Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
(22) січня 1918 року угодовську Раду було розпущено, місцеві органи Центральної ради розігнано, а гайдамацькі курені роззброєно. Відбулися перевибори Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів. Керований більшовиками виконком приступив до перших соціалістичних перетворень. Згідно з декретами Радянського уряду були націоналізовані відділення банків, станції Катерининської залізниці, Олександрівський-
Карнаватський, Новоросійський, Сухобалківський, Лихманівський та інші
рудники.
За короткий час у Кривому Розі було створено місцевий апарат Радянської влади - військовий комісаріат, робітничо-селянську міліцію, відділи: господарський, народної освіти, продовольчий та інші. Був організований раднаргрсп басейну. Під керівництвом військкома В. А. Валявка червоногвардійські загони були перетворені на частини Червоної Армії і зведені в Перший Криворізький революційний полк, яким командував робітник Гданцівського заводу - більшовик Р. І. Зорте. Районні партійні організації об'єдналися в загальноміську більшовицьку організацію. (Міський комітет більшовиків перебував тоді в будинку № 21 по проспекту ім. Карла Маркса. Тепер тут встановлене меморіальну дошку.)
Наприкінці березня 1918 року до Криворізького басейну підійшли німецькі окупанти. Уперті бої з ними зав'язалися біля П'ятихаток, Долинської, Вечірнього Кута, на станціях Кривий Ріг і Довгинцеве. Разом з червоними частинами в цих боях брав активну участь 1-й Криворізький революційний полк. 29 березня німецькі окупанти захопили місто. Криворізький полк з боями відступив через Олександрівськ (Запоріжжя) і Волноваху на Дон і влився в частини, що обороняли Царицин.
До складу радянських військ ввійшла і більшість членів Криворізької партійної організації, невелика кількість комуністів залишилась для підпільної роботи. Одна група підпільників під керівництвом В. П. Чередниченка та І. Л. Калиниченка була утворена на Гданцівці, друга - на Ростковському руднику. Згодом під прикриттям напівлегальної профспілки «Горнотруд» в місті виникла нелегальна більшовицька організація.
Комуністи стали організаторами опору трудящих німецьким окупантам. Вже навесні 1918 року в місті і на рудниках відбулися масові страйки робітників. Криворожці взяли участь у всеукраїнському страйку залізничників. Робітники саботували всі заходи загарбників, внаслідок чого діяв лише один Краматорський рудник (біля танції Роковата). Тут підневільно працювало 200 шахтарів.
В місті та навколишніх селах розгорнулась активна боротьба підпільників та партизанів. Окупанти посилили терор, намагаючись придушити зростаючий опір. 2 червця 1918 року вони по-звірячому вбили за станцією Кривий Ріг заарештованих підпільників та зв'язаних з ними робітників - В. П. Чередниченка, І. Л. Калипиченка, Ю. Г. Умникову, С. М. Харитонова, П. С. Цину і Д. Мазура. Там, де вони поховані, в одному з парків міста нині споруджено гранітний обеліск, на якому викарбувані прізвища героїв.
В червні зазнала репресій підпільна більшовицька група Ростковського рудника (В. Т. Приймак, І. С. Алещенко, В. О. Сальников та ін.). З великими труднощами робітникам вдалося вирвати цих підпільників з петлюрівсько-гетьманської контррозвідки.
У цуже складних умовах нелегальна більшовицька організація, очолювана Г. Крижанівським, Ф. Ф. Романовським та О. К. Фесенком, все ж розпочала підготовку збройного повстання проти окупантів і гетьманців. Ця робота активізувалась після І з'їзду Комуністичної партії більшовиків України, на якому криворізьких комуністів представляв П. П. Сиволап. Восени 1918 року було встановлено зв'язок з підпільним Катеринославським комітетом КПбУ. Більшовики організували робітничу дружину, до складу якої ввійшло 200 чоловік. Для підготовки повстання був утворений ревком.
Буржуазно-демократична революція в Німеччині та успішний наступ червоних військ на фронті стали сигналом до збройної боротьби за відновлення Радянської влади на Криворіжжі. 15 листопада 1918 року повсталі гірники басейну відновили в місті свою, робітничо-селянську владу. Та незабаром Кривий Ріг знову захопили гайдамаки. Наприкінці грудня їх змінили війська петлюрівської Директорії. 19 січня 1919 року вони були вигнані. Влада в місті та басейні перейшла до рук ревкому. На початку лютого 1919 року у Криворіжжя вступили частини 2-ї Української радянської дивізії. 10 лютого ревком передав свої повноваження тимчасовому виконкому Криворізької Ради, який проголосив відновлення в місті та басейні влади Рад.
26 лютого 1919 року утворений Криворізький повіт у складі ЗО волостей, який увійшов до Катеринославської губернії. Кривий Ріг із містечка був перетворений на місто. Для управління націоналізованою промисловістю організували повітову раду народного господарства.
Кривий Ріг
Сторінка 7 з 23
На початку січня 1918 року радянські війська під командуванням В. О. Антонова-Овсієнка перейшли Дніпро і розгорнули наступ на Кривий Ріг - П'ятихатки - Знам'янку. Це сприяло перемозі збройного повстання в місті. 9 Карнаватський, Новоросійський, Сухобалківський, Лихманівський та інші
рудники.
За короткий час у Кривому Розі було створено місцевий апарат Радянської влади - військовий комісаріат, робітничо-селянську міліцію, відділи: господарський, народної освіти, продовольчий та інші. Був організований раднаргрсп басейну. Під керівництвом військкома В. А. Валявка червоногвардійські загони були перетворені на частини Червоної Армії і зведені в Перший Криворізький революційний полк, яким командував робітник Гданцівського заводу - більшовик Р. І. Зорте. Районні партійні організації об'єдналися в загальноміську більшовицьку організацію. (Міський комітет більшовиків перебував тоді в будинку № 21 по проспекту ім. Карла Маркса. Тепер тут встановлене меморіальну дошку.)
Наприкінці березня 1918 року до Криворізького басейну підійшли німецькі окупанти. Уперті бої з ними зав'язалися біля П'ятихаток, Долинської, Вечірнього Кута, на станціях Кривий Ріг і Довгинцеве. Разом з червоними частинами в цих боях брав активну участь 1-й Криворізький революційний полк. 29 березня німецькі окупанти захопили місто. Криворізький полк з боями відступив через Олександрівськ (Запоріжжя) і Волноваху на Дон і влився в частини, що обороняли Царицин.
До складу радянських військ ввійшла і більшість членів Криворізької партійної організації, невелика кількість комуністів залишилась для підпільної роботи. Одна група підпільників під керівництвом В. П. Чередниченка та І. Л. Калиниченка була утворена на Гданцівці, друга - на Ростковському руднику. Згодом під прикриттям напівлегальної профспілки «Горнотруд» в місті виникла нелегальна більшовицька організація.
Комуністи стали організаторами опору трудящих німецьким окупантам. Вже навесні 1918 року в місті і на рудниках відбулися масові страйки робітників. Криворожці взяли участь у всеукраїнському страйку залізничників. Робітники саботували всі заходи загарбників, внаслідок чого діяв лише один Краматорський рудник (біля танції Роковата). Тут підневільно працювало 200 шахтарів.
В місті та навколишніх селах розгорнулась активна боротьба підпільників та партизанів. Окупанти посилили терор, намагаючись придушити зростаючий опір. 2 червця 1918 року вони по-звірячому вбили за станцією Кривий Ріг заарештованих підпільників та зв'язаних з ними робітників - В. П. Чередниченка, І. Л. Калипиченка, Ю. Г. Умникову, С. М. Харитонова, П. С. Цину і Д. Мазура. Там, де вони поховані, в одному з парків міста нині споруджено гранітний обеліск, на якому викарбувані прізвища героїв.
В червні зазнала репресій підпільна більшовицька група Ростковського рудника (В. Т. Приймак, І. С. Алещенко, В. О. Сальников та ін.). З великими труднощами робітникам вдалося вирвати цих підпільників з петлюрівсько-гетьманської контррозвідки.
У цуже складних умовах нелегальна більшовицька організація, очолювана Г. Крижанівським, Ф. Ф. Романовським та О. К. Фесенком, все ж розпочала підготовку збройного повстання проти окупантів і гетьманців. Ця робота активізувалась після І з'їзду Комуністичної партії більшовиків України, на якому криворізьких комуністів представляв П. П. Сиволап. Восени 1918 року було встановлено зв'язок з підпільним Катеринославським комітетом КПбУ. Більшовики організували робітничу дружину, до складу якої ввійшло 200 чоловік. Для підготовки повстання був утворений ревком.
Буржуазно-демократична революція в Німеччині та успішний наступ червоних військ на фронті стали сигналом до збройної боротьби за відновлення Радянської влади на Криворіжжі. 15 листопада 1918 року повсталі гірники басейну відновили в місті свою, робітничо-селянську владу. Та незабаром Кривий Ріг знову захопили гайдамаки. Наприкінці грудня їх змінили війська петлюрівської Директорії. 19 січня 1919 року вони були вигнані. Влада в місті та басейні перейшла до рук ревкому. На початку лютого 1919 року у Криворіжжя вступили частини 2-ї Української радянської дивізії. 10 лютого ревком передав свої повноваження тимчасовому виконкому Криворізької Ради, який проголосив відновлення в місті та басейні влади Рад.
26 лютого 1919 року утворений Криворізький повіт у складі ЗО волостей, який увійшов до Катеринославської губернії. Кривий Ріг із містечка був перетворений на місто. Для управління націоналізованою промисловістю організували повітову раду народного господарства.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Криворізький район
- Широке
- Чкаловка
- Червоне
- Христофорівка
- Радушне
- Орджонікідзе
- Недайвода
- Красіне
- Кіровка
- Златоустівка
- Глеюватка
- Веселе
- Валове
- Лозуватка