Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
яких очолювали Хорошун і Кусенко, згуртували навколо себе бідноту.
З великим захопленням трудящі села зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Але для встановлення Радянської влади на Новомосковщині необхідно було подолати значний опір контрреволюційних націоналістичних сил.
Наприкінці грудня 1917 року гайдамацькі курені було розгромлено червоно-гвардійськими загонами робітників Катеринослава, Павлограда, Новомосковська. В Перещепиному встановлено Радянську владу. В приміщенні волосної управи відбувся сільський сход, на якому селяни ознайомилися з першими декретами Робітничо-селянського уряду. Вже в січні 1918 року було обрано волосну і сільську Ради селянських депутатів. До складу сільської Ради ввійшли бідняки К. Кравець, Л. Коваль, Ф. Варава й інші. Відповідні відділи при Раді провели заходи по налагодженню господарського життя в селі. Виконком Ради взяв на облік майно поміщіцької економії Родзянка, розподілив між селянами сільськогосподарські машини й запаси хліба. В лютому-березні під керівництвом більшовиків Рада приступила до поділу поміщицьких земель. Для боротьби з куркульськими бандами створено загін самоохорони, який очолив Я. Коваль. Та закінчити почату роботу не вдалося. В квітні 1918 року німецько-австрійські війська захопили Новомосковський повіт. Окупанти примусили селян повернути колишнім власникам все зерно, реманент і землю. Разом з гетьманцями вони жорстоко розправлялися з селянами. Від їх рук загинули керівники перещепинських більшовиків Хорошун і Кусенко, що залишилися в селі для підпільної роботи. Репресії тільки посилили опір селян. Запалали поміщицькі економії. Не могли припинити пожеж загони австрійських солдатів, бо селяни чинили їм збройний опір.
Восени 1918 року проти окупантів і їх пособників почалися повстання. Багато
перещепинців, серед них Я. Кравець, Т. Олексієнко та ін., брали участь у боях партизанського загону М. Є. Козирева, що діяв у сусідніх районах.
Вирішальну роль у розгромі петлюрівців, які в грудні 1918 року захопили бую владу в селі і у волості, відіграли частини 2-ї Української Радянської дивізії. У січні 1919 року вони визволили Перещепине. З цієї нагоди на сільському сході селяни висловлювали свою подяку Комуністичній партії, Червоній Армії, заявляли про свою підтримку Радянської влади. Тимчасовим органом влади у Перещепиному стан військово-революційний комітет, створений на початку 1919 року. Його головніїм завданням було встановлення і зміцнення революційного порядку, мобілізація населення на боротьбу з контрреволюцією, надання допомоги Червоній Армії. В січні-лютому відбулися вибори до волосної Ради. Весною 1919 року перещепинська Рада послала своїх делегатів на III Всеукраїнський з'їзд Рад.
Ще в квітні 1919 року найбільш свідома частина селянської бідноти створила комуну «Піонер» - одну з перших на Україні. Куркулі повели шалену боротьбу проти комунарів, вони поширювали провокаційні чутки, нібито Радянська влада забере у селян землю, а їх самих у примусовому порядку об'єднає в комуни. Ці вигадки викрив циркулярний лист ЦК КПбУ, в якому вказувалося, що «...всякі об'єднання селян у комуни можуть відбуватись тільки на цілком вільних підставах, цілком добровільно і лише у тих випадках, коли селяни в інтересах ведення свого господарства будуть вважати більш вигідним об'єднання в комуни».
Місцеві органи Радянської влади здійснювали зрівняльний поділ конфіскованих поміщицьких земель, вживали заходів для організації постачання селянам посівного матеріалу, сільськогосподарських машин і реманенту, дбали про поширення агрономічних знань.
Соціалістичне будівництво було перерване денікінцями, які у червні 1919 року захопили Перещепине. Шомполами і нагайками розправлялися вони з біднотою, з сім'ями червоноармійців, відновлювали царські порядки. Особливо знущалися над комунарами. У цій чорній справі активно допомагав білогвардійцям місцевий піп.
Під керівництвом підпільної більшовицької організації проти білогвардійцін розгорнувся партизанський рух. Понад 100 чол. налічував загін з місцевих жителів. У серпні 1919 року партизани розгромили денікінський стан у Перещепиному. Значну роль у цьому відіграла місцева жителька, біднячка, безстрашна розвідниця В. Жуковець. Активними партизанами були також перещепинці І. О. Кулиуш, П. О. Бодня, П. В. Бодня, Я. О. Скиба та інші. 24 грудня 1919року 364-й полк 41 -ї стрілецької дивізії 14-ї армії визволив село, від денікінців.
Наприкінці грудня на зборах селян Перещепиного створено волосний ревком. який очолив колишній військовий комісар комуніст М. О. Кунаков. У березні-квітні 1920 року було проведено вибори Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. До складу Перещепинського
Перещепине
Сторінка 4 з 9
більшовицького списку. Солдати-фронтовики, які прибули в село під осінь 1917 року, принесли звістку про більшовиків, про Леніна, про їх вимогу негайної, без викупу, передачі землі селянам. Перещепинські більшовики, З великим захопленням трудящі села зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Але для встановлення Радянської влади на Новомосковщині необхідно було подолати значний опір контрреволюційних націоналістичних сил.
Наприкінці грудня 1917 року гайдамацькі курені було розгромлено червоно-гвардійськими загонами робітників Катеринослава, Павлограда, Новомосковська. В Перещепиному встановлено Радянську владу. В приміщенні волосної управи відбувся сільський сход, на якому селяни ознайомилися з першими декретами Робітничо-селянського уряду. Вже в січні 1918 року було обрано волосну і сільську Ради селянських депутатів. До складу сільської Ради ввійшли бідняки К. Кравець, Л. Коваль, Ф. Варава й інші. Відповідні відділи при Раді провели заходи по налагодженню господарського життя в селі. Виконком Ради взяв на облік майно поміщіцької економії Родзянка, розподілив між селянами сільськогосподарські машини й запаси хліба. В лютому-березні під керівництвом більшовиків Рада приступила до поділу поміщицьких земель. Для боротьби з куркульськими бандами створено загін самоохорони, який очолив Я. Коваль. Та закінчити почату роботу не вдалося. В квітні 1918 року німецько-австрійські війська захопили Новомосковський повіт. Окупанти примусили селян повернути колишнім власникам все зерно, реманент і землю. Разом з гетьманцями вони жорстоко розправлялися з селянами. Від їх рук загинули керівники перещепинських більшовиків Хорошун і Кусенко, що залишилися в селі для підпільної роботи. Репресії тільки посилили опір селян. Запалали поміщицькі економії. Не могли припинити пожеж загони австрійських солдатів, бо селяни чинили їм збройний опір.
Восени 1918 року проти окупантів і їх пособників почалися повстання. Багато
перещепинців, серед них Я. Кравець, Т. Олексієнко та ін., брали участь у боях партизанського загону М. Є. Козирева, що діяв у сусідніх районах.
Вирішальну роль у розгромі петлюрівців, які в грудні 1918 року захопили бую владу в селі і у волості, відіграли частини 2-ї Української Радянської дивізії. У січні 1919 року вони визволили Перещепине. З цієї нагоди на сільському сході селяни висловлювали свою подяку Комуністичній партії, Червоній Армії, заявляли про свою підтримку Радянської влади. Тимчасовим органом влади у Перещепиному стан військово-революційний комітет, створений на початку 1919 року. Його головніїм завданням було встановлення і зміцнення революційного порядку, мобілізація населення на боротьбу з контрреволюцією, надання допомоги Червоній Армії. В січні-лютому відбулися вибори до волосної Ради. Весною 1919 року перещепинська Рада послала своїх делегатів на III Всеукраїнський з'їзд Рад.
Ще в квітні 1919 року найбільш свідома частина селянської бідноти створила комуну «Піонер» - одну з перших на Україні. Куркулі повели шалену боротьбу проти комунарів, вони поширювали провокаційні чутки, нібито Радянська влада забере у селян землю, а їх самих у примусовому порядку об'єднає в комуни. Ці вигадки викрив циркулярний лист ЦК КПбУ, в якому вказувалося, що «...всякі об'єднання селян у комуни можуть відбуватись тільки на цілком вільних підставах, цілком добровільно і лише у тих випадках, коли селяни в інтересах ведення свого господарства будуть вважати більш вигідним об'єднання в комуни».
Місцеві органи Радянської влади здійснювали зрівняльний поділ конфіскованих поміщицьких земель, вживали заходів для організації постачання селянам посівного матеріалу, сільськогосподарських машин і реманенту, дбали про поширення агрономічних знань.
Соціалістичне будівництво було перерване денікінцями, які у червні 1919 року захопили Перещепине. Шомполами і нагайками розправлялися вони з біднотою, з сім'ями червоноармійців, відновлювали царські порядки. Особливо знущалися над комунарами. У цій чорній справі активно допомагав білогвардійцям місцевий піп.
Під керівництвом підпільної більшовицької організації проти білогвардійцін розгорнувся партизанський рух. Понад 100 чол. налічував загін з місцевих жителів. У серпні 1919 року партизани розгромили денікінський стан у Перещепиному. Значну роль у цьому відіграла місцева жителька, біднячка, безстрашна розвідниця В. Жуковець. Активними партизанами були також перещепинці І. О. Кулиуш, П. О. Бодня, П. В. Бодня, Я. О. Скиба та інші. 24 грудня 1919року 364-й полк 41 -ї стрілецької дивізії 14-ї армії визволив село, від денікінців.
Наприкінці грудня на зборах селян Перещепиного створено волосний ревком. який очолив колишній військовий комісар комуніст М. О. Кунаков. У березні-квітні 1920 року було проведено вибори Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. До складу Перещепинського
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка
- Голубівка