Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Великий вплив на розвиток Кривого Рога мало спорудження в 1881-1884 рр.
pалізниці, що зв'язала місто з промисловими районами Придніпров'я та Донбасу. Спочатку вона була названа Криворізькою, а потім - Катерининською (тепер -
Придніпровська).
В середині 80-х рр. в розробку криворізьких залізних руд включилися й металургійні товариства. В 1885 році одне з них - Новоросійське - відкрило два рудники, а через рік Південно-Російське Дніпровське заснувало рудники Галковський, Шмаковський і Ростковський. У 1886-1888 роках Брянським товариством закладено Олсксандрівський та Брянський рудники. Розпочали також розробку і окремі підприємці. Виникає ряд дрібних рудників. Видобуток руди в басейні швидко зростав. Уже в 1897 році Кривбас за видобутком руди зайняв перше місце в Росії, випередивши гірничо-заводський Урал.
Дальшому швидкому розвиткові басейну сприяло промислове піднесення 90-х рр. У 1890-1892 рр. на землях Гданцівського маєтку, купленого О. М. Полем, «Товариство криворізьких залізних руд» збудувало чавуноливарний завод. В налагодженні виробництва чавуну велику роль відіграв видатний російський доменщик М. К. Курако, який працював тут горновим у 1892-1898 рр. У 1900 році Гданцівський завод виробляв понад 52,8 тис. тонн чавуну. Вже на кінець 90-х рр. видобутком руди у Кривбасі займались 25 акціонерних товариств, в яких переважав французький іа бельгійський капітал. У 1900 році в басейні діяло 79 рудників, на яких було видобуто 156 205 тис. пудів руди.
В першому десятиріччі XX століття залізорудна промисловість Криворіжжя перебувала в стані кризи і депресії, яка в 1910 році змінилась новим піднесенням. У 1913 році в басейні було видобуто 6,3 млн. тонн руди близько (70 проц. загально-російського видобутку) - найбільше в дореволюційному Кривбасі. Виробництво чавуну па Гданцівському заводі також зросло і досягло 85-90 тис. тонн.
Під чає економічної кризи і застою дрібні підприємства розорилися. Загальна кількість гірничорудних підприємств зменшилась. У 1913 році тут діяло 49 рудників. Відбувалась концентрація виробництва. Великі залізорудні підприємства здійснили перехідід від кар'єрного до шахтного способу видобутку руди, почали застосовувати електропідйомники, пневматичне буріння.
Напередодні першої світової війни 12 найбільших акціонерних компаній, що перебували під контролем іноземного капіталу, зосередили в своїх руках 86 проц. видобуеку залізної руди в басейні. Їх притягували сюди висока якість сировини, дешевизна робочої сили і найбільші дивіденди на вкладений капітал.
На базі концентрації виробництва виникло монополістичне об'єднання капіталістів - «Продаруд». Розвиток залізорудної промисловості Криворіжжя контролювали також синдикати «Продамет» і «Продвугілля», які мали тут свої рудники.
Крім залізорудних і металургійних, на Криворіжжі виникло багато дрібних підприємств легкої і харчової промисловості. На початку XX століття в Кривому Розі налічувалось 256 торговельно-промислових підприємств, в т. ч. механічний завод, фабрика фарб, олійня, 2 парових млини, 5 лісових пристаней тощо.
Промисловий розвиток супроводився швидким ростом населення. У 1887 році в Кривому Розі налічувалось 6000 чол., а в 1896 -17 000. Через 20 років, у 1916 році тут проживало 26,7 тис. чол. В усьому залізорудному районі, що зараз входить у межі міста, перед Великою Жовтневою соціалістичною революцією було понад 60 тис. жителів.
У зв'язку з розвитком залізорудної промисловості в 80-90-х рр. прискорилося формування промислового пролетаріату. Робітничий клас зростав як за рахунок місцевих селян, так і тих, що прибували з інших губерній України та Росії. 84 проц. усіх робітників Кривбасу були вихідцями з українських губерній. Багатонаціональний склад робітників сприяв вихованню їх в дусі пролетарського інтернаціоналізму. Проте серед гірників протягом багатьох років переважали сезонники, що неминуче позначалося на рівні їх організованості і свідомості.
Всього в 1881-1885 рр. на Криворіжжі працювало 1000 гірників, на 1897 рік - 2642, а в 1900 році на 79 руднях працювало вже 7240 робітників. Залізничників у басейні на початок XX століття налічувалось до тисячі чоловік. На Гданцівському металургійному заводі в цей час було зайнято близько 400 робітників. Кілька сотень робітників працювали на дрібних підприємствах та в ремісничих майстернях.
