Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Серед тих, хто позбувся землі, був і П. М. Бреус. У нього залишилося лише 2 десятини. Потрапивши у безвихідне становище, частина Жителів Перещепиного змушена була переселитися до Акмолінської губернії.
Після реформи прискорився розвиток капіталістичних відносин на селі. Куркулі засновували і промислові підприємства. У січні 1914 року в Перещепиному діяли цегельний завод, 2 парові млини, 2 олійниці, 2 склади сільськогосподарських знарядь і матеріалів.
Поряд з швидким збагаченням селянської буржуазії дедалі біднішала переважна більшість селян. У квітні 1911 року сільська громада звернулася до Новомосковської повітової управи з проханням про замощення головної вулиці села. В доповіді зазначалося, що «...в дощову пору року вулиця перетворюється на непрохідне болото... вода застоюється і місяцями не висихає, від чого повітря отруюється сильним смородом, який може бути початком різних захворювань».
Протягом тривалого часу селяни не мали будь-якої медичної допомоги. Тільки в 1885 році земство на свої кошти влаштувало в Перещепиному медичний пункт. У зв'язку з тим, що приміщення пункту незабаром стало таким ветхим, що могло завалитися, у 1897 році було збудовано дерев'яний будинок для лікарні на 8 ліжок. Вона обслуговувала населення 5 волостей. Один лікар, 4 фельдшери і одна акушерка, які працювали тут 1901 рік, не мали змоги дати кваліфіковану медичну допомогу. За ліками їздили до Новомосковська. Тільки в 1913-1914 рр. в Перещепиному відкрилася аптека.
Вперше про Перещепинську школу згадується в 1840 році. Була та школа однокласною і перебувала в «...тісному, темному, холодному, готовому завалитися, приміщенні, яке загрожувало небезпекою навчаючим і учням». У 1887 році почало діяти однокласне сільське народне училище на 80-90 учнів. Утримувалося воно на кошти сільської громади і земства. Перед першою світовою війною в селі було 4 невеликі школи - земське однокласне училище і 3 церковнопарафіальні. Та вчитися приймали туди Не всіх. Так, у 1911 році до земського училища бажаючих записалося 180 чол.. а прийняли тільки 60. До однієї з церковнопарафіальних шкіл зараховано 10 дітей з 40, що подали заяви. У дві інші школи через нестачу місць також не потрапили діти бідняків. У дореволюційний час 82 проц. населення Перещепиного було неписьменним.
Незважаючи на труднощі, передові представники сільської інтелігенції намагалися проводити культурно-освітню роботу серед населення. За допомогою земства в січні 1912 року почали працювати двотижневі курси, на яких частина селян вивчала основи землеробства, тваринництва, городництва, садівництва, організації господарства. В перещепинському Народному домі читалися іноді лекції, тут також можна було побачити «Назара Стодолю», водевілі Чехова. У школах по неділях організовувалися читання на історичні та природничі теми. Про ці читання в Перещепиному так розповідалося в журналі «Дніпрові хвилі» № 5-6 за 1911 рік: «Корисна б штука була і селяни цікавляться, та ... на українській мові не читають лектори, бо кажуть, що не можна». Рідна мова була заборонена. Спроби передових людей села зробити якісь зрушення в культурі і побуті зустрічали опір представників місцевої влади.
Почалася перша світова війна. Більшість працездатних чоловіків було мобілізовано до армії. Значна частина господарств залишилася без робочих рук, а сім'ї - без годувальників. Багатії, що відкупилися від армії, збагачувалися від продажу коней і фуражу, використовували військовополонених австрійців як дарову робочу силу табір перебував у селі. Бідняцькі господарства потрапляли у все більшу залежність бід куркулів. Все це призводило до ще більшого загострення класової боротьби на селі.
Коли в Перещепиному довідались про повалення в лютому 1917 року самодержавства, тут замайоріли червоні прапори. На площі села відбувся великий мітинг, який зібралися селяни з навколишніх сіл. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції з церковних амвонів перещепинські попи закликали населення згуруватися навколо нового уряду, дотримуватися «порядку», довести війну до переможного кінця, а потім уже брати участь у виборах до Установчих зборів, які, мовляв, і вирішать питання про землю.
14 березня було обрано виконком волосного комітету громадських організацій, до якого увійшли представники місцевої інтелігенції, землевласників, есери. Очолювала виконком лікар А. Нікольська-Осипова. Цей комітет проводив у життя політику Тимчасового уряду. Затягування війни, зростання дорожнечі, навмисне відтягування земельної реформи - все це через кілька місяців встигло переконати багатьох селян, що влада Керенського - не їхня влада. І тому у вересні 1917 року під час підготовки виборів до Установчих зборів в Перещепиному все більше стає прихильників
Перещепине
Сторінка 3 з 9
куркулям за частішу вроясаю або продавала землю за безцінь. Так, бідняк Я. Прус продав землю заможному селянину Я. Сидоренкові, який за час з 1910 по 1917 рік розширив свою земельну площу більш ніж у 10 разів. Після реформи прискорився розвиток капіталістичних відносин на селі. Куркулі засновували і промислові підприємства. У січні 1914 року в Перещепиному діяли цегельний завод, 2 парові млини, 2 олійниці, 2 склади сільськогосподарських знарядь і матеріалів.
Поряд з швидким збагаченням селянської буржуазії дедалі біднішала переважна більшість селян. У квітні 1911 року сільська громада звернулася до Новомосковської повітової управи з проханням про замощення головної вулиці села. В доповіді зазначалося, що «...в дощову пору року вулиця перетворюється на непрохідне болото... вода застоюється і місяцями не висихає, від чого повітря отруюється сильним смородом, який може бути початком різних захворювань».
Протягом тривалого часу селяни не мали будь-якої медичної допомоги. Тільки в 1885 році земство на свої кошти влаштувало в Перещепиному медичний пункт. У зв'язку з тим, що приміщення пункту незабаром стало таким ветхим, що могло завалитися, у 1897 році було збудовано дерев'яний будинок для лікарні на 8 ліжок. Вона обслуговувала населення 5 волостей. Один лікар, 4 фельдшери і одна акушерка, які працювали тут 1901 рік, не мали змоги дати кваліфіковану медичну допомогу. За ліками їздили до Новомосковська. Тільки в 1913-1914 рр. в Перещепиному відкрилася аптека.
Вперше про Перещепинську школу згадується в 1840 році. Була та школа однокласною і перебувала в «...тісному, темному, холодному, готовому завалитися, приміщенні, яке загрожувало небезпекою навчаючим і учням». У 1887 році почало діяти однокласне сільське народне училище на 80-90 учнів. Утримувалося воно на кошти сільської громади і земства. Перед першою світовою війною в селі було 4 невеликі школи - земське однокласне училище і 3 церковнопарафіальні. Та вчитися приймали туди Не всіх. Так, у 1911 році до земського училища бажаючих записалося 180 чол.. а прийняли тільки 60. До однієї з церковнопарафіальних шкіл зараховано 10 дітей з 40, що подали заяви. У дві інші школи через нестачу місць також не потрапили діти бідняків. У дореволюційний час 82 проц. населення Перещепиного було неписьменним.
Незважаючи на труднощі, передові представники сільської інтелігенції намагалися проводити культурно-освітню роботу серед населення. За допомогою земства в січні 1912 року почали працювати двотижневі курси, на яких частина селян вивчала основи землеробства, тваринництва, городництва, садівництва, організації господарства. В перещепинському Народному домі читалися іноді лекції, тут також можна було побачити «Назара Стодолю», водевілі Чехова. У школах по неділях організовувалися читання на історичні та природничі теми. Про ці читання в Перещепиному так розповідалося в журналі «Дніпрові хвилі» № 5-6 за 1911 рік: «Корисна б штука була і селяни цікавляться, та ... на українській мові не читають лектори, бо кажуть, що не можна». Рідна мова була заборонена. Спроби передових людей села зробити якісь зрушення в культурі і побуті зустрічали опір представників місцевої влади.
Почалася перша світова війна. Більшість працездатних чоловіків було мобілізовано до армії. Значна частина господарств залишилася без робочих рук, а сім'ї - без годувальників. Багатії, що відкупилися від армії, збагачувалися від продажу коней і фуражу, використовували військовополонених австрійців як дарову робочу силу табір перебував у селі. Бідняцькі господарства потрапляли у все більшу залежність бід куркулів. Все це призводило до ще більшого загострення класової боротьби на селі.
Коли в Перещепиному довідались про повалення в лютому 1917 року самодержавства, тут замайоріли червоні прапори. На площі села відбувся великий мітинг, який зібралися селяни з навколишніх сіл. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції з церковних амвонів перещепинські попи закликали населення згуруватися навколо нового уряду, дотримуватися «порядку», довести війну до переможного кінця, а потім уже брати участь у виборах до Установчих зборів, які, мовляв, і вирішать питання про землю.
14 березня було обрано виконком волосного комітету громадських організацій, до якого увійшли представники місцевої інтелігенції, землевласників, есери. Очолювала виконком лікар А. Нікольська-Осипова. Цей комітет проводив у життя політику Тимчасового уряду. Затягування війни, зростання дорожнечі, навмисне відтягування земельної реформи - все це через кілька місяців встигло переконати багатьох селян, що влада Керенського - не їхня влада. І тому у вересні 1917 року під час підготовки виборів до Установчих зборів в Перещепиному все більше стає прихильників
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка
- Голубівка