Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Нікополі, марганцевому й Криворізькому басейнах, Г. К. Орджонікідзе писав: «У цих місцях гайдамаків та „вільне козацтво" роззброєно і місцеві Ради робітничих і солдатських депутатів взяли владу в свої руки».
7 січня 1918 року в приміщенні школи купця Бабушкіна (нині школа №3) відбувся І з'їзд Рад, на якому було обрано виконком (голова - більшовик В. Г. Антипов, заступник - більшовик Н. Д. Кириченко).
Коли розпочалася окупація Радянської України австро-німецькими військами, трудящі Нікополя разом з усім народом піднялися на боротьбу. В місті був створений штаб оборони, сюди з Херсона прибув пароплав «Салгір» з загоном революційних моряків. Нікопольська Рада звернулася з відозвою до робітників і селян вступати до Червоної гвардії. Загін залізничників на чолі з машиністами Завинем і Владимировим та ін. брали участь у боях з окупантами під Апостоловим, Кривим Рогом і селом Сулицьким. У цей важкий час Нікопольська Рада подала допомогу продовольством голодуючим петроградським робітникам. На початку квітня з Нікополя, до Петрограда під охороною червоногвардійців прибув ешелон, навантажений пшеницею і житом.
4 квітня 1918 року австро-німецькі війська ввійшли до Нікополя. В умовах окупаційного режиму влітку того ж року в місті створюється підпільний комітет більшовиків, членами якого були М. Н. Куксін голова і Я. Л. Терещенко, М. 3. Калашников, Ф. П. Пупинін, Н. Д. Кириченко та інші.
Комітет проводив агітаційну роботу серед окупаційних військ, подавав допомогу сім'ям червоногвардійців, зривав вивезення награбованого майна в Німеччину, поширював друковану нелегальну більшовицьку літературу серед трудящих Нікополя і навколишніх сіл. Так, у жовтні 1918 року ходила по руках друкована більшовицька прокламація «Товарищи крестьяне». Водночас підпільники виявляли
І збирали серед населення зброю та боєприпаси. 25 жовтня 1918 року катеринославський повітовий староста повідомляв у Міністерство внутрішніх справ про те, що нікопольські підпільники діють дедалі активніше.
Підпільний ревком очолив збройне повстання трудящих Нікополя проти німецьких окупантів та гетьманської державної варти. В листопаді 1918 року повстанці роззброїли і розігнали частини австро-німецьких і гетьманських військ. І влада перейшла до рук революційного комітету, який проголосив, що «волею повсталого народу є передати владу Радам робітничих і селянських депутатів», і повідомляв про підготовку до виборів Ради.
Протягом лютого в місті і прилеглих селах відбулися вибори Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. 16 лютого на II з'їзді Рад Нікопольського політу було обрано виконком з такими відділами: управління, юстиції, фінансовий, військовий, землеробства, соціального забезпечення праці, народної освіти, нродного господарства, охорони здоров'я, народного господарства. Виконком розгорнув нещадну боротьбу із спекуляцією, націоналізував промислові підприємства, конфіскував майно буржуазії, забезпечував населення хлібом. Провадилась робота по переселенню трудящих з сирих, холодних підвалів у квартири, де раніше жили родини багатіїв. Упорядковувались вулиці міста.
Велику роботу по відродженню господарства Нікополя розгорнув районний комітет партії. До нього увійшли М. Н. Куксін, А. Я. Флаум, І. М. Науменко, Г. І. Черкас, Ф. П. Пупинін. Усі ланки державного, господарського і культурного будівництва очолили комуністи. 23 квітня 1919 року на загальних зборах Нікопольської партійної організації КПбУ було створено надзвичайну комісію трійку ио боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем, головою якої обрали комуніста В. Руденка. Колегія Нікопольської районної Ради народного господарства па чолі з комуністом Н. Д. Киричєнком обстежила заводи, фабрики та майстерні. Раднаргосп організував електроосвітлення найбільш важливих об'єктів: пошти, телеграфу, лікарні, народної бібліотеки, червоного клубу.
Для швидкого налагодження роботи промислових підприємств було створено склад, через який підприємства забезпечувались сировиною. Завдяки цьому катастрофічній паливній кризі було покладено край: вугілля було їм відпущено з націоналізованих млинів Шора і Зіменса. Раднаргосп видавав підприємствам також грошові позики для оплати праці робітників.
Мірним і надійним помічником партійної організації у господарському та культурному будівництві був міський комсомольський осередок. 13 березня 1919 року у приміщенні Народного будинку (нині міський Будинок культури) відбулись організаційні збори, які прийняли постанову про створення Нікопольської комуністичної спілки молоді. В середині 1919 року комсомольська організація Нікополя налічувала 120 чоловік. Активними членами її були О. Гвязда, Ф. Гвязда, О. Радченко, 3. Головко, А. Майзенберг.
Велику роботу проводили інші громадські організації трудящих. У місті відбулось кілька конференцій робітниць. Жінвідділ брав активну участь у різних
Нікополь
Сторінка 4 з 15
1918 року наступав у напрямі Катеринослав-Довгинцеве-Нікополь-Кривий Ріг. Сповіщаючи 7 січня 1918 року про дії цього загону та про становище в 7 січня 1918 року в приміщенні школи купця Бабушкіна (нині школа №3) відбувся І з'їзд Рад, на якому було обрано виконком (голова - більшовик В. Г. Антипов, заступник - більшовик Н. Д. Кириченко).
Коли розпочалася окупація Радянської України австро-німецькими військами, трудящі Нікополя разом з усім народом піднялися на боротьбу. В місті був створений штаб оборони, сюди з Херсона прибув пароплав «Салгір» з загоном революційних моряків. Нікопольська Рада звернулася з відозвою до робітників і селян вступати до Червоної гвардії. Загін залізничників на чолі з машиністами Завинем і Владимировим та ін. брали участь у боях з окупантами під Апостоловим, Кривим Рогом і селом Сулицьким. У цей важкий час Нікопольська Рада подала допомогу продовольством голодуючим петроградським робітникам. На початку квітня з Нікополя, до Петрограда під охороною червоногвардійців прибув ешелон, навантажений пшеницею і житом.
4 квітня 1918 року австро-німецькі війська ввійшли до Нікополя. В умовах окупаційного режиму влітку того ж року в місті створюється підпільний комітет більшовиків, членами якого були М. Н. Куксін голова і Я. Л. Терещенко, М. 3. Калашников, Ф. П. Пупинін, Н. Д. Кириченко та інші.
Комітет проводив агітаційну роботу серед окупаційних військ, подавав допомогу сім'ям червоногвардійців, зривав вивезення награбованого майна в Німеччину, поширював друковану нелегальну більшовицьку літературу серед трудящих Нікополя і навколишніх сіл. Так, у жовтні 1918 року ходила по руках друкована більшовицька прокламація «Товарищи крестьяне». Водночас підпільники виявляли
І збирали серед населення зброю та боєприпаси. 25 жовтня 1918 року катеринославський повітовий староста повідомляв у Міністерство внутрішніх справ про те, що нікопольські підпільники діють дедалі активніше.
Підпільний ревком очолив збройне повстання трудящих Нікополя проти німецьких окупантів та гетьманської державної варти. В листопаді 1918 року повстанці роззброїли і розігнали частини австро-німецьких і гетьманських військ. І влада перейшла до рук революційного комітету, який проголосив, що «волею повсталого народу є передати владу Радам робітничих і селянських депутатів», і повідомляв про підготовку до виборів Ради.
Протягом лютого в місті і прилеглих селах відбулися вибори Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. 16 лютого на II з'їзді Рад Нікопольського політу було обрано виконком з такими відділами: управління, юстиції, фінансовий, військовий, землеробства, соціального забезпечення праці, народної освіти, нродного господарства, охорони здоров'я, народного господарства. Виконком розгорнув нещадну боротьбу із спекуляцією, націоналізував промислові підприємства, конфіскував майно буржуазії, забезпечував населення хлібом. Провадилась робота по переселенню трудящих з сирих, холодних підвалів у квартири, де раніше жили родини багатіїв. Упорядковувались вулиці міста.
Велику роботу по відродженню господарства Нікополя розгорнув районний комітет партії. До нього увійшли М. Н. Куксін, А. Я. Флаум, І. М. Науменко, Г. І. Черкас, Ф. П. Пупинін. Усі ланки державного, господарського і культурного будівництва очолили комуністи. 23 квітня 1919 року на загальних зборах Нікопольської партійної організації КПбУ було створено надзвичайну комісію трійку ио боротьбі з контрреволюцією, спекуляцією, саботажем, головою якої обрали комуніста В. Руденка. Колегія Нікопольської районної Ради народного господарства па чолі з комуністом Н. Д. Киричєнком обстежила заводи, фабрики та майстерні. Раднаргосп організував електроосвітлення найбільш важливих об'єктів: пошти, телеграфу, лікарні, народної бібліотеки, червоного клубу.
Для швидкого налагодження роботи промислових підприємств було створено склад, через який підприємства забезпечувались сировиною. Завдяки цьому катастрофічній паливній кризі було покладено край: вугілля було їм відпущено з націоналізованих млинів Шора і Зіменса. Раднаргосп видавав підприємствам також грошові позики для оплати праці робітників.
Мірним і надійним помічником партійної організації у господарському та культурному будівництві був міський комсомольський осередок. 13 березня 1919 року у приміщенні Народного будинку (нині міський Будинок культури) відбулись організаційні збори, які прийняли постанову про створення Нікопольської комуністичної спілки молоді. В середині 1919 року комсомольська організація Нікополя налічувала 120 чоловік. Активними членами її були О. Гвязда, Ф. Гвязда, О. Радченко, 3. Головко, А. Майзенберг.
Велику роботу проводили інші громадські організації трудящих. У місті відбулось кілька конференцій робітниць. Жінвідділ брав активну участь у різних
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка
- Шолохове
- Покровське