Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Коли в червні 1919 року в Нікополі кілька днів перебував штаб Кримської дивізії (її із стратегічних міркувань перевели з Криму), перед трудящими міста на ма
сових мітингах виступали командир дивізії П. Ю. Дибенко і начальник політвідділу дивізії О. М. Коллонтай. О. М. Коллонтай зустрічалась з жінками-активісткйми давала їм поради. 29 червня в місцевій газеті «Известия» була надрукована статги О. М. Коллонтай під назвою «Незабаром».
Розгорталось культурне будівництво. Велику роль у цьому відіграв відділ народної освіти завідуючий - комуніст С. М. Євдокимов. Почали працювати школи. На колегіях відділу відзначалась робота педколективу змішаної гімназії. Тут функціонували педагогічна рада, учнівський та батьківський комітети. Серйозна увага приділялася шкільному будівництву в навколишніх селах. Так, в січні-лютому 1919 року в Красногригор'ївській волості відкрилося 5 шкіл, у Новопавлівський 4. Відділ повсякчасно піклувався про матеріальне забезпечення вчителів. Культурно-освітні заходи в місті проводила й центральна бібліотека.
Значною подією в культурному житті було відкриття образотворчого музею, який став базою сучасного історико-краєзнавчого музею ім. М. В. Ломоносова. Відкриття музею відбулось у травні 1919 року.
Але успішному соціалістичному будівництву перешкоджали класові вороги - рештки розгромлених григор'євців та інші куркульські банди. У першій половині червня 1919 року, скориставшись з тимчасової відсутності радянських збройних сил у місті, вони зчинили заколот, що тривав кілька днів. Заколотникам вдалося захопити пошту, телеграф. Бандити вбили борців за владу Рад у Нікополі В. Г. Антипова, М. Н. Куксіна, Г. В. Головка, М. 3. Калашникова, Т. С. Кріпака, Загребельного, Круга, Стацевича, М. Л. Родіонова, Мазуркевича, Ф. П. Антонона. С. М. Євдокимова, І. Ю. Дідика, С. П. Остроухова, які до останнього подиху лишились незламними і вірними синами партії. М. Н. Куксін перед смертю сказав куркульським катам: «Ви можете мене вбити, але ідеї комунізму, за які я віддаю життя, вам не вбити ніякою силою». Інших заарештованих озвірілі заколотники не встигли розстріляти, їх визволили частини Червоної Армії, яким допомагали трудівники Марганця, Грушівки, Кам'янки. Куркульський заколот було ліквідовано.
16 червня відбулося спеціальне засідання парткому, виконкому та створеного в цей критичний момент міського ревкому на чолі з Я. Л. Терещенком. Було обрано новий склад президії та відділів виконкому Ради робітничих і селянських депутатів.
Коли влітку 1919 року почали наступ полчища Денікіна, партійна організація Нікополя закликала трудящих до рішучої боротьби проти білогвардійців. До Червоної Армії вступило багато комуністів міста та весь склад комсомольської організації.
8 серпня 1919 року Нікополь був захоплений денікінцями. Білогвардійське командування (генерал Шкуро) мало тут незначний гарнізон. Скориставшись з цього, 1 вересня 1919 року місто захопили махновці. «Хазяйнування» білогвардійців, а потім махновців призвело до ліквідації в місті продовольчої бази і мережі санітарно-гігієнічних установ. Спалахнула епідемія тифу і віспи, від якої постраждала велика кількість населення.
Комуністи і комсомольці розгорнули активну підпільну діяльність, залучаючи дедалі більше трудящих до боротьби з ворогом. За завданням губпарткому райком організував партійно-політичну роботу в махновських загонах.
У січні 1920 року Нікополь було визволено військами 14-ї армії Південного фронту.
Почав діяти ревком на чолі з комуністом М. Г. Артюхіним, створений політвідділом 14-ї армії. Вийшла з підпілля партійна організація. З допомогою частим 14-ї армії ревком, комуністи розгорнули енергійну роботу по боротьбі з господарською розрухою. 17 лютого 1920 року відбулося засідання оргбюро Нікопольської організації більшовиків. Наступного дня на перших загальних зборах партійної організації Нікополя було обрано партком у складі М. Г. Артюхіна, Степапова,
Капралова, Іванова, Г. І. Черкас.
Велику агітаційну роботу проводили комуністи серед робітників міста. Так,
11 березня 1920 року вони скликали загальні збори робітників, на яких обговорили питання про діяльність робітничої інспекції на підприємствах. 8 березня пройшов перший у місті комуністичний суботник. У травні відбулися збори профспілок «Голки», металістів та харчовиків, які прийняли резолюцію про всіляку підтримку Радянської влади. Після зборів багато робітників добровільно вступили до Червоної Армії.
Партійна організація дбала також про культурне будівництво. На загальних уборах комуністи району обговорювали питання про розвиток народної
Нікополь
Сторінка 5 з 15
кампанія : «Тиждень допомоги фронту», «Тиждень допомоги сім'ям червоноармійців» та ін. Кожної неділі серед жінок провадилися бесіди на теми «Фронт і жінка», «Постійне завдання жінок» тощо. сових мітингах виступали командир дивізії П. Ю. Дибенко і начальник політвідділу дивізії О. М. Коллонтай. О. М. Коллонтай зустрічалась з жінками-активісткйми давала їм поради. 29 червня в місцевій газеті «Известия» була надрукована статги О. М. Коллонтай під назвою «Незабаром».
Розгорталось культурне будівництво. Велику роль у цьому відіграв відділ народної освіти завідуючий - комуніст С. М. Євдокимов. Почали працювати школи. На колегіях відділу відзначалась робота педколективу змішаної гімназії. Тут функціонували педагогічна рада, учнівський та батьківський комітети. Серйозна увага приділялася шкільному будівництву в навколишніх селах. Так, в січні-лютому 1919 року в Красногригор'ївській волості відкрилося 5 шкіл, у Новопавлівський 4. Відділ повсякчасно піклувався про матеріальне забезпечення вчителів. Культурно-освітні заходи в місті проводила й центральна бібліотека.
Значною подією в культурному житті було відкриття образотворчого музею, який став базою сучасного історико-краєзнавчого музею ім. М. В. Ломоносова. Відкриття музею відбулось у травні 1919 року.
Але успішному соціалістичному будівництву перешкоджали класові вороги - рештки розгромлених григор'євців та інші куркульські банди. У першій половині червня 1919 року, скориставшись з тимчасової відсутності радянських збройних сил у місті, вони зчинили заколот, що тривав кілька днів. Заколотникам вдалося захопити пошту, телеграф. Бандити вбили борців за владу Рад у Нікополі В. Г. Антипова, М. Н. Куксіна, Г. В. Головка, М. 3. Калашникова, Т. С. Кріпака, Загребельного, Круга, Стацевича, М. Л. Родіонова, Мазуркевича, Ф. П. Антонона. С. М. Євдокимова, І. Ю. Дідика, С. П. Остроухова, які до останнього подиху лишились незламними і вірними синами партії. М. Н. Куксін перед смертю сказав куркульським катам: «Ви можете мене вбити, але ідеї комунізму, за які я віддаю життя, вам не вбити ніякою силою». Інших заарештованих озвірілі заколотники не встигли розстріляти, їх визволили частини Червоної Армії, яким допомагали трудівники Марганця, Грушівки, Кам'янки. Куркульський заколот було ліквідовано.
16 червня відбулося спеціальне засідання парткому, виконкому та створеного в цей критичний момент міського ревкому на чолі з Я. Л. Терещенком. Було обрано новий склад президії та відділів виконкому Ради робітничих і селянських депутатів.
Коли влітку 1919 року почали наступ полчища Денікіна, партійна організація Нікополя закликала трудящих до рішучої боротьби проти білогвардійців. До Червоної Армії вступило багато комуністів міста та весь склад комсомольської організації.
8 серпня 1919 року Нікополь був захоплений денікінцями. Білогвардійське командування (генерал Шкуро) мало тут незначний гарнізон. Скориставшись з цього, 1 вересня 1919 року місто захопили махновці. «Хазяйнування» білогвардійців, а потім махновців призвело до ліквідації в місті продовольчої бази і мережі санітарно-гігієнічних установ. Спалахнула епідемія тифу і віспи, від якої постраждала велика кількість населення.
Комуністи і комсомольці розгорнули активну підпільну діяльність, залучаючи дедалі більше трудящих до боротьби з ворогом. За завданням губпарткому райком організував партійно-політичну роботу в махновських загонах.
У січні 1920 року Нікополь було визволено військами 14-ї армії Південного фронту.
Почав діяти ревком на чолі з комуністом М. Г. Артюхіним, створений політвідділом 14-ї армії. Вийшла з підпілля партійна організація. З допомогою частим 14-ї армії ревком, комуністи розгорнули енергійну роботу по боротьбі з господарською розрухою. 17 лютого 1920 року відбулося засідання оргбюро Нікопольської організації більшовиків. Наступного дня на перших загальних зборах партійної організації Нікополя було обрано партком у складі М. Г. Артюхіна, Степапова,
Капралова, Іванова, Г. І. Черкас.
Велику агітаційну роботу проводили комуністи серед робітників міста. Так,
11 березня 1920 року вони скликали загальні збори робітників, на яких обговорили питання про діяльність робітничої інспекції на підприємствах. 8 березня пройшов перший у місті комуністичний суботник. У травні відбулися збори профспілок «Голки», металістів та харчовиків, які прийняли резолюцію про всіляку підтримку Радянської влади. Після зборів багато робітників добровільно вступили до Червоної Армії.
Партійна організація дбала також про культурне будівництво. На загальних уборах комуністи району обговорювали питання про розвиток народної
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка
- Шолохове
- Покровське