і розстріляні. Вдершись до Петропавлівки, фашисти знову вчинили жорстоку розправу над мирними жителями. У відповідь на звірства окупантів партизани посилил бойові дії протии них. В листівці «З підпілля» вони писали:
«За рідну нашу країну спустошену, За тисячу тисяч забитих жителів, Ми помсту смертельну вам оголошуєм, Ми знищим дощенту - фашистських катів. За кров, за знущання, нелюдськії муки Дітей, матерів і сестер, Ми вам обрубаєм брудні ваші руки, Могилою стане для вас СРСР».
Петропавлівка
Сторінка 4 з 8
«Дніпропетровський» партизанську групу очолював 3. І. Кияшко. Політруком її був нині Герой Соціалістичної Праці Й. О. Лень. Загін мав 200 гвинтівок, 9 кулеметів, 330 гранат, 100 тис. патронів, вибухівку та інше 13 жовтня 1941 року німецькі фашисти окупували Петропавлівку. 20 жовтня 1941 року поблизу села командування партизанського загону провело нараду з командирами груп, на якій було прийнято рішення про початок бойової діяльності роти фашистських загарбників та про розгортання агітаційно-масової роботи серед населення. В той же день група партизанів на чолі з Д. О. Кривулею замінувала та підірвала міст через річку Бик біля села Самарського, затримавши просування ніццько-фашистських військ на станцію Лозову. 2 лютого 1942 року до Петропавлівки
підійшли частини Червоної Армії 57-ї армії. Партизани одночасно з регулярними частинами зробили напад на фашистський гарнізон Петропавлівки і протягом доби відбивали атаки німецьких розвідувальних підрозділів.
Під час відступу гітлерівці намагалися вивезти награбований хліб, худобу, пальне, але група патріотів радгоспу «Дніпропетровський» відбила обоз з майном і продовольством, переправивши його до розташування частин Червоної Армії. Вони передали командуванню 4 тонни борошна, 20 тонн зернового фуражу, 14 голів великої рогатої худоби.
Відірвавшись далеко від основних сил, передові частини Червоної Армії змушені були відійти до річки Самари і залишити Петропавлівку. В бою за Петропавлівку загинув партизан П. Л. Черненко. Відбиваючись від ворогів, П. Л. Черненко знищив 7 фашистських солдатів, але й сам у бою був тяжко поранений. Зібравши останні сили, він доповз до партизанської землянки в балці Крутий Яр і там помер.
Повернувшись до Петропавлівки, фашисти вчинили звірячу розправу над тими, хто допомагав бійцям Червоної Армії. Фашисти закатували партизанів С. І. Руденка, І. Є. Міщенка, В. М. Малеева, Я. Б. Дерипалку, В. С. Чересла. За переховування партизанів і допомогу їм гітлерівці розстріляли жительок села Росішки М. С. Міщенко, А. Юрченко, комуністку Ф. Фролову, піонера Володю Білаша та ін.
В травні 1942 року командир партизанського загону Д. О. Кривуля дав завдання партизанам І. М. Дименку, І. М. Туніці зв'язатися з підпільниками станції Межова, щоб домовитися про місце диверсії на залізниці. По дорозі на Межову гітлерівці оточили партизанів. І. М. Тупіка відстрілювався до останнього патрона, а останню кулю залишив для себе. І. М. Дименка фашисти захопили живим і піддали відважного патріота жорстоким тортурам: двічі рубали йому руки, але він не видав своїх товаришів.
В липні 1942 року фашисти послали проти петропавлівських партизанів каральний загін, до складу якого входило більше тисячі солдатів, жандармів і поліцаїв. Загін мав танки та артилерію. Але населення попередило партизанів про каральну експедицію, і вони тимчасово залишили територію району. Неподалік від села Олександрополя відбулася нарада партизанського командування, на якій було прийнято рішення продовжувати бойові дії проти окупантів в інших районах області. Фашистам вдалося захопити 16 партизанів загону Д. О. Кривулі. Всі вони були закатовані. Карателі спалили хати партизанів і вчинили дику розправу над мирними жителями Петропавлівки. В сусідньому селі Іванівці тепер Самарське, поблизу якого були землянки партизанського загону, фашисти спалили 220 будинків колгоспників. Особливо ускладнилося становище партизанського загону восени 1942 року. Ворогу вдалося розгромити окремі партизанські бази. В листопаді 1942 року за наказом Д. О. Кривулі загін було розформовано, а окремі групи перейшли в інші райони і продовжували там боротьбу з ворогом. Решта партизанів розійшлися по селах, де проводила агітаційну роботу серед населення.
В жовтні 1942 року у Петропавлівці сформувався новий партизанський загін під назвою «Петропавлівський», до складу якого входило 143 чоловіка. Командирам загону був В. Г. Фесенко, начальником штабу - І. Д. Фурсов, комісаром- колишній директор Харківського історичного музею Ф. Сап'ян. При наближенні частин Червоної Армії в лютому 1943 року розвідувальний загін 41-ої стрілецької дивізії Червоної Армії при допомозі партизанів визволив Петропавлівку від окупантів. Німецьке командування кинуло в бій нові війська. Загін змушений був відійти на з'єднання з частинами радянських військ. Лінію фронту вдалося перейти 100 партизанам. 43 бійці були схоплені гітлерівцями і розстріляні. Вдершись до Петропавлівки, фашисти знову вчинили жорстоку розправу над мирними жителями. У відповідь на звірства окупантів партизани посилил бойові дії протии них. В листівці «З підпілля» вони писали:
«За рідну нашу країну спустошену, За тисячу тисяч забитих жителів, Ми помсту смертельну вам оголошуєм, Ми знищим дощенту - фашистських катів. За кров, за знущання, нелюдськії муки Дітей, матерів і сестер, Ми вам обрубаєм брудні ваші руки, Могилою стане для вас СРСР».
Дивиться також інші населені пункти району:
- Хороше
- Украінське
- Самарське
- Петрівка
- Осадче
- Олександропіль
- Миколаївка
- Лозове
- Дмитрівка
- Брагинівка
- Троїцьке