Під час економічної кризи кількість робітників басейну зменшилась. В наступні роки вона зросла, головним чином, на великих підприємствах. А в
Кривий Ріг
Сторінка 2 з 23
перший, Саксаганський рудник (на території нинішнього рудоуправління ім. Дзержинського).Великий вплив на розвиток Кривого Рога мало спорудження в 1881-1884 рр.
Придніпровська).
В середині 80-х рр. в розробку криворізьких залізних руд включилися й металургійні товариства. В 1885 році одне з них - Новоросійське - відкрило два рудники, а через рік Південно-Російське Дніпровське заснувало рудники Галковський, Шмаковський і Ростковський. У 1886-1888 роках Брянським товариством закладено Олсксандрівський та Брянський рудники. Розпочали також розробку і окремі підприємці. Виникає ряд дрібних рудників. Видобуток руди в басейні швидко зростав. Уже в 1897 році Кривбас за видобутком руди зайняв перше місце в Росії, випередивши гірничо-заводський Урал.
Дальшому швидкому розвиткові басейну сприяло промислове піднесення 90-х рр. У 1890-1892 рр. на землях Гданцівського маєтку, купленого О. М. Полем, «Товариство криворізьких залізних руд» збудувало чавуноливарний завод. В налагодженні виробництва чавуну велику роль відіграв видатний російський доменщик М. К. Курако, який працював тут горновим у 1892-1898 рр. У 1900 році Гданцівський завод виробляв понад 52,8 тис. тонн чавуну. Вже на кінець 90-х рр. видобутком руди у Кривбасі займались 25 акціонерних товариств, в яких переважав французький іа бельгійський капітал. У 1900 році в басейні діяло 79 рудників, на яких було видобуто 156 205 тис. пудів руди.
В першому десятиріччі XX століття залізорудна промисловість Криворіжжя перебувала в стані кризи і депресії, яка в 1910 році змінилась новим піднесенням. У 1913 році в басейні було видобуто 6,3 млн. тонн руди близько (70 проц. загально-російського видобутку) - найбільше в дореволюційному Кривбасі. Виробництво чавуну па Гданцівському заводі також зросло і досягло 85-90 тис. тонн.
Під чає економічної кризи і застою дрібні підприємства розорилися. Загальна кількість гірничорудних підприємств зменшилась. У 1913 році тут діяло 49 рудників. Відбувалась концентрація виробництва. Великі залізорудні підприємства здійснили перехідід від кар'єрного до шахтного способу видобутку руди, почали застосовувати електропідйомники, пневматичне буріння.
Напередодні першої світової війни 12 найбільших акціонерних компаній, що перебували під контролем іноземного капіталу, зосередили в своїх руках 86 проц. видобуеку залізної руди в басейні. Їх притягували сюди висока якість сировини, дешевизна робочої сили і найбільші дивіденди на вкладений капітал.
На базі концентрації виробництва виникло монополістичне об'єднання капіталістів - «Продаруд». Розвиток залізорудної промисловості Криворіжжя контролювали також синдикати «Продамет» і «Продвугілля», які мали тут свої рудники.
Крім залізорудних і металургійних, на Криворіжжі виникло багато дрібних підприємств легкої і харчової промисловості. На початку XX століття в Кривому Розі налічувалось 256 торговельно-промислових підприємств, в т. ч. механічний завод, фабрика фарб, олійня, 2 парових млини, 5 лісових пристаней тощо.
Промисловий розвиток супроводився швидким ростом населення. У 1887 році в Кривому Розі налічувалось 6000 чол., а в 1896 -17 000. Через 20 років, у 1916 році тут проживало 26,7 тис. чол. В усьому залізорудному районі, що зараз входить у межі міста, перед Великою Жовтневою соціалістичною революцією було понад 60 тис. жителів.
У зв'язку з розвитком залізорудної промисловості в 80-90-х рр. прискорилося формування промислового пролетаріату. Робітничий клас зростав як за рахунок місцевих селян, так і тих, що прибували з інших губерній України та Росії. 84 проц. усіх робітників Кривбасу були вихідцями з українських губерній. Багатонаціональний склад робітників сприяв вихованню їх в дусі пролетарського інтернаціоналізму. Проте серед гірників протягом багатьох років переважали сезонники, що неминуче позначалося на рівні їх організованості і свідомості.
Всього в 1881-1885 рр. на Криворіжжі працювало 1000 гірників, на 1897 рік - 2642, а в 1900 році на 79 руднях працювало вже 7240 робітників. Залізничників у басейні на початок XX століття налічувалось до тисячі чоловік. На Гданцівському металургійному заводі в цей час було зайнято близько 400 робітників. Кілька сотень робітників працювали на дрібних підприємствах та в ремісничих майстернях.
Під час економічної кризи кількість робітників басейну зменшилась. В наступні роки вона зросла, головним чином, на великих підприємствах. А в
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка