Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Медичне обслуговування шахтарів забезпечувала нова лікарня; на всіх
шахтах було створено медичні пункти.
Зріс і культурно-освітній рівень населення. Неписьменність було повністю ліквідовано. У 1941 році тут діяли 2 школи, 2 клуби, бібліотека. У школах працювало 28 вчителів. На шахти рудника прийшли нові кваліфіковані кадри радянських інжинерів і техніків.
Коли гітлерівська Німеччина віроломно напала на нашу країну, шахтарі рудника ім. Орджонікідзе всі свої сили спрямували на відсіч ворогу. Вони самовіддано трудилися, щоб дати фронту більше продукції. Гірники шахти № 2 запропонувала працювати без вихідних днів і видавали сотні тонн надпланової руди. Коли шахту № 16 на одну добу зупинили на ремонт, гірники швидко перебудували свою роботу, щоб видобуток марганцю в окремих проходках не припинявся. За цей день шахта значно перевиконала план.
У липні 1941 року за рішенням Нікопольського райкому партії на руднику ім. Орджонікідзе було сформовано винищувальний батальйон, який очолив командир загону гірничорятувальної служби Ю. Н. Новицький. Батальйон узяв участі, в організації евакуації обладнання шахт до радянського тилу, а коли надійшов наказ про відступ, спалив усі надшахтні будови і з боями залишив рудник. Згодом він влився в 130-й окремий мотострілковий батальйон 12-ї армії.
18 серпня 1941 року рудник захопили німецько-фашистські війська. Загарбники вживали всіх заходів, щоб налагодити видобуток марганцю, але гірники саботували їх розпорядження. 12 січня 1942 року рейхскомісар України Еріх Кох видав спеціальну постанову, за якою гірникам, що ухилялися від роботи на окупантів, загрожувала в'язниця.
Проте ні погрози, ні розстріли не зламали волю радянських шахтарів. Спеціально створеній фашистами фірмі «Ерцбергбау» не вдалося закінчити будівництво збагачувальних фабрик. Гірники виводили з ладу механізми, електромотори, влаштовували аварії, псували освітлення.
Багато гірників рудника ім. Орджонікідзе боролися проти ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, відділення під командуванням колишнього вибійника шахти І. Т. Малки в одному з боїв знищило 20 фашистів і взяло в полон 40 німецьких солдатів і офіцерів. За мужність і відвагу, виявлені в боях, а також за вміле керівництво старший сержант І. Т. Малка був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Хоробрий воїн загинув на полі бою в 1944 році. В пам'ять про І. Т. Малку одну з центральних вулиць Орджонікідзе назвали його ім'ям.
Слюсар Орджонікідзевського автопарку Б. Кулемін відважно воював з фашистами у Польщі. В бою танк Б. Кулеміна, прорвавшись у тил ворога, розгромив
обоз гітлерівців, знищив ворожу автоколону. Всі члени танкового екіпажу удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Бригадир вибійників Д. Я. Бондаренко брав участь в обороні Москви, у прориві блокади Ленінграда, громив фашистів на території Пруссії та Сілезії. Його нагороджено двома орденами Великої Вітчизняної війни, орденом Червоної Зірки.
Слюсар-інструментальник Орджонікідзевського рудоремонтного заводу В. Я. Пащенко за завданням розвідвідділу 10-ї армії очолив партизанську групу, яка діяла на Кіровоградщині, у Клітнянських, Смоленських та Могилівських лісах. Він був одним із організаторів Рославської та Сещенської груп розвідників, про дії яких написано сценарій телевізійного фільму «Викликаємо вогонь на себе».
4 лютого 1944 року частини Червоної Армії визволили рудник ім. Орджонікідзе і селище від німецько-фашистських загарбників. У цих боях, особливо відзначилася 79-а гвардійська стрілецька дивізія 8-ї гвардійської армії. Свято шанують гірники ім'я молодшого лейтенанта І. Г. Шатохіна, якому за мужність в бою посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Відступаючи під ударами радянських військ, німецько-фашистські загарбники зруйнували та затопили шахти рудника. Все цінне устаткування було вивезено до Німеччини або знищено. Фашисти завдали руднику збитків на суму 33,2 млн. карбованців.
Одразу ж після вигнання фашистів трудящі приступили до відбудови шахтного господарства. Партійна організація рудника очолила змагання гірників за найшвидше нідродження промислових об'єктів. Велику допомогу також подавав братній російський народ. З Уралу на рудник йшли ліс, машини, устаткування, сучасна техніка і все необхідне для того, щоб відбудувати марганцеву промисловість.
Значну роль у відбудові рудника відіграло шефетво працівників сільського господарства, яке розгорнулося з ініціативи колгоспників сільськогосподарської артілі «Путь Лепина» Одеської області. Над рудником ім. Орджонікідзе взяли шефство колгоспники Чкаловського району так
Орджонікідзе
Сторінка 4 з 9
багатоповерхових світлих будинкіл для шахтарів. Лише в 1940-41 рр. здали в експлуатацію 10,8 тис. кв. м житла для гірників.Медичне обслуговування шахтарів забезпечувала нова лікарня; на всіх
Зріс і культурно-освітній рівень населення. Неписьменність було повністю ліквідовано. У 1941 році тут діяли 2 школи, 2 клуби, бібліотека. У школах працювало 28 вчителів. На шахти рудника прийшли нові кваліфіковані кадри радянських інжинерів і техніків.
Коли гітлерівська Німеччина віроломно напала на нашу країну, шахтарі рудника ім. Орджонікідзе всі свої сили спрямували на відсіч ворогу. Вони самовіддано трудилися, щоб дати фронту більше продукції. Гірники шахти № 2 запропонувала працювати без вихідних днів і видавали сотні тонн надпланової руди. Коли шахту № 16 на одну добу зупинили на ремонт, гірники швидко перебудували свою роботу, щоб видобуток марганцю в окремих проходках не припинявся. За цей день шахта значно перевиконала план.
У липні 1941 року за рішенням Нікопольського райкому партії на руднику ім. Орджонікідзе було сформовано винищувальний батальйон, який очолив командир загону гірничорятувальної служби Ю. Н. Новицький. Батальйон узяв участі, в організації евакуації обладнання шахт до радянського тилу, а коли надійшов наказ про відступ, спалив усі надшахтні будови і з боями залишив рудник. Згодом він влився в 130-й окремий мотострілковий батальйон 12-ї армії.
18 серпня 1941 року рудник захопили німецько-фашистські війська. Загарбники вживали всіх заходів, щоб налагодити видобуток марганцю, але гірники саботували їх розпорядження. 12 січня 1942 року рейхскомісар України Еріх Кох видав спеціальну постанову, за якою гірникам, що ухилялися від роботи на окупантів, загрожувала в'язниця.
Проте ні погрози, ні розстріли не зламали волю радянських шахтарів. Спеціально створеній фашистами фірмі «Ерцбергбау» не вдалося закінчити будівництво збагачувальних фабрик. Гірники виводили з ладу механізми, електромотори, влаштовували аварії, псували освітлення.
Багато гірників рудника ім. Орджонікідзе боролися проти ворога на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, відділення під командуванням колишнього вибійника шахти І. Т. Малки в одному з боїв знищило 20 фашистів і взяло в полон 40 німецьких солдатів і офіцерів. За мужність і відвагу, виявлені в боях, а також за вміле керівництво старший сержант І. Т. Малка був удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Хоробрий воїн загинув на полі бою в 1944 році. В пам'ять про І. Т. Малку одну з центральних вулиць Орджонікідзе назвали його ім'ям.
Слюсар Орджонікідзевського автопарку Б. Кулемін відважно воював з фашистами у Польщі. В бою танк Б. Кулеміна, прорвавшись у тил ворога, розгромив
обоз гітлерівців, знищив ворожу автоколону. Всі члени танкового екіпажу удостоєні звання Героя Радянського Союзу.
Бригадир вибійників Д. Я. Бондаренко брав участь в обороні Москви, у прориві блокади Ленінграда, громив фашистів на території Пруссії та Сілезії. Його нагороджено двома орденами Великої Вітчизняної війни, орденом Червоної Зірки.
Слюсар-інструментальник Орджонікідзевського рудоремонтного заводу В. Я. Пащенко за завданням розвідвідділу 10-ї армії очолив партизанську групу, яка діяла на Кіровоградщині, у Клітнянських, Смоленських та Могилівських лісах. Він був одним із організаторів Рославської та Сещенської груп розвідників, про дії яких написано сценарій телевізійного фільму «Викликаємо вогонь на себе».
4 лютого 1944 року частини Червоної Армії визволили рудник ім. Орджонікідзе і селище від німецько-фашистських загарбників. У цих боях, особливо відзначилася 79-а гвардійська стрілецька дивізія 8-ї гвардійської армії. Свято шанують гірники ім'я молодшого лейтенанта І. Г. Шатохіна, якому за мужність в бою посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Відступаючи під ударами радянських військ, німецько-фашистські загарбники зруйнували та затопили шахти рудника. Все цінне устаткування було вивезено до Німеччини або знищено. Фашисти завдали руднику збитків на суму 33,2 млн. карбованців.
Одразу ж після вигнання фашистів трудящі приступили до відбудови шахтного господарства. Партійна організація рудника очолила змагання гірників за найшвидше нідродження промислових об'єктів. Велику допомогу також подавав братній російський народ. З Уралу на рудник йшли ліс, машини, устаткування, сучасна техніка і все необхідне для того, щоб відбудувати марганцеву промисловість.
Значну роль у відбудові рудника відіграло шефетво працівників сільського господарства, яке розгорнулося з ініціативи колгоспників сільськогосподарської артілі «Путь Лепина» Одеської області. Над рудником ім. Орджонікідзе взяли шефство колгоспники Чкаловського району так