Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
великої рогатої худоби, вівце- і свиноферму. По 17 поросят від свиноматки - таким був середньорічний приріст на свинофермі артілі. За високі показники, досягнуті в галузі рільництва та тваринництва в 1939-1940 рр., колгосп «Червоний прапор» був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві.
З промислових підприємств у селі працювали невеликий шкіряний завод, олійниця, крупорушка та цегельня.
За роки Радянської влади значно поліпшився добробут магдалинівців. З 1932 року медичне обслуговування населення забезпечувала районна лікарня з амбулаторією. Крім того, в селі відкрили жіночу та дитячу консультацію, будинок санітарної культури, дитячі ясла. З 1925 року в Магдалинівці працювала семирічна школа, а з 1936 - середня школа. Навчанням було охоплено всіх дітей шкільного віку. Ще в 1925 році на селі почав діяти клуб, де влаштовувались масові вечори з концертами та виставами, працювали духовий оркестр, гуртки художньої самодіяльності. При клубі була бібліотека.
Всією господарською і культурною роботою в селах району керував районний комітет партії, секретарем якого з 1936 по 1938 рік був Л.Р. Корніець, пізніше Голова Державного комітету заготівель Ради Міністрів СРСР, міністр СРСР.
З перших днів Великої Вітчизняної війни сотні жителів Магдалинівки пішли до лав Червоної Армії. Партійні та радянські органи організували евакуацію в тил сільськогосподарської техніки, колгоспної худоби, зерна. На Схід виїхала частина жителів села. З наближенням фронту для боротьби з ворожими десантниками тут був створений винищувальний загін. Після окупації Магдалинівки німець-фашистськими військами 26 вересня 1941 року його реорганізували на партизанський загін, який налічував 40 бійців. Фашистам вдалося натрапити на слід партизанів, Гестапо схопило комісара загону М. Н. Олефіренка - колишнього секретаря Магдалинівського райкому партії, Д. М. Гринька - колишнього секретаря райкому комсомолу. Частина патріотів, яка уникла арешту, створила новий загін під командуванням В. М. Ситника. До складу його входило 15 жителів села, серед них О. Н. Громак, М. Г. Сова, К. Г. Прокопенко та інші. Загін завдав відчутних ударів фашистським окупантам. Партизани обстрілювали німецькі автоколони, винищували гітлерівців, допомагали молоді уникнути відправки до фашистської Німеччини.
Відступаючи, фашистські загарбники зруйнували багато житлових будинків колгоспників, магазини, Будинок культури, приміщення середньої школи, установ райцентру, вирубили шкільний парк. Загальна сума збитків, завданих окупантами колгоспу «Червоний прапор», перевищувала 1 млн. крб. Фашисти розстріляли 108 чоловік, 128 жителів села відправили на каторгу до Німеччини.
23 вересня 1943 року частини 46-ї і 57-ї армій вигнали фашистів з Магдалинівки
Жителі села виявили відвагу та героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни і в тилу у ворога. Близько 300 магдалинівців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
З перших днів після визволення Магдалинівки розгорнули свою роботу райком партії на чолі з П. Є. Башкатовим, райвиконком голова М. П. Удовиченко та райком комсомолу секретар Г. Ф. Добрицький. Під їх керівництвом магдалинівці спрямували всі свої зусилля на відбудову зруйнованого війною господарства. Величезну допомогу жителям села надала держава. Тільки на відбудову житла в Магдалинівці в 1943-1949 рр. було виділено 320 тис. крб. кредиту, 1460 куб. метрів будівельного лісу та інші матеріали. На піклування партії і уряду магдалинівці відповідали сумлінною працею: для потреб фронту було організовано червоні валки хліба, населення відправляло бійцям теплі речі, подарунки, збирало кошти у фонд перемоги над фашизмом.
Першу сівбу на визволеній землі колгосп «Червоний партизан» проводив без тракторів, в основному кіньми та коровами. Частину посівної площі було скопало лопатами. Працювали всі - і старі, і малі. Основний тягар ліг на плечі жінок. Сінну проводили в стислі строки. В умовах тяжкого неврожайного 1946 року, а також в першій половині 1947 року колгосп під керівництвом партійної організації домігся
освоєння 87,7 проц. довоєнних посівних площ. Було піднято 386 га чистих парів. Відновили роботу лікарні, школи, культурно-освітні установи.
Великого значення райком партії надавав масово-політичній роботі серед населення. У Магдалинівці працювала районна вечірня партійна школа, в МТС, радгоспі і колгоспі - 10 політшкіл і 7 політичних гуртків. Серед колгоспників проводили роботу 576 агітаторів. На засідання бюро райкому
Магдалинівка
Сторінка 3 з 7
по 3 крб. 25 коп. грішми. В 1937-1939 рр. колгосп «Червоний прапор» зібрав по 13,5 цнт соняшнику з кожною га посіву і по 17,5 цнт ячменю. Значних успіхів було досягнуто і в галузі тваринництва. Колгосп мав ферму З промислових підприємств у селі працювали невеликий шкіряний завод, олійниця, крупорушка та цегельня.
За роки Радянської влади значно поліпшився добробут магдалинівців. З 1932 року медичне обслуговування населення забезпечувала районна лікарня з амбулаторією. Крім того, в селі відкрили жіночу та дитячу консультацію, будинок санітарної культури, дитячі ясла. З 1925 року в Магдалинівці працювала семирічна школа, а з 1936 - середня школа. Навчанням було охоплено всіх дітей шкільного віку. Ще в 1925 році на селі почав діяти клуб, де влаштовувались масові вечори з концертами та виставами, працювали духовий оркестр, гуртки художньої самодіяльності. При клубі була бібліотека.
Всією господарською і культурною роботою в селах району керував районний комітет партії, секретарем якого з 1936 по 1938 рік був Л.Р. Корніець, пізніше Голова Державного комітету заготівель Ради Міністрів СРСР, міністр СРСР.
З перших днів Великої Вітчизняної війни сотні жителів Магдалинівки пішли до лав Червоної Армії. Партійні та радянські органи організували евакуацію в тил сільськогосподарської техніки, колгоспної худоби, зерна. На Схід виїхала частина жителів села. З наближенням фронту для боротьби з ворожими десантниками тут був створений винищувальний загін. Після окупації Магдалинівки німець-фашистськими військами 26 вересня 1941 року його реорганізували на партизанський загін, який налічував 40 бійців. Фашистам вдалося натрапити на слід партизанів, Гестапо схопило комісара загону М. Н. Олефіренка - колишнього секретаря Магдалинівського райкому партії, Д. М. Гринька - колишнього секретаря райкому комсомолу. Частина патріотів, яка уникла арешту, створила новий загін під командуванням В. М. Ситника. До складу його входило 15 жителів села, серед них О. Н. Громак, М. Г. Сова, К. Г. Прокопенко та інші. Загін завдав відчутних ударів фашистським окупантам. Партизани обстрілювали німецькі автоколони, винищували гітлерівців, допомагали молоді уникнути відправки до фашистської Німеччини.
Відступаючи, фашистські загарбники зруйнували багато житлових будинків колгоспників, магазини, Будинок культури, приміщення середньої школи, установ райцентру, вирубили шкільний парк. Загальна сума збитків, завданих окупантами колгоспу «Червоний прапор», перевищувала 1 млн. крб. Фашисти розстріляли 108 чоловік, 128 жителів села відправили на каторгу до Німеччини.
23 вересня 1943 року частини 46-ї і 57-ї армій вигнали фашистів з Магдалинівки
Жителі села виявили відвагу та героїзм на фронтах Великої Вітчизняної війни і в тилу у ворога. Близько 300 магдалинівців нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу.
З перших днів після визволення Магдалинівки розгорнули свою роботу райком партії на чолі з П. Є. Башкатовим, райвиконком голова М. П. Удовиченко та райком комсомолу секретар Г. Ф. Добрицький. Під їх керівництвом магдалинівці спрямували всі свої зусилля на відбудову зруйнованого війною господарства. Величезну допомогу жителям села надала держава. Тільки на відбудову житла в Магдалинівці в 1943-1949 рр. було виділено 320 тис. крб. кредиту, 1460 куб. метрів будівельного лісу та інші матеріали. На піклування партії і уряду магдалинівці відповідали сумлінною працею: для потреб фронту було організовано червоні валки хліба, населення відправляло бійцям теплі речі, подарунки, збирало кошти у фонд перемоги над фашизмом.
Першу сівбу на визволеній землі колгосп «Червоний партизан» проводив без тракторів, в основному кіньми та коровами. Частину посівної площі було скопало лопатами. Працювали всі - і старі, і малі. Основний тягар ліг на плечі жінок. Сінну проводили в стислі строки. В умовах тяжкого неврожайного 1946 року, а також в першій половині 1947 року колгосп під керівництвом партійної організації домігся
освоєння 87,7 проц. довоєнних посівних площ. Було піднято 386 га чистих парів. Відновили роботу лікарні, школи, культурно-освітні установи.
Великого значення райком партії надавав масово-політичній роботі серед населення. У Магдалинівці працювала районна вечірня партійна школа, в МТС, радгоспі і колгоспі - 10 політшкіл і 7 політичних гуртків. Серед колгоспників проводили роботу 576 агітаторів. На засідання бюро райкому
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шевченківка
- Топчине
- Приют
- Поливанівка
- Очеретувате
- Новопетрівка
- Мар'ївка
- Заплавка
- Жданівка
- Дмухайлівка
- Гупалівка
- Бузівка
- Личкове
- Котовка