Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
перещепинських селян кореспондент газети «Степь» писав, що багато з них під час неврожаю продавало худобу, а в тих, у кого залишалася, вона ставала худою і безсилою для весняної роботи. «Прийшла весна,- писалося у газеті,- а від кожного тільки чути: «працювати нічим, сіяти нічого. Тяжко. Страх як тяжко».
Не випадково багато перещенинців брали активну участь у заворушеннях селян Новомосковського повіту в пореформений період. 15 серпня 1883 року губернський предводитель дворянства в донесенні міністру внутрішніх справ повідомляв, що обурені утисками селяни Перещепиного побили поліцейського урядника і станового пристава. Виступи селян у 1883 і 1889 рр. проти поміщиків Ілляшенка, Родзянка та ін. набули настільки гострого характеру, що для їх придушення царський уряд послав кілька батальйонів солдатів.
Нестача землі, неврожаї, розорення - все це примушувало сільську бідноту шукати заробітку на стороні. Одні вирушали чумакувати до Криму, інші наймалися до поміщиків або куркулів. Частина селян намагалася знайти роботу на перещепинському пункті робочої сили, який було засновано у 1899 році у заболоченій місцевості, поблизу річки Орелі. Цей пункт постачав сільськогосподарських робітників до Переіцепинської, Афанасівської, Личківської, Голубівської, Петриківської і Жданівської волостей Новомосковського повіту, частково до Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Робітники, що шукали роботу, жили в тісному бараці, розрахованому на 180 чоловік. У 1902 році на ночівлю під відкритим небом залишалося тут 7649 безробітних. Їдальня не працювала, санітарні умови були
жахливими. Спали на нарах, розміщених у 3 яруси. Воду брали з річки, покидьки скидали в сусідню лощину. Не дивно, що перещепинський пункт займав одне з першії місць у Катеринославській губернії за кількістю захворювань серед сільськогосподарських робітників. Із тих, хто перебував на пункті у 1902 році, хворих було 18,1 процента.
Перещепинці знайомилися на пункті не тільки з сільськогосподарськими, а й з фабрично-заводськими робітниками Катеринослава, з шахтарями Донбасу, які також прибували сюди, сподіваючись одержати роботу. Спілкування з ними сприяло пробудженню класової свідомості у представників передового селянства.
Класова боротьба на селі набрала особливо гострого характеру на початку XX століття, коли в містах широко розгорнувся масовий робітничий рух. В 1905 році новомосковський повітовий справник доповідав катеринославському губернатору, що під впливом підпільної агітації настрій селян дуже тривожний і при першому сприятливому випадку можна чекати селянського руху. «Особливу тривогу,- писав пін,- викликають волості, що межують з Полтавською губернією, бо у Костянтиоградському повіті селянський рух уже почався».
Посилення революційного руху на селі було пов'язане з дальшим погіршенням становища селян. Біднота не могла придбати або збільшити свої ділянки, тому що ціпи на землю весь час підвищувалися. Так, за період з 1860 по 1907 рік вони зросли більш як у 13 разів. У зв'язку з нестачею тягла і реманенту обробіток землі, як правило. провадився вручну. В 1907-1910 рр. в селі було посіяно вручну 80 і рядковою сіялкою 20 проц. посівів, збиралося жатками 59 і косами 41 проц. озимого жита. Ручна праця, відсутність добрив зумовлювали низькі врожаї. Середній урожай ярої пшениці за період з 1897 по 1906 рік становив 48,3 пуда, озимого жита - 47 пудів, ячменю - 52 пуди з десятини. 30-32 проц. селянських прибутків йшло на сплату численних податків.
Під час першої російської буржуазно-демократичної революції в селі сталися значні виступи. В Перещепиному в 1905-1906 рр. поширювалися відозви Катеринославського комітету РСДРП «Селяни, час кінчати!», «До всіх селян». Добре відомою була праця В. І. Леніна «До сільської бідноти». Влітку 1905 року селяни вже підмовлялися від сплати податків, почали ділити поміщицькі землі бвецьких, Родзинка, Струкова та інших. В 1905 році в рапорті костянтиноградського повітового справника полтавському губернатору підкреслювалося, що «...центром всіляких нівирушень є містечко Перещепине», де відкрито пропагують «ворожі ідеї». 21 липня 1905 року полтавський губернатор сповіщав катеринославського губернатора, що під виливом агітації сільськогосподарські робітники Перещепиного організували виступи, і «безладдя набрало широкого розмаху». На початку 1906 року селяни Перещипиного, Свічанівки, Козирщини почали громити маєток Родзянка. Поміщик з вернувся до уряду з проханням надіслати війська і тільки за допомогою каральної експедиції їм вдалося тимчасово придушити селянський рух.
Наслідком столипінської аграрної реформи було різке збільшення кількості малоземельних та безземельних селян. Біднота віддавала свої наділи
Перещепине
Сторінка 2 з 9
села, велика частина її належала куркулям. Гостре малоземелля було однією з причин зубожіння багатьох господарств. Про становище Не випадково багато перещенинців брали активну участь у заворушеннях селян Новомосковського повіту в пореформений період. 15 серпня 1883 року губернський предводитель дворянства в донесенні міністру внутрішніх справ повідомляв, що обурені утисками селяни Перещепиного побили поліцейського урядника і станового пристава. Виступи селян у 1883 і 1889 рр. проти поміщиків Ілляшенка, Родзянка та ін. набули настільки гострого характеру, що для їх придушення царський уряд послав кілька батальйонів солдатів.
Нестача землі, неврожаї, розорення - все це примушувало сільську бідноту шукати заробітку на стороні. Одні вирушали чумакувати до Криму, інші наймалися до поміщиків або куркулів. Частина селян намагалася знайти роботу на перещепинському пункті робочої сили, який було засновано у 1899 році у заболоченій місцевості, поблизу річки Орелі. Цей пункт постачав сільськогосподарських робітників до Переіцепинської, Афанасівської, Личківської, Голубівської, Петриківської і Жданівської волостей Новомосковського повіту, частково до Костянтиноградського повіту Полтавської губернії. Робітники, що шукали роботу, жили в тісному бараці, розрахованому на 180 чоловік. У 1902 році на ночівлю під відкритим небом залишалося тут 7649 безробітних. Їдальня не працювала, санітарні умови були
жахливими. Спали на нарах, розміщених у 3 яруси. Воду брали з річки, покидьки скидали в сусідню лощину. Не дивно, що перещепинський пункт займав одне з першії місць у Катеринославській губернії за кількістю захворювань серед сільськогосподарських робітників. Із тих, хто перебував на пункті у 1902 році, хворих було 18,1 процента.
Перещепинці знайомилися на пункті не тільки з сільськогосподарськими, а й з фабрично-заводськими робітниками Катеринослава, з шахтарями Донбасу, які також прибували сюди, сподіваючись одержати роботу. Спілкування з ними сприяло пробудженню класової свідомості у представників передового селянства.
Класова боротьба на селі набрала особливо гострого характеру на початку XX століття, коли в містах широко розгорнувся масовий робітничий рух. В 1905 році новомосковський повітовий справник доповідав катеринославському губернатору, що під впливом підпільної агітації настрій селян дуже тривожний і при першому сприятливому випадку можна чекати селянського руху. «Особливу тривогу,- писав пін,- викликають волості, що межують з Полтавською губернією, бо у Костянтиоградському повіті селянський рух уже почався».
Посилення революційного руху на селі було пов'язане з дальшим погіршенням становища селян. Біднота не могла придбати або збільшити свої ділянки, тому що ціпи на землю весь час підвищувалися. Так, за період з 1860 по 1907 рік вони зросли більш як у 13 разів. У зв'язку з нестачею тягла і реманенту обробіток землі, як правило. провадився вручну. В 1907-1910 рр. в селі було посіяно вручну 80 і рядковою сіялкою 20 проц. посівів, збиралося жатками 59 і косами 41 проц. озимого жита. Ручна праця, відсутність добрив зумовлювали низькі врожаї. Середній урожай ярої пшениці за період з 1897 по 1906 рік становив 48,3 пуда, озимого жита - 47 пудів, ячменю - 52 пуди з десятини. 30-32 проц. селянських прибутків йшло на сплату численних податків.
Під час першої російської буржуазно-демократичної революції в селі сталися значні виступи. В Перещепиному в 1905-1906 рр. поширювалися відозви Катеринославського комітету РСДРП «Селяни, час кінчати!», «До всіх селян». Добре відомою була праця В. І. Леніна «До сільської бідноти». Влітку 1905 року селяни вже підмовлялися від сплати податків, почали ділити поміщицькі землі бвецьких, Родзинка, Струкова та інших. В 1905 році в рапорті костянтиноградського повітового справника полтавському губернатору підкреслювалося, що «...центром всіляких нівирушень є містечко Перещепине», де відкрито пропагують «ворожі ідеї». 21 липня 1905 року полтавський губернатор сповіщав катеринославського губернатора, що під виливом агітації сільськогосподарські робітники Перещепиного організували виступи, і «безладдя набрало широкого розмаху». На початку 1906 року селяни Перещипиного, Свічанівки, Козирщини почали громити маєток Родзянка. Поміщик з вернувся до уряду з проханням надіслати війська і тільки за допомогою каральної експедиції їм вдалося тимчасово придушити селянський рух.
Наслідком столипінської аграрної реформи було різке збільшення кількості малоземельних та безземельних селян. Біднота віддавала свої наділи
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка
- Голубівка