Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
руїнах лежав Гданцівський металургійний завод. Не працювала більшість дрібних промислових і торговельних підприємств. Термінового ремонту потребував націоналізований житловий фонд. У 1920 році в Кривому Розі проживало 22,7 тис. чоловік. За роки громадянської війни населення міста зменшилось на 15 процентів. Кількість гірників скоротилась проти 1913 року в 24 рази і налічувала в цей час близько 1000 чоловік.
Велику турботу про відбудову і розвиток Кривбасу виявив Радянський уряд. План ГОЕЛРО, намічаючи спорудження Олександрівської (Запорізької) електростанції на Дніпрі, передбачав, що «... в сферу її дії входить насамперед увесь Криворізький рудничний район». Президія ВРНГ РРФСР прийняла в листопаді 1920 року рішення вважати «питанням першочергової державної ваги» відбудову 11 великих рудників Кривбасу. В 1921 році стан рудників вивчила урядова комісія. Для господарського керівництва басейном було створено Південно рудний трест. До Кривого Рога прибула 1-а Трудова армія, очолена С. К. Мацилевським.
Відбудовні роботи розпочалися 1921 року спершу на трьох, найменш зруйнованих рудниках - Артемівському (колишньому Галковському), ім. Карла Лібкнехта (колишньому Шмаковському) і Жовтневому (колишньому Ростковському). В листопаді цього ж року були видобуті перші тонни залізної руди. В 1922 році в басейні працювало 3 рудники, буровугільна шахта «Свобода», руднична електростанція, механічний цех Гданцівського заводу. Відбудовні роботи посилено проводились і на інших рудниках.
В зв'язку із зростанням рудничних партійних організацій в 1922 році було створено Залізорудний райком партії, підпорядкований Криворізькому повітовому комітєтові. Водночас виник
і Залізорудний райком комсомолу. Велику роботу в партійних, радянських і господарських органах міста проводили А. П. Борисов, Г. О. Колос, П. Я. Мануйлов, Я. Д. Німчинов, П. А. Семенов та інші комуністи.
Повітові партійні, радянські, комсомольські і профспілкові органи мобілізували трудящих на боротьбу з розрухою. Систематично проводились комуністичні суботники і недільники. На робітничих, селянських, молодіжних і жіночих конференціях обговорювались господарські питання.
багато зусиль докладали робітничі колективи міста, щоб на основі нової економічної політики якнайшвидше відбудувати сільське господарство.
В останні роки відбудовного періоду у 1924-1925 рр. стали до ладу рудники ім. В. І. Леніна і «Пролетарський» нині ім. Дзержинського. В 1925 році в басейні вже діяло 6 рудників і 3 рудничні електростанції. Ще 11 рудників готувалось до пуску. Однак видобуток руди в 1925-1926 роках становив лише близько 40 проц. довоєнного його рівня. На початку 1925 року в Кривому Розі було 106 промислових підприємств, в тому числі заводи «Пневматик» і «Металіст», кілька парових млинів, олійниця тощо. На цих підприємствах працювало близько 1000 робітників і сдужбовців. У цей час в місті було також 494 торговельні заклади.
Наприкінці відбудовного періоду в місті налічувалось до 300 комунальних будинків, більше ніж половину їх вдалося відбудувати і відремонтувати. Було забруковано 7 вулиць, на трьох центральних вулицях прокладені тротуари, розпочато роботи по озелененню міста.
В 1925 році в Кривому Розі діяло 2 поліклініки, 3 лікарні, 6 амбулаторій, кілька фельдшерських пунктів. В них працювало понад 100 медиків.
У 21 школі навчалося близько 7 тис. дітей трудящих, у три рази більше, ніж у школах дореволюційного Криворіжжя. Першими середніми спеціальними учбовими закладами, відкритими в цей час, були трирічні педагогічні курси згодом - педагогічний технікум, вечірній гірничорудний технікум на Жовтневому руднику та робітничий факультет, де навчалося 540 чол. Близько 500 учнів навчалось в школах професійної освіти фабрично-заводського навчання, торгово-промислових, гірничопромислових, ремісничих та ін. Партійні і радянські кадри підвищували освітній рівень в трирічній радянсько-партійній школі.
З перших років Радянської влади розгорнулась боротьба за ліквідацію неписьменності серед дорослих. На початку 1925 року в місті і басейні діяло 10, а весною цього року - 28 шкіл ліквідації неписьменності. Комуністи і комсомольці поставили мету - до кінця року навчити грамоти робітників. Великий вклад у цю справу внесли вчителі-культармійці О. М. Рощин, А. Г. Вердиш, О. В. Кухаренко, А. М. Лапкіпа, Г. Г. Леонова, А. П. Хохол, В. Й. Бабенко, Л. П. Спасов та інші.
В 1925 році в місті та басейні трудящих обслуговували 8 клубів, театр, кінотеатр, 22 бібліотеки.
Керуючись рішеннями XIV і XV з'їздів ВКПб, трудівники Криворіжжя посилили свою участь в соціалістичному будівництві. Відчутно зросли масштаби і поглибився зміст організаторської та політичної діяльності партійної організації, поповнились її ряди. У зв'язку з цим було створено ще
Кривий Ріг
Сторінка 9 з 23
Після закінчення громадянської війни перед трудящими міста постали завдання мирного будівництва, які доводилося розв'язувати в дуже складних умовах. Гірничорудні підприємства були повністю зруйновані. В Велику турботу про відбудову і розвиток Кривбасу виявив Радянський уряд. План ГОЕЛРО, намічаючи спорудження Олександрівської (Запорізької) електростанції на Дніпрі, передбачав, що «... в сферу її дії входить насамперед увесь Криворізький рудничний район». Президія ВРНГ РРФСР прийняла в листопаді 1920 року рішення вважати «питанням першочергової державної ваги» відбудову 11 великих рудників Кривбасу. В 1921 році стан рудників вивчила урядова комісія. Для господарського керівництва басейном було створено Південно рудний трест. До Кривого Рога прибула 1-а Трудова армія, очолена С. К. Мацилевським.
Відбудовні роботи розпочалися 1921 року спершу на трьох, найменш зруйнованих рудниках - Артемівському (колишньому Галковському), ім. Карла Лібкнехта (колишньому Шмаковському) і Жовтневому (колишньому Ростковському). В листопаді цього ж року були видобуті перші тонни залізної руди. В 1922 році в басейні працювало 3 рудники, буровугільна шахта «Свобода», руднична електростанція, механічний цех Гданцівського заводу. Відбудовні роботи посилено проводились і на інших рудниках.
В зв'язку із зростанням рудничних партійних організацій в 1922 році було створено Залізорудний райком партії, підпорядкований Криворізькому повітовому комітєтові. Водночас виник
і Залізорудний райком комсомолу. Велику роботу в партійних, радянських і господарських органах міста проводили А. П. Борисов, Г. О. Колос, П. Я. Мануйлов, Я. Д. Німчинов, П. А. Семенов та інші комуністи.
Повітові партійні, радянські, комсомольські і профспілкові органи мобілізували трудящих на боротьбу з розрухою. Систематично проводились комуністичні суботники і недільники. На робітничих, селянських, молодіжних і жіночих конференціях обговорювались господарські питання.
багато зусиль докладали робітничі колективи міста, щоб на основі нової економічної політики якнайшвидше відбудувати сільське господарство.
В останні роки відбудовного періоду у 1924-1925 рр. стали до ладу рудники ім. В. І. Леніна і «Пролетарський» нині ім. Дзержинського. В 1925 році в басейні вже діяло 6 рудників і 3 рудничні електростанції. Ще 11 рудників готувалось до пуску. Однак видобуток руди в 1925-1926 роках становив лише близько 40 проц. довоєнного його рівня. На початку 1925 року в Кривому Розі було 106 промислових підприємств, в тому числі заводи «Пневматик» і «Металіст», кілька парових млинів, олійниця тощо. На цих підприємствах працювало близько 1000 робітників і сдужбовців. У цей час в місті було також 494 торговельні заклади.
Наприкінці відбудовного періоду в місті налічувалось до 300 комунальних будинків, більше ніж половину їх вдалося відбудувати і відремонтувати. Було забруковано 7 вулиць, на трьох центральних вулицях прокладені тротуари, розпочато роботи по озелененню міста.
В 1925 році в Кривому Розі діяло 2 поліклініки, 3 лікарні, 6 амбулаторій, кілька фельдшерських пунктів. В них працювало понад 100 медиків.
У 21 школі навчалося близько 7 тис. дітей трудящих, у три рази більше, ніж у школах дореволюційного Криворіжжя. Першими середніми спеціальними учбовими закладами, відкритими в цей час, були трирічні педагогічні курси згодом - педагогічний технікум, вечірній гірничорудний технікум на Жовтневому руднику та робітничий факультет, де навчалося 540 чол. Близько 500 учнів навчалось в школах професійної освіти фабрично-заводського навчання, торгово-промислових, гірничопромислових, ремісничих та ін. Партійні і радянські кадри підвищували освітній рівень в трирічній радянсько-партійній школі.
З перших років Радянської влади розгорнулась боротьба за ліквідацію неписьменності серед дорослих. На початку 1925 року в місті і басейні діяло 10, а весною цього року - 28 шкіл ліквідації неписьменності. Комуністи і комсомольці поставили мету - до кінця року навчити грамоти робітників. Великий вклад у цю справу внесли вчителі-культармійці О. М. Рощин, А. Г. Вердиш, О. В. Кухаренко, А. М. Лапкіпа, Г. Г. Леонова, А. П. Хохол, В. Й. Бабенко, Л. П. Спасов та інші.
В 1925 році в місті та басейні трудящих обслуговували 8 клубів, театр, кінотеатр, 22 бібліотеки.
Керуючись рішеннями XIV і XV з'їздів ВКПб, трудівники Криворіжжя посилили свою участь в соціалістичному будівництві. Відчутно зросли масштаби і поглибився зміст організаторської та політичної діяльності партійної організації, поповнились її ряди. У зв'язку з цим було створено ще
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка