Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
27-29 березня 1920 року відбувся з'їзд Рад Нікопольщини. З0 березня було обрано президію Нікопольського виконкому, головою її - М. Г. Артюхіна. Безпосередню допомогу партійній організації подавав губпартком, який направляв до Нікополя досвідчених працівників з тих, що працювали на Катеринославщині за дорученням ЦК партії. Нікопольському райкому дали також грошову допомогу, надіслали медикаменти.
Нікопольсьіїа партійна організація в червні 1920 року налічувала близько 100 членів і кандидатів у члени партії. Секретарем райкому був здібний організатор, людина великої хоробрості К. Г. Руденко. За активну участь у розгромі банд Махна реввійськрада Південного фронту нагородила К. Г. Руденка золотим іменним годинником, якого вручив йому М. В. Фрунзе.
Восени 1920 року над Нікополем нависла загроза вторгнення врангелівських військ. Ворог захопив частину території на правому березі Дніпра, село Кам'янку, в цих умовах парторганізація мобілізувала всі зусилля на боротьбу з врангелівцями. Комуністи об'єдналися в загін ЧОП, яким командував секретар райкому Б. Г. Руденко. Обстановка була напружена. Але не припинялась діяльність усіх 10 міських партосередків. З 15 вересня до 10 жовтня 4 рази проводилися партзбори, б разів - засідання районного парткомітету. Систематично двічі на тиждень відбувалось військове навчання комуністів. 20-27 березня був проведений «Тиждень червоного кавалериста», який дав поповнення 2-й Кінній армії. Першими в червону кавалерію записувались комуністи. Райком організував також швидке виконання воєнних замовлень: для потреб оборони з міста вивозили хромонікелеву сталь.
9 жовтня 1920 року до Нікополя прорвалися врангелівці, але незабаром їх наступ було зупинено. Під ударами частин 6-ї армії, 2-ї Кінної армії білогвардійці в паніці тікали. У бойових операціях частин Червоної Армії брав участь загін нікопольських повстанців. 18 жовтня місто було визволено. Поступово відновлювалося нормальне життя.
Нікополь став найближчим тилом 2-ї Кінної армії і 46-ї стрілецької дивізії, які розвивали наступ на південь. Значну роботу в цей час проводив відділ народного господарства Нікопольського виконкому завідуючий комуніст Н. Д. Кириченко но сприянню мобілізації молоді в Червону Армію, збору теплих речей для воїнів, налагодженню роботи госпіталів. Відділ організував допомогу сім'ям червонооармійців.
У жовтні 1920 року до міста прибув агітпоїзд «Жовтнева революція», очолюваний М. І. Калініним. Агітпоїзд стояв на станції Тік. М. І. Калінін виступив на зборах трудящих в одному з великих клубів на вулиці Преображенській (ніні вулиця К. Маркса). Зібралось багато людей, всі слухали М. І. Калініна, затамувавши подих. Він говорив просто, дохідливо, роз'яснював, що перемога може бути досягнута тільки при умові об'єднання зусиль фронту і тилу. М. І. Калінін також провів збори місцевих партійних працівників.
Значну шефську роботу в частинах Червоної Армії розгорнув комсомол. Нікопольські комсомольці успішно провели «Тиждень допризовника».
Після того, як Нікопольський повіт виділився з Катеринославського, 23 листопада 1921 року відбулося засідання пленуму повітового партійного комітету. Було обрано бюро повіткому з 5 чоловік: А. С. Шнейдерова секретар, К. Г. Руденка, Р. Я. Червинського та ін. На засіданнях повіткому, загальних зборах комуністи розглядались питання про допомогу голодуючим, про стан марганцевих копалень, про виконання виробничих програм, поліпшення житлових та побутових умов трудящих, про керівництво партосередками, яких у повіті було 15 (4 міські, 8 волосних, військовий, 2 сільські).
Боротьба трудящих Нікопольщини за відбудову народного господарства проходила в дуже складних умовах. Економіка міста перебувала в стані повного занепаду. Через відсутність палива і сировини припинили роботу промислові підприємства: завод сільськогосподарських машин колишній завод Каршевських, цегельний та багато інших. Долаючи численні труднощі, трудівники Нікополя під Керівництвом партійної організації піднімали з руїн промисловість. Наприкінці 1921 і на початку 1922 року почав працювати завод сільськогосподарських машин, який уже у 1922-1924 рр. випустив продукції на суму 50-60 тис. крб. На той час тут працювало 50-60 робітників. У 1924 році за клопотанням робітників Нікопольському заводу сільськогосподарських машин було присвоєно ім'я В. І. Леніна. З 1925 року на цьому заводі освоїли виробництво сільськогосподарських букерів, сівалок, молотарок тощо, а також товарного чавунного литва. Крім заводу ім. Леніна, в місті налічувалось 33 дрібні підприємства, в основному по переробці сільськогосподарської продукції та по виготовленню сільськогосподарського реманенту. Розпочалося будівництво нової міської електростанції.
Нікополь
Сторінка 6 з 15
освіти в Нікополі. За завданням партійної організації активну роботу в налагодженні діяльності навчальних закладів Нікополя проводив комуніст М. П. Галемін. Нікопольсьіїа партійна організація в червні 1920 року налічувала близько 100 членів і кандидатів у члени партії. Секретарем райкому був здібний організатор, людина великої хоробрості К. Г. Руденко. За активну участь у розгромі банд Махна реввійськрада Південного фронту нагородила К. Г. Руденка золотим іменним годинником, якого вручив йому М. В. Фрунзе.
Восени 1920 року над Нікополем нависла загроза вторгнення врангелівських військ. Ворог захопив частину території на правому березі Дніпра, село Кам'янку, в цих умовах парторганізація мобілізувала всі зусилля на боротьбу з врангелівцями. Комуністи об'єдналися в загін ЧОП, яким командував секретар райкому Б. Г. Руденко. Обстановка була напружена. Але не припинялась діяльність усіх 10 міських партосередків. З 15 вересня до 10 жовтня 4 рази проводилися партзбори, б разів - засідання районного парткомітету. Систематично двічі на тиждень відбувалось військове навчання комуністів. 20-27 березня був проведений «Тиждень червоного кавалериста», який дав поповнення 2-й Кінній армії. Першими в червону кавалерію записувались комуністи. Райком організував також швидке виконання воєнних замовлень: для потреб оборони з міста вивозили хромонікелеву сталь.
9 жовтня 1920 року до Нікополя прорвалися врангелівці, але незабаром їх наступ було зупинено. Під ударами частин 6-ї армії, 2-ї Кінної армії білогвардійці в паніці тікали. У бойових операціях частин Червоної Армії брав участь загін нікопольських повстанців. 18 жовтня місто було визволено. Поступово відновлювалося нормальне життя.
Нікополь став найближчим тилом 2-ї Кінної армії і 46-ї стрілецької дивізії, які розвивали наступ на південь. Значну роботу в цей час проводив відділ народного господарства Нікопольського виконкому завідуючий комуніст Н. Д. Кириченко но сприянню мобілізації молоді в Червону Армію, збору теплих речей для воїнів, налагодженню роботи госпіталів. Відділ організував допомогу сім'ям червонооармійців.
У жовтні 1920 року до міста прибув агітпоїзд «Жовтнева революція», очолюваний М. І. Калініним. Агітпоїзд стояв на станції Тік. М. І. Калінін виступив на зборах трудящих в одному з великих клубів на вулиці Преображенській (ніні вулиця К. Маркса). Зібралось багато людей, всі слухали М. І. Калініна, затамувавши подих. Він говорив просто, дохідливо, роз'яснював, що перемога може бути досягнута тільки при умові об'єднання зусиль фронту і тилу. М. І. Калінін також провів збори місцевих партійних працівників.
Значну шефську роботу в частинах Червоної Армії розгорнув комсомол. Нікопольські комсомольці успішно провели «Тиждень допризовника».
Після того, як Нікопольський повіт виділився з Катеринославського, 23 листопада 1921 року відбулося засідання пленуму повітового партійного комітету. Було обрано бюро повіткому з 5 чоловік: А. С. Шнейдерова секретар, К. Г. Руденка, Р. Я. Червинського та ін. На засіданнях повіткому, загальних зборах комуністи розглядались питання про допомогу голодуючим, про стан марганцевих копалень, про виконання виробничих програм, поліпшення житлових та побутових умов трудящих, про керівництво партосередками, яких у повіті було 15 (4 міські, 8 волосних, військовий, 2 сільські).
Боротьба трудящих Нікопольщини за відбудову народного господарства проходила в дуже складних умовах. Економіка міста перебувала в стані повного занепаду. Через відсутність палива і сировини припинили роботу промислові підприємства: завод сільськогосподарських машин колишній завод Каршевських, цегельний та багато інших. Долаючи численні труднощі, трудівники Нікополя під Керівництвом партійної організації піднімали з руїн промисловість. Наприкінці 1921 і на початку 1922 року почав працювати завод сільськогосподарських машин, який уже у 1922-1924 рр. випустив продукції на суму 50-60 тис. крб. На той час тут працювало 50-60 робітників. У 1924 році за клопотанням робітників Нікопольському заводу сільськогосподарських машин було присвоєно ім'я В. І. Леніна. З 1925 року на цьому заводі освоїли виробництво сільськогосподарських букерів, сівалок, молотарок тощо, а також товарного чавунного литва. Крім заводу ім. Леніна, в місті налічувалось 33 дрібні підприємства, в основному по переробці сільськогосподарської продукції та по виготовленню сільськогосподарського реманенту. Розпочалося будівництво нової міської електростанції.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка
- Шолохове
- Покровське