Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Д. Гура та багато інших.
Після розгрому врангелівців шахтарі Покровських копалень приступили до відбудови рудників. Ще в 1920 році В. І. Ленін через М. В. Фрунзе надіслав Нікопольському ревкому телеграму про те, що для відродження промисловості країни вкрай необхідний марганець. Для налагодятення роботи марганцевих рудників Нікопольський райком партії направив туди обізнаних з гірничою справою комуністи - І. А. Андріашина, Л. Бочарова, Я. І. Шаповала. На початку 1921 року у Покровському руднику водночас із відбудовою шахт проводилися роботи по збагаченню видобутої раніше руди.
У 1922 році тут розпочався видобуток марганцевої руди. За рішенням уряду, в 1924 році створюється спеціальне управління Нікопольськими марганцевими рудниками. Покровські копальні було перейменовано на Олександрівську дільницю Максимівського рудника, яка дістала цю назву від розташованого поблизу села Олександрівки. Але розробка родовищ західного крила басейну ще не провадилась у широкому масштабі. Це пояснювалось відсутністю коштів і зруйнованістю рудників.
У роки індустріалізації країни, у зв'язку з тим, що потреба в марганцевій руді ще більше зросла, роботи розгорнулися і на Олександрійській дільниці.
В 1925 році тут був організований партосередок, до складу якого входили С. Д. Шангін, П. А. Сулімов, С. П. Волощук, І. П. Чернета, Я. І. Шаповал, Т. М. Чепинський, І. І. Михайлов, Шолгун, Педенко, Негалюк - всього 11 чоловік. Першим секретарем партосередку став Мороз, якого рекомендував сюди Нікопольський райком партії.
Комуністи провадили активну масово-політичну роботу серед шахтарів дільниці, брали участь у пропаганді і поширенні облігацій Державної позики «П'ятирічку- за чотири роки». Невтомними пропагандистами і агітаторами кінця 20-х і на початку 30-рр. на руднику були члени партії С. Шангін, П. Сулімов, Ф. Постельняк, Я. Чернета, М. Яроцький та інші.
Активну допомогу комуністам у налагодженні господарства подавали комсомольці. Комсомольці залучали молодь до роботи в політгуртках, гуртках художньої самодіяльності, ставили п'єси. Вони виїжджали в сусідні села, де провадили бесіди, доповіді, організовували концерти.
В період першої п'ятирічки серед гірників Олександрівської дільниці під керівництвом партійної організації широкого розмаху набрало соціалістичне змагання. Почали організовуватись перші ударні бригади. Кращі зразки праці показали комуністи Д. Бондаренко, А. Корабльов, К. Приціл, М. Яроцький, М. Сокур, С. Воронін іа інші. Серед робітників розгорнувся рух за механізацію виробничих процесів: багато раціоналізаторських пропозицій надходило безпосередньо від шахтарів. Завдяки творчим зусиллям усіх трудівників Олександрійської дільниці план першої п'ятирічки було виконано достроково. В 1928-1932 рр. видобуток сирої руди на шахтах дільниці становив близько 134 тис. тонн. З 2-ї половини 1933 року Олександрійську дільницю було виділено в самостійне рудоуправління 2, яке в 1934 році перейменовано на рудник ім. Ордяшнікідзе.
Успішному розвиткові марганцевої промисловості сприяло також впровадяїення У виробництво нової техніки і механізації трудомістких процесів. На шахтах було ліквідовано ручну і кінну відкатки, кайло і тачку замінили скреперні лебідки та відбійні молотки; всі шахти електрифікували, механізували водовідлив. Вперше У Нікопольському марганцевому басейні, на шахті № 1 рудника ім. Орджонікідзе, проваджено метод видобутку марганцевої руди з допомогою пневматичних молотків. ініціаторами якого виступили бригадири-вибійники комуніст Д. Бондаренко та П. Ївлєв.
У 1934 році було затверджено генеральний план будівництва на руднику нових промислових підприємств, а в наступному році здали в експлуатацію рудозбагачувальну фабрику та шахти №1,2, 3, 4, проклали залізничну колію, що з'єднувала фабрику з станцією Чортомлик.
У роки другої п'ятирічки на шахтах рудника ім. Орджонікідзе широко розгорнувся стахановський рух. На весь басейн прославилися своєю працею вибійники І. Кодрін, І. Ступка, Д. Бондаренко, К. Кравченко, І. Кудлай, В. Торик, Н. Глущенко, прохідник І. Бошенко та інші шахтарі, які систематично перевиконували п,рми виробітку. Колективи робітників рудника оголошували стахановські п'ятиденки, декади, В перший день першої етахановської п'ятиденки шахтоуправлінь ім. Орджонікідзе виконало план на 118 проц. Поширенню соціалістичного змагання сприяв зліт стахановців Нікопольського марганцевого басейну, який відбувся 8 травня 1936 року. Напередодні Великої Вітчизняної війни рудник ім. Орджонікідзе давав близько ЗО проц. сирої руди всього басейну.
Поряд з розширенням виробництва зростали і гірничі селища - ім. Орджонікідзе, Червоний Гірник. Напередодні війни розпочалося будівництво соціалістичного шахтарського містечка ім. Калініна. На місці напіврозвалених бараків, халуп і землянок було споруджено великі корпуси
Орджонікідзе
Сторінка 3 з 9
якою командував П. Ю. Дибенко. У Таращанському полку легендарної дивізії М. Щорса воював гірник І. Ю. Боженко. В боях за Радянську владу загинули шахтарі С. Бурмак, І. Милошечкін, брати -Лука та Федір Трембачі, Після розгрому врангелівців шахтарі Покровських копалень приступили до відбудови рудників. Ще в 1920 році В. І. Ленін через М. В. Фрунзе надіслав Нікопольському ревкому телеграму про те, що для відродження промисловості країни вкрай необхідний марганець. Для налагодятення роботи марганцевих рудників Нікопольський райком партії направив туди обізнаних з гірничою справою комуністи - І. А. Андріашина, Л. Бочарова, Я. І. Шаповала. На початку 1921 року у Покровському руднику водночас із відбудовою шахт проводилися роботи по збагаченню видобутої раніше руди.
У 1922 році тут розпочався видобуток марганцевої руди. За рішенням уряду, в 1924 році створюється спеціальне управління Нікопольськими марганцевими рудниками. Покровські копальні було перейменовано на Олександрівську дільницю Максимівського рудника, яка дістала цю назву від розташованого поблизу села Олександрівки. Але розробка родовищ західного крила басейну ще не провадилась у широкому масштабі. Це пояснювалось відсутністю коштів і зруйнованістю рудників.
У роки індустріалізації країни, у зв'язку з тим, що потреба в марганцевій руді ще більше зросла, роботи розгорнулися і на Олександрійській дільниці.
В 1925 році тут був організований партосередок, до складу якого входили С. Д. Шангін, П. А. Сулімов, С. П. Волощук, І. П. Чернета, Я. І. Шаповал, Т. М. Чепинський, І. І. Михайлов, Шолгун, Педенко, Негалюк - всього 11 чоловік. Першим секретарем партосередку став Мороз, якого рекомендував сюди Нікопольський райком партії.
Комуністи провадили активну масово-політичну роботу серед шахтарів дільниці, брали участь у пропаганді і поширенні облігацій Державної позики «П'ятирічку- за чотири роки». Невтомними пропагандистами і агітаторами кінця 20-х і на початку 30-рр. на руднику були члени партії С. Шангін, П. Сулімов, Ф. Постельняк, Я. Чернета, М. Яроцький та інші.
Активну допомогу комуністам у налагодженні господарства подавали комсомольці. Комсомольці залучали молодь до роботи в політгуртках, гуртках художньої самодіяльності, ставили п'єси. Вони виїжджали в сусідні села, де провадили бесіди, доповіді, організовували концерти.
В період першої п'ятирічки серед гірників Олександрівської дільниці під керівництвом партійної організації широкого розмаху набрало соціалістичне змагання. Почали організовуватись перші ударні бригади. Кращі зразки праці показали комуністи Д. Бондаренко, А. Корабльов, К. Приціл, М. Яроцький, М. Сокур, С. Воронін іа інші. Серед робітників розгорнувся рух за механізацію виробничих процесів: багато раціоналізаторських пропозицій надходило безпосередньо від шахтарів. Завдяки творчим зусиллям усіх трудівників Олександрійської дільниці план першої п'ятирічки було виконано достроково. В 1928-1932 рр. видобуток сирої руди на шахтах дільниці становив близько 134 тис. тонн. З 2-ї половини 1933 року Олександрійську дільницю було виділено в самостійне рудоуправління 2, яке в 1934 році перейменовано на рудник ім. Ордяшнікідзе.
Успішному розвиткові марганцевої промисловості сприяло також впровадяїення У виробництво нової техніки і механізації трудомістких процесів. На шахтах було ліквідовано ручну і кінну відкатки, кайло і тачку замінили скреперні лебідки та відбійні молотки; всі шахти електрифікували, механізували водовідлив. Вперше У Нікопольському марганцевому басейні, на шахті № 1 рудника ім. Орджонікідзе, проваджено метод видобутку марганцевої руди з допомогою пневматичних молотків. ініціаторами якого виступили бригадири-вибійники комуніст Д. Бондаренко та П. Ївлєв.
У 1934 році було затверджено генеральний план будівництва на руднику нових промислових підприємств, а в наступному році здали в експлуатацію рудозбагачувальну фабрику та шахти №1,2, 3, 4, проклали залізничну колію, що з'єднувала фабрику з станцією Чортомлик.
У роки другої п'ятирічки на шахтах рудника ім. Орджонікідзе широко розгорнувся стахановський рух. На весь басейн прославилися своєю працею вибійники І. Кодрін, І. Ступка, Д. Бондаренко, К. Кравченко, І. Кудлай, В. Торик, Н. Глущенко, прохідник І. Бошенко та інші шахтарі, які систематично перевиконували п,рми виробітку. Колективи робітників рудника оголошували стахановські п'ятиденки, декади, В перший день першої етахановської п'ятиденки шахтоуправлінь ім. Орджонікідзе виконало план на 118 проц. Поширенню соціалістичного змагання сприяв зліт стахановців Нікопольського марганцевого басейну, який відбувся 8 травня 1936 року. Напередодні Великої Вітчизняної війни рудник ім. Орджонікідзе давав близько ЗО проц. сирої руди всього басейну.
Поряд з розширенням виробництва зростали і гірничі селища - ім. Орджонікідзе, Червоний Гірник. Напередодні війни розпочалося будівництво соціалістичного шахтарського містечка ім. Калініна. На місці напіврозвалених бараків, халуп і землянок було споруджено великі корпуси