Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Значну роботу провели партійні та радянські органи в галузі охорони здоров'я, культури, освіти. У 1922 році в Перещепиному створено школу-лікнеп. Активну участь у ліквідації неписьменності брали комсомольці і вчителі. В 1925 році в селі працювало 6 початкових шкіл, а в 1928 році відкрито неповну середню школу. Про її роботу писалося в передовій статті дніпропетровської газети «Зірка»: «Праця всього шкільного колективу так багатогранна, так наповнена радянським змістом, що нелегко розказати про це. Невипадково всі організації Перещепиного вважають школу кращим помічником в своїй роботі на селі...». При сільбудинку, відкритому в 1922 році, діяли сільськогосподарські гуртки, проводились агроконференції. Тут була й бібліотека. Культурні запити мешканців села задовольняли також клуб і театр, де ставилися вистави, виступав хор.
У період масової колективізації сільського господарства трудівники села сі порили 3 колгоспи: «Жовтнева перемога», «Шлях Леніна», ім. Ілліча, пізніше з колгоспу. «Шлях Леніна» виділився колгосп ім. XVII партз"їзду. П'ятий колгосп - «Зоря» виділився у 1936 році з артілі «Жовтнева перемога».
Куркулі всіляко перешкоджали зміцненню колгоспів. У 1930 році вони намагалися вбити члена комісії по хлібозаготівлі, колишнього партизана І. Ю. Мазоху, спалили хату активіста комнезаму Ф. Г. Чорноуса. Щоб зірвати хлібозаготівлю, псували зерно, залякували селян. Та намагання ворогів Радянської влади перешкодити соціалістичному будівництву на селі були марними.
В 1930 році колгоспи Перещепиного одержали з Кільченської МТС 10 тракторів. Колону тракторів очолював перший бригадир тракторної бригади П. Бритник. Зустрічало колону все населення з червоними прапорами.
В 1935 році Перещепине стало районним центром. Районний комітет партії та районна Рада депутатів трудящих багато уваги приділили організації колгоспного виробництва, підвищенню матеріального і культурного рівня трудівників села, велика робота проводилась і щодо поліпшення підготовки колгоспних кадрів. У спеціально створених школах, на різних курсах підвищували свою кваліфікацію голови колгоспів, завідуючі фермами, бригадири, трактористи, комбайнери. Серед жінок Перещепиного першими трактористками були М. Антонова, Є. Уродлива, М. Третяк. Віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирне соціалістичне будівництво. Па мітингах, що відбулися першого дня війни, перещепинці заявили, що не пошкодують своїх сил і життя для захисту Вітчизни, завоювань соціалізму. Для боротьби з німецько-фашистськими парашутистами і диверсантами в селі було створено винищувальний батальйон на чолі з начальником міліції П. А. Міненком. Районний комітет партії організував евакуацію людей, майна, худоби в тилові райони країни - спочатку до Краснодарського краю, а потім до Сталінградської області. До колгоспу «Красное знамя» Миколаївського району Сталінградської області евакуювалося багато сімей з Перещепинського району. З колгоспу ім. Ілліча району Камишина евакуйовано 1,5 тис. голів худоби. 29 вересня німецько-фашистські війська, перерізавши шлях за 3 км від Попасного, наблизилися до Перещепиного. З0 вересня 1941 року після багатоденних боїв частини Червоної Армії залишили село. За час окупації в Перещепиному фашисти вбили, повісили і замучили 230 чол., 321 жителя насильно вивезли до Німеччини.
Гітлерівці перетворили подвір'я школи № 2 на табір військовополонених. Під відкритим небом, за чотирма рядами колючого дроту, страждали сотні радянських солдатів і офіцерів. Місцеві жителі, ризикуючи життям, передавали їм продукти, одяг, багатьом організовували втечу. О. Гребенюк і С. Бондаренко допомагали переховувати партизанів, розповсюджували радянські листівки. Фашисти схопили відважних патріотів і закатували їх в Освенцімі.
Ще перед окупацією за рішенням бюро райкому партії від ЗО серпня 1941 року для боротьби з ненависним ворогом перещепинці сформували партизанський загін. Його командиром призначили Н. А. Міненка, комісаром М. С. Залойла (другого секретаря) райкому партії. В загоні були жителі села Г. П. Жуковець, Р. С. Науменко. С. І. Басан та інші. Разом з іншими загонами перещепинські партизани
провели кілька бойових операцій. В листопаді 1941 року вони брали участь у розгромі карального загону в с. Вільному, несподівано напали на табір військовополонених у селі Знаменівці, визволивши звідти близько 300 чоловік. Партизани руйнували мости і лінії зв'язку, вели роз'яснювальну роботу серед населення.
Дії народних месників дуже непокоїли вороже командування. В грудні 1941 року великими силами каральних військ і поліцаїв воно блокувало Самарський бір. Багато перещепинців героїчно загинуло в нерівній боротьбі серед них - М. С. Залойло і Г. П. Третяк. Намагаючись дістати від останнього відомості про партизанів, фашисти жорстоко катували його, а потім повісили
Перещепине
Сторінка 6 з 9
Кооператори провели електроенергію до млина та олійниці. Восени 1927 року електрику вперше використали на молотьбі. Значну роботу провели партійні та радянські органи в галузі охорони здоров'я, культури, освіти. У 1922 році в Перещепиному створено школу-лікнеп. Активну участь у ліквідації неписьменності брали комсомольці і вчителі. В 1925 році в селі працювало 6 початкових шкіл, а в 1928 році відкрито неповну середню школу. Про її роботу писалося в передовій статті дніпропетровської газети «Зірка»: «Праця всього шкільного колективу так багатогранна, так наповнена радянським змістом, що нелегко розказати про це. Невипадково всі організації Перещепиного вважають школу кращим помічником в своїй роботі на селі...». При сільбудинку, відкритому в 1922 році, діяли сільськогосподарські гуртки, проводились агроконференції. Тут була й бібліотека. Культурні запити мешканців села задовольняли також клуб і театр, де ставилися вистави, виступав хор.
У період масової колективізації сільського господарства трудівники села сі порили 3 колгоспи: «Жовтнева перемога», «Шлях Леніна», ім. Ілліча, пізніше з колгоспу. «Шлях Леніна» виділився колгосп ім. XVII партз"їзду. П'ятий колгосп - «Зоря» виділився у 1936 році з артілі «Жовтнева перемога».
Куркулі всіляко перешкоджали зміцненню колгоспів. У 1930 році вони намагалися вбити члена комісії по хлібозаготівлі, колишнього партизана І. Ю. Мазоху, спалили хату активіста комнезаму Ф. Г. Чорноуса. Щоб зірвати хлібозаготівлю, псували зерно, залякували селян. Та намагання ворогів Радянської влади перешкодити соціалістичному будівництву на селі були марними.
В 1930 році колгоспи Перещепиного одержали з Кільченської МТС 10 тракторів. Колону тракторів очолював перший бригадир тракторної бригади П. Бритник. Зустрічало колону все населення з червоними прапорами.
В 1935 році Перещепине стало районним центром. Районний комітет партії та районна Рада депутатів трудящих багато уваги приділили організації колгоспного виробництва, підвищенню матеріального і культурного рівня трудівників села, велика робота проводилась і щодо поліпшення підготовки колгоспних кадрів. У спеціально створених школах, на різних курсах підвищували свою кваліфікацію голови колгоспів, завідуючі фермами, бригадири, трактористи, комбайнери. Серед жінок Перещепиного першими трактористками були М. Антонова, Є. Уродлива, М. Третяк. Віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирне соціалістичне будівництво. Па мітингах, що відбулися першого дня війни, перещепинці заявили, що не пошкодують своїх сил і життя для захисту Вітчизни, завоювань соціалізму. Для боротьби з німецько-фашистськими парашутистами і диверсантами в селі було створено винищувальний батальйон на чолі з начальником міліції П. А. Міненком. Районний комітет партії організував евакуацію людей, майна, худоби в тилові райони країни - спочатку до Краснодарського краю, а потім до Сталінградської області. До колгоспу «Красное знамя» Миколаївського району Сталінградської області евакуювалося багато сімей з Перещепинського району. З колгоспу ім. Ілліча району Камишина евакуйовано 1,5 тис. голів худоби. 29 вересня німецько-фашистські війська, перерізавши шлях за 3 км від Попасного, наблизилися до Перещепиного. З0 вересня 1941 року після багатоденних боїв частини Червоної Армії залишили село. За час окупації в Перещепиному фашисти вбили, повісили і замучили 230 чол., 321 жителя насильно вивезли до Німеччини.
Гітлерівці перетворили подвір'я школи № 2 на табір військовополонених. Під відкритим небом, за чотирма рядами колючого дроту, страждали сотні радянських солдатів і офіцерів. Місцеві жителі, ризикуючи життям, передавали їм продукти, одяг, багатьом організовували втечу. О. Гребенюк і С. Бондаренко допомагали переховувати партизанів, розповсюджували радянські листівки. Фашисти схопили відважних патріотів і закатували їх в Освенцімі.
Ще перед окупацією за рішенням бюро райкому партії від ЗО серпня 1941 року для боротьби з ненависним ворогом перещепинці сформували партизанський загін. Його командиром призначили Н. А. Міненка, комісаром М. С. Залойла (другого секретаря) райкому партії. В загоні були жителі села Г. П. Жуковець, Р. С. Науменко. С. І. Басан та інші. Разом з іншими загонами перещепинські партизани
провели кілька бойових операцій. В листопаді 1941 року вони брали участь у розгромі карального загону в с. Вільному, несподівано напали на табір військовополонених у селі Знаменівці, визволивши звідти близько 300 чоловік. Партизани руйнували мости і лінії зв'язку, вели роз'яснювальну роботу серед населення.
Дії народних месників дуже непокоїли вороже командування. В грудні 1941 року великими силами каральних військ і поліцаїв воно блокувало Самарський бір. Багато перещепинців героїчно загинуло в нерівній боротьбі серед них - М. С. Залойло і Г. П. Третяк. Намагаючись дістати від останнього відомості про партизанів, фашисти жорстоко катували його, а потім повісили
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка
- Голубівка