Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Велику організаторську та політичну роботу серед трудящих міста і повіту розгорнув повітовий комітет КПбУ. Під його керівництвом у зв'язку з нападом контрреволюційних банд Григор'ева 13 травня було сформовано штаб оборони міста, в який увійшли К. Підзоров, П. Я. Мануйлов, О. П. Балака та інші більшовики. Штаб негайно організував 1-й Криворізький комуністичний полк із місцевих більшовиків, передових робітників та молоді, яким командували П. Я. Мануйлов та К. В. Мохур. Полк увійшов до групи радянських військ під командуванням О. Я. Пархоменка і в її складі брав участь у розгромі григор'євців.
Після розгрому григор'євців у місті відновилась робота радянських установ, повітового комітету партії, активізувалась діяльність профепілок. З ініціативи передової молоді, підтриманої повітовим комітетом партії, 15 червня 1919 року оформлений комсомольський осередок. Першими комсомольцями міста були О. Дольников, І. Ульянов, Ю. Бездольний, А. Голобродський та інші. Незабаром виникло кілька комсомольських осередків на рудниках басейну.
Влітку 1919 року в зв'язку з наступом Денікіна більшість комуністів і комсомольців пішла на фронт у складі 1-го Криворізького комуністичного полку, який протистоявде денікінцям у Придніпров'ї. За короткий час в армію направили 14 тис. робітників і селян.
Однак 9 серпня 1919 року частини радянських військ залишили Криворіжжя. Організатором боротьби з білогвардійцями, що захопили місто, став підпільний комітет більшовиків, очолюваний А. Воробьовим. Комуністи-підпільники
за допомогою комсомольців і молоді
проводили агітаційну роботу серед населення, створювали партизанські загони, керували їх бойовими діями.
Посени 1919 року партизанський рух на Криворіжжі та в його околицях посилився. Місто кілька разів переходило з рук в руки. Після перемоги збройного повстання 22 жовтня повстанці на деякий час закріпилися в місті. Пізніше на допомогу їм з Херсонського повіту прибув партизанський загін «Висунської республіки». 20 грдпя 1919 року денікінці схопили бійців 6-ї та 9-ї рот Висунської червоно- повстанської армії і розстріляли їх в селищі Довгинцевому. Нині на могилі загиблих у Піонерському парку станції Кривий Ріг-Сортувальна споруджено пам'ятник.
Остаточно Радянська влада на Криворіжжі перемогла 17 січня 1920 року - з вступом на територію басейну частин 45-ї стрілецької дивізії під командуванням Й. Е. Якіра. Дивізія поповнилася робітниками та селянами Криворіжжя. Багато молоді міста влилося в бригаду Г. І. Котовського, яка формувалася у селі Лозуватці.
Розгорнули роботу повітовий виконавчий комітет Рад, комітет КП(б)У, міський, а згодом і повітовий комітети комсомолу, бюро професійних спілок. Промисловістю повіту відав раднаргосц, а гірничою справою - районне управління Криворізького залізорудного басейну (Райруда).
Наприкінці квітня 1920 року Криворізька партійна організація об'єднувала 184 члени партії та 63 кандидати. Партійні, радянські органи та громадські організації міста й повіту спрямовували всі зусилля на відбудову господарства. Весною 1920 року в місті працювали сірникова фабрика, 7 парових млинів, 7 шкіряних заводів, 2 миловарні та інші дрібні підприємства. На базі механічного заводу «Пневматик», заводів Василевського і Кесельмана було створено майстерні для ремонту сільськогосподарського інвентаря. Ремонтувалися залізничні колії, паровози та вагони. Велику роль у цих відбудовних роботах відігравали комуністичні суботники.
Успішно пройшли «Тиждень допомоги фронту», «Тиждень добровольця», «Тиждень селянина», «Тиждень захисту дітей», «Тиждень родин червоноармійців» та інші політичні кампанії. В роз'ясненні трудящим політики Комуністичної партії та Радянської влади велику роль відіграв агітпоїзд ВУЦВКу на чолі з всеукраїнським старостою Г. І. Петровським, який 28-ЗО серпня побував на Криворіжжі.
Багато робітників міста влилось в червоноармійські частини, що формувались па території губернії, зокрема в Першу Кінну армію С. М. Будьонного, яка проходила через Криворіжжя па польським фронт. На боротьбу проти білополяків криворізькі комуністи послали половину свого складу, комсомольці - 20 проц. організації. У вересні та жовтні організовано пройшла мобілізація комуністів та комсомольців на Південний фронт.
4-7 вересня відбувалися вибори до міської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. З 150 депутатів, обраних до Ради, 50 були комуністами, інші - співчуваючими Комуністичній партії. Перше урочисте засідання міської Ради відкрилося 8 вересня. Тут же, на пропозицію більшовицької фракції, було схвалено резолюцію про мобілізацію на боротьбу проти врангелівців 10 проц. складу депутатів Ради
Кривий Ріг
Сторінка 8 з 23
В лютому з Харкова прибула урядова комісія для організації відбудови рудників Криворізького та Нікопольського басейнів. Уже в березні на трьох рудниках Кривбасу відновили видобування руди. Велику організаторську та політичну роботу серед трудящих міста і повіту розгорнув повітовий комітет КПбУ. Під його керівництвом у зв'язку з нападом контрреволюційних банд Григор'ева 13 травня було сформовано штаб оборони міста, в який увійшли К. Підзоров, П. Я. Мануйлов, О. П. Балака та інші більшовики. Штаб негайно організував 1-й Криворізький комуністичний полк із місцевих більшовиків, передових робітників та молоді, яким командували П. Я. Мануйлов та К. В. Мохур. Полк увійшов до групи радянських військ під командуванням О. Я. Пархоменка і в її складі брав участь у розгромі григор'євців.
Після розгрому григор'євців у місті відновилась робота радянських установ, повітового комітету партії, активізувалась діяльність профепілок. З ініціативи передової молоді, підтриманої повітовим комітетом партії, 15 червня 1919 року оформлений комсомольський осередок. Першими комсомольцями міста були О. Дольников, І. Ульянов, Ю. Бездольний, А. Голобродський та інші. Незабаром виникло кілька комсомольських осередків на рудниках басейну.
Влітку 1919 року в зв'язку з наступом Денікіна більшість комуністів і комсомольців пішла на фронт у складі 1-го Криворізького комуністичного полку, який протистоявде денікінцям у Придніпров'ї. За короткий час в армію направили 14 тис. робітників і селян.
Однак 9 серпня 1919 року частини радянських військ залишили Криворіжжя. Організатором боротьби з білогвардійцями, що захопили місто, став підпільний комітет більшовиків, очолюваний А. Воробьовим. Комуністи-підпільники
за допомогою комсомольців і молоді
проводили агітаційну роботу серед населення, створювали партизанські загони, керували їх бойовими діями.
Посени 1919 року партизанський рух на Криворіжжі та в його околицях посилився. Місто кілька разів переходило з рук в руки. Після перемоги збройного повстання 22 жовтня повстанці на деякий час закріпилися в місті. Пізніше на допомогу їм з Херсонського повіту прибув партизанський загін «Висунської республіки». 20 грдпя 1919 року денікінці схопили бійців 6-ї та 9-ї рот Висунської червоно- повстанської армії і розстріляли їх в селищі Довгинцевому. Нині на могилі загиблих у Піонерському парку станції Кривий Ріг-Сортувальна споруджено пам'ятник.
Остаточно Радянська влада на Криворіжжі перемогла 17 січня 1920 року - з вступом на територію басейну частин 45-ї стрілецької дивізії під командуванням Й. Е. Якіра. Дивізія поповнилася робітниками та селянами Криворіжжя. Багато молоді міста влилося в бригаду Г. І. Котовського, яка формувалася у селі Лозуватці.
Розгорнули роботу повітовий виконавчий комітет Рад, комітет КП(б)У, міський, а згодом і повітовий комітети комсомолу, бюро професійних спілок. Промисловістю повіту відав раднаргосц, а гірничою справою - районне управління Криворізького залізорудного басейну (Райруда).
Наприкінці квітня 1920 року Криворізька партійна організація об'єднувала 184 члени партії та 63 кандидати. Партійні, радянські органи та громадські організації міста й повіту спрямовували всі зусилля на відбудову господарства. Весною 1920 року в місті працювали сірникова фабрика, 7 парових млинів, 7 шкіряних заводів, 2 миловарні та інші дрібні підприємства. На базі механічного заводу «Пневматик», заводів Василевського і Кесельмана було створено майстерні для ремонту сільськогосподарського інвентаря. Ремонтувалися залізничні колії, паровози та вагони. Велику роль у цих відбудовних роботах відігравали комуністичні суботники.
Успішно пройшли «Тиждень допомоги фронту», «Тиждень добровольця», «Тиждень селянина», «Тиждень захисту дітей», «Тиждень родин червоноармійців» та інші політичні кампанії. В роз'ясненні трудящим політики Комуністичної партії та Радянської влади велику роль відіграв агітпоїзд ВУЦВКу на чолі з всеукраїнським старостою Г. І. Петровським, який 28-ЗО серпня побував на Криворіжжі.
Багато робітників міста влилось в червоноармійські частини, що формувались па території губернії, зокрема в Першу Кінну армію С. М. Будьонного, яка проходила через Криворіжжя па польським фронт. На боротьбу проти білополяків криворізькі комуністи послали половину свого складу, комсомольці - 20 проц. організації. У вересні та жовтні організовано пройшла мобілізація комуністів та комсомольців на Південний фронт.
4-7 вересня відбувалися вибори до міської Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. З 150 депутатів, обраних до Ради, 50 були комуністами, інші - співчуваючими Комуністичній партії. Перше урочисте засідання міської Ради відкрилося 8 вересня. Тут же, на пропозицію більшовицької фракції, було схвалено резолюцію про мобілізацію на боротьбу проти врангелівців 10 проц. складу депутатів Ради
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка