Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Економічна криза початку XX століття ще більше погіршила становище робітників. У 1901 році з рудників звільнили понад 1600 чол., дуже скоротилась також кількість робітників на Гданцівському заводі. Але боротьба пролетаріату продовжувалась. Передові робітники прагнули до згуртування своїх сил і створення соціал- демократичної організації. Наприкінці 1902 року, з ініціативи вчительки Т. А. Рейніш, було організовано нелегальний гурток, який поклав початок Криворізькій міській соціал-демократичній організації. Незалежно від нього на початку 1903 року слюсар М. С. Монастирський організував соціал-демократичний гурток на станції Довгинцеве. Ці гуртки встановили зв'язок з іскрівським Катеринославським комітетом РСДРП; з Катеринослава вони одержували нелегальну літературу, в т. ч. й ленінську «Искру».
Восени 1904 року, з допомогою Довгинцевської соціал-демократичної організації, створюється гурток на руднику Дубовій Балці. Соціал-демократичні організації встановили зв'язок з передовими робітниками Гданцівського заводу, шахтарями Шмаковського, Ростковського, Калачевського та інших рудників басейну.
З початком першої російської революції класова боротьба криворізьких робітників стала більш організованою, масовою. У місті і на рудниках проходили мі типі й збори, відбувалися страйки протесту проти кривавих подій 9 січня. В боротьбу втягувалися тисячі гірників, металістів, залізничників та селян навколишніх сіл.
В обстановці революційного піднесення зростали ряди соціал-демократичіюї організації. За спогадами старих більшовиків, весною 1905 року на Криворіжжі було 75 соціал-демократів. Значна частина їх перебувала під впливом більшовиків.
21-23 червня в Довгинцевому у відповідь на заклик Катеринославського комітету відбувся страйк солідарності з повсталими моряками «Потьомкіна».
В жовтні гірники, залізничники та металісти Кривого Рога взяли участь у всеросійському політичному страйку. В цей час уперше в Кривбасі відбувся загальний політичний страйк, що сприяло посиленню впливу більшовиків на трудящих. За участю більшовиків у листопаді утворились професійні спілки гірників, металістів та залізничників. З ініціативи профспілки залізничників на станціях Криворіжжя явочним порядком було запроваджено 8-годинний робочий день. На станції Довгінцеве наприкінці 1905 року залізничники кілька разів зривали відправку поїздів з каральними загонами.
Під час грудневого збройного повстання криворіжці діяли в тісному зв'язку з пролетарями Москви, Катеринослава, Донбасу. Одержавши телеграму з Москви про страйк залізничників, робітники Довгинцевого 8 грудня 1905 року створили страйковий комітет, до складу якого ввійшли більшовики М. Є. Монастирським. І. Я. Кудлай, М. І. Покора та інші. Усунувши адміністрацію, комітет взяв до воїч рук управління станцією, встановив зв'язок з Катеринославським бойовим страйковим комітетом і діяв під його керівництвом.
Слідом за залізничниками і шахтарями у боротьбу включились металісти Гданцівського заводу, керовані більшовицькою групою, яку очолював робітник-ливарник В. П. Чередниченко. Припинили роботу робітники всіх дрібних підприємств. Політичний страйк став загальним. Місцями він переростав у збройну боротьбу. За офіційними даними, в Довгинцевому було зосереджено «дві тисячі повсталих робітників».
Під час грудневого страйку робітники Криворіжжя встановили також революційні зв'язки з місцевими селянами, які збирали для них гроші, привозили в місто хліб та інші продукти. У свою чергу робітничі дружини виступали на захист селян, борючись із окремими загонами царських військ. Так було, зокрема, 19-20 грудня, коли козаки і драгуни напали на селян Латівки, Рахманівки та інших сіл.
Загальний страйк на Криворіжжі тривав до 24 грудня 1905 року і був припинення за рішенням Катеринославського бойового страйкового комітету, коли закінчились страйк та повстання в Катеринославі, Олександрівську, Донбасі. Каральні експедиції, що прибули 24 і 26 грудня в Довгинцеве та Кривий Ріг з Катеринослава і Херсона, вчинили жорстоку розправу над робітниками й селянами, катували їх шомполами і різками. Багатьох було вбито без суду і слідства. Найбільш революційно настроєних заарештували і кинули в тюрми. Організаторів грудневого страйку в Кривбасі - 26 залізничників у т. ч. більшовиків М. І. Покору, І. Я. Кудлая, І. В. Верченка, безпартійних активістів Н. Д. Іващенка, П. Д. Ступака, Я. О. Індюченка, Г. Ф. Семергєєва та ін. - було засуджено до різних строків каторги і відправлено в Сибір.
Після поразки грудневого збройного повстання революція пішла на спад. Але робітники відступали з боями. Влітку 1906 року з активною участю більшовиків А. А. Вербова, Й. О. Кристаловського та Б. Г. Козловського була
Кривий Ріг
Сторінка 4 з 23
доступу сюди «піднаглядним» революціонерам. Цікаво зазначити, що в довгому списку місцевостей, куди після заслання було заборонено в'їзд В. І. Леніну, названо і містечко Кривий Ріг. Економічна криза початку XX століття ще більше погіршила становище робітників. У 1901 році з рудників звільнили понад 1600 чол., дуже скоротилась також кількість робітників на Гданцівському заводі. Але боротьба пролетаріату продовжувалась. Передові робітники прагнули до згуртування своїх сил і створення соціал- демократичної організації. Наприкінці 1902 року, з ініціативи вчительки Т. А. Рейніш, було організовано нелегальний гурток, який поклав початок Криворізькій міській соціал-демократичній організації. Незалежно від нього на початку 1903 року слюсар М. С. Монастирський організував соціал-демократичний гурток на станції Довгинцеве. Ці гуртки встановили зв'язок з іскрівським Катеринославським комітетом РСДРП; з Катеринослава вони одержували нелегальну літературу, в т. ч. й ленінську «Искру».
Восени 1904 року, з допомогою Довгинцевської соціал-демократичної організації, створюється гурток на руднику Дубовій Балці. Соціал-демократичні організації встановили зв'язок з передовими робітниками Гданцівського заводу, шахтарями Шмаковського, Ростковського, Калачевського та інших рудників басейну.
З початком першої російської революції класова боротьба криворізьких робітників стала більш організованою, масовою. У місті і на рудниках проходили мі типі й збори, відбувалися страйки протесту проти кривавих подій 9 січня. В боротьбу втягувалися тисячі гірників, металістів, залізничників та селян навколишніх сіл.
В обстановці революційного піднесення зростали ряди соціал-демократичіюї організації. За спогадами старих більшовиків, весною 1905 року на Криворіжжі було 75 соціал-демократів. Значна частина їх перебувала під впливом більшовиків.
21-23 червня в Довгинцевому у відповідь на заклик Катеринославського комітету відбувся страйк солідарності з повсталими моряками «Потьомкіна».
В жовтні гірники, залізничники та металісти Кривого Рога взяли участь у всеросійському політичному страйку. В цей час уперше в Кривбасі відбувся загальний політичний страйк, що сприяло посиленню впливу більшовиків на трудящих. За участю більшовиків у листопаді утворились професійні спілки гірників, металістів та залізничників. З ініціативи профспілки залізничників на станціях Криворіжжя явочним порядком було запроваджено 8-годинний робочий день. На станції Довгінцеве наприкінці 1905 року залізничники кілька разів зривали відправку поїздів з каральними загонами.
Під час грудневого збройного повстання криворіжці діяли в тісному зв'язку з пролетарями Москви, Катеринослава, Донбасу. Одержавши телеграму з Москви про страйк залізничників, робітники Довгинцевого 8 грудня 1905 року створили страйковий комітет, до складу якого ввійшли більшовики М. Є. Монастирським. І. Я. Кудлай, М. І. Покора та інші. Усунувши адміністрацію, комітет взяв до воїч рук управління станцією, встановив зв'язок з Катеринославським бойовим страйковим комітетом і діяв під його керівництвом.
Слідом за залізничниками і шахтарями у боротьбу включились металісти Гданцівського заводу, керовані більшовицькою групою, яку очолював робітник-ливарник В. П. Чередниченко. Припинили роботу робітники всіх дрібних підприємств. Політичний страйк став загальним. Місцями він переростав у збройну боротьбу. За офіційними даними, в Довгинцевому було зосереджено «дві тисячі повсталих робітників».
Під час грудневого страйку робітники Криворіжжя встановили також революційні зв'язки з місцевими селянами, які збирали для них гроші, привозили в місто хліб та інші продукти. У свою чергу робітничі дружини виступали на захист селян, борючись із окремими загонами царських військ. Так було, зокрема, 19-20 грудня, коли козаки і драгуни напали на селян Латівки, Рахманівки та інших сіл.
Загальний страйк на Криворіжжі тривав до 24 грудня 1905 року і був припинення за рішенням Катеринославського бойового страйкового комітету, коли закінчились страйк та повстання в Катеринославі, Олександрівську, Донбасі. Каральні експедиції, що прибули 24 і 26 грудня в Довгинцеве та Кривий Ріг з Катеринослава і Херсона, вчинили жорстоку розправу над робітниками й селянами, катували їх шомполами і різками. Багатьох було вбито без суду і слідства. Найбільш революційно настроєних заарештували і кинули в тюрми. Організаторів грудневого страйку в Кривбасі - 26 залізничників у т. ч. більшовиків М. І. Покору, І. Я. Кудлая, І. В. Верченка, безпартійних активістів Н. Д. Іващенка, П. Д. Ступака, Я. О. Індюченка, Г. Ф. Семергєєва та ін. - було засуджено до різних строків каторги і відправлено в Сибір.
Після поразки грудневого збройного повстання революція пішла на спад. Але робітники відступали з боями. Влітку 1906 року з активною участю більшовиків А. А. Вербова, Й. О. Кристаловського та Б. Г. Козловського була
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка