Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Перещепине

куркулям за частішу вроясаю або продавала землю за безцінь. Так, бідняк Я. Прус продав землю заможному селянину Я. Сидоренкові, який за час з 1910 по 1917 рік розширив свою земельну площу більш ніж у 10 разів.
Серед тих, хто позбувся землі, був і П. М. Бреус. У нього залишилося лише 2 десятини. Потрапивши у безвихідне становище, частина Жителів Перещепиного змушена була переселитися до Акмолінської губернії.
Після реформи прискорився розвиток капіталістичних відносин на селі. Куркулі засновували і промислові підприємства. У січні 1914 року в Перещепиному діяли цегельний завод, 2 парові млини, 2 олійниці, 2 склади сільськогосподарських знарядь і матеріалів.
Поряд з швидким збагаченням селянської буржуазії дедалі біднішала переважна більшість селян. У квітні 1911 року сільська громада звернулася до Новомосковської повітової управи з проханням про замощення головної вулиці села. В доповіді зазначалося, що «...в дощову пору року вулиця перетворюється на непрохідне болото... вода застоюється і місяцями не висихає, від чого повітря отруюється сильним смородом, який може бути початком різних захворювань».
Протягом тривалого часу селяни не мали будь-якої медичної допомоги. Тільки в 1885 році земство на свої кошти влаштувало в Перещепиному медичний пункт. У зв'язку з тим, що приміщення пункту незабаром стало таким ветхим, що могло завалитися, у 1897 році було збудовано дерев'яний будинок для лікарні на 8 ліжок. Вона обслуговувала населення 5 волостей. Один лікар, 4 фельдшери і одна акушерка, які працювали тут 1901 рік, не мали змоги дати кваліфіковану медич­ну допомогу. За ліками їздили до Новомосковська. Тільки в 1913-1914 рр. в Перещепиному відкрилася аптека.
Вперше про Перещепинську школу згадується в 1840 році. Була та школа однокласною і перебувала в «...тісному, темному, холодному, готовому завалитися, примі­щенні, яке загрожувало небезпекою навчаючим і учням». У 1887 році почало діяти однокласне сільське народне училище на 80-90 учнів. Утримувалося воно на кошти сільської громади і земства. Перед першою світовою війною в селі було 4 невеликі школи - земське однокласне училище і 3 церковнопарафіальні. Та вчитися приймали туди Не всіх. Так, у 1911 році до земського училища бажаючих записалося 180 чол.. а прийняли тільки 60. До однієї з церковнопарафіальних шкіл зараховано 10 дітей з 40, що подали заяви. У дві інші школи через нестачу місць також не потрапили діти бідняків. У дореволюційний час 82 проц. населення Перещепиного було неписьменним.
Незважаючи на труднощі, передові представники сільської інтелігенції намагалися проводити культурно-освітню роботу серед населення. За допомогою зем­ства в січні 1912 року почали працювати двотижневі курси, на яких частина селян вивчала основи землеробства, тваринництва, городництва, садівництва, організації господарства. В перещепинському Народному домі читалися іноді лекції, тут також можна було побачити «Назара Стодолю», водевілі Чехова. У школах по неділях організовувалися читання на історичні та природничі теми. Про ці читання в Пере­щепиному так розповідалося в журналі «Дніпрові хвилі» № 5-6 за 1911 рік: «Корисна б штука була і селяни цікавляться, та ... на українській мові не читають лектори, бо кажуть, що не можна». Рідна мова була заборонена. Спроби передових людей села зробити якісь зрушення в культурі і побуті зустрічали опір представни­ків місцевої влади.
Почалася перша світова війна. Більшість працездатних чоловіків було мобілі­зовано до армії. Значна частина господарств залишилася без робочих рук, а сім'ї - без годувальників. Багатії, що відкупилися від армії, збагачувалися від продажу коней і фуражу, використовували військовополонених австрійців як дарову робочу силу табір перебував у селі. Бідняцькі господарства потрапляли у все більшу залежність бід куркулів. Все це призводило до ще більшого загострення класової бо­ротьби на селі.
Коли в Перещепиному довідались про повалення в лютому 1917 року самодер­жавства, тут замайоріли червоні прапори. На площі села відбувся великий мітинг, який зібралися селяни з навколишніх сіл. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції з церковних амвонів перещепинські попи закликали населення згуруватися навколо нового уряду, дотримуватися «порядку», довести війну до переможного кінця, а потім уже брати участь у виборах до Установчих зборів, які, мов­ляв, і вирішать питання про землю.
14 березня було обрано виконком волосного комітету громадських організацій, до якого увійшли представники місцевої інтелігенції, землевласників, есери. Очо­лювала виконком лікар А. Нікольська-Осипова. Цей комітет проводив у життя полі­тику Тимчасового уряду. Затягування війни, зростання дорожнечі, навмисне відтягування земельної реформи - все це через кілька місяців встигло переконати багатьох селян, що влада Керенського - не їхня влада. І тому у вересні 1917 року під час підготовки виборів до Установчих зборів в Перещепиному все більше стає прихильників




Перещепине