Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
районні організації. Вони керували страйковим рухом пролетаріату, який у цей час був ще досить значним. 1 травня 1906 року розпочався великий політичний страйк, у якому взяли участь робітники Гданцівського заводу, дрібних підприємств міста і шахтарі кількох рудників північної та південної частини басейну. 2 червня припинили роботу вантажники вагонів рудника Дубової Балки, які зажадали підвищення заробітної плати на 30 проц. Політичні страйки відбулися в лютому, квітні і травні 1907 року.
В період реакції робітничий рух на Криворіжжі, як і в інших районах країни, зазнав жорстоких репресій. Було ліквідовано професійні спілки. Революційних робітників власті заносили в списки «неблагонадійних». Жандарми розгромили загальноміський і районні комітети РСДРП, більшість осередків і гуртків у басейні. Більшовики В. Валявко, В. Приймак, Т. Рейніш, В. Чередниченко, І. Кудлай, М. Покора та інші-були кинуті до в'язниць, відправлені на каторгу чи на заслання. Але і в глибокому підпіллі все ж продовжували працювати невеликі соціал-демократичні групи. Не припинялась страйкова боротьба: у ці роки на рудниках відбулось 8 страйків, у яких брали участь близько 3 тис. робітників.
В період нового революційного піднесення 1910-1914 рр. страйкова боротьба поступово посилюється. На рудниках були відновлені більшовицькі групи, які встановили зв'язок з більшовицьким журналом «Мысль» та з газетою «Правда», де публікувались кореспонденції криворізьких гірників. Передові робітники міста і басейну мали також тісні зв'язки з більшовинькою фракцією IV Державної думи,
з депутатом Г. І. Петровським; на доповідь Г. І. Петровського Поронінська нарада ЦК РСДРП зробила висновок про піднесення робітничого руху в місті і басейні в 1913 році.
Важким тягарем для криворізьких робітників, як і для трудящих усієї країни, стала перша світова імперіалістична війна. Вже в липні-серпні 1914 року на фронт мобілізували до 60 проц. усіх робітників басейну. Робітничий клас Криворіжжя поповнився селянами і ремісниками, а також військовополоненими. На виробництво прийшло багато жінок і підлітків. Видобуток руди в Кривбасі скоротився в 1914 р. па 25 проц., у 1915 р.- на 40 проти рівня 1913 року.
Внаслідок поразок на фронті, розрухи в тилу, скорочення виробництва та погіршення становища трудящих зростали антивоєнні настрої. Відбулися страйки на Коломойцевському руднику 16 вересня 1914 року, на копальні Південно-Російського товариства 3-7 січня 1915 року, на руднику Бухиніка 4 лютого 1915 року, Гданцівському заводі 24 червня 1916 рр. та інших підприємствах. Страйковою боротьбою робітників керували невеликі більшовицькі групи та окремі більшовики, які діяли в глибокому підпіллі.
На початку березня 1917 року до Кривого Рога долинула звістка про повалення царизму. В місті та на рудниках 2-3 березня і в наступні дні відбулися мітинги і демонстрації. Трудящі ліквідували місцеві органи старої влади - розігнали-управління криворізького поліцмейстера, роззброїли поліцію і жандармів, ліквідували камери земського начальника та мирових суддів.
В березні 1917 року в місті було створено т. зв. громадський комітет, який негайно визнав владу Тимчасового уряду. В цей же час виникли волосні виконавчі комітети, які також стояли за підтримку буржуазного уряду.
Робітники та солдати розташованого в місті гарнізону в березні обрали Криворізьку Раду робітничих і солдатських депутатів. Але оскільки більшовицька організація ще не була відновлена, а склад робітничого класу за час війни змінився, поповнившись недавніми вихідцями з дрібної буржуазії, до Ради потрапили меншовики, есери, українські націоналісти та безпартійні робітники й солдати, які нерідко йшли за угодовцями. Пізніше була обрана Криворізька Рада селянських депутатів. У травні 1917 року ці Ради об'єднались в одну - Криворізьку Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів. Перебуваючи під впливом меншовиків та есерів, вона зайняла угодовську позицію щодо Тимчасового уряду. Меншовики та есери здобули тимчасову перевагу і в заводських та рудничних комітетах, що виникли в березні, а також в утворених пізніше професійних спілках робітників.
В цих умовах більшовики, що вийшли з підпілля - В. Приймак, А. Канапишев, В. Чередниченко та інші - розгорнули активну діяльність по згуртуванню сил.
На допомогу їм Катеринославський комітет направив колишнього криворізького робітника, члена партії з 1904 року В. А. Валявка. З його участю 29 березня 1917 року було відновлено партійний комітет рудника Дубової Балки. Комітет одразу ж скликав збори робітників, після яких до більшовицької організації рудника вступпло 120 чоловік. Під час святкування 1 Травня вона ще зросла на 150 чоловік.
Кривий Ріг
Сторінка 5 з 23
відновлена Криворізька організація РСДРП. Весною наступного року вона налічувала 300 чоловік; половина з них були більшовики. В 1906-1907 рр. організацію очолював все-басейновйй комітет РСДРП, який об'єднував 3 В період реакції робітничий рух на Криворіжжі, як і в інших районах країни, зазнав жорстоких репресій. Було ліквідовано професійні спілки. Революційних робітників власті заносили в списки «неблагонадійних». Жандарми розгромили загальноміський і районні комітети РСДРП, більшість осередків і гуртків у басейні. Більшовики В. Валявко, В. Приймак, Т. Рейніш, В. Чередниченко, І. Кудлай, М. Покора та інші-були кинуті до в'язниць, відправлені на каторгу чи на заслання. Але і в глибокому підпіллі все ж продовжували працювати невеликі соціал-демократичні групи. Не припинялась страйкова боротьба: у ці роки на рудниках відбулось 8 страйків, у яких брали участь близько 3 тис. робітників.
В період нового революційного піднесення 1910-1914 рр. страйкова боротьба поступово посилюється. На рудниках були відновлені більшовицькі групи, які встановили зв'язок з більшовицьким журналом «Мысль» та з газетою «Правда», де публікувались кореспонденції криворізьких гірників. Передові робітники міста і басейну мали також тісні зв'язки з більшовинькою фракцією IV Державної думи,
з депутатом Г. І. Петровським; на доповідь Г. І. Петровського Поронінська нарада ЦК РСДРП зробила висновок про піднесення робітничого руху в місті і басейні в 1913 році.
Важким тягарем для криворізьких робітників, як і для трудящих усієї країни, стала перша світова імперіалістична війна. Вже в липні-серпні 1914 року на фронт мобілізували до 60 проц. усіх робітників басейну. Робітничий клас Криворіжжя поповнився селянами і ремісниками, а також військовополоненими. На виробництво прийшло багато жінок і підлітків. Видобуток руди в Кривбасі скоротився в 1914 р. па 25 проц., у 1915 р.- на 40 проти рівня 1913 року.
Внаслідок поразок на фронті, розрухи в тилу, скорочення виробництва та погіршення становища трудящих зростали антивоєнні настрої. Відбулися страйки на Коломойцевському руднику 16 вересня 1914 року, на копальні Південно-Російського товариства 3-7 січня 1915 року, на руднику Бухиніка 4 лютого 1915 року, Гданцівському заводі 24 червня 1916 рр. та інших підприємствах. Страйковою боротьбою робітників керували невеликі більшовицькі групи та окремі більшовики, які діяли в глибокому підпіллі.
На початку березня 1917 року до Кривого Рога долинула звістка про повалення царизму. В місті та на рудниках 2-3 березня і в наступні дні відбулися мітинги і демонстрації. Трудящі ліквідували місцеві органи старої влади - розігнали-управління криворізького поліцмейстера, роззброїли поліцію і жандармів, ліквідували камери земського начальника та мирових суддів.
В березні 1917 року в місті було створено т. зв. громадський комітет, який негайно визнав владу Тимчасового уряду. В цей же час виникли волосні виконавчі комітети, які також стояли за підтримку буржуазного уряду.
Робітники та солдати розташованого в місті гарнізону в березні обрали Криворізьку Раду робітничих і солдатських депутатів. Але оскільки більшовицька організація ще не була відновлена, а склад робітничого класу за час війни змінився, поповнившись недавніми вихідцями з дрібної буржуазії, до Ради потрапили меншовики, есери, українські націоналісти та безпартійні робітники й солдати, які нерідко йшли за угодовцями. Пізніше була обрана Криворізька Рада селянських депутатів. У травні 1917 року ці Ради об'єднались в одну - Криворізьку Раду робітничих, солдатських і селянських депутатів. Перебуваючи під впливом меншовиків та есерів, вона зайняла угодовську позицію щодо Тимчасового уряду. Меншовики та есери здобули тимчасову перевагу і в заводських та рудничних комітетах, що виникли в березні, а також в утворених пізніше професійних спілках робітників.
В цих умовах більшовики, що вийшли з підпілля - В. Приймак, А. Канапишев, В. Чередниченко та інші - розгорнули активну діяльність по згуртуванню сил.
На допомогу їм Катеринославський комітет направив колишнього криворізького робітника, члена партії з 1904 року В. А. Валявка. З його участю 29 березня 1917 року було відновлено партійний комітет рудника Дубової Балки. Комітет одразу ж скликав збори робітників, після яких до більшовицької організації рудника вступпло 120 чоловік. Під час святкування 1 Травня вона ще зросла на 150 чоловік.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